Методи оцінки тіньової економіки

Методи з презентації: - метод різниці між національними витратами та доходами населення; - метод різниці між офіційною та реальною робочою силою; - метод угод; - метод попиту на валюту; - електричний метод (метод Кауфман-Калиберда, метод Лацко); - моделювання. Методи оцінки тіньової економіки, що найчастіше використовуються в практиці різних країн, можна умовно об’єднати в такі групи: 1. Мікрометоди (прямі методи). 2. Макрометоди (непрямі методи). До першої групи можна віднести метод товарних потоків, коли вивчається шлях товарів і послуг від виробника до споживача, а також зіставляються дані щодо ресурсів товарів і послуг і їх використання на проміжне споживання, кінцеве споживання, валове нагромадження та експорт, отримані з різних джерел інформації, на основі незалежних оцінок. Для альтернативних оцінок різних макроекономічних показників можуть використовуватися математичні моделі (для оцінки випуску малими і середніми економічними одиницями — на базі даних щодо великих підприємств; для оцінки доходів населення — на базі відношення між доходами та витратами на певні товари й послуги). До мікрометодів відносять також опитування населення та експертів, вибіркові обстеження, аналіз записів податкових книг. Макрометоди — це методи непрямих оцінок тіньової економіки (окремих її компонентів), засновані або на інформації про окремі фактори чи явища, або на порівняльному аналізі даних, одержаних з різних джерел. Така інформація дає змогу уявити масштаби та тенденції розвитку тіньової діяльності в рамках певної групи одиниць або певного явища. Ці дані потім поширюються на всю відповідну сукупність одиниць чи явищ. До макрометодів належать: 1) обстеження домашніх господарств і окремих їх членів; 2) змішані обстеження домашніх господарств і некорпоративних підприємств (виробничі одиниці приватного сектору і їх власники). Крім того, існують непрямі джерела і методи оцінки тіньової діяльності з використанням даних: - державного контролю (фінансового, податкового, правового, статистичного); - незалежних аудиторських та консалтингових фірм (про методи приховування тіньової діяльності); - перевірок недекларованої зайнятості (безробітні, іноземці, біженці, кваліфіковані консультанти і т. д.); - порівняльного аналізу відношення витрат і вартості продукції, що випускається в державному і приватному секторах; - чисельності зайнятих у професіях із регулярним додатковим доходом (лікарі, адвокати, перукарі, косметологи, водії таксі, продавці газет, автомеханіки, майстри з ремонту побутової техніки, слюсарі, сантехніки і т. п.); - спеціальних опитувань домашніх господарств (про чайові, подарунки, купівлю товарів і послуг без належного оформлення, на неорганізованому ринку і т. п.); - монетарної моделі (співвідношення збільшення кількості грошей, що перебувають в обігу, і обсягу короткострокових вкладів економічних одиниць на банківських рахунках); - опитувань керівників підприємств (про частку угод, не оформлених відповідними документами). Вибір методів залежить від практичної можливості одержати достовірну інформацію для оцінки параметрів тіньової економіки або її окремих складових частин. У свою чергу, брак статистичного матеріалу спричиняє необхідність у кожному випадку вибирати адекватний для даної ситуації метод або комбінувати кілька методів.

96. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву.

Тінізація економічних відносин є однією з найбільш істотних перешкод щодо забезпечення стійкого економічного розвитку, підвищення добробуту, рівня і якості життя населення та зміцнення національної безпеки держави. Проблема тінізації існує у всіх без винятку країнах світу. Крім того, у глобальному масштабі ця проблема, як негативне соціально-економічне явище, має тенденцію до загострення. Рівень тіньової економіки в Україні у 2012 році склав 34%. Саме тому вирішення проблеми набуває особливої актуальності. Економісти виділяють три сфери тіньової економіки: -неофіційна економіка – легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце не фіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльності від податків; - фіктивна економіка – хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв'язані з одержанням і передачею грошей; - підпільна економіка – усі заборонені законом види економічної діяльності. Тіньова економіка існує майже в усіх сферах соціально-економічних відносин: від дрібного підприємництва до великих корпорацій або навіть центральних органів влади.
Основні форми: - нелегальна заробітна плата (заробітна плата в конвертах) чи виплата з/п не по трудовому договору, а по цивільно-правовій угоді (уникнення сплати соціальних внесків); - готівкові операції, що не обліковуються; - приховування доходів та/або перебільшення видатків; - заниження ціни акцій корпорації при оформлені продажу контрольного пакету; - хабарі; - “відкати”; - відмивання коштів; - підпільне виробництво; - незаконна діяльність; - шахрайство; - незаконні ринки збуту (так звані “чорні ринки”); - незаконна приватизація. Цей перелік можна ще довго продовжувати і він постійно оновлюється за рахунок появи нових “прогалин” у законодавстві. Причини існування тіньової економіки: -соціально-економічні; - політичні; - правові; - морально-етичні.

Соціально-економічні причини. До переводу своєї діяльності в тіньове русло людину повинно щось спонукати. У більшості випадків занизький рівень доходів спонукає людину до шляхів їх збільшення. Одним із шляхів досягнення цього є приховування доходів чи пошук іншого виду діяльності, який не завжди є легальним (це особливо стосується тих, хто бажає отримувати надприбутки). Також до цього можуть спонукати соціальна несправедливість та нерівномірність доходів. До економічних причин можна віднести стан економіки країни. Закономірною є тенденція збільшення тінізації економіки під час кризових явищ. Однією з основних причин є недосконалість податкової системи країни. Надмірний податковий тягар спричинює перехід грошей “у тінь”. Крім того, податкові механізми не є досить чіткими, що також є причиною тінізації економіки. Політичні причини. Політична нестабільність провокує суб’єктів економічної діяльності до приховування доходів. Крім того, політичні причини впливають на економіку, стан якої також прямо впливає на тінізацію економіки. Бюрократія та “паперова тяганина” теж провокують на дачу хабара чи на перехід до тіньової діяльності. Правові причини. Коли в людини з’явилася мотивація до здійснення тіньової діяльності, прогалини в законодавстві дають змогу реалізувати це на практиці. Проблемою також є незначна відповідальність за скоєння як дрібних правопорушень так і економічних злочинів, ухилення від сплати податків. Це дає змогу мінімізувати ризики при здійсненні тіньової діяльності. Морально-етичні причини. Передусім це наше ставлення до тіньової діяльності. Якщо в країнах з розвиненою демократією суспільство засуджує таку діяльність, то в нашій країні це виглядає цілком нормальним явищем. Це свідчить про те, що тіньова економіка прижилася і проблема носить загальнодержавний характер.

Детінізація економіки вимагає злагодженої дії всіх гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової. Саме тому повинна бути затверджена державна програма детінізації економіки, яка би передбачала цілий ряд реформ усіх трьох гілок влади, що створила би умови для детінізації економіки. До таких умов слід віднести: -легалізація вже існуючого тіньового сектору; - недопущення тінізації легальних підприємств; - стимулювання підприємницької діяльності; - застосування жорстких адміністративних та каральних заходів; - подолання корупції.