Якщо зробити спробу комплексно поглянути на проблему тінізації економіки, то можна виділити низку об’єктивних факторів, які пояснюють її значні обсяги:- високі податки і нерівномірне податкове навантаження;- недостатня прозорість податкового законодавства та постійне внесення до нього змін;- повільні та непрозорі приватизаційні процеси;- втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб’єктів господарювання;- корупція органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому можна виділити конкретні негативні наслідки впливу тіньової економіки на розвиток усіх сторін суспільного життя, а саме непрозорий і несправедливий розподіл національного доходу, криміналізація суспільства, правовий нігілізм та недовіра до органів державної влади, дискримінація суб’єктів господарської діяльності. скорочення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, нелегальний експорт капіталів та зменшення обсягів інвестицій в економіку, залежність від іноземних позичок, втрата промислового та інтелектуального потенціалу нації.
Ключовим чинником детінізації має стати формування мотиваційного нормативно-правового середовища, яке забезпечує високоефективну і прибуткову роботу легальної економіки. При цьому сталість економічного розвитку має забезпечуватися виключно засобами ринкового регулювання. Це сприятиме досягненню політичної і соціально-економічної стабільності в країні. Поряд з загальним покращенням підприємницького клімату внаслідок дерегулювання та зниження фіскального навантаження має бути вжито комплекс спеціальних заходів, які стимулюватимуть процеси детінізації. Необхідно запровадити на певний перехідний період політику «амністії» щодо тіньового капіталу некримінального походження, насамперед того, який спрямовується в інноваційну сферу та інші суспільно значущі та пріоритетні сектори економіки. Залишається тільки надія на повернення "тіньових" капіталів до офіційної національної економіки: по-перше, з-за кордону; по-друге, зсередини країни. Звичайно, амністія "тіньових" капіталів має відноситися лише до тієї частини, яка має некримінальний характер: капітали "тіньових" господарників; спекулятивні капітали; національні капітали за межами України за умови їхнього подальшого інвестування в економіку країни; капітали офшорних зон. Водночас, не можна допустити "відмивання" (легалізації) кримінальних доходів. Зокрема, державна політика детінізації повинна містити дві взаємоузгоджені складові. 1. Адміністративна складова детінізації. Ця складова передбачає кроки в напрямі посилення адміністрування збору податків та перекриття шляхів ухиляння від їхньої сплати. Заходи у рамках цієї складової базуються на припущенні, що уряд має достатньо ресурсів для виконання своїх функцій, система державних витрат як така є задовільною, проте неефективною вона є в результаті зловживань та відсутності належного контролю. Для забезпечення адміністративної складової автором пропонуються наступні заходи: - впровадження механізму безповоротності покарання порушників податкового законодавства; - зробити мінімізацію податків економічно невигідною; - повторне порушення повинно стати останнім для платника. Той, хто систематично ухиляється від сплати податків повинен повністю понести відповідне покарання. 2. Мотиваційна складова детінізації. Передбачає подальше зниження податкового навантаження, спрощення податкового законодавства та регулювання економічної діяльності одночасно з покращенням якості державних послуг. Стосовно мотиваційної складової детінізації автором пропонується ввести систему регресивно-прогресивного оподаткування, що збільшується від зменшення бази оподаткування і, навпаки, знижується, якщо результати роботи підвищуються. За таких умов легалізація доходів буде супроводжуватися наповненням бюджету. Отже, механізмами детінізації на сучасному етапі можуть бути: - реформування національної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності у напрямі розробки конкретних інструментів обмеження тіньових систем перерозподілу фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком; - формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними; - застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для
розрахунків і сплати податків; - створення інституту представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів
підприємництва); - запровадження моніторингу за внутрішньофірмовими цінами в межах холдингових компаній; - застосування змін в організаційній структурі державних холдингових компаній, (зокрема, позбавлення підприємств права юридичної особи) та ін.
