Нормативність уживання граматичних форм прикметника

Прикметники передають суб'єктивні чи об'єктивні оцінки, визначають ступінь якості предмета, приналежність його іншо­му предметові, особі, характеризують властиві предметові, осо-(п постійні або тимчасові ознаки.

| Усі прикметники поділяються на якісні, відносні і присвій­ні. Якісні прикметники позначають колір (синій, жовтий), смак (гіркий, солоний), розмір (високий, маленький), вагу (легкий, важкий), фізичні якості (сліпий, глухий), фізичні властивості (міцний, крихкий), зовнішні ознаки (симпатичний, стрункий), внутрішні ознаки (добрий, хоробрий), вік (старий, молодий), час (давній, новий) тощо.

Відносні прикметники передають ознаку предмета за відно­шенням до матеріалу (дерев'яний, залізний), до місця, часу, простору (харківський, сільський, степовий, вчорашній), до аб­страктного поняття (науковий, реальний, психологічний), до дії (виховний, читальний), до числа і метричних понять (подвій­ний, літровий) тощо.

Присвійні прикметники означають приналежність людині
■пі тварині: Маріїн, батьків, доньчина тощо.,■ •

Якісна оцінка (небезпечний, жорстокий, неврівноваженийу-
ірубий, брутальний, обдарований тощо) може передавати різ-■*"
піні рівень експресії, закладеній у змістовій палітрі цих слів.
Тому до вибору якісних прикметників треба підходити уважно
і йду мливо. Емоційно-експресивні відтінки прикметників не завж­
ди адекватно відтворюють ситуацію, якщо не враховувати їх
смислових відтінків. "

Якісні прикметники утворюють вищий і найвищий ступені порівняння. Кожна форма має свій спосіб творення. Однак на практиці спостерігаємо змішування способів, що веде до пору­шення норми.

Вищий ступінь має просту і складену форми. Проста </><>/>ма утворюється додаванням суфіксів -ш, -іш до кореня або основи прикметника: довгий — довший, сильний — сильніший. ВІД деяких прикметників проста форма вищого ступеня утво­рюється за допомогою різних варіантів суфікса:

<

гладший.старший товщий

старий<ґ товстий <^

гладкіший старіший товстіший

Окрім цього, одна із варіантних ступеневих форм може бути пов'язана з різними відтінками значення. Як правило, форма

211

 

 

на -ш семантично ширша від форми із суфіксом -іш. Напри­клад, старший може бути за: 1) віком, 2) соціальним стату­сом, положенням; але старіший — лише за віком.

^Складена форма утворюється додаванням до звичайної прик­метникової форми слів більш або менш: менш рішучий, більш зручний; але утворення на зразок: більш дохідливіший, менш витриваліший вважаються ненормативними.

Найвищий ступінь має просту, складну і складену фор­ми. Проста форма утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найсильніший, найглибший; складна форма підсилюється додаванням часток що-, як- до простої форми найвищого ступеня: щонайсильніший, якнайкращий.

Складена форма утворюється додаванням до звичайного прикметника слів найбільш, найменш: найбільш прогресивний, найбільш довгий. Ці форми властиві науковому та офіційно-діловому стилю.

Ненормативними є утворення на зразок: найбільш прогресивніший, найбільш передовіший.

Офіційно-діловому мовленню властиві як прості форми, так

складені, напр.: Найбільш небезпечними видами злочинів у

цчасному світі є викрадення людей, наркоманія, політичні вбив-

• на замовлення, відмивання грошей тощо. Або: Зберігання

формації для громадян не повинно тривати довше, ніж це

вхідно для законно встановленої мети.

розмовному мовленні перевага надається простим фор-

рушенням норми вважається творення ступенів порівняння ^^яосних і присвійних прикметників, наприклад: Серед непШ^пітніх злочинців він найпрофесійніший кишенько­вий злодій. Слово професійний позначає відношення до профе­сії, а не її якість. Тому ступені порівняння від нього утворюва­ти не можна.

Не утворюють ступенів порівняння і ті якісні прикметники, які:

1) виражають назви абсолютних ознак, що не підлягають кількісному вимірові: босий, голий, сліпий, заміжня, жонатий, німий, лисий;

2) означають назви мастей тварин: буланий, вороний, гнідий, зозулястий, попелястий, чалий;

3) означають назви кольорів за подібністю: вишневий, сала­товий, шоколадний, цегляний;

4) мають суфікси -уват(-юват), -ав(-яв), -езн, -елезн,
-ущ(-ющ), а також префікс пре- і вказують на більший або
менший ступінь вияву ознаки в предметі без зіставлення його з
іншим, напр.: білявий, зеленкуватий, багатющий, довжелез-

ний, здоровенний, пречудовий, ультрамодний, надшвидкісний. Форми білявіший, чорнявіший — ненормативні;

5) виражають суб'єктивну оцінку якості за допомогою суфік­
сів -еньк, -есеньк, -ісіньк, усіньк(-юсіньк): чистесенький, дріб­
несенький, тонюсінький;

6) складаються з кількох основ: чорно-білий, темно-синій, білобокий, дзвінкоголосий, швидконогий;

7) віддієслівного походження з префіксом не-: незламний, непохитний, неподільний, невигойний, невмирущий;

8) мають суфікси -анн(-янн), -енн і означають дуже вели­
ку міру вияву ознаки: невблаганний, невпізнанний, непримирен­
ний, нескінченний.

Слід запам'ятати, що ступеньовані форми прикметників можна уживати лише в такому контексті, зі змісту якого зрозу­міло, що з чим порівнюється, за наявністю однієї і тієї ж озна­ки. Наприклад, речення Найнебезпечнішою (у порівнянні з чим?) формою заманювання підлітків до вживання наркотич­них речовин була організація "клубів", у яких підступна сиро­вина спочатку потрапляла в руки молоді безплатно. Най­більш, небезпечною (у порівнянні з чим?) формою втягування молоді в наркобізнес стали нові форми організації її відпочин­ку — неправильні, бо невідомо, що з чим порівнюється. Норма: Небезпечною формою... і Дуже небезпечною... Форми вищого ступеня повинні мати при собі іменник, що є назвою об'єкта порівняння, та прийменник на зразок: дорож­чий за золото, вищий від батька.

Форма вищого ступеня постає і в результаті зіставлення не з одним предметом, а із сукупністю предметів. У такому випад­ку вона набуває видільного значення і за змістом наближається до найвищого ступеня. Однак такого значення набуває лише обмежена кількість слів, хоч і дуже поширених, — кращий, гірший, нижчий, молодший, старший тощо: кращий курсант, мо­лодший у групі, вищий у шерензі, нижчий у рядку.

Форми вищого ступеня можуть і не мати значення прямого порівняння, тобто об'єкт порівняння при них може бути відсут­нім. Якщо форми з прямим порівнянням виконують функцію присудка (саме ця функція утверджує їх порівняльне значен­ня, бо вказує на змінну ознаку), то форми з прихованим порів­нянням виконують функцію узгодженого означення (бо озна­чення вказує на незмінну ознаку), напр.: Надія була спокійніша за сестру. Є вище мірило його дій — помста.

Безсумнівно, у таких випадках порівняння є, але воно при­ховане. Найчастіше такі форми входять до складу нерозкладу-ваних словосполучень, які можуть виступати в ролі терміна:

212

вища математика, вища освіта, нижчий сорт, старший науко­вий працівник, молодший лейтенант.

У тексті прикметники часто виступають у ролі іменної части­ни складеного присудка, наприклад: Злочинець був небезпеч­ний і Злочинець був небезпечним. Різниця в цих конструкці­ях полягає у значенні. Присудок у формі називного відмінка вказує на постійну ознаку, а в орудному — на тимчасову.

Типові помилки щодо вживання прикметникових форм по­в'язані:

1) з утворенням форм ступенів порівняння від відносних прикметників: иайдемократичніша держава, найкримінальні-ше середовище;

2) з творенням плеонастичних ступеньованих форм: більш краща ситуація, більш глибше вивчення права;

3) з уживанням застарілих форм, які залишилися нор­мативними у російській мові: самий небезпечний, самий від­важний;

4) з творенням безприйменникових порівняльних конструк­цій: масштаби значніші наших, (норма: масштаби значніші за наші);

5) зі сплутуванням форм споріднених прикметників, що різняться за значенням: Слабким місцем діяльності судів є неуважний розгляд справ неповнолітніх. Норма: Суди при­діляють недостатньо уваги розглядові справ неповноліт­ніх.

До трагедії призвів слабий (норма: слабкий, недостат­ній) контроль жеків за експлуатацією пічного опалення у центральній частині міста.\