Система громадських зв’язків в СРСР в період кризи системи наприкінці 80-на початку 90- х рр

Корінна перебудова нашого суспільства, що почалася в 1985 році, як і багато інших змін у нашій країні, носила, на жаль, вельми спонтанний характер. Розпочата як спроба вдосконалення старої моделі суспільства, перебудова вилилася в заміну в нашій країні однієї моделі економічного і соціального розвитку на іншу. Тим не менш, при всій її суперечливості і непослідовності вона мала ту позитивне значення, що вона змогла підготувати сучасний етап соціально-економічного реформування нашої країни і сприяла становленню якісно нової для нас системи зв'язків з громадськістю.

Михайла Горбачова в цьому плані недарма називають головним Парменом епохи СРСР, оскільки йому вдалося, користуючись лише двома словами - гласність і перебудова - переконати весь світ у відкритості нашого суспільства, і навіть змусити такого великого комунікатора, яким був американський президент Рональд Рейган, взяти назад свої слова про «імперії зла». Треба сказати, що і сама перебудова в СРСР також дуже багато в чому будувалася, як добре продумана кампанія ПР. Цілий ряд понять впроваджувався в свідомість мас на міфологізованому рівні. Зокрема було міфологізоване поняття адміністративно-командна система, щоб після цього почати з нею боротися. І це при тому, що і адміністрування і командність є компонентами управління при будь-якому суспільному ладі. У самому цьому понятті сенсу не більше, ніж у знаменитому брежнєвському гаслі «Економіка має бути економною!», однак цей новий термін був прийнятий і більш того ліг в основу зміни всієї парадигми суспільної свідомості. Ідеологічну осередок «комунізм» замінили на осередок «ринок», яка стала виступати в ролі громадського тотема при повній відсутності ринку в реальності. Однак в 1985 році подібні комунікативні відносини в суспільстві ще тільки зароджувалися. З іншого боку саме в СРСР був накопичений значний, хоча і дуже специфічний досвід зв'язків з громадськістю, спрямований на вирішення суспільних протиріч. Молодіжні, жіночі, ветеранські та дитячі організації, лектори Всесоюзного товариства «Знання», різноманітні громадські акції, що супроводжуються підтримкою засобів масової інформації;зустрічі з виборцями, дні відкритих дверей; прямі телефонні лінії виконавчих органах влади; зустрічі в трудових колективах, в теле-і радіостудіях; трудові ініціативи, дружба між народами - все це було проявом зв'язків з громадськістю в тих формах і тими методами, які були властиві цьому періоду часу. У всіх партійних організаціях, включаючи НК і обкоми КПРС – головні ідеологічні центри на місцях, втілюються в життя політику партії в регіонах існували відділи пропаганди і агітації. У свою чергу ними контролювався налагоджений механізм політичної агітації і пропаганди, що існувала в особі самих різноманітних інститутів радянської дійсності, так, в кожному вищому навчальному закладі викладалися такі дисципліни, до речі, були обов'язковими для студентів усіх спеціальностей, як історія КПРС, марксистсько-ленінська філософія (діалектичний та історичний матеріалізм), політекономія і науковий комунізм. Протягом усіх п'яти років навчання дипломовані фахівці, кандидати та доктори 94 наук. посилено вселяли студентам поняття про переваги радянського ладу і способу життя над ринковою економікою західних країн, вчили відповідати на гостро поставлені питання. У країні існували університети марксизму-ленінізму, школи основ політичних знань і ораторської майстерності, всілякі лекторії та політсемінари. Готувалися тисячі лекторів, агітаторів і пропагандистів серед населення, робітників і службовців усіх спеціальностей, а викладачі ВНЗ в свою чергу залучалися для проведення як занять у цій системі, так і для читання лекцій в місті і на селі. Подібна робота виконувалася також і через підцензурні ЗМІ, причому здійснювати її повинна були ідеологічно., «віддані справі партії»кадри. З метою їх підготовки регулярно проводилася атестація працівників ЗМІ та інших засобів масової пропаганди, при цьому головною завданням атестації вважалася: «підвищення політичної, професійної підготовки, моральних якостей працівників преси, телебачення і радіомовлення, посилення ролі ЗМІ та пропаганди в комуністичному вихованні трудящих, вирішенні народногосподарських і соціальних завдань, ідеологічної роботи». Тобто преса, субсидувати державою, їм же і контролювалася і мала в позитивному ключі відображати будь-які результати діяльності партії та уряду.