З громадськістю СРСР у роки війни та їх роль у мобілізації радянської соціальної системи. Радянська система паблік рілейшенз у повоєнний період

Хоча перемога у війні і була здобута завдяки стійкості духу, патріотизму та згуртованості народів СРСР, всі ці в цілому позитивні якості часто виникали з повної не інформованості наших громадян про становище справ в країні і спиралися не стільки на правду, скільки на відверту брехня, пропаганду і стереотипи патріархального самосвідомості. У роки. Другої Світової і Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу головним засобом правління був наказ, що підлягав беззаперечного підкорення. Що ж стосується відмінностей, то слід зауважити, що в агітаційно-масової роботи з населенням на Заході та в СРСР вони були обумовлені особливостями політичної та економічної моделей суспільства. У цьому плані цікаво порівняти радянські, німецькі та англо- американські плакати військового часу. Радянські та німецькі дуже схожі своєю імперативністю. Вони орієнтують маси на негайне і беззаперечне виконання віддаються ними наказів: «Смерть німецьким окупантам!»,«Батьківщина-мати кличе!»,«Німеччина або смерть!». Радянський плакат на цю тему був куди більш різкий і категоричний:

«Мовчи! Тебе слухає ворог!». При цьому ніхто не звертав уваги на те, що таким чином ворогами ставали всі навколишні! Однак це відповідало загальному настрою в країні, тому й сприймалося абсолютно природним. У повоєнний час велика роз'яснювальна робота допомагала подолати післявоєнні труднощі і направляла патріотичний порив громадян СРСР на швидке відновлення економіки. У той же час в управлінні економікою були закріплені і розвивалися чисто командні методи управління. Волюнтаризм, відсутність розумного обміну думками ще більше посилили деформації, закладені в 20-30 роки.

У 50-70 роки в країні панувала зрівнялівка і екстенсивні методи ведення господарства. Ледве «відкривши вікно в Європу», влада тут же поспішили опустити «залізну завісу», чим прирекли країну на довгі роки ізоляції і відставання від світового прогресу. Період «відлиги» після відмови від «культу особи» Сталіна приніс деяке пожвавлення в зв'язках з громадськістю та розвиток соціального діалогу, але ненадовго. Справа в тому, що в роки, що передують Великій Вітчизняній війні, безпосередньо в ході війни і в період «холодної війни» потреби в створення потужного ВПК привели до значного (і соціально несприятливого) зміни демографічної ситуації в країні. Відбувся швидкий кількісне зростання міського населення за рахунок міграції сільських трудівників у міста. Будучи непідкріплених соціально-культурної ___'E2 \ u1072 адаптацією цей процес сприяв зміцненню в суспільній свідомості традицій патріархальщини і патерналізму, які якнайкраще відповідали ситуації, що в цей час системі державного і громадського управління. Саме тому, зокрема, закінчилися невдачею спроби реформ при Н. С. Хрущова. Залунав було діалог між владою і суспільством був мало-помалу підмінений псевдодіалогом і гучної пропагандою «Великих досягнень реального соціалізму». Народу, в тому числі і так званої партійної маси, як і колись, відводилася лише функція одностайного схвалення беззастережно прийнятих рішень партії та уряду. Зрозуміло, що навіть в умовах пануючого в країні патріархального суспільної свідомості таке становище не могло продовжуватися досить довго.Порівняння досвіду роботи в галузі зв'язків з громадськістю, проводилася в СРСР в 1985-1990 роках з історичним досвідом ПР роботи за кордоном, а також в нашій країні в більш ранні роки, доводить, що дана система в СРСР не передбачала широкого участі громадян у 85 процесі підготовки та прийняття рішень з питань, які зачіпають їх інтереси. Передбачалося, а ще частіше декларувалося, що «народна» влада і так добре знає інтереси і потреби народу. Насправді ж саме вона їх і виробляла і вселяла їх людям, дуже схильним до стандартизації своєї поведінки і запитів через збереження патріархальних пережитків суспільної свідомості. Рішення приймалися нібито в інтересах кожного людини, проте насправді головним був інтерес партійно- державної номенклатури. Усі прийняті рішення ділилися на публічні і таємні, при цьому секретні були абсолютно недоступні громадськості і мали безліч додаткових градацій секретності: від просто «секретно» до «особлива папка», «запечатаний пакет». До речі, саме тому в країні набули таке широке поширення політичні анекдоти, які критикують можновладців і виставляють їх в смішному і безглуздому світі - люди підсвідомо розуміли, що їх слова розходяться з ділом, і хоча б, таким чином, висловлювали свою незгоду з положенням в країні.