Операцій комерційного банку

Залучені ресурси, що надходять до банку, поділяються на:

— грошові кошти, що зберігаються на розрахункових і поточ­них рахунках клієнтів;

— грошові кошти, здані на депозитні рахунки юридичними й фізичними особами;

— одержані міжбанківські кредити;

— зобов'язання банку по сумах нарахованих, але несплачених, заборгованість бюджетові (податки та інші платежі). Заборгова­ність органам соціального страхування і забезпечення (відрахуван­ня до Пенсійного фонду), заборгованість по заробітній платі спрів-робітникам, борг постачальникам послуг та матеріалів тощо.

Усі види ресурсів банку становлять його пасив.

Докладніше розглянемо депозитні операції банків.

Депозити — це грошові кошти, які внесені в банк клієнтами, зберігаються на їхніх рахунках і використовуються відповідно з укладеною угодою та банківським законодавством.

Депозити, що застосовуються в практиці сучасних банків, відрі­зняються залежно від строку, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків, а також можливостей отримання пільг за актив­ними операціями з банками та деяких інших характеристик.

При класифікації депозитів, як правило, беруть до уваги такі ознаки: строк депозиту до вилучення; категорію вкладника.

З точки зору вилучення депозити поділяються на: депозити до запитання;строкові депозити.

Депозити до запитання, або платіжні депозити, — це кошти, що знаходяться на поточних рахунках і використовуються власни­ками для здійснення платежів (розрахунків) на користь третіх осіб через використання готівки, або розрахункових інструментів. За цими депозитами банки або зовсім не сплачують відсотків, або за­проваджують за ними низькі відсоткові ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючи платіжні рахунки, за якими обліковуються ці депозити.

Строкові депозити, чи депозити на визначений строк, — це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власнику відсотковий дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений строк.

У складі строкових депозитів виділяють ощадні вклади (депози­ти) і власне строкові депозити. В сучасній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:

1) оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;

2) для виконання операцій щодо внесення чи вилучення коштів з вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійсню­ються записи за кожною операцією;

3) вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання. Типи таких вкладів, що пропонуються населенню, досить різнома­нітні. Вони розробляються комерційними банками самостійно. Власне строкові депозити мають такі особливості:

 

1) чітко фіксований строк зберігання;

2) оформляються депозитною угодою;

3) при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує
штрафні санкції.

Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим орга­нам влади, бюджетним установам, банкам і приватним особам.

Бухгалтерський облік депозитних операцій грунтується на зага­льноприйнятих у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності; обережності; поділу звітних періодів; дати операції", окремого відображення активів і пасивів; переваги змісту над фор­мою; оцінювання активів і пасивів.

За Планом рахунків виокремлюються групи рахунків для обліку операцій з депозитами до запитання, коротко- і довгостроковими, гарантійними депозитами та ощадними (депозитними) сертифіка-

тами. За економічним змістом і термінами використання коштів депозити поділяються на такі види:

— депозити до запитання;

— депозити на термін.

Депозитами до запитання є також залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на кореспондентських і поточних рахунках, а також кошти бюджету та позабюджетних фондів. Зазначені рахун­ки відкриваються згідно з вимогами Інструкції Національного бан­ку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іно­земній валюті».

Як і за обліком кредитних операцій, депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунка до моменту пога­шення.

Безпосередньо облік номіналу депозиту залежить від методу виплати відсотків:

— за період;

— на період.

У разі застосування методу «за період», відсотки можуть випла­чуватися періодично або в кінці терміну, визначеного депозитною угодою.

Якщо застосовується метод «на період», то відсотки виплачу­ються в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Отже, номінал депозиту перевищуватиме суму, отриману від депонента (власника депозиту). За цим методом сума, що перераховується з рахунка контрагента банку або вноситься готівкою до його каси, дорівнює сумі номіналу депозиту за вирахуванням відсотків, спла­чених на період. За цими умовами окремо обліковується номінал депозиту та сплачені авансом відсотки (табл. 4).

Таблиця 4

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ