Та сплачених авансом відсотків

 

Дебет	Кредит	Сума
100 «Банкноти та моне­та» (2600 «Поточний рахунок», 1200 «Корес­пондентський рахунок»)	260 «Кошти на вимогу суб'єктів господарю­вання»	На суму отриманих ко­штів
3600 Витрати майбутніх періодів	260 «Кошти на вимогу суб'єктів господарю­вання»	На суму нарахованих відсотків авансом

Кошти на депозит залучаються за відсотковою ставкою, яка зазна­чається в депозитній угоді. Для обчислення суми нарахованих відсот­ків комерційні банки використовують, як правило, номінальну або фа­ктичну відсоткову ставку. За номінальною відсотковою ставкою сума депозиту, що капіталізується (прирощується), обчислюється за допо­могою простого відсотка. За фактичною відсртковою ставкою визна­чається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за пе­вний період з урахуванням отриманих раніше відсотків.

Під час розгляду питання про нарахування відсотків за кредит­ними операціями зазначалося, що цю роботу виконують працівни­ки кредитного або фінансового підрозділів банку. Ця практика по­ширюється і на операції з нарахування відсотків за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність за достовірність інфор­мації, що включена до фінансової звітності, працівники мають во­лодіти методикою нарахування відсотків, принаймні із суто прак­тичного боку. Застосування методу нарахування, що є основопо­ложним при підготовці фінансової звітності, діє в межах принципів відповідності та збережності. Це означає, що в наказі банку про за­твердження облікової політики на відповідний фінансовий рік має передбачатися перевірка нарахування відсотків за депозитами та достовірності записів за рахунками бухгалтерського обліку. Таку перевірку здійснюють працівники, службовими обов'язками яких не передбачено нарахування відсотків.

Щоб оволодіти методикою розрахунка, потрібно усвідомити, що в разі обчислення відсотків за допомогою номінальної відсотко­вої ставки (метод рівних частин) витрати банку в окремі періоди будуть викривлені щодо поточної вартості сумарних зобов'язань за депозитом, котрі включають номінал та відсотки. Це певною мірою є порушенням принципу відповідності.

Розрахунок відсоткових виплат із застосуванням фактичної від­соткової ставки (актуарний метод) дозволяє розподіляти витрати, виходячи з поточної вартості депозиту в окремі періоди. Очевидна перевага полягає в тому, що фактичні витрати банку відповідають сумам зобов'язань за депозитом у кожному періоді, включаючи відсотки. Тому вартість депозитних ресурсів, обчислювана як від­ношення відсоткових виплат до сумарних зобов'язань за депози­том, лишається незмінною.

У банківській практиці використовується три методи визначен­ня кількості днів для розрахунка відсотків:

1. Метод «факт/факт» — при розрахунка суми відсотків береть­ся фактична кількість днів у місяці та році;

2. Метод «факт/360» — при розрахунка суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році — 360 днів.

3. Метод «30/360»— при розрахунка суми відсотків береться умовна кількість днів у місяці — 30 та у році — 360.

Незалежно від методу розрахунка відсотків при визначенні кі­лькості днів враховується перший день і не враховується останній день угоди.

Комерційні банки можуть здійснювати нарахування відсотків вкладникам як за простими, так і складними відсотками. Прості відсотки є традиційним видом нарахування відсоткового доходу і обчислюються за формулою

де V — сума відсотків за період п днів; Р — сума номіналу депозиту; К — річна відсоткова ставка; п — кількість днів розрахункового періоду; Т — максимальна кількість днів у році за умовами договору. Нарощена сума депозиту розраховується так:

де S — нарощена сума депозиту наприкінці розрахункового пері­оду п, тобто номінал депозиту плюс відсотки;

Р — сума номіналу депозиту;

К — річна відсоткова ставка;

п — кількість днів розрахункового періоду;

Т — максимальна кількість днів у році за умовами договору.

Відсотковий дохід за складними відсотками (капіталізація від­сотків) визначається так: після закінчення розрахункового періоду на суму вкладу нараховується відсоток і отримана величина приєд­нується до суми вкладу; у наступному розрахунковому періоді від­соткова ставка застосовується до нової вже збільшеної суми.

Складні відсотки доцільно застосовувати у тому випадку, коли виплата відсоткового доходу здійснюється по закінченні терміну дії депозитної угоди.

Визначити нарощену суму депозиту при застосуванні склад­них відсотків за період не більше одного року можна за формулою

де S — нарощена сума депозиту наприкінці періоду т, тобто номі­нал депозиту плюс капіталізовані відсотки; Р — сума номіналу депозиту;

К —річна відсоткова ставка, %; п — кількість днів за розрахунковий період; m — кількість періодів (разів) нарахування складного відсотка; Т — максимальна кількість днів у році за умовами договору. Суму складних відсотків за певний розрахунковий період мож­на обчислити за такою формулою:

де S — сума відсотків за розрахунковий період;

Р — сума номіналу депозиту;

К — річна відсоткова ставка, %;

п — кількість днів за розрахунковий період;

m — кількість періодів (разів) нарахування складного від­сотку;

Т — максимальна кількість днів у році за умовами договору.

Отже, при класифікації синтетичних рахунків важлива ще одна ознака: термін залучення депозитів. Згідно з цією ознакою, депози­ти поділяються на короткострокові (до одного року) та довго­строкові (понад один рік).

Депозитні рахунки — пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і носять мультивалютний характер. На наведених рахунках відо­бражаються операції із залучення та використання ощадних вкладів та строкових депозитів як у національній, так і в інозем­ній валюті.

Сплата відсоткового доходу — важлива особливість депозит­них рахунків. Діючими правилами передбачено щомісячне нара­хування відсотків незалежно від дати їхньої фактичної виплати згідно з угодою. Нараховані відсотки обліковуються на пасив­ному балансовому рахунка «Нараховані витрати за строковими депозитами».

В аналітичному обліку клієнта до наведених синтетичних ра­хунків відкриваються особові рахунки окремо за кожним типом ощадного вкладу чи строкового депозиту. В номер рахунка вно­сять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, відсоткову ставку та ін.

Депозитна операція — це операція із залучення коштів на депо­зитні рахунки. Під час її здійснення виконуються такі облікові опе­рації:

— відкриття і реєстрація депозитного рахунка;

— облік операцій щодо залучення коштів на депозит;

— облік операцій з вилучення коштів з депозиту;

— нарахування відсотків за депозитом і операції щодо їхньої сплати клієнтам;

— облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та за­криття депозитного рахунка.

Облік депозитних операцій

Банк відкриває клієнту строковий, або ощадний, депозитний ра­хунок на підставі таких документів:

— депозитної угоди;

— картки зі зразками підписів та відбитком печатки (для під­приємств);

— паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).

Депозитна угода укладається між банком і підприємством. Вона засвідчує право комерційного банку керувати залученими від юри­дичних і фізичних осіб грошовими коштами і право вкладників отримувати в чітко визначений строк суму депозиту та відсотків за користування ним. В угоді зазначається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодичність випла­ти відсотків, порядок повернення депозиту і відсотків після закін­чення строку зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритого особового депози­тного рахунка.

Підписана депозитна угода передається в бухгалтерію. Усі осо­бові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депози­тному відділі банку. Датою відкриття депозитного рахунка є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.

Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Підприєм­ства мають право перерахувати кошти на депозитний рахунок тіль­ки з поточного рахунка. Фізичні особи можуть внести кошти готів­кою або перерахувати з поточного рахунка. Операції щодо залу­чення коштів відображаються певними проводками (табл. 5).

Згідно з угодою можуть бути передбачені додаткові надходжен­ня грошей на депозитні рахунки; їх облік відображається бухгал­терськими проводками, що розглянуті вище.

Часткове вилучення коштів з депозиту передбачено тільки для окремих типів ощадних вкладів, наприклад, пенсійних, для зараху­вання заробітної плати та ін. Для обліку цих операцій складаються бухгалтерські проводки.

Таблиця 5