У кримінальному праві повторністю злочинів називається вчинення особою злочину вдруге незалежно від того, чи була ця особа притягнута до відповідальності за попередній злочин чи ні, тобто означає повторення чого-небудь.
Сукупністю злочинів у кримінальному праві називається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жоден з яких особу не було засуджено.
Студенти повинні звернути увагу на те, що практичне значення поняття повторності злочинів полягає в тому, що в одних кримінальних нормах одиничний злочин (вчинок) не відрізняється від злочину-діяльності, а в інших закон значно посилює кримінальну відповідальність за вчинення злочину вдруге, повторно. Статті кримінального закону, що передбачають відповідальність за шпигунство (ст. 114 КК), диверсію(ст. 113 КК), пропаганду війни (ст. 436 КК), бандитизм (ст. 257 КК), контрабанду (ст. 201 КК), тілесні ушкодження (статті 121-128 КК), ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК) чи на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК) та багато інших, встановлюють кримінальну відповідальність за такі діяння, які були вчинені як один, одиничний злочинний акт, так і за множинність - повторність і неодноразовість таких злочинних актів.
Кількість злочинних актів не впливає на кваліфікацію діяння і має значення лише для визначення ступеня суспільної небезпечності вчиненого та особи винного.
У багатьох інших кримінально-правових нормах встановлено відповідальність за злочинну діяльність, що проявляється у вигляді повторності або неодноразовості вчинення таких злочинів, вчинення їх систематично чи у вигляді промислу. Кримінально-правові норми не можуть застосовуватись до одиничних злочинів, оскільки їх обов’язковими ознаками, згідно з законом є вчинення діяння повторно, неодноразово, систематично, чи у вигляді промислу.
Повторність як кваліфікуюча обставина, що передбачена кримінальним законом, має свої характерні ознаки. Першою з них є вчинення двох або більше злочинів однією особою. Не створює повторності вчинення двох або кількох відокремлених дій, які є об’єктивною стороною одного злочину. Наприклад, виготовлення, придбання чи зберігання вогнепальної зброї (ст. 262 КК).
Не створюють повторності кілька тотожних епізодів одного злочину (продовжуваного), що охоплені одним умислом (наміром). Продовжуваним називається злочин, що складається з кількох тотожних злочинних актів, які поєднані одним умислом і спрямовані на досягнення однієї загальної мети. Всі злочинні акти мають спільну (одну) суб’єктивну сторону, і тому вони утворюють один злочин. Продовжуваний злочин складається з кількох самостійних відокремлених діянь, кожне з яких може мати, а може й не мати всіх ознак завершеного злочину; всі окремі діяння, що утворюють продовжуваний злочин мають єдину суб’єктивну сторону (умисел) і єдину мету для всіх діянь, що його утворюють, то він є одиничним злочином і кваліфікується за однією статтею Кримінального кодексу, не утворюючи повторності.
Повторність як кваліфікуюча ознака, що встановлена у багатьох статтях Особливої частини КК, має значення головним чином для кваліфікації діяння.
Студентам слід пам’ятати, що наявність у чинному законодавстві двох видів повторності призводить до їх конкуренції. Вирішується вона на користь повторності як кваліфікуючої ознаки. Пленум Верховного Суду України вказав щодо цієї конкуренції, що враховувати додатково при призначені покарання пом’якшуючі чи обтяжуючі обставини, які містяться в диспозиції статті Особливої частини кримінального закону, як ознаки злочину вже враховано у статті Особливої частини КК, а тому немає потреби ще раз брати до уваги при призначенні покарання.
Головним у кваліфікації повторних злочинів є відмежування повторних від одиничних злочинів. Одиничний, або один, злочин (на відміну від множини злочинів) - поняття власне юридичне, а не кількісне за рахунком дій, наслідків, що настали, вчинених епізодів тощо. Одиничним називається злочин, передбачений однією кримінально-правовою нормою, яка містить лише один злочин, характеризується єдністю всіх його елементів: а) має один і той же безпосередній об’єкт посягання і злочинні наслідки, зокрема заподіяні тілесні ушкодження; б) вчинюється однією або кількома тотожними діями - нанесення кількох ударів, кілька епізодів розкрадання чужого майна; в) вчинюється за одним видом вини - умисно чи необережно.
Визначення ознак одного, одиничного злочину має вирішальне значення для кваліфікації повторних злочинів, оскільки дає можливість відмежувати їх.
Повторність від одиничного злочину відрізняється вчиненням однією особою двох або більше злочинів, передбачених однією і тією ж кримінально-правовою нормою або різними кримінально-правовими нормами, кожний з яких становить окремий вид злочину та є підставою кримінальної відповідальності.
Сукупністю злочинів у кримінальному праві називається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жоден з яких їх не було засуджено.
Сукупність можуть утворювати злочини, передбачені однією і тією ж статтею кримінального закону. Така сукупність має місце, коли однією статтею кримінального закону передбачається відповідальність за різні злочини, наприклад за порушення випуску (емісії) та обліку цінних паперів (ст. 223 КК України).
Крім того, студентам при кваліфікації сукупності злочинів потрібно враховувати, що сукупність утворюють різні злочини, передбачені різними кримінально-правовими нормами, які мають власні санкції. Немає сукупності злочинів у тих випадках, якщо вчинені діяння передбачені різними пунктами однієї статті (наприклад, ст. 115 КК України). І якщо ці пункти не мають власних санкцій. Таке діяння кваліфікується як один злочин, але за вину ставляться всі ті пункти ст. 115 КК України, які охоплюють дії винної особи.
Злочини кваліфікуються за сукупністю, якщо вони були вчинені до засудження, до винесення вироку хоч би за один з них. Сукупність може бути створена кількома злочинами як тоді, коли особа взагалі ще не була засуджена, так і тоді, коли після винесення їй вироку з’ясується, що вона винна ще й в іншому злочині, який вчинила до суду.
У кримінальному праві та кримінально-правовій практиці розрізняють два види сукупності злочинів - реальну сукупність злочинів та ідеальну.
Реальною сукупністю злочинів називається вчинення різними окремими самостійними діями двох або більше злочинів, передбачених різними кримінально-правовими нормами, за жоден з яких винний ще не був засуджений.
Ідеальною сукупністю злочинів називається вчинення однією дією (бездією) двох або більше злочинів одночасно, одноразово.
Сукупність злочинів від одиничного злочину відрізняється, як правило, наявністю двох і більше об’єктів кримінально-правової охорони. Це головна і найбільш відмінна ознака сукупності злочинів. Можна вивести загальне правило кваліфікації злочинів за сукупністю: якщо вчинене є посяганням на різні безпосередні об’єкти кримінально-правової охорони, то його належить кваліфікувати як сукупність злочинів.
Питання для самостійного опрацювання
1. Кваліфікація повторних злочинів.
2. Повторність та її вплив на кваліфікацію.
3. Поняття повторності та неодноразовості.
4. Одиничні злочини. Відмінність одиничного злочину від повторності.
5. Кваліфікація сукупності злочинів.
6. Поняття сукупності в юридичній літературі, та в відповідних постановах Пленуму Верховного Суду України.
7. Види сукупності злочинів. Реальна сукупність, ідеальна сукупність.
8. Основні ознаки повторності. Вчинення двох і більше злочинів однією особою.
9. Однорідність злочинів при інституті повторності. Послідовність та різні періоди скоєння злочинів при повторності.
10. Вчинення злочинів в друге і тільки лише у випадках передбачених законом.
11. Сукупність злочинів. Види сукупності злочинів та їх вплив на кваліфікацію діянь.
12. Теоретичні та практичні проблеми кваліфікації за сукупністю злочинів.
Література:
Основна [1-3], [11], [13], [14],[16];
додаткова [1], [4], [6], [8], [11],[16-17],[21],[27],[31],[35],[45], [47-48],[51].
