При вивченні теми, студенти повинні знати, що одним з центральних питань при будь-якої кримінальної розгляді справи є визначення, який конкретно злочин скоєно i хто в цьому винен. В вірній юридичній оцінці скоєного злочину (кваліфікації) зацікавлені, як правило, усі учасники кримінального процесу: злочинець (якщо він розкаявся в скоєному і чекає на справедливе покарання); жертва злочину, вимагаючий справедливого покарання злочинця згідно закону; адвокат, як захисник інтересів потерпілого чи обвинуваченого; суддя, що виносить обґрунтований вирок; прокурор, який повинен забезпечити дотримання законності.
Однак винність особи в скоєннi конкретного злочину повинна бути доведена, а обрана кримінально‑правова норма, передбачаюча відповідальність за нього, повинна відповідати встановленим фактичним обставинам по справі. Процесуальна та кримінально-правова оцінка даного факту являє собою два взаємопов’язаних i обумовлюючих один одного процесу пізнання одного i того ж соціально-правового явища - злочину. I окремий розгляд, в теорії, пояснюється лише необхідністю більш глибокого наукового аналізу, а також тим, що вiдповiднi науки давно є самостійними. В слідчій та судовій практиці обидва підходи зливаються в один. І якщо така інтеграція не завжди призводить до позитивного результату, то причину необхідно шукати, перш за все, в невиконанні вимог кримінально-процесуального закону про все стороннє, повне i об’єктивне дослідження фактичних обставин злочину i в помилковому прийнятті рішення про застосування відповідних (адекватних) йому кримінально-правових норм.
Студентам слід пам’ятати, що в кримінально-правовій літературі термін „кваліфікація” використовується у двох основних значеннях:
1) як одночасна правова оцінка скоєного, котра полягає в виборі відповідної норми і фіксації прийнятого рішення в офіційному юридичному акті (судових, слідчих та органів прокуратури);
2) як процес, спрямований на встановлення юридичної природи скоєного злочину.
Для глибшого вияснення поняття квалiфiкацiї злочинів студентам слід з’ясувати її структуру, називати елементи, з яких складається цей процес. Такими елементами є об’єкт, суб’єкт i зміст квалiфiкацї.
Об’єктом кваліфікації виступає вчинене діяння, яке підлягає кримінально-правовий оцінці.
Суб’єкт кваліфікації - органи держави, уповноважені законом здійснювати кримінально-правову оцінку діянь громадян. Це органи дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
Змістом кваліфікації є встановлення вiдповiдностi між ознаками фактично вчиненого діяння i ознаками злочину, закріпленими у законі, та юридичне закріплення висновку про наявність чи відсутність такої вiдповiдностi.
Студентам слід звернути увагу на те, що рішення органів досудового слідства, прокуратури суду, про квалiфiкацiю скоєного у якості злочину й відповідно про необхідність застосування тієї чи іншої статті Особливої частини знаходить своє закріплення у процесуальних документах – постановах органів дізнання i попереднього слідства, обвинувальному висновку, вироку, ухвалах суду. Кваліфікація, що знайшла своє закріплення у процесуальних документах, стає обов’язковою, тягне певні правові наслідки для учасників процесу.. Кожний склад злочину є не тільки сукупністю об'єктивних і суб'єктивних ознак, а й їхньою органічною єдністю, яка ґрунтується на тому, що кожен злочин як акт людської поведінки єдиний за своєю природою. Всі елементи злочину перебувають у тісній взаємодії і взаємозв'язку, відірвати їх один від одного в реальній дійсності неможливо. Кожний елемент складу злочину має самостійне значення тільки при теоретичному дослідженні.
Саме з положення про єдність елементів складу злочину витікає загальновизнаний в теорії кримінального права висновок про повну відсутність в діянні особи складу злочину, коли відсутній хоча б один з притаманних йому елементів.
Таким чином, склад злочину - це сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, встановлених кримінальним законом, які характеризують певні суспільно-небезпечні діяння як злочин.
Значення складу злочину полягає в тому, що він єдиний і достатній показник наявності злочину, єдина підстава кримінальної відповідальності.
Тільки після встановлення в діянні особи всіх елементів складу злочину є підстава стверджувати про скоєння нею конкретного злочину. У кримінально-процесуальному кодексі України зазначено, що кримінальна справа не може бути порушена, а порушена підлягає закриттю, якщо в діянні особи відсутній склад злочину.
Питання для самостійного опрацювання
1. Кваліфікація застосування кримінального закону.
2. Стадії та етапи кримінально-правової кваліфікації. Структура та функції.
3. Результати кримінально-правової кваліфікації.
4. Процесуальні аспекти кримінально-правової кваліфікації та її значення.
5. Поняття і види підстав та передумов кримінально-правової кваліфікації. Встановлення фактичних обставин кримінальної справи як передумова кваліфікації.
6. Поняття принципів кваліфікації їх сутність та функції. Законність кримінально-правової кваліфікації.
7. Офіційність та об’єктивність кваліфікації.
8. Точність та індивідуальність кваліфікації.
9. Повнота та стабільність кваліфікації.
10. Значення термінів "Кримінально-правова кваліфікація" та "Кваліфікація злочинів".
11. Визначення поняття кримінально-правової кваліфікації.
12. Встановлення правових норм як нормативна підстава кваліфікації.
13. Склад злочину та його роль у процесі кримінально-правової кваліфікації.
Література:
Основна [1], [2], [14-16];
додаткова [11-12], [14], [17], [19],[26],[29-31],[35],[38],[50-52].
