В юридичній науці
Кваліфікація злочину є найскладнішим видом правозастосування. Ніяка інша правозастосовча діяльність не вимагає врахування такої кількості конкретних обставин вчиненого діяння, такого досконалого знання законодавства, що передбачає відповідальність за його вчинення, та слідчо-прокурорської і судової практики. Саме в цій діяльності припускається й найбільша кількість помилок. Більшість вироків змінюється і скасовується через невірну кваліфікацію злочинів.
Причому до помилки в кваліфікації злочину призводить невраховування чи неправильна оцінка якоїсь однієї, іноді на перший погляд, незначної обставини чи ознаки злочину.
Незважаючи на це, теорія кваліфікації злочинів залишається недостатньо розробленою, а практика кваліфікації злочинів вивчається неналежним чином і не повною мірою. Крім того, теоретичні дослідження кваліфікації злочинів у більшості випадків тісно не поєднується з проблемами практики. Від цього значною мірою страждають і теорія, і практика, оскільки така розірваність не дає можливості досягти головної наукової мети – розробити загальні засади, принципи і правила кваліфікації злочинів.
Значна частина труднощів у кваліфікації злочинів є прямим породженням недосконалості чинного кримінального законодавства. Існують ситуації, які взагалі не піддаються більш-менш оптимальній кваліфікації, причому це не пов’язано із прогалинами у законі. Недоліки кримінального закону в певній мірі намагаються усунути органи, уповноважені на його офіційне тлумачення - Конституційний Суд України.
Студенти повинні знати, що у літературі висловлені суперечливі пропозиції щодо доцільності закріплення правил кваліфікації злочинів, що вироблені теорією кримінального права, у нормах законодавства.
Необхідно також зауважити - з теоретичних положень у законі слід відобразити ті, що мають нормативне значення. Визначення поняття кваліфікації злочинів, її принципи та інші аналогічні питання можна залишити теорії кримінального права, а не перевантажувати ними кодекс.
Будь-яка наука являє собою систему визначених понять, термінів, визначень і т.п., більш-менш адекватно визначаючих предмети або явища, котрі вона вивчає. Розвиток науки завжди пов'язаний з вдосконаленням понятійного апарату, з уточненням змісту категорій, утворюючих її склад. Не складає виключення з цього й кримінальне право. Терміни які тут використовуються в одних випадках є загально-визначеними, в інших – притаманні лише цій галузі права, в третіх - запозичені з інших, не правових наук з внесенням в них свого особистого змісту. В науковій діяльності постійно виникають нові поняття, або ж їм надається інше значення. До того ж термінологія нерідко використовується в не притаманних їй значеннях, що погіршує розуміння сутності розгляданих питань, а також і правозастосовчу діяльність в цілому.
Студентам необхідно пригадати, що особлива роль належить понятійному апарату самого кримінального закону, котрий за будь-яких умов має розумітись однозначно. Його тлумачення не може бути вільним. Існує презумпція знання закону, але не існує презумпція, що закон завжди зрозумілий. В зв'язку з цим розкриття змісту понять та термінів набуває особливого значення. В кримінальному праві ознаки конкретного злочину і все, що до них відноситься, оформлюється в поняття. Юридичне визначення, яке певною мірою відноситься до вчення про злочини та покарання - предмету цієї науки, є лише введенням до аналізу змісту цих явищ. Предметне вивчення теорії кваліфікації злочинів прямо пов'язано з кримінально-правовими поняттями та категоріями. Без них воно просто неможливо.
Також розглядаючи вказані питання студентам можна впевнено зазначити, що вірна кваліфікація скоєного має істотне значення для винесення судом справедливого і законного вироку. Вона є основою для чіткого дотримання законів у боротьбі із злочинністю. А тому з розвитком держави, як такої, набуває великого значення і необхідність вдосконалення законодавства на допомогу вивчення проблемних питань кримінально–правової кваліфікації
Питання для самостійного опрацювання
1. Теоретичне та емпіричне обґрунтування необхідності розвитку вчення про кримінально-правову кваліфікацію.
2. Мета розвитку загальної теорії кримінально-правової кваліфікації.
Література:
Основна [1], [2], [3], [11],[16];
додаткова [1], [3], [4], [5],[12], [15],[16],[20-21],[30],[40],[44-45],[52],[54].
