Все в этом мире подчинено закономерностям Арбуз из желудя не выростет, хоть ты его тресни Веками человек подмечал опред порядок мироздания и повторяемость явлений, что наталкивало на мысль о сущ чего-то закономерного Понятие закона - продукт зрелого мышления: оно сформировалось на поздней стадии развития чел общества, в период становления науки как сист знания. Закон есть существенный, устойчивый, регулярный и необходимый тип связи между явлениями, взятый в своей обобщенной форме и скорректированный относительно типологически классифицированных условий своего проявления. Будучи по своей форме продуктами чел знаний, по своему внутр содерж законы выражают объект процессы действительности. Познание зак и есть основная зад науки Понятие зак находится в тесной связи с детерминизмом, но не тождественно ему. Если детерм говорит о всеобщей обусловл явлений, то пон закона выражает кач устойчивость повторяющихся связей, рассматривая их не с точки зрен констатации и причинного понимания, но с точки зр их объект необходимости и кач регулярноси. Закон выступает мерой устойчивости детерминации, кроме тою он явл мерой предсказуемости связи. Поэтому зак как выражение действия объект необходимости может рассм в качестве особого вида детерминации: как детермин будущим в отличии от причиной детерм прошлым и системной детерм настоящим. Однако не все формулировки зак имеют причинную форму. В подавл большинстве сл зак формулируются в виде какой-либо функц зависимости или классиф соотношения, т.е в кон счете закон по форме тяготеет к системной коррел, а не генетической причинности Однако это не значит что причинность отсутствует в тex связях, отражением кот явл коррелятивные формулировки законов. Налицо противоречие с одной стороны, содерж категории зак формировалось в единстве с принципом причинности, а с др - формуляров законов всегда осущ в виде разл рода функциональных соответствий без всякого причинного обоснования. Это породило многочнсл споры о сущности кат закона. Согласно религ-идеалист взглядам, в мире все течет по созданным Богом путям, кот управляют всем выполняя волю всевышнего. Бог управляет миром через законы, "подобно ямщику. держащему в руках вожжи всех событий Вселеной". Согласно субъект идеализму законы возникают лишь из-за любви чел к порядку.
5. Матеріалізм розглядав О. як існуючий незалежно від С. та розумів його як об’єктивний світ, а в вузькому – як предмет пізнання. Діалект. матеріалізм виходить з визнання існування О. незалежно від С., але одночасно розглядає їх в єдності. О. не є абстракт. протилежністю С., бо останній активно перетворює його, олюднює О., а основу їх взаємодії складає суспільно-історична практика. Саме в ній всі сторони діяльності переорюються в О., перетворення якого в практик. діяльності С. дозволяє відтворити в свідомості зміст об’єктивної реальності. За Марксом: об’єкт (матер. світ) перебуває поза та незалежно від свідомості. Діалект. мат-зм знімає протиріччя теорет. пізнання та онтології. Тому можна виділити такі моделі пізн-я:
1) пасивна (об’єкт (природа)формується суб’єктом – Фейєрбах. Пізнання – практика відносин об’єкт-суб’єкт.);
2) активна (суб’єкт пізн-я (сусп-во або люд. в с-ві). Пізн-я – створ-я нового світу – Маркс ).
Сучасна матеріалістична гносеологія розглядає суб'єкт та об'єкт у діалектичному взаємозв'язку, взаємодії, єдності, де активною стороною є суб'єкт. Активність суб'єкта у пізнанні слід розуміти не в значенні творення об'єкт. світу та законів його розвитку, а в баченні творчого характеру їх відкриття та виразу мовою науки, в формуванні та розвитку форм, засобів та методів пізнавальної діяльності. Відповідно вона базується на теорії відображення. Однак пізнання - не акт відображ., а процес відображ. Відображення - це специфіч. реагування, в процесі якого властивості одних речей проявляються у внутрішніх змінах та зовнішніх реакціях інших речей.
Предмет пізн-я – більш-менш широкий фрагмет, виділений з визначеної сукупності об’єктів в процесі пізнання. Ті ж самі об’єкти пізн-я можуть бути предметом досліджень різних наук.
Результатом діяльності суб’єктає знання. Сам суб’єкт пізнання соціальний, в т.ч. і в тих випадках, коли це окрема людина, оскільки пізнав. апарат людини сформований історично в процесі розвитку сусп-ва. Специфічні риси суб’єкту: 1) певний рівень занань; 2) технічна можливість. Пізнання історично розвив-ся одночасно з суб’єктом пізн-я та з можливостями його впливу на об’єкт.
Рушійною силою пізнання є практика – матеріальна, чуттєва діяльність людей, що має змістом освоєння та перетворення природних та соц. об’єктів.
З точки зору гуманістичного змусту в структурі практики можна виділити такі моменти: 1)різні матеріально-речовинні елементи; 2)суспільні відносини; 3)власне людина, все, що характеризує її індивідуальність. Філософське розуміння практики має виявити співвідношення матеріально-речовинного та більш широкого - соціально-гуманістичного змісту, перетворюючого ставлення людини до світу. Бо кожна практична дія є не просто перетворенням конкретної речі людиною, а є вираженням певного відношення людини до конкретної речі і, навпаки. Предмети, що з ними має справу людина у процесі життєдіяльності, набувають гуманістичного змісту, бо вони стають суспільно-предметним втіленням людини. Риси практики: предметність, всезагальність, безпосередність, революційність, універсальність, цілепокладання.
Однако в силу того. что мир есть самоуправл система, законы в ней явл ее внутренним самопроявлением С точки зрения сферы действия зак делятся на общие, универсальные (зак сохр энергии) и частные, действ лишь в огран области (зак общ развития). По своему внутр содержанию зак делятся на законы строения (в основном зак, выраж необходимые коррелятивные связи в системаз), зак функционирования (причинная и системная детерминация) и зак развития (обл причинной детермин) В силу диал необход и случайности зак развития выступ как тенденции, кот прокладывают себе путь сквозь хаос случайностей. По форме своего проявления эак делятся на динамические и статистич Так любой брош камень вернется на землю в силу динам зак, а кол- во очков на брош костях непредсказуемо, действует стат закономерность Необход различать тенденции и стат вероятность: тенденции отражает путь проявления однозначных динамических законов, а стат з предполагают альтернат вероятность конкретного события Обычно в случае динамического, хотя бы и в форме тенденции, проявления говорят о законе, в случ стат проявления о закономерности Однако и то и др являются различными выраж необходимости. Но закономерность в отл от закона отражает не жестко детермин характер объект необходимости, а лишь ту или иную степень вероятности ее проявления. Строен организма подчиняется законам, однако обладает и массой индивид качеств, кот с точки зрения общего зак есть случайности, через кот и проявл закон. Закон как необходимость в конкретном, действуя опосредовано через случайное, выступает для этого конкретного как закономерность Инымими словами закономерность - это форма конкретного проявления закона В мире действуют законы, а не слепой рок Это особенно верно для социальных законов, т к зак общ развития не могут осуш без деятельности людей, облад достаточно высокой степенью творческой свободы Итак все в мире находится во взаимной связи, кот порождает активный импульс к его саморазвитию Без связи невозможно самодвиж материи, без самодвиж невозможно развитие. Раазвтие обусловлено различными видами связи. Высшим проявлением синтеза принципов всеобщей связи и развития явл категория закона, катег не только объясняющая прошедшее, но и частично прогнозирующая будущее.
