Термін "рекреація" введений римлянами. Він утворений від латинського "гесreato", що означає відновлення. Спочатку під рекреацією розуміли свята, канікули, спосіб проведення вільного часу (тобто як форму розваг) Рекреація – це сукупність явищ і відношень, які виникають в процесі використання вільного часу для оздоровчої, пізнавальної, спортивної та культурно-розважальної діяльності людей на спеціалізованих територіях.
Необхідною умовою розвитку рекреації є наявність рекреаційного потенціалу, під яким розуміють сукупність природних, культурно- історичних та соціально-економічних передумов для організації рекреаційної діяльності на певній території. Найважливіша складова- рекреаційні ресурси – компоненти географічного середовища і об’єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, істор та культ цінність, оригінальність, естетична привабливість і лікувально-оздоровча значимість можуть бути використані для організації різних видів і форм рекреаційних занять.
Рекреаційна діяльність - комплексний вид життєдія-сті людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час.
Рекреаційна діяльність визначається трьома чинниками: рекреаційними потребами, рекреаційними ресурсами і наявними грошовими ресурсами.
Рекреаційна діяльність є все більш диверсифікованим видом господарської діяльності. Нині фактично всі галузі госп-ва так чи інакше втягнуті у надання послуг відпочинку і лікування.
Види рекреаційної діяльності надзвичайно диверсифіковані. Це пов'язано з її багатоманітністю, складністю і комплексністю. Багато видів рекреаційних знань все більше комбінуються на певній території у просторових і часових межах відпочинку однієї людини. Для них характерна певна добова, тижнева і сезонна ритмічність. Окремі види рекреаційної діяльності доволі чітко диференціюються на певні рекреаційні заняття, до яких належить виділена в просторі і часі рекреаційна діяльність у межах однієї доби (купання, сонячні ванни, катання на яхті, катері, віндсерфінг, польоти на парапланах, відвідання музею, екскурсія по місту тощо). У цілому можна виокремити такі види рекреаційної діяльності: лікувально-курортна, оздоровчо-спортивна, пізнавальна, розважальна.
Лікувально-курортна рекреаційна діяльність базується на використанні природних ресурсів: клімату, мінеральних лікувальних вод, грязей, озокериту, соляних шахт, кумисолікування та їх поєднання. Цей вид рекреаційної діяльності за своєю сутністю має бути найбільш регламентованим. Лікарські приписи, суворий режим, кліматичні, регіональні, вікові, статеві та інші обмеження роблять лікувально-курортну діяльність діяльністю найбільш закритого характеру.
Оздоровчо-спортивний вид рекреаційної діяльності є найрізноманітнішим. У ньому переважає діяльність біля води та у воді. Від 70 до 80 % туристів віддають перевагу купанню і загорянню на пляжі. Купально-пляжна діяльність дає змогу відпочиваючим на найлокальнішій з можливих територій (вузька смуга пляжу) отримувати най різноманітніші послуги (купання, сонячні ванни, харчування, гра з м'ячем, водні лижі, парапланери, віндсерфінг, прогулянки берегом тощо). Серед інших видів можна виокремити маршрутний, прогулянковий, водний, підводний (дайвінг), рибальський, мисливський, гірськолижний туризм, альпінізм. Кожен з цих видів діяльності постійно диверсифікується.
Пізнавальна рекреаційна діяльність належить практично до всіх інших видів як "вмонтований" елемент. Разом з тим є і суто пізнавальні її види. Потреба в них зростає із підвищенням освітньо-культурного рівня людей, розвитком їхнього інформаційного і транспортного забезпечення. Це огляд архітектурних ансамблів, культурно-історичних пам'яток, розкопок давніх цивілізацій, ознайомлення з етнограф. о-стями…
Розважальна рекреаційна діяльність теж є частиною всіх інших її видів. Необхідність "убити" вільний від лікувальних процедур час особливо виразно виявляється при стаціонарному санаторно-курортному виді діяльності, відпочинку біля води і міських видах відпочинку.
