Методи дослідження вогнепальних пошкоджень

Вогнепальні пошкодження натілі і одязі трупа насампе­ред ретельно обстежують візуально, а також за допомогою безпосередньої мікроскопії з використанням стереоскопіч­ного та операційного мікроскопів. При цьому звертають увагу на локалізацію пошкоджень з обов'язковим вимірю­ванням відстані від підошви, форму, розміри, наявність дефекту тканини, характер країв, наявність або відсутність слідів додаткових чинників пострілу. Проте ці досліджен­ня не дозволяють розв'язати всі питання, які постають перед експертизою, тому в більшості випадків використо­вують додаткові дослідження: гістологічне, медико-кримі-налістичне, рентгенологічне, фотографічне, контактно-ди­фузійне, спектрографічне та ін.

Гістологічне дослідження дозволяє встановити на­явність обідка обтирання, або забруднення, кільця виси­хання, сліди кіптяви, порошинок, наявність сторонніх ча­стинок у рановому каналі, тобто цей метод розширює можливості судово-медичної діагностики при встановленні дистанції і напрямку пострілу, характеру вхідного і вихід­ного кульових отворів.

Медико-криміналістичне дослідження використо­вується для виявлення кіптяви, порошинок, частинок ме­талу. Широке впровадження дістала проба з дифеніламі­ном і сірчаною кислотою, яку можна застосовувати за будь-яких умов для виявлення зерен пороку.

. і. Експертиза вогнепальних пошкоджень ___ "^^>

За допомогою рентгенологічного дослідження вста­новлюють локалізацію і форму сторонніх мас, уламків, пошкоджених кісток, дробинок, куль, частинок металу. Це важливо для вирішення питань про локалізацію вхідного і вихідного вогнепальних отворів, дистанцію і напрямок пострілу.

Емісійна спектрографія дозволяє визначити хімічну природу металів, які входять до складу обідка обтирання або локалізуються біля вхідного отвору. В процесі дослід­ження об'єкт спалюють і його спектр фотографують. Одер­жані спектрограми піддають аналізу. Метали якісно і кількісно виявляються в мізерних кількостях. Цей метод не набув значного поширення, оскільки не всі лабораторії мають відповідну апаратуру. Крім того, об'єкт досліджен­ня повністю руйнується, що може негативно позначитись на подальшому дослідженні.

Фотографування в інфрачервоному випроміню­ванні (за допомогою ЕОП—електронно-оптичного пере­творювача) дозволяє виявити на темних тканинах кіптяву,

мастило які непомітні візуально і при звичайному фотогра­фуванні.

Контактно-дифузійний метод (метод кольорових від­битків) широко використовується в експертній практиці. Він дозволяє виявити частинки металу навколо вхідного кульового отвору на шкірі й одязі. Метод простий для виконання, не потребує дорогої апаратури, в зв'язку з чим може використовуватись в умовах будь-якої медико-кримі-налістичної лабораторії.

Вибухова травма

Під вибухом розуміють імпульсне виділенняенергіївнас-лідок фізичних, хімічних чи ядерних перетворень вибухо­вих речовин.

—————————————— 307 ——————————————

Г

Експертиза вогнепальних пошкоджень

 

Вибухові речовини — це різні хімічні сполуки, які під дією різних чинників навколишнього середовища перетво­рюються в гази з дуже високою температурою, внаслідок чого навколишні предмети зазнають значного руйнуван­ня. При вибухах таких сполук, якими споряджені спеці­альні прилади, утворюється хвиля детонації — екзотермі­чного, хімічного процесу перетворення твердої речовини в газоподібні продукти, які набувають швидкості близько 9000 м/с, а тиск ударної хвилі досягає 2,02-3,03 кПа (200-300 атм). Внаслідок детонації вибухових речовин відрива­ються окремі їх частинки, які разом із оболонкою і елемен­тами вибухового спорядження розлітаються зі швидкістю до 1000 м/с і, руйнуючи різні об'єкти, утворюють осколки вторинних снарядів. Швидкість детонації тротилу (трині­тротолуолу) досягає 6700 м/с, а тиск ударної хвилі переви­щує 202000 кПа (1000000 атм) що спричиняє значні руйну­вання.

Чинниками травмування при вибухах є продукти дето­нації вибухових речовин: хвиля вибухових газів, ударна хвиля навколишнього середовища, осколки і частини ви­бухового спеціального спорядження, а також вторинні снаряди.

Пошкодження, які виникають від дії цих чинників, дістали назву вибухової травми.

Продукти детонації вибухових речовин спричиня­ють механічну, термічну і хімічну дію. Механічна дія ха­рактеризується руйнівною, розривною, пробивною і кон-тузійною силою. Термічна дія виявляється у вигляді обпа-лення одягу, волосся, а іноді поверхневих шарів шкіри, хімічна — в утворенні карбоксигемоглобіну в зруйнованих тканинах тіла.

Ударна хвиля навколишнього середовища діє як тупий твердий предмет із широкою поверхнею і силою

Експертиза вогнепальних пошкоджень

Т

тиску до 0,2-0,3 кг/см², що призводить до розриву барабан­них перетинок, а сила тиску до 0,7-1,0 кг/см² спричиняє смертельні пошкодження внутрішніх органів. Якщо сила тиску перевищує 1,2 кг/см², спостерігаються відриви кінцівок, а тіло потерпілого відкидається в бік на багато метрів, отримуючи при падінні і ударі об предмети додат­ково різні пошкодження. При дії ударної хвилі пошкоджен­ня у потерпілого виникають на боці, оберненому до епіцен­тру вибуху.

Осколки і частини вибухового спеціального спо­рядження, а також вторинні снаряди характеризуються різною дією залежно від їх маси, сили вибуху і відстані від його епіцентру. При цьому утворюються садна, кровови­ливи, рани з дефектом тканини і без нього, рани, що проникають у порожнини тіла, переломи кісток тощо.

В судово-медичній практиці спостерігаються нещасні випадки серед підлітків внаслідок вибухів різних боєпри­пасів (мін, гранат тощо). При цьому на тілі потерпілого виявляють множинні рани з розгорнутими синюшними, вкритими кіптявою краями. Якщо боєприпаси вибухають в руках потерпілих, то кисті рук відриваються, а частини верхніх кінцівок мають вигляд шматків шкіри, м'язів, сухожиль, розтрощених кісток. У разі вибуху міни тіло людини піддається значному руйнуванню, розриваючись іноді на шматки, нерідко відкинуті на значну відстань від місця вибуху. Іноді може займатися одяг, внаслідок чого на шкірі утворюються великі опіки (Ю.С. Сапожников).

Останнім часом спостерігаються випадки вбивств із використанням вибухових речовин та пристроїв.

Залежно від характеру дії чинників вибуху і пошкод­жень, які при цьому утворюються, виділяють (В.Л. Попов, Г.П. Леврентюк, 1985) три дистанції:

Т

Експертиза вогнепальних пошкоджень

 

1) дуже близьку — контактний вибух або зіткнен­ня, коли діють продукти детонації, ударна хвиля і осколки;

2) відносно близьку, коли пошкодження спричиня­ються від поєднання дії ударної хвилі і осколків;

3) неблизьку, при якій діють лише осколки.

B.I. Молчанов рекомендує іншу класифікацію дистанцій:

1) стикання вибухового пристрою з тілом чи одя­гом;

2) близька — у межах дії продуктів вибуху;

3) відносно близька — в межах дії ударної хвилі навколишнього середовища;

4) неблизька — при пошкодженнях осколками ме­талевої оболонки вибухового пристрою за межа­ми дії ударної хвилі.

Під час проведення судово-медичної експертизи вибу­хової травми виникають різні питання, розв'язання яких грунтується на характерних особливостях цих пошкод­жень. У деяких випадках для вирішення окремих питань потрібна участь криміналістів і фахівців з озброєння.

Рід насильноїсмерті

При вогнепальних пошкодженнях можуть спостеріга­тися вбивство, самогубство і нещасний випадок.

Для самогубства при пострілах із вогнепальної зброї характерні:

1) локалізація вхідного отвору в ділянці скроні і серця, іноді постріл в рот;

2) дистанція пострілу — впритул або дуже близька відстань;

3) напрямок ранового каналу, що відповідає поло­женню зброї в руці того, хто стріляв;

Експертиза вогнепальних пошкоджень

4) наявність зброї в руці покійного або біля нього;

5) наявність кіптяви на руці того, хто стріляв;

6) при пострілах із довгоствольної зброї (гвинтівка, мисливська рушниця) наявність пристосування, яке використовується для натискання на спуско­вий гачок ногою чи будь-яким предметом.

У разі вбивств і нещасних випадків характерних особ­ливостей немає. При цьому можуть бути різними відстань пострілу, локалізація вхідного отвору і напрямок ранового каналу залежно від взаєморозташування потерпілого і того, хто стріляв.

При встановленні роду насильної смерті потрібно вра­ховувати особливості вогнепальних пошкоджень, дані пер­винного обстеження трупа на місці його виявлення, а також усі обставини справи.

РОЗДІЛ X