Особливості вогнепального ранового каналу

Вогнепальним рановим каналом називається шлях, який проходить снаряду тілі. Він може бути прямий і непря­мий, перерваний, напівколовий і коловий, наскрізний і сліпий. У разі сліпого кульового пошкодження судово-медичному експерту неважко вирішити питання про напрямок польо­ту кулі в тілі потерпілого. Проте його потрібно уважно дослідити, оскільки це допоможе визначити характер по­шкодження органів і виявити кулю, що завжди нелегко. За типом кулі встановлюють не тільки систему зброї та її

Експертиза вогнепальних пошкоджень

калібр. Задопомогою спеціальних (трасологічних) методів дослідження можливо ідентифікувати певний екземпляр. Основне правило виявлення кулі — простежити шлях кульового каналу, який чітко помітний на поперечних розрізах. Для виявлення кулі використовують рентгеноло­гічне дослідження.

З судово-медичної точки зору вивчення кульового кана­лу має першочергове значення для визначення напрямку польоту кулі, а також напрямку пострілу. Це особливо важливо у випадках, коли пораненого з вогнепальної зброї доставляють у лікарню і там надають йому первинну ме­дичну допомогу з хірургічною обробкою країв ран, внаслі­док чого особливості кульових отворів змінюються. Якщо поранення призводить до смерті і труп підлягає судово-медичному дослідженню, то за особливостями наявних пошкоджень неможливо дійти висновку про напрямок польоту кулі, тобто виявити, де вхідний і вихідний кульові отвори. Крім цього, в історії хвороби особливості пошкод­жень часто описуються досить поверхово, що також не дозволяє визначити напрямок пострілу. Дуже тяжко вирі­шити це питання і у випадках, коли труп перебуває в стадії гниття. Певну допомогу надає дослідження ранового кана­лу. Так, в разі пострілу впритул додаткові чинники заряду містяться в початковій частині ранового каналу, ближче до вхідного отвору і таким чином допомагають встановити його напрямок, причому наявність кіптяви в каналі вияв­ляється навіть при значному розпаді трупа.

Надзвичайно характерним є рановий канал у плоских кістках (склепіння та основі черепа, таза, лопатка, гру­дина тощо), де спостерігається конусоподібне розширен­ня у напрямку польоту кулі (рис. 51). Місце входу кулі, як правило, має круглясту або овальну форму з рівними кра-

Експертиза вогнепальних пошкоджень

ями з боку зовнішньої кісткової пластинки і роз­ширеними великозубчасти-ми та скошеними всередині. Місце виходу — навпаки, має круглу або овальну фор­му з боку внутрішньої кістко­вої пластинки, а розширені, скошені краї, — назовні.

Таким чином, місце вхо­ду і виходу кулі утворює зрізаний конус, менший діа­метр якого повернений до входу, а більший — до вихо­ду-

Місце входу і виходу кулі

при пошкодженні трубчас­тих кісток має аналогічні особливості (рис. 52). Про­те внаслщок їх руйнування виявити зрізаний конус надто складно. Тому хід ранового каналу в трубчастих кістках визначають за допомогою локалізації уламків травмованої кістки. Суть полягає в тому, що при значній кінетичній енергії куля роздробляє трубчату кістку і спричиняє бага-тоосколкові переломи. При цьому уламки кісток розташо­вуються в рановому каналі між пошкодженою кісткою і вихідним кульовим отвором, що виявляється або візуально на секції, або за допомогою рентгенологічного досліджен­ня.

В таких органах, як шлунок, кишки, сечовий міхур трщо, внаслідок гідродинамічної дії кулі місце її виходу значно більше, ніж місце входу.

—————————————— 298 ——•————————————

Т

В паренхіматозних органах в'яз­кої та еластичної консистенції, зба­гачених кров'ю, вхідний отвір внас­лідок циркулярних і радіальних тріщин має променисту форму. Просвіт ранового каналу містить зруйновані тканини, кров, а в по­чатковій частині уривки одягу. Куля, проходячи через паренхіматозний орган, несе на собі частинки його в подальшу частину ранового каналу. Тому мікроскопічне дослідження ранового каналу і наявність части­нок одного органа в каналі іншого дозволяє визначити напрямок по­льоту кулі.

Проте напрямок ранового кана­лу і напрямок пострілу — це різні поняття. Вони найчастіше не збіга­ються. Судово-медичний експерт зобов'язаний дати слідчому лише

відповідь на питання про напрямок ранового каналу в тілі померлого, який відносно до трьох умовних площин тіла може бути одиничний, подвійний і потрійний (наприклад, згори-донизу, зліва-направо, спереду-назад або навпаки). Напрямок же пострілу визначає не лікар, а слідчий, використовуючи всі отримані у процесі слідства матеріа­ли, в тому числі й дані експертизи трупа.