Функціональні розлади та морфологічні міни при асфіксії

Асфіксія — це такий стан організму, при якому внаслі­док киснеаого голодування порушується процес газообмі­ну і а тканинах накопичується вуглекислота, що може примести до смерті. Незважаючи на те, що термін "асфік­сія" дослівно означає відсутність пульсу (від грец. а — заперечення, sphyxis — пульсація), він проте, широко зас­тосовується в медичній практиці для позначення задушен­ня в широкому розумінні цього слова.

Причин розвитку стану асфіксії дуже багато. Його може спричинити будь-яка перепона для надходження повітря в дихальні шляхи чи проникнення його через легені в кров, а також інші чинники, які порушують процес засвоєння кисню кров'ю або перехід його із крові в клітини та ін.

Залежно від причини розвитку стану асфіксії розрізня­ють гіпоксію дихальну, або респіраторну, циркуляторну, або ішемічну, анемічну та гістотоксичну, або тканинну, причому вони спостерігаються в чистій або змішаній формі.

Смерть від асфіксії може настати як при різних хворо­бах (запалення легень, дифтерія, епілепсія), так і при трав­мах (пошкодження дихальних шляхів, легень), отруєннях (кров'яними, нервово-функціональними отрутами) а у но­вонароджених — під час пологів. У зв'язку з цим асфіксія поділяється на насильну і ненасильну.

Для судової медицини найважливіше значення має один із видів насильної асфіксії — механічна асфіксія, при якій гостре кисневе голодування і швидке накопичен-

—————————————— 312 ——————————————

д і д Експертиза при смерті від механічної асфіксії -«ю>

ня в організмі вуглекислоти настає внаслідок зовнішньої механічної перешкоди для надходження повітря в ди­хальні шляхи.

Залежно від характеру і місця дії механічної перешкоди виділяють кілька й видів. Єдиної класифікації видів меха­нічної асфіксії поки що не розроблено. Одні автори виділя­ють три, інші шість. На нашу думку, доцільно розрізняти сім самостійних видів механічної асфіксії, які відрізняють­ся один від одного наявністю характерних для кожного з них ознак. До цих видів належать:

1) повішення;

2) задушення петлею;

3) задушення руками;

4) закриття отворів рота і носа;

5) стискання грудної клітки і живота;

6) закриття сторонніми предметами дихальних шляхів;

7) утопления.

Незважаючи на різноманітність чинників і умов, які спричиняють механічну асфіксію, перебіг її має багато загальних проявів, до яких належать гостре кисневе голо­дування і накопичення в організмі потерпілого вуглекис­лоти.

Вивченню реакцій організму при асфіксії присвячено багато досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, проте проблема кисневого голодування залишається однією з найактуальніших у теоретичній і практичній медицині до нинішнього часу.

Як свідчать дослідження, внаслідок кисневого голоду­вання тканин у крові накопичується велика кількість про­міжних продуктів обміну речовин, прогресує метаболіч­ний ацидоз. Продукти неповного окислення, які циркулю­ють у крові, діючи на біохімічні процеси в клітинах, спри-

—————————————— 313 ——————————————

л ' л Експертиза при смерті від механічної асфіксії "Т^

чиняють порушення їх функції і розвиток тканинної гіпок­сії. Клітини втрачають здатність вбирати кисень і в них настають незворотні хімічні, фізико-хімічні та інші зміни, які можуть бути наслідком порушення мембранних струк­тур клітин і внутрішньоклітинних органел. Найбільш чут­ливими і вразливими елементами клітин є фосфоліпідні компоненти мембран.

Зменшення вмісту кисню в клітинах призводить до зменшення і зникнення АТФ, порушення функцій окисно-відновних ферментів, збільшення кількості кислих про­дуктів метаболізму, частково молочної кислоти, зниження показника рН.

Порушення усіх видів обміну і розвитку протеолітич­них процесів при асфіксії найшвидше виникає у клітинах головного мозку.

У разі локалізації цих незворотних процесів у дихально­му і судинно-руховому центрах настає смерть.

Патофізіологічні зміни, характерні для асфіксії, пов'я­зані з кисневим голодуванням тканин, специфічною дією накопиченого вуглецю та ацидозом, який виникає внаслі­док як гіперкапнії, так і утворення недоокиснених про­дуктів обміну.

За сучасними уявленнями припинення або зменшення доступу кисню в тканини зумовлює в організмі значні зміни, які полягають у порушенні біохімічного складу крові, обміну речовин, в розладі функцій центральної нер­вової системи, порушенні функцій дихання і кровообігу.

Ступінь прояву цих змін залежить від виду механічної асфіксії, її тривалості, стану організму та інших чинників. В зажиттєвому перебігу асфіксії спостерігається певна стадійність, що дозволило різним авторам виділити від 3 до 6 періодів або фаз.

————————————— 314 —————————————

д 1 д Експертиза при смерті від механічної асфіксії -ч0

Найбільш обгрунтованим є виділення чотирьох стадій:

1) задишки із судомами;

2) спокою;

3) термінального дихання;

4) припинення дихання з поступовим згасанням діяльності серця.

Кожна з цих стадій триває від 1 до 3-5 хв. Вони є пос­тійними для всіх видів механічної асфіксії, хоча інтенсив­ність і тривалість кожної з них можуть мати відхилення.

Стадія задишки із судомами настає відразу після при­пинення доступу кисню і накопичення в організмі вугле­кислоти, яка збуджує дихальний центр, внаслідок чого виникає інспіраторна та експіраторна задишка змішаного типу. Чіткої послідовності між ними не спостерігається (Л.М.Ейдлін), у зв'язку з чим немає підстав виділяти окре­мо стадію експіраторної та інспіраторної задишки.

За сучасними уявленнями, ця стадія є захисно-фізіоло­гічною реакцією організму, за допомогою якої поновлюєть­ся брак кисню і видаляється надлишок вуглекислоти. У цій стадії внаслідок подразнення асфіктичною кров'ю довгас­того і спинного мозку підвищується артеріальний тиск, виникають судоми, під час яких внаслідок розслаблення сфінктерів, відбувається виділення сечі, калу, сперми. Су­доми можуть бути значно виражені, що призводить до утворення натілі різних пошкоджень, які потрібно відрізня­ти від пошкоджень під час боротьби та оборони. Якщо покійний перед задушенням перебував у стані алкогольно­го сп'яніння, судоми можуть бути слабшими або зовсім не спостерігатися. У стадії задишки наприкінці першої або на початку другої хвилини втрачається свідомість, що пов'я­зують із впливом вуглекислоти на клітини кори великого мозку, які дуже чутливі до порушення кисневого режиму.

—————————————— 315 ——————————————

д 'л Експертиза при смерті від механічної асфіксії "v*

Друга стадія, або стадія спокою, настає, як правило, на третій хвилині стану асфіксії внаслідок пригнічення функцій дихального центру. При цьому дихання припиняється, організм перебуває в стадії повної прострації. Вона триває близько 2 хв.

Третя стадія — термінального дихання — настає на 4-5 хв, коли виникають короткі глибокі вдихи і паузи. При­чину термінального дихання пов'язують із пригніченням функції дихального центру довгастого мозку і функціону­ванням слабо збуджених центрів спинного мозку.

Четверта стадія — припинення дихання з поступо­вим згасанням діяльності серця — зумовлена повним виснаженням і паралічем дихальних центрів головного і спинного мозку. Після стійкого припинення дихання по­ступово згасає діяльність серця, яке може слабо функціо­нувати ще протягом 5-30 хв.

Збереження діяльності серця після припинення дихан­ня при асфіксії має надзвичайно велике практичне значен­ня для відновлення життєвих функцій умираючого орга­нізму.

Медична практика свідчить, про те, що не завжди люди­на без ознак життя є справді мертвою. Відомо багато випадків, коли людей вдавалося повернути до життя не тільки при короткочасній механічній асфіксії (протягом 3-4 хв), а й при тривалішій (до 20-3 0 хв). Причому відновлен­ня життєвих функцій при асфіксії відбувається в напрямку, зворотному процесу вмирання. Спочатку відновлюються функції довгастого мозку, потім спинного і середнього і, нарешті, кори півкуль великого мозку.

У людей, які перебували у стані механічної асфіксії, крім ознак безпосередньої дії механічних чинників (странгуляційна борозна, крововиливи, садна на шиї, пе-

—————————————— 316 ——————————————

і. Експертиза при смерті від механічної асфіксії -»>

реломи хрящів гортані тощо), виявляються також розлади функцій центральної нервової системи і внутрішніх органів у вигляді шаленості, судом, збудження, амнезії з дезорієн­тацією, конфабуляціями, псевдоремінісценціями тощо.

Інколи виникають і соматичні розлади — пневмонія, ішемія міокарда, набряк легень, мозку, порушення зору, слуху, паралічі сфінктерів та ін. Причому ступінь їх прояву залежить від глибини і тривалості асфіксії. При коротко­часній асфіксії ці явища порівняно швидко проходять. У разі глибокої тривалої асфіксії вказані прояви мають за­тяжний, стійкий характер, а іноді після виведення із стану асфіксії через кілька днів може настати смерть, яка зумов­лена різними причинами (набряк легень, мозку, ішемія міокарда, пневмонія тощо).

В разі смерті від механічного задушення виявляються ознаки, які характерні для всіх його видів, а тому вони дістали назву загальноасфіктичних. Внаслідок того, що вони виявляються також в разі смерті від інших при­чин (раптовій смерті, деяких отруєннях тощо), їх ще називають ознаками швидкої (гострої) смерті. Їхні особливості визначаються сутністю функціональних пору­шень, які лежать в основі асфіксії. Ці ознаки виявляються як при зовнішньому, так і при внутрішньому дослідженні трупа.

Зовнішні загальні ознаки асфіксії:

1. Синюшність обличчя, що пов'язана з застоєм крові в малому колі кровообігу та особливо виражена при первин­ному обстеженні трупа.

2. Різко виражені трупні плями синявого кольору з крапковими крововиливами на них, що зумовлене рідким станом крові в судинах, внаслідок чого трупні плями утво­рюються швидше, ніж звичайно.

—————————————— 317 ——————————————

л'д Експертиза при смерті від механічної асфіксії "тр*

3. Крапкові крововиливи на кон 'юнктивах, що пов'яза­не з підвищенням кров'яного тиску ще у зажиттєвий пе­ріод асфіксії, а також підвищенням проникності стінок кровоносних судин.

4. Виділення сечі, калу, сперми, що пов'язане з розслаб­ленням сфінктерів і судомами.

Внутрішні ознаки асфіксії:

1. Рідка темно-червона кров. Такий колір крові пояс­нюють накопиченням у ній вуглекислоти і поглинанням кисню крові тканинами, які ще продовжують функціонува­ти. Наявність же рідкої крові пов'язують з аутолізом фібри­ногену внаслідок збільшення в крові вуглекислоти. Крім того, судово-медична практика свідчить, що рідка кров часто є одним із важливих показників швидкої смерті.

2. Переповнення кров 'ю правої половини серия і систе­ми верхньої порожнистою вени пов'язане з утрудненням кровообігу в малому колі.

3. Повнокров'я внутрішніх органів обумовлене зас­тоєм крові в системі нижньої порожнистої вени.

4. Підепікардіальні і підплевральні дрібні крапкові крововиливи (плями Тард 'є) виявляються під пристінко­вою плеврою та на поверхні серця. Крововиливи також є під слизовою оболонкою гортані, трахеї, шлунка й на внутрішніх органах. Їх виникнення пояснюють тим, що внаслідок різкого підвищення артеріального тиску в судо­мний період механічної асфіксії відбуваються розриви ба­гатьох капілярів. Особливо часто такі крововиливи вияв­ляються на поверхні серця і легень через застій крові в малому колі кровообігу, де є найсприятливіші умови для їх виникнення. Крім того, як свідчать морфологічні дослід­ження, при асфіксії різко змінюється проникність стінок

—————————————— 318 ——————————————

. І. Експертиза при смерті від механічної асфіксії -у>

судин, що також спричиняє появу крововиливів на слизо­вих, серозних оболонках, в м'язах та інших тканинах.

Серед перелічених ознак немає жодної, патогномоніч-ної тільки для механічної асфіксії. Більшість з них можуть спостерігатися у випадках швидкого настання смерті. Про­те вони добре виражені при механічній асфіксії, що настає внаслідок первинного припинення дихання.

Таким чином, наявність цих ознак дозволяє засвідчи­ти, що смерть настала при явищах асфіксії. Тільки поєднання перелічених ознак з видовими, тобто харак­терними для конкретного виду механічної асфіксії, доз­волить встановити причину смерті. Нижче розглянуто окремі види смерті від механічної асфіксії.

Повішення

Повішення —це видмеханічноїасфіксіївнаслідокстис-кання шиї петлею під дією маси власного тіла або його частини. Повішення може бути повним, вільним, коли тіло не має точки опори, і неповним, з точкою опори (в положенні на колінах, сидячи або лежачи). За характером петлі можуть бути жорсткі (мотузок, ремінь, дріт тощо), напівжорсткі і м'які (шарф, хустка, простирадло тощо), ковзні і нерухомі. Розрізняють власне петлю, вузол і вільний кінець.

Залежно від положення вузла виділяють типове та атипове повішення. При типовому повішенні вузол розта­шовується у ділянці потилиці, атиповому передньому — в ділянці підборіддя, атиповому бічному — на бічній по­верхні шиї (праворуч або ліворуч; рис. 56).

Для судово-медичного дослідження труп повішеного звичайно доставляють разом із петлею на шиї або її направ­ляють окремо (в таких випадках бажано сфотографувати

—————————————— 319 —————————————

д^-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії '"F*

труп перед зняттям петлі та після цього). Зняту з шиї петлю зберігають і в окремих випадках як речовий доказ в подаль­шому передають слідчому.

Рис. 56. Розташування петлі на шиї. Вузол петлі розташований:

І — типово, II — атипово: а) спереду; б) з лівого боку шиї;

в) з правого боку шиї.

При судово-медичному дослідженні трупа крім загаль-ноасфіктичних ознак смерті від повішення (як і при будь-якому іншому виді механічного задушення), виявляють і видові ознаки, характерні саме для повішення.

Основною і найважливішою ознакою повішення є странгуляційна борозна — негативний відбиток петлі, накладеної на шию. Вона чітко відбиває положення і ширину петлі і має вигляд більш-менш вдавленої борозни, місцями жовтувато-бурого кольору, твердуватої на дотик. Рідше — борозна м'яка, має вигляд блідо-синюшної смуги (рис. 57).

Жовтувато-бурий колір странгуляційної борозни та її затвердіння (ущільнення) пов'язані з тим, що внаслідок тертя твердої петлі (особливо під час судом) порушується цілість епідермісу із клітин якого витискається рідина і від­бувається зневоднення тканин із наступним висиханням.

Відбиток рельєфу петлі стає помітним при висиханні і побурінні борозни.

д-'-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії -у?

Ступінь прояву і вдавлення борозни залежать від матеріа­лу петлі, часу висін-ня, маси тіла і пози трупа. Чим тверді­ший матеріал петлі, довше висить люди­на, більше маса її тіла і чим меншу точку опори вона має (або не має її зовсім), тим глибшою буде стран-гуляційна борозна, краще будуть визна­чені її краї, більше буде умов до її зне­воднення, висихання та ущільнення.

Рис. 57. Странгуляційна борозна при повішенні

Якщо петля зроб­лена з м'якого матеріалу (шарф, хустка, простирадло тощо), тіло перебувало в ній недовго, точка опори була значна (повішення сидячи, лежачи тощо), а маса тіла невелика, то странгуляційна борозна слабо виражена, майже не вдавле­на і може мати вигляд блідо-синюшної смуги. В окремих випадках (за зазначених умов) странгуляційна борозна мо­же бути зовсім непомітною, що завжди треба враховувати.

При різко вираженому гнитті, коли утворюється під­шкірна гнильна емфізема, на шиї внаслідок тиску комірця сорочки може утворюватися біла смуга, що нагадує странгу­ляційну борозну. Проте якщо на шиї була борозна, особли­во слабо виражена, то при значно розвинутій емфіземі вона може бути мало помітною або і зовсім непомітною.

д-^-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії "^

Странгуляційна борозна при повішенні має досить характерні ознаки:

1) локалізація— верхня частина шиї, тому що під дією маси тіла петля займає максимально високе поло­ження;

2) напрям — косовисхідний у бік замкнення петлі;

3) ступінь прояву — нерівномірно виражена, найбіль­ше на боці, протилежному місцю замкнення петлі, де стискання найзначніше.

Якщо петля накладається на шию так, що вузол її розта­шовується позаду, то спереду странгуляційна борозна най­глибша і найтвердіша, має поперечний напрямок над ділян­кою верхнього краю щитоподібного хряща, під самим підборіддям, а з боків менш вдавлена, з нечітко окреслени­ми краями, іде круто вгору і назад, а на задній поверхні шиї може зовсім не виявлятися або бути слабо вираженою.

Якщо вузол петлі розташовується збоку (поблизу право­го чи лівого вуха), то на протилежній бічній поверхні шиї странгуляційна борозна буде поперечна, найбільш вира­жена і глибоко вдавлена, тоді як на передній і задній поверхні шиї вона піднімається у бік вузла петлі, менш виражена, а в ділянці замикання вузла, серед волосся вона вже непомітна (голова відхиляється в бік, протилежний до змикання вузла).

Вузол петлі може розташовуватись й спереду. В таких випадках поперечна, найбільш виражена борозна буде виявлятися на шиї ззаду. Найчастіше при повішенні спос­терігається бічне положення вузла. Іноді під петлю потрап­ляє борода, волосся з голови, хустка, шарф тощо. Тоді странгуляційної борозни у відповідному місці не буде. Якщо на петлі є виступи, вузли, перекручування, будь-які особливості поверхні, то відповідно на странгуляційній

—————————————— 322 ——————————————

д і д Експертиза при смерті від механічної асфіксії -чЭ

борозні виявляються характерні ознаки, внаслідок того, що рельєф петлі дає негативний відбиток у борозні.

У тих випадках, коли петля має кілька обертів, відпо­відно утворюється і кілька странгуляційних борозен, які немовби переходять одна в одну. При защемленні оберта­ми петлі складок шкіри між борознами виникають синя­кові валики з краплинними крововиливами.

Таким чином, при дослідженні странгуляційної бороз­ни потрібно звернути увагу на такі її ознаки:

1) напрям;

2) ступінь прояву;

3) розташування;

4) число обертів;

5) замкненість;

6) ширину;

7) глибину;

8) рельєф тощо.

При повішенні часто спостерігається випадання язика й защемлення його між зубами, локалізація трупних плям на нижніх кінцівках (при тривалому вертикальному поло­женні тша).

Рідко бувають переломи рогів під'язикової, кістки і хрящів гортані. В м'які тканини шиї в напрямку странгуля­ційної борозни і грудино-ключично-соскоподібного м'яза можливі крововиливи (ознака Вальхера). Часто спостері­гаються поперечні надриви внутрішньої оболонки загаль­ної сонної артерії на місці її розгалуження (ознака Амюса).

Ці надриви виникають у тому місці, де петля тисне найдужче, внаслідок чого просвіт загальної сонної артерії ііікривається і нижче від цого місця в момент різкого підвищення артеріального тиску сильно розтягується і рочширюється. Крім того, при висінні тіла відбувається

.—————————————— 323 ——————————————

д-'-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії '^р*

значне витягання сонної артерії в довжину. Внаслідок цьо­го виникають поперечні розриви внутрішньої оболонки артерії, а в клітковині, що оточує ззовні цю частину зага­льної сонної артерії, виявляються невеликі крововиливи.

Генез смерті при повішенні. Залежно від розташуван­ня петлі на шиї настає повне або часткове припинення доступу повітря в легені, стискання яремних вен, стовбурів блукаючих нервів, а іноді синокаротидних зон, різке підви­щення внутрішньочерепного тиску.

При типовому положенні петлі (вузол позаду) вона стискає шию на рівні під'язикової кістки, відтаскаючи корінь язика вгору і назад. Останній притискається до задньої стінки глотки і закриває просвіт гортані.

У разі бічного положення петлі корінь язика відтис­кається в бік, протилежний місцю розташування вузла, внаслідок чого повністю закривається просвіт гортані. Таким чином, і в тому, і в іншому випадках надходження повітря в легені припиняється.

Генез смерті при повішенні досить складний і його неможливо звести тільки до стискання і закриття дихаль­них шляхів петлею. Відомі випадки смерті при повішенні у осіб, яким була зроблена трахеотомія. В експериментах на тваринах, у яких петля накладалась вище від трахеосто-ми, смерть наставала так само швидко, як і у контрольних тварин.

Важливим у генезі смерті при повішенні є різке підви­щення кров'яного тиску в головному мозку внаслідок ут­руднення відтоку крові. Крім того, стискання судинно-нервового пучка шиї і подразнення важливих рефлексо­генних зон, блукаючого нерва та його гілок може призве­сти до рефлекторного припинення діяльності серця і швид­кого настання смерті.

—————————————— 324 —— •- ——————————

» і д Експертиза при смерті від механічної асфіксії -«>

Встановивши смерть від механічного задушення внас­лідок повішення на підставі наявності загальноасфіктич-них і відових ознак, треба (якщо можливо) визначити рід насильної смерті (вбивство, самогубство, нещасний випа­док). При цьому потрібно ознайомитись з даними первин­ного обстеження трупа та всіма обставинами смерті.

В переважній більшості випадків повішення — це само­губство. При типовому самогубстві — повішенні дорослої людини — одяг її в повному порядку, на тілі немає слідів боротьби, опору і самооборони (синці, садна тощо). Мате­ріалом петлі при цьому часто є частини одягу (ремінь, хустка, шарф тощо), нерідко покійний залишає передсмерт­ну записку, в якій вказуються мотиви самогубства.

При дослідженні трупів людей, які померли внаслідок повішення, звертають особливу увагу на наявність різних пошкоджень на тілі, відзначаючи їх локалізацію, характер, розміри, форму, ступінь загоєння, стан одягу, наявність плям крові, бруду тощо.

Треба враховувати, що виявлення пошкоджень на трупі при повішенні не завжди є доказом вбивства і являють собою сліди боротьби, оборони. Вони можуть бути запо­діяні напередодні, перед повішенням, під час або після нього. Спостерігаються випадки, коли людина кінчає жит­тя самогубством після побиття. Під час судом при по­вішенні, коли тіло перебуває в безпосередній близькості від твердих предметів (стіна, шафа тощо), частини тіла, обернені до них, можуть забиватися, внаслідок чого вини­кають невеликі синці або садна. З'ясувати їх походження звичайно неважко. Вони виявляються тільки на тому боці тіла, який розташовується близько до твердого предмета і на відповідній висоті.

Пошкодження можуть виникати і після повішення, на­приклад, при випаданні трупа із петлі або при недбалому

—————————————— 325 •——————————————

л' д Експертиза при смерті від механічної асфіксії '^р

транспортуванні тощо. Розпізнавання їх, як правило, не становить труднощів, оскільки навколо цих післясмерт-них пошкоджень немає реактивних явищ.

Спостерігаються випадки, коли перед повішенням са­могубець намагається заподіяти собі пошкодження будь-яким іншим засобом — гострим предметом, вогнепаль­ною зброєю тощо.

Так, у нашій практиці спостерігався випадок, коли чоловік після сімейних непорозумінь вирішив покінчити з життям. Він заподіяв собі Vi рубаних ран голови в лобово-тім'яній ділянці, дві різані рани и ділянці серця, після чого повісився. В передсмертній записці він детально описав мотиви самогубства.

Спостерігаються випадки вбивства будь-яким іншим засобом з наступним підвішенням тіла для симуляції само­губства чи нещасного випадку.

Значно легше вирішити це питання у випадках, коли вбивство здійснюється шляхом нанесення смертельних пошкоджень, а труп з метою симуляції самогубства підві­шують. Іноді вбивство здійснюється шляхом задушення руками, закриття отворів рота і носа або спричинення ін­ших видів механічної асфіксії з наступним підвішенням тіла.

Дуже важливо при цьому визначити, чи накладена пет­ля зажиттєве, чи післясмертно. Складність з'ясування цьо­го питання зумовлена тим, що зажиттєва странгуляційна борозна макроскопічне не відрізняється від післясмертної.

Зажиттєвість странгуляційної борозни візуально мож­на визначити тільки тоді, коли під нею у м'яких тканинах шиї виявляються чітко виражені синці, крововиливи або якщо за наявності двох і більше борозен між ними є синцеві валики — сліди від защемлення шкіри петлею.

При диференціальній діагностиці характеру странгуля­ційної борозни потрібно враховувати комплекс макро і

———————————-—— 326 ——————————————

д і д Експертиза при смерті від механічної асфіксії "^в>

мікроскопічних змін, які охоплюють загальні і видові озна­ки механічної асфіксії, дані обставин справи, а також ре­зультати гістологічного дослідження странгуляційної бо­розни.

Рис. 58. Зажиттєва странгуляційна борозна. Розриви волокон блукаючого нерва з появою завитків, клубочків і набряків нейроплазми (за І.О.Концевич)

Для зажиттєвої странгуляційної борозни, крім ознак стискання шкіри, — сплощення епідермісу і сосочкового шару дерми, гомогенізації, порушення тинкторіальних властивостей тканин, характерними є набрякання клітин росткового шару епідермісу, крово наповнення судин шкіри крайових і проміжних валиків, крововиливи в ділянці дна борозни, а також прояви збудження і розпаду більшості нервових елементів шкіри. Крім того, виявляються зміни в стовбурах блукаючих нервів: різні форми подразнення, розтягнення і розриви осьових циліндрів з утворенням на їх кінцях закруток і набряків нейроплазми тощо (рис. 58).

Існують також гістохімічні методи дослідження стран­гуляційної борозни, які грунтуються на виявленні зажит­тєвих змін активності різних ферментів.

—————————————— 327 —————————————

Д'Л Експертиза при смерті від механічної асфіксії "тр*

Зазначені методи доцільно застосовувати лише при дослідженні свіжих тканин. У випадках, коли труп перебу­ває в стані гнильного розпаду, ці методи не дозволяють провести диференціальну діагностику.

Через обмежені можливості застосування гістологічних і гістохімічних методів дослідження на кафедрі судової медицини Національного медичного університету розроб­лено (Б.В.Михайличенко і В.А. Сушко) метод встановлен­ня зажиттєвого походження странгуляційної борозни, що грунтується на кількісному порівнянні рівнів кислотно-екстрагованих і вільних фракцій гістаміну, серотоніну. У зажиттєвій борозні порівняно з непошкодженою шкірою їх вміст у 1,5-2 рази вищий.

Гістологічному дослідженню підлягають найбільш ви­ражені ділянки странгуляційної борозни без трупних плям. При цьому шкірний клапоть повинен мати вигляд трапеції, основа якого відповідає нижньому валику. Зріз слід робити таким чином, щоб у препараті були помітні частини шкіри над і під борозною. Гістологічному дослідженню інколи піддають і шийні відділи блукаючих нервів нарівні стран­гуляційної борозни.

З метою біохімічного дослідження біогенних амінів вирізують ділянку шкіри зі странгуляційною борозною 0,5 см завширшки. Для контролю вирізують симетричну щодо вертикальної осі тіла або близько розташовану на відстані 3-5 см від борозни подібну за розміром і формою ділянку неушкодженої шкіри.

Задушення петлею

Задушення — це вид механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї петлею, яка затягується рука­ми або під дією сторонньої сили. Найчастіше стискання

—————————————— 328 ——————————————

Г

Експертиза при смерті від механічної асфіксії

 

петлею робиться руками, іноді за допомогою будь-яких предметів (так званих закруток). Можливе також задушен­ня з вуздечкою, коли один тур петлі проходить через рот.

При тугому й міцному затягуванні петлі на шиї закри­вається просвіт гортані або трахеї, припиняється надход­ження повітря в легені, внаслідок чого виникають усі ознаки асфіксії і настає смерть.

При судово-медичному дослідженні трупа виявляють­ся, як правило, різко виражені загальноасфіктичні ознаки смерті, а також видові ознаки, характерні для задушення петлею.

Основною і найважливішою видовою ознакою смерті при задушенні петлею є странгуляційна борозна, яка за характером різко відрізняється від странгуляційної бороз­ни при повішенні. Вона має горизонтальний напрямок, рівномірно виражена, замкнена і розташована порівняно низько.

Задушення петлею часто відбувається в положенні ле­жачи. Петля охоплює шию навкруги і странгуляційна борозна розташовується перпендикулярно до вертикаль­ної осі шиї. З якого боку не розташовується вузол петлі, тиск її однаковий, а тому ступінь прояву борозни також однаково рівномірний. Борозна звичайно локалізується на рівні нижнього краю щитоподібного хряща або ще нижче — нарівні перснеподібного хряща. У місці вузла на борозні часто помітне глибоке вдавлення, внаслідок чого борозна тут може бути значно ширшою. Слід обов'язково відзна­чити особливості вузла петлі і ретельно їх зафіксувати. Петлю на шиї перед зняттям розрізають на боці, протилеж­ному вузлу, і зашивають нитками. Петлю з вузлом після ретельного обстеження зберігають і передають слідчому.

д ' д Експертиза при смерті від механічної асфіксії "^Э

Часто зав'язаний вузол має характерні особливості, які дозволяють встановити вбивцю.

До інших видових ознак смерті від механічного заду­шення петлею належать висунутий і затиснений між зубами язик та різні пошкодження під странгуляційною борозною (синці, надриви м'язів, переломи хрящів гортані і під'язикової кістки, в також надриви внутрішньої обо­лонки загальної сонної артерії поблизу місця її розгалужен­ня на зовнішню і внутрішню), тобто ознаки, що виявля­ються і при повішенні.

Пошкодження тканин і органів шиї під странгуляцій­ною борозною при задушенні петлею спостерігаються частіше, ніж при повішенні. Це пояснюється тим, що задушення петлею частіше здійснюється сторонніми рука­ми, з великою силою, уривчастими рухами в період оборо­ни і посилюється під час судом.

На відміну від повішення, яке часто є самогубством, задушення петлею в переважній більшості випадків — вбивство, а тому, крім характерної для цього виду механі­чної асфіксії странгуляційної борозни (горизонтальної, рівномірно вираженої і низько розташованої), на трупі, як правило, виявляють численні пошкодження (садна, синці)

— сліди боротьби і самооборони. Одяг часто розірваний, пом'ятий, волосся скуйовджене. В осіб, які перебували в стані різко вираженої алкогольної інтоксикації або в без­порадному стані, у маленьких дітей, а також у випадках, коли петля затягується на шиї несподівано, раптово, на тілі не виявляється слідів боротьби і самооборони.

При задушенні петлею можливі випадки самогубства. Вони характеризуються повним порядком в одязі, і від­сутністю, крім странгуляційної борозни, інших пошкод­жень і наявність жорстких петель.

—————————————— 330 ——————————————

д-і-д Експертиза при смерті від механічної асфіксії <ч0

Іноді трапляються нещасні випадки внаслідок задушен­ня петлею.

Так, Айседора Дункан загинула внаслідок задушення шарфом, вільний кінець якого потрапив у колесо відкритого автомобіля, що їхав на великій швидкості.

В літературі описано багато випадків смерті від заду­шення петлею внаслідок нещасного збігу обставин під час роботи на виробництві, різних ігор дітей тощо. Тому кож­ний випадок смерті від задушення петлею має ретельно вивчатися, починаючи з огляду місця події, ознайомлення з усіма обставинами справи, обстеження трупа тощо.

Задушення руками

Задушення руками — це такий вид механічної асфіксії, при якому шия стискається руками, а пальці рук охоплю­ють ділянку горла, що призводить до значного стискання судин шиї, нервових стовбурів, гортані, внаслідок чого закривається просвіт дихальних шляхів, виникають про­яви асфіксії, а потім настає смерть. При задушенні рука­ми важливе значення має травматичне подразнення пери­феричних гілок блукаючого нерва, особливо верхніх гор­танних нервів і синокаротидних зон, що спричиняє рапто­ве припинення дихання і діяльності серця.

У разі смерті від механічної асфіксії внаслідок задушен­ня руками загальноасфіктичні ознаки, як правило, добре виражені.

Основними видовими ознаками при задушенні руками є садна і синці на передній і бічних ділянках шиї з крововили­вами в м 'які тканини від стискання шиї пальцями рук. При цьому фіксуються відбитки нігтів у вигляді півмісячних або лінійних саден. При півмісячній їх формі визначають,

—————————————— 331 ——————————————

д¹ д Експертиза при смерті від механічної асфіксії '^^^>

в який бік спрямовані опуклості. Треба враховувати, що садна можуть мати безладний характер (рис. 59).

Рис. 59. Задушення руками

При дослідженні трупа відзначають локалізацію, фор­му, колір, розміри, кількість і характер пошкодження окре­мо на лівій і правій ділянці шиї. При задушенні руками часто виникають переломи хрящів гортані, а іноді і під'язко-вої кістки з крововиливами в м'які тканини шиї. Як і при інших видах механічної асфіксії, під час судово-медичного дослідження трупа звертають увагу на наявність слідів боротьби і самооборони. Задушення руками завжди є вбив­ством, при якому слідів боротьби і самооборони може і не бути. Це спостерігається у випадках, колираптово, несподі­вано стискають шию руками, і жертва не здатна чинити опір.

Якщо задушення здійснюється однією рукою, то садна і синці розташовані на лівій передньобічній поверхні шиї і лише частково праворуч. Дуже рідко задушення здійсню­ється однією лівою рукою. При цьому більша частина

—————————————— 332 ——————————————

д і д Експертиза при смерті від механічної асфіксії "Тр*

саден і синців спостерігається на правому боці передньої поверхні шиї. Задушення руками — завжди вбивство.

На тілі дорослої людини в таких випадках, як правило, є численні садна і синці, а на одязі помітні сліди боротьби. Садна, які нагадують відбитки нігтів, можуть бути вияв­лені навколо рота і носа, на обличчі покійного. Це спосте­рігається тоді, коли затуляють рота і носа, щоб заглушити крик жертви або водночас із задушенням руками застосо­вують ще й інший спосіб задушення.

При цьому поряд з пошкодженнями в ділянці шиї мож­лива наявність саден і крововиливів на інших частинах тіла. Іноді виникають переломи ребер і розриви печінки від натискання коліном на грудну клітку жертви.

Якщо задушення руками здійснюється через м' які пред­мети, ніяких пошкоджень на шкірі шиї може не виявляти­ся.

Самозадушення руками практично не спостерігається, тому що швидко розвивається адинамія і втрата свідо­мості, внаслідок чого стискання шиї припиняється на са­мому початку спроби це заподіяти.

Шляхом задушення вбивають частіше дітей, жінок і людей похилого віку, які не здатні чинити потрібний опір. Задушити руками здорового чоловіка набагато важче. Про­те, відомі випадки вбивства без опору і належних слідів самооборони і дорослої людини.