Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Судово-медичні аспекти пересадження органів і тканин




Ґрунтовне і всебічне вивчення термінального стану людини зумовило формування таких важливих галузей медицини, як реаніматологія і трансплантологія.

Досвід реаніматології показує, що реанімація необхід­на лише а тому разі, коли можна повністю відновити основні життєво важливі функції організму і поверну­ти людину до життя як особистість. Якщо ж у найбільш диференційованих відділах головного мозку виникають глибокі дистрофічні і некротичні зміни, то людина як особистість перестає існувати. У таких випадках реані­маційні заходи лише штучно підтримують діяльність сер­ця, дихання, а функції головного мозку не відновлюються. Тому реанімацію вважають безперспективною і загибель мозку розцінюють як еквівалент смерті організму (В.О.Не-говський,1983).

Внаслідок того що різні органи і тканини вмирають поступово і їх життєдіяльність після смерті організму як цілісної системи зберігається певний час, сучасна транс­плантологія довела можливість пересадження шкіри, рогів­ки, кісток, суглобів. Вилучення таких органів, як нирки, серце, печінка тощо, та їх використання для трансплан­тації можливі тільки до появи абсолютних (вірогідних)

—————————————— 64 ——————————————


Г

Судово-медичне вчення про смерть


 


ознак смерті, тобто до настання біологічної смерті органі­зму практично здорової людини при наявності у неї несу­місних з життям пошкоджень і відсутності пухлин, тубер­кульозу, інших інфекційних хвороб тощо.

Використання органів від таких донорів для пересад­ження крім вирішення питань, пов'язаних з проблемою тканинної несумісності, а також труднощами технічного характеру, потребує розв'язання деяких морально-етич­них і правових питань:

1) хто може бути потенційним донором;

2) як встановити факт настання смерті;

3) хто з лікарів має право констатувати факт смерті;

4) хто має право використовувати органи і тканини трупа, тобто чи є на це дозвіл або заборона родичів померлого.

Ці важливі питання неодноразово обговорювались на різних міжнародних форумах фахівців, проте єдиного вис­новку не дійшли і в жодній країні світу досі немає законо­давчих актів, які б всебічно висвітлювали цю проблему. При проведенні трансплантації органів і тканин всю по­вноту відповідальності хірурги, як правило, беруть на себе і керуються лише відомчими наказами та інструкціями.

В Україні вперше це питання було розглянуто на 8 сесії Верховної Ради в 1992 р. В прийнятих "Основах законо­давства України про охорону здоров'я" відповідна ст. 47 щодо пересадження (трансплантації) органів та інших ана­томічних матеріалів сформульована так:

"Застосування методу пересадження від донора до реципієнта орі анів та інших анатомічних матеріалів здійснюється у визначе­ному іаконодавством порядку при наявності їх згоди або згоди їх «іконних представників за умови, якщо використання інших за-' "і ч в і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшен-


Т

Судово-медичне вчення про смерть


 


ня здоров'я не дає бажаних результатів, а завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнту".

Тепер розробляється закон про трансплантацію органів і тканин. Досі чинними є накази та інструкції МОЗ України від 1987 р. Ними передбачено, що повне і незворотне припинення життєвих функцій організму встановлюється за такими ознаками: повною та стійкою відсутністю свідо­мості, стійкою відсутністю дихання при вимкненні апара­ту штучної вентиляції легень, атонією всіх м'язів, зникнен­ням будь-яких реакцій на зовнішні подразники та реф­лексів, стійким розширенням та ареактивністю зіниць, тенденцією до артеріальної гіпотензії (80 мм рт. ст. і ниж­че) та спонтанною гіпотермією. За цими ознаками смерть мозку констатують лише тоді, коли вони спостерігаються протягом 12 год., а на ЕЕГ реєструється повна відсутність активності мозку. У цей період штучно підтримуються діяльність серця і дихання. На цій підставі можлива кон­статація смерті в клінічних умовах та негайне вилучення у таких донорів внутрішніх органів для трансплантації.

Констатація факту смерті має здійснюватись комісією лікарів, до складу якої входять: лікар-клініцист, реанімато­лог і судово-медичний експерт. Після констатації настання смерті можуть бути припинені реанімаційні заходи. Комі­сія складає два документи; "Акт констатації смерті" і "Акт про вилучення органів і тканин у донора— трупа для трансплантації"

Дослідження трупа в таких випадках виконує судово-медичний експерт за загальними правилами з зазначен­ням, які органи і тканини були вилучені, коли і з якою метою.

Право проведення трансплантації органів надається лише тим медичним закладам, які увійшли в перелік МОЗ

—————————————— 66 ——————————————


Судово-медичне вчення про смерть

України, де працюють кваліфіковані фахівці і де є відповідні умови для проведення таких операцій.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 398 | Нарушение авторских прав


Лучшие изречения:

Большинство людей упускают появившуюся возможность, потому что она бывает одета в комбинезон и с виду напоминает работу © Томас Эдисон
==> читать все изречения...

2581 - | 2242 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.