Судові експерти та їх участь в експертизі

Судовим експертом може бути особа, яка має необхідні знання для давання висновків з досліджуваних питань. Така особа повинна мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судовий експерт за певним фахом.

Атестація судових експертів проводиться Міністерством юстиції і МОЗ відповідно до їх функцій. Крім того. Міністер­ство юстиції веде список атестованих судових експертів, згідно з яким слідчі органи і суди повинні залучати їх до проведення експертизи.

Судово-медичним експертом може бути особа, яка має кваліфікацію лікаря і відповідну підготовку. Експерт вхо­дить до штату судово-медичної експертної установи і на нього поширюються особливості матеріального і соціаль-

—————————————— 41 ——————————————

д-'-д Процесуальні основи судово-медичної експертизи "Г^

но-побутового забезпечення, що передбачені ст.ст. 33-37 Закону України "Про державну службу".

До участі в проведенні судово-медичної експертизи може залучатися і професорсько-викладацький склад ка­федр (курсів) судової медицини медичних вузів.

У Кримінально-процесуальному кодексі регламентова­на також можливість залучати до проведення експертизи лікаря будь-якого фаху, якщо він має необхідні знання (наприклад, з хірургії, кардіології, стоматології та ін.).

Лікар, що не перебуває на посаді судово-медичного експерта, але проводить експертизу за постановою слідчих органів чи судовою ухвалою, називається лікарем-експер­том. Він має право відмовитись від виконання судово-медичних експертних дій, крімвипадків, які за КПК зумов­люють його відвід. Це стосується випадків, коли експерт є потерпілим, позивачем у цивільних справах або відповіда­чем, родичем кого небудь з них, родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або звинувачуваного;

якщо він особисто або його родичі зацікавлені в результа­тах справи; у разі службової або іншої залежності від звинувачуваного, підозрюваного, потерпілого, позивача або відповідача у цивільних справах; якщо він бере участь у відомчому розслідуванні і виступає в ньому як свідок; у разі його некомпетентності.

Лікарі як особи, які мають спеціальні знання і навички, можуть бути залучені до участі у виконанні слідчих дій — огляду, обшуку чи слідчого експерименту тощо; брати участь у зовнішньому огляді трупа, обстеженні особи, ексгумації трупа, виявленні і вилученні речових доказів біологічного походження. У разі залучення фахівця до проведення цих слідчих дій постанова не виноситься і тому фахівець не виступає в ролі судово-медичного експерта.

——————————————.. 42. —————————————

д ' д Процесуальні основи судово-медичної експертизи "^^>

Він лише допомагає слідчому, використовуючи свої спе­ціальні знання і навички, звертає його увагу на обставини, які пов'язані з виявленням і закріпленням доказів, дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають під час слідства. Проте при цьому він не робить ніяких

висновків.

Лікар, що брав участь у слідчих діях як фахівець, надалі може бути призначений експертом з цієї справи.

Державним законодавством закріплено гарантії неза­лежності експерта і правильності його висновку. Вони забезпечуються:

• порядком його призначення;

• забороною втручання будь-кого в проведення екс­пертизи;

• існуванням установ судової експертизи, які відок­ремлені від органів дізнання і попереднього слідст­ва;

• кримінальною відповідальністю експерта за свідомо хибний (неправдивий) висновок;

• можливістю призначення повторної експертизи;

• присутністю учасників процесу під час проведення експертизи.

До компетенції судово-медичної експертизи належить:

експертиза трупів у випадках насильної смерті і в разі підозри на насильство; експертиза потерпілих, звинува­чуваних та інших осіб; експертиза речових доказів та експертиза за матеріалами кримінальних чи цивільних справ. Ці об'єкти судово-медичної експертизи можуть бути досліджені під час виконання первинної, додаткової і по­вторної експертизи, якамає проводитись одним експертом або комісією з кількох експертів.

-————————————— 43 ——————————————

д-^ Процесуальні основи судово-медичної експертизи ""^

Первинна судово-медична експертиза — це перше дослідження об'єкта. За його результатами складається "Висновок експерта".

Якщо первинна судово-медична експертиза не дозво­ляє дійти чітких або повних висновків, то призначають додаткову судово-медичну експертизу. Вона може бути доручена як тому самому, так і іншому експерту.

Повторна судово-медична експертиза маже бути при­значена у випадках, коли "Висновок експерта" сумнівний, розходиться з результатами попереднього слідства або необгрунтований. Проведення такої експертизи доручаєть­ся іншому експерту або кільком експертам. Експерт, який проводив первинну експертизу, не може виконувати по­вторну експертизу або брати участь у її проведенні.

Якщо експертиза складна і потребує знань із різних медичних спеціальностей, її проводить комісія експертів, особливо у справах щодо кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення; у випадках повторної експертизи за матеріалами криміналь­них і цивільних справ; у разі визначення ступеня стійкої втрати працездатності; в особливо складних випадках. Після закінчення такої комісійної експертизи складаєть­ся за умов одностайності загальний висновок. Якщо ж цього немає, кожний експерт складає окремий висновок.

"Висновок експерта" не є обов'язковими для органів дізнання, слідства і суду. Якщо ж виникають такі ситуації, то їх. незгода з висновками експерта має бути вмотивованою.

Якщо для розв'язання питань слідства потрібні спеці­альні знання з різних галузей науки і техніки, то може бути призначена комісія з відповідних фахівців. Вона прово­дить комплексне дослідження для розв'язання відповід­них питань, і тому така експертиза дістала назву комп-

—————————————— 44 ^ ——————————————

/^"д Процесуальні основи судово-медичної експертизи "Т^

лексної. Наприклад, комплексна судово-медичне-автотех-нічна експертиза досить часто призначається при роз­слідуванні справ, пов'язаних з дорожно-транспортними пригодами.

Під час проведення експертизи має право бути при­сутнім слідчий. Звинувачувані та інші особи можуть бути присутніми тільки з дозволу слідчого. Щодо лікарів, то при експертизі трупа вони можуть бути присутніми з дозволу слідчого, а у разі дослідження — з дозволу завідуючого танатологічним відділом.

Під час проведення судово-медичної експертизи екс­перт розв'язує питання тільки медичного і біологічного характеру, в яких він повинен бути компетентним і мати достатній рівень знань. У компетенцію судово-медичного експерта не входять питання з інших (немедичних, у тому числі юридичних) галузей знань, зокрема, щодо визначен­ня роду насильної смерті, встановлення вини, наміру або необережності. Він також не має права розв'язувати пи­тання про визначення психічного стану потерпілого або звинувачуваного.

Судово-медичний експерт згідно зі ст. 77 КПК України повинен з'явитися за відповідним викликом слідчого чи суду, провести повне дослідження об'єкта і дати ґрунтов­ний та об'єктивний письмовий висновок з поставлених питань. При цьому він має максимально зберегти об'єкт дослідження.

Якщо у слідчого або в особи, яка призначила експерти­зу, виникають будь-які питання, то експерт дає потрібні роз'яснення. У випадках наявності підстав, передбачених КПК, експерт може заявити про самовідвід. Тільки за таких умов він має право відмовитись від проведення експертизи. Якщо поважних причин для відмови від екс-

—————————————— 45 ——————————————

д ' д Процесуальні основи судово-медичної експертизи "f*

пертизи немає, то такий експерт може бути притягнутий до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Судово-медичний експерт несе особисту відпові­дальність за експертизу, яку він проводить.

Згідно з КК України, експерт несе відповідальність також за свідомо хибний (неправдивий) висновок (cm. 178), за розголошення слідчої таємниці або даних, які стали йому відомі під час проведення експертизи (cm. 181), за злісне ухилення або відмову від виконання своїх обов 'язків (cm. 179).

Для забезпечення ґрунтовної та об' єктивної експертизи судово-медичні експерти наділені значними правами. Вони мають право знати мету і завдання експертизи, ознайом­люватись із матеріалами справи, клопотати про надання їм додаткових матеріалів; вказувати на встановлені в ході експертизи факти, що мають значення, але з приводу яких не були поставлені відповідні питання; бути присутніми на допитах та інших слідчих діях; ставити питання з експер­тизи особам, які допитуються слідчим або в суді; клопотати про запрошення та залучення до експертизи необхідних фахівців і давати з ними спільні висновки; відмовлятися від дачі висновку з питань, які виходять за межі їхньої компетенції або коли наявних матеріалів для дачі висновку недостатньо. У такому разі експерт повинен письмово повідомити про це орган, який призначив експертизу. Крім того, експерт має право подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта. Якщо виконання експертизи не є службовим завданням експерта, то він має право одержу­вати винагороду за неї.

На судово-медичних експертів поширюються і про­фесійні права, які передбачені "Основами законодавства

—————————————— 46 -'—————————————

д ' д Процесуальні основи судово-медичної експертизи "^^>

України про охорону здоров'я" для медичних і фармацев­тичних працівників (ст. 77) та законом "Про державну службу".

Судово-медичні експерти, лаборанти, молодший пер­сонал установ судово-медичної експертизи підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини.