Середні терміти розвитку і зникнення трупного заклякання у різних групах м 'язів

М'язи	Терміни розвитку трупного заклякання, год.	Терміни зникнення трупного заклякання,год.
Жувальні	2-6	26-30
Шиї і пальців кисті	3-7	27-31
Зап'ястя	4-8	28-32
Передпліччя	5-9	29-33
Плеча і гомілки	6-Ю	30-34
Стегна	7-11	31-35
Всього тіла при температурі 16-20°С	ДО 24	до 48-55

 

на швидкістьїї розпаду, впливають і на динаміку розвитку трупного заклякання.

Значно швидше воно виникає при підвищеній темпера­турі навколишнього середовища, якщо у померлого були добре розвинуті м'язи. У трупів виснажених осіб, дітей і стариків, за умов низької температури і підвищеної воло­гості, а також у разі смерті від отруєння блідою поганкою або фосфором трупне заклякання виникає дуже повільно, або зовсім не виникає.

Процеси, які призводять до трупного заклякання, почи­нають розвиватись майже одночасно у всіх м'язах трупа.

—————————————— 76 ——————————————

Г

Судово-медичне вчення про смерть

 

Проте внаслідок парабіозу, проявляються вони неодночас­но, а поступово, починаючи з тих м'язів, в яких швидко зникає АТФ (табл. 2).

Якщо трупне заклякання було порушене штучно, то воно не відновлюється, за винятком перших 10-12 год. після настання смерті. Проте, якщо у перші 10-12 год. після смерті механічним зусиллям розігнути руку, долоню або нижню кінцівку, то через деякий час у цих м'язах знову виникає трупне заклякання, але менш інтенсивне. Це яви­ще може бути використане для надання тілу померлої людини іншої пози, ніж та, яка була після настання смер­ті.

Наявність трупного заклякання виявляється на місці події під час огляду трупа шляхом визначення щільності або розслаблення м'язів та можливості виконання пасив­них рухів у суглобах кінцівок. За динамікою розвитку трупного заклякання можна орієнтовно визначити час на­стання смерті. На практиці ступінь трупного заклякання зіставляють з температурою тіла і стадією трупних плям. Так, якщо труп теплий і м'язи м'які й нещільні, то смерть могла настати не менше ніж 3 години тому. При наявності тепла у трупі і щільних м'язах, в яких почало розвиватись трупне заклякання, можна припустити, що від настання смерті минуло 3-8 год. Якщо труп холодний, а м'язи тугі і щільні, смерть могла настати 8-36 год. тому. І нарешті, коли труп холодний, а м'язи розслаблені, то це може означати, що смерть настала більше ніж 37 год. тому.

Якщо ж смерті передували судоми, був пошкоджений довгастий мозок, верхня частина спинного мозку або че­ревного стовбура, розвивається так зване каталептичне трупне заклякання, яке виникає відразу після настання смерті і фіксує позу тіла в її момент.

Т

Судово-медичне вчення про смерть

 

Трупне заклякання відбувається і в непосмугованих (гладких) м'язах внутрішніх органів. Наприклад, у шлунку воно проявляється чіткими складками слизової оболонки. Після зникнення трупного заклякання слизова оболонка стає рівною і гладкою, і може нагадувати зміни внаслідок атрофічного гастриту.

Особливості трупного заклякання потрібно враховува­ти при встановленні механізму смерті. Так, у момент смерті серце зупиняється в діастолі і його порожнини розширені та заповнені кров'ю. Внаслідок трупного заклякання сер­цевий м'яз стає щільним, його порожнини зменшуються, і післясмертна діастола переходить у післясмертну систо­лу, яка з часом, коли зникає трупне заклякання, знову переходить у повторну післясмертну діастолу. Якщо при дослідженні трупа людини, яка щойно померла, виявля­ють в'яле, переповнене кров'ю серце, можна говорити про паралітичний тип серця. Переповнена кров'ю права поло­вина серця є ознакою гострої смерті, яка перебігала за типом асфіксії. Коли ж порожнини серця пусті, а серцевий м'яз перебуває в стані скорочення і напруження, що найча­стіше спостерігається при смерті внаслідок травми.

Трупне заклякання є ранньою абсолютною озна­кою смерті і фіксує післясмертну позу померлого, за ступенем його розвитку можливо визначити час на­стання смерті. В деяких випадках за наявністю і ступенем прояву трупного заклякання можна дійти висновку про ймовірну причину і механізм настання смерті. Треба вра­ховувати, що розвиток трупного заклякання у внутрішніх органах може імітувати хворобливі зміни.

Охолодження трупа. Метаболічні процеси в організмі супроводжуються виробленням тепла, внаслідок чого тіло людини має певну температуру.

—————————————— 78 ——————————————

Г

Судово-медичне вчення про смерть

 

Після настання смерті перестають діяти регуляторні системи, різко уповільнюється метаболічна активність ї припиняється теплопродукція. Внаслідок цього темпера­тура тіла поступово знижується.

При звичайній кімнатній температурі труп охолоджуєть­ся в середньому у перші 6 год. після смерті на 1 градус за годину, потім темп охолодження уповільнюється і стано­вить уже 1 градус протягом кожних 1,5-2 год. післясмерт-ного періоду. Різні ділянки тіла охолоджуються з неодна­ковою швидкістю, наприклад, кисть — через 1-2 год., обличчя-через 2-4 год. У пахвових ділянках тепло може зберігатися протягом 6-8 год. після смерті. Якщо темпера­тура навколишнього середовища становить 16-20°С, по­вне охолодження трупа відбувається через 24-36 год. після настання смерті. За законом охолодження Ньютона, швидкість охолодження пропорційна різниці температур між тілом і середовищем, яке його оточує. Так, у теплі порїГ року трупне охолодження відбувається повільніше, ніж у прохолодні і взимку. Абсолютною ознакою смерті трупне охолодження вважають тоді, коли температура тіла становить 20°С, зниження її до цієї величини відбуваєть­ся досить довго і до цього часу вже є трупні плями і трупне заклякання. Тому охолодження тіла як абсолютна ознака смерті має невелике значення. Якщо шкірні покриви до­сить швидко охолоджуються, то температура внутрішніх органів змінюється повільно, на неї менше впливають зовнішні чинники. Це дозволяє використовувати вимірю­вання їх температури для встановлення часу настання смерті. З цією метою застосовують глибоку термометрію внутрішніх органів і термометрію прямої кишки.

За допомогою глибокої термометрії із застосуванням електротермометра із спеціальними датчиками вимірю-

Г

Судово-медичне вчення про смерть

 

ють температуру печінки, оскільки цей орган довго збері­гає температуру та її показники суттєво не залежать від коливань температури навколишнього середовища.

На темп охолодження впливають різні чинники: маса тіла і ступінь розвитку підшкірної і жирової клітковини, співвідношення між масою і поверхнею тіла, яке відрізняється у дітей і дорослих, поза померлого, кліма­тичні умови і причина смерті.

Так, досить повільно охолоджується тіло огрядної лю­дини, а також якщо померлий перебуває у позі калачиком, при наявності у померлого асциту, хвороби, яка супровод­жується гіпертермією. У випадку смерті дітей від крово­втрати або хвороб, які призводять до зажиттєвої гіпотермії, охолодження тіла відбувається швидко.

Процес охолодження тіла трупа досліджують у два ета­пи: спочатку пальпаторно, а потім за допомогою термо­метрії, для чого застосовують як електричні термометри з датчиками, так і звичайні ртутні або спиртові з точністю

шкали не більш як 0,2°С.

Найпоширенішою є ректальна термометрія, яку про­водять на місці виявлення трупа. Для цього вводять термо­метр у пряму кишку на 10-12 см і через 10 хв. визначають дані вимірювання. Через 1-2 год. вимірювання повторю­ють. Показники ректальної температури зіставляють із даними (Г.О.Ботезату і співавт., 1987), які враховують температуру навколишнього середовища.

Трупне висихання. Через кілька годин після настання смерті поступово починає проявлятися процес трупного висихання, зумовлений випаровуванням рідини з тіла по­мерлого. Насамперед, трупне висихання спостерігається в тканинах, які за життя перебувають у вологому стані. Наприклад, склера очей, слизова оболонка і облямівка губ,

д 'д____ Судово-медичне вчення про смерть ____ "тр*

зовнішні статеві органи, поверхня яких ущільнюється та набуває брунатного кольору.

Якщо очі трупа були відкритими, то в середньому через 5-6 год. на склері відповідно до меж відкритих повік вини­кають бурувато-жовті плями післясмертного висихання. За формою вони нагадують трикутник, який розташо­вується на райдужній оболонці, а вершина спрямована до кута ока. Це плями Лярше, який уперше їх описав у 1868 р. За умов швидкого випаровування вологи плями Лярше можуть виникати через 1,5-2 год. після смерті. Якщо ж труп перебуває у вологому приміщенні і випаровування вологи немає, то плями Лярше не утворюються. Їх на­явність свідчить про те, що деякий час після смерті труп був з відкритими очима.

Інтенсивному висиханню піддається і рогівка, яка на­прикінці першої доби після смерті мутніє, стає непрозо­рою. З її поверхні спостерігається злущення епітеліальних клітин, ступінь якого пов 'язаний з давністю настання смерті.

Швидке трупне висихання спостерігається на ділянках шкіри, які ущільнились внаслідок тривалого натискання або на яких немає епідермісу. Такі ділянки зовнішньо мають вигляд воскових жовтувате або рудувато-червоних щільних плям, які нагадують пергамент, тому вони дістали назву пергаментних.

Пергаментні плями можуть утворюватися як із зажиттс вих, так і післясмертних пошкоджень шкіри. При розтині пергаментних плям, які утворились внаслідок висихання зажиттєвих пошкоджень, виявляють крововиливи. Це відрізняє їх від післясмертних пергаментних плям.

Внаслідок трупного висихання невеликі пошкодження добре розпізнаються, а ділянки висихання на губах, мо­шонці нагадують за своїм виглядом пошкодження.

——————————————- 81 —————————————-

Т

Судово-медичне вчення про смерть

 

Аутоліз. Після смерті внаслідок того, що реакція сере­довища організму стає кислою, відбувається активація гідролітичних ферментів, які починають діяти на тканини і перетравлювати їх. Цей процес дістав назву аутолізу і притаманний біологічним об'єктам. За умов аутолізу пору­шується структура клітин, вони набухають, втрачають ядра, мутніють. В подальшому органи і тканини розм'як­шуються, стають в'ялими та просочуються плазмою крові.

Строки розвитку аутолізу у внутрішніх органах пов'я­зані насамперед з їх ферментною насиченістю. Так, досить швидко аутолізу піддаються надниркові, підшлункова і загрудинна залози, у новонароджених — шлунок. Вплив таких чинників, як підвищена температура і вологість навколишнього середовища, швидкий темп вмирання, гнійно-септичні процеси, серцево-судинні хвороби при­скорюють аутоліз органів і тканин.

Зміни тканин внаслідок аутолізу можуть нагадувати хворобливі зміни, патологічний процес або пошкодження від дії дестуктивних отрут. Тому в таких випадках потрібно проводити гістологічне дослідження. З початком гниль­них змін аутоліз припиняється.