Визначення, зміст, завдання і значення судової медицини

Серед медичних наук судова медицина посідає особли­ве місце. Це галузь науки, яка потребує знань як з медици­ни, так і з юриспруденції.

Виникнення судової медицини історично пов'язане з необхідністю використання медичних знань для потреб правосуддя, особливо при розслідуванні різних злочинів, спрямованих проти здоров'я чи життя людини. У певні історичні періоди в різних країнах ця наука дістала різні назви: правознавство, медичне правознавство, лікарське законодавство тощо. Вперше назву "судова медицина" цій дисципліні дав німецький вчений Й.Бонн у 1690 р. в монографії "Specimen medicinae forensis". Як назва, так і визначення судової медицини відрізняються не тільки в різних країнах, а й у сучасних вітчизняних підручниках з цієї дисципліни.

Найбільш правильним вважаємо таке визначення: су­дова медицина — це галузь медичної науки, яка вивчає питання медичного, біологічного, медико-криміналі-стичного характеру для потреб правосуддя, законодав­ства та охорони здоров 'я.

Судово-медична експертиза — це галузь практичної медицини, яка використовує знання судової медицини в правовій і судовій практиці.

Основне завдання судової медицини і судово-медичної експертизи полягає в наданні допомоги правосуддю при розслідуванні злочинів проти життя і здоров 'я особи.

Судово-медична експертиза крім свого основного зав­дання передбачає надання допомоги органам охорони здо­ров'я в справі підвищення рівня лікувально-профілактич­ної роботи. Це може здійснюватися шляхом систематично­го обговорення результатів судово-медичної експертизи на клініко-судово-медичних конференціях і своєчасного сповіщення керівництва органів охорони здоров'я про факти грубої розбіжності клінічного і патолого-апа і омічно­го діагнозу, про помилки під час надання медич неї допомо­ги хворим. Велику допомогу судово-медична експертиза надає органам охорони здоров'я в їх профілактичній роботі шляхом проведення аналізу випадків раптовоїсмерті, транс­портного травматизму, побутових і промислових отруєнь, в заготовці трансплантаційного матеріалу.

Сучасна судова медицина поширилась далеко за межі прикладних знань тільки для потреб правосуддя і законо­давства; Окремі її розділи, які опрацьовані відповідно до статей Кримінального' і Цивільного² кодексі», к гоНжсчас надають важливу інформацію для інших медичних дис­циплін, а її основні розділи — вчення про емері і., післяс-мертні зміни, пошкодження та їх правову оцінку, о грусння, раптову смерть та її причини, про права, відпонідилі.ііість та обов'язки медичного персоналу — містять оригіналь-

1. Кримінальний кодекс (КК)—збірник законів, які регламен­тують міру відповідальності за скоєний злочин.

2. Цивільний кодекс (ЦК) — збірник законів, які регламенту­ють майнові відносини людей або організацій у державі.

д-^-д Судова медицина, її визначення, зміст, завдання "У*

ний науково-дослідний матеріал, без знання якого немож­лива загальна підготовка лікаря. В зв'язку з цим судова медицина викладається на останніх курсах усіх факуль­тетів медичних інститутів та університетів, а також на юридичних факультетах університетів, тому що юристи мають бути поінформовані про можливості сучасної меди­цини і вміло використовувати їх на користь правосудця.

Зміст судової медицини визначається потребами пра­вової практики, яка висуває все нові і різноманітні питан­ня, котрі потребують постійного глибокого вивчення та розробки таких основних об'єктів цієї науки, як досліджен­ня трупів, обстеження потерпілих, обвинувачених та інших осіб, дослідження речових доказів, вивчення матеріалів різних справ, у тому числі і пов'язаних з обвинуваченням медичних працівників у разі порушення ними професій­них обов'язків.

Судова медицина розвивається і вдосконалюється на основі досягнень морфологічних, клінічних, теоретичних та інших медичних дисциплін. На розвиток судової меди­цини впливають і правові науки, особливо криміналістика — правова наука про методи, техніку і тактику розкриття злочинів. Криміналістика настільки тісно пов'язана із су­довою медициною, що іноді важко їх розмежувати. Так, багато криміналістичних методів дослідження останнім часом використовуються в судово-медичній практиці.

У процесі розвитку юриспруденції і медицини судова медицина сформувалась і відокремилася в самостійну га­лузь з певним обсягом знань, колом питань, специфічними методами досліджень, до яких належать спектральні, рент-гено-структурні, електрографічні, антропометричні, іму­нологічні, цитологічні тощо. Крім того, в судовій медицині для розв'язання різних питань широко використовують

Д ' Л Судова медицина, її визначення, зміст, завдання "у»

методи досліджень, які застосовуються в інших галузях медицини, — гістологічні, біохімічні, рентгенологічні.

Сучасна вітчизняна судова медицина як наука не визнає псевдонаукової теорії злочинності, яка досі має прихиль­ників у деяких країнах. Це стосується, наприклад, теорії італійського психіатра-криміналіста Ч.Ломброзо (1835-1909) про природженого злочинця, який має характерний "дегенеративний" зовнішній вигляд і аморальний "ста­тус". На думку Ломброзо, відносно таких людей слід за­стосовувати найрішучіші заходи аж до позбавлення волі, навіть у тих випадках, коли вони поки що й не скоїли злочину. Основним у теорії Ломброзо та його сучасних, послідовників (неоломброзіанство) є біологізація со­ціальних явищ, насамперед злочинів, та зменшення ролі соціальних чинників. Ця концепція не була підтримана сучасними вітчизняними судовими медиками.