43. Функціональні засоби праці: класифікація, характеристика та приклади.
Зовнішні функціональні засоби праці:
- засоби виразної подачі поведінки, мови людини як суб'єкта праці = поза, жести, інтонації мовлення, вираз обличчя. Використовуються у роботі педагога, актора, директора і т. д.
- організм людини як суб'єкта праці, його системи, органи. Робота акробата, артиста балету, тренера-педагога тощо;
- група людей, що виконують певну роботу (є предметом та засобом праці для керівника)
Оволодіння зовнішніми засобами праці відбувається за рахунок оволодіння навичками та вміннями.
Внутрішні функціональні засоби праці:
- знання, уміння, навички
- образи, мета, уявлення про результати діяльності;
- мотиви праці
- особистісні та інтелектуальні особливості (особистісний і професійний потенціал)
Усі функціональні засоби поділяють на невербальні = мисленнєві еталони, приклади матеріальних результатів чи їх окремих ознак, наочні схеми плани трудових процесів; та вербальні (правила, професійні заповіді, послідовності самоінструкцій);
Можуть бути загальнозначимими та індивідуально своєрідними. Трудова діяльність не можу здійснюватися без внутрішніх засобів, тому найбільш загальнозначимі вмістяться у нормативній, інструктивно-методичній документації, що характеризує трудовий пост. Вимагають такого ж оволодіння як і зовнішні засоби праці.
Співвідношення між внутрішніми і зовнішніми засобами праці обернено пропорційне: чим менше виражені та представлені зовнішні засоби праці, тим тим складніші й тонко диференційовані внутрішні.
Характеристика умов праці
Характеристикою виробничого середовища з урахуванням особливостей технологічних, виробничих і трудових процесів є наявність різноманітних чинників, які негативно впливають на організм людини. Згідно з "Гігієнічною класифікацією праці та небезпечних чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", умовами праці є сукупність чинників виробничого середовища та трудового процесу, які впливають на здоров'я й працездатність людини в процесі її професійної діяльності. Безпечними умовами праці вважають такі, за яких вплив шкідливих і небезпечних виробничих чинників на працівників неможливий або їх рівні не перевищують гігієнічних нормативів.
Виробничі умови праці поділяють на такі групи: Загальні умови праці визначають режим праці та відпочинку, стан виробничих і побутових приміщень, організацію й оснащення робочих місць і місць відпочинку, забезпечення працівників тощо.
Технічні умови праці характеризуються технічним рівнем і станом засобів праці, досконалістю технологічних процесів. їх основні показники — це рівень автоматизації, механізації та комп'ютеризації виробництва та частка ручної праці.
Умови безпеки визначають ступінь безпеки виробничого обладнання, устаткування та виробничих процесів. Основні показники умов безпеки — рівень аварійності, нещасних випадків і професійних захворювань.
Санітарно-гігієнічні умови характеризуються станом повітряного середовища робочої зони, освітленістю, рівнем шуму, вібрації, випромінювань, лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо. їх основні показники — стан здоров'я працівників, працездатність, продуктивність праці, рівень професійних захворювань.
Психофізіологічні умови праці визначають ступінь важкості та напруженості праці, який залежить від рівня навантаження на організм людини під час роботи. Важкість праці — це характеристика трудового процесу, що відображає ступінь загальних енерговитрат, навантаження на опорно-руховий апарат, серцево-судинну та дихальну системи організму працівника. Напруженість праці — ознака трудового процесу, що відображає навантаження на центральну нервову систему (рівень уваги, емоціональна та інтелектуальна напруженість) працівника.
Естетичні умови праці включають оформлення та інтер'єр приміщень, форму та колір обладнання, зручність робочого одягу, облаштування куточків живої природи та інші заходи.
Умови праці мають задовольняти вимогам, які дають змогу виконувати робочі обов'язки без шкоди для здоров'я, уникати перевтоми і забезпечують високу продуктивність, а саме: вимогам безпеки; фізіологічним і гігієнічним вимогам; психологічним; ергономічним. Вимоги безпеки враховують наявність і рівень небезпечних і шкідливих виробничих чинників, їх дію на людину. Основна мета цих вимог — запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням.
Фізіологічні та гігієнічні вимоги враховують функціональні можливості організму людини та зміни фізіологічних процесів під впливом умов праці. Ці вимоги є предметом вивчення фізіології та гігієни праці. Психологічні вимоги визначають закономірності психічної діяльності людини, можливості сприйняття інформації, пам'яті та мислення. Ці вимоги є предметом вивчення психології. Ергономічні вимоги враховують антропометричні та біомеханічні характеристики людини, особливості робочої пози, встановлюють відповідність знарядь праці, органів управління, робочих місць розмірам, формі й масі тіла людини, силі та напрямку рухів. Ці вимоги вивчає ергономіка.
