Уявлення про працю в давнину та в епоху феодалізму

Е. А. Клімов і О. Р. Носкова виділяють різні варіанти відображення ψ знання про працю неписьменними функціональними засобами фіксації досвіду. Міфологічне знання як різновид модельних уявлень про психічну регуляцію праці. Знаряддя праці надавали людині "особливу силу", влада над природою, тому вони часто виступають як "фетиші", що володіють "надприродними силами"; багато давніх божеств так чи інакше пов'язані з трудовою діяльністю. У сучасному виробництві також по-своєму "міфологізується" кожен новий засіб праці. Відображення психологічних знань про працю в казках, легендах, заклинаннях, обрядах: образи Марії-майстрині, Василіси Прекрасної, Іванушки (доглядають за Коником-Горбокоником). Разом з колективними обрядовими формами важливу роль грали індивідуальні форми (заговори, обереги) як "елементи словесного супроводу язичницького заклинательного, магічного обряду": для них була характерна обов'язковість виконання всіх елементів процедури. Сенс всього цього - у тому, щоб виховати повагу до праці. Образотворчі засоби фіксації уявлень про працю - це, н-д, зображення тварин (об'єктів полювання), сцен самого полювання (як спосіб передачі успішного досвіду" іншим поколінням, своєрідні інструкції) і т.д. Пісня і ритм як засіб управління функціональним станом людини у праці. Ритм розглядається як важлива умова створення особливого настрою як у виробничій діяльності, так і за її межами. При цьому самі пісні часто є засобом управління своїм станом і підтриманням самого настрою на роботу. І лише поступово пісні і танці набували самостійне значення. Психологічне знання про працю в народних прислів'ях і приказках співвідноситься з багатьма власне психічними регуляторами трудової діяльності. Зокрема: 1) затвердження обов'язковості праці виражається в наступних прислів'ях: "Масло саме не народиться", "З розмов ситий не будеш" тощо; 2) етичні аспекти праці: "Неробство - мати пороків"; 3) важливість праці в житті людини: "На бога надійся, а без діла не бувай"; 4) засудження низьковиробничої праці: "Три дні молов, а в півтора з'їв", "Пішов чорних псів набіло перемивати"; 5) ідея індивідуального стилю діяльності: "Майстер - майстру не указ"; 6) ідея вікових обмежень в ході професійного навчання: "Старого вчити, що мертвого лікувати"; 7) деякі ідеї самого професійного навчання: "Навчай інших і сам зрозумієш". Автори виділяють також психологічні регулятори праці в пам'ятках матеріально-виробничої культури і писемності. Зокрема, показано, що в роботах видатних політичних і громадських діячів XI-XIX ст. (Петро I, М. В. Ломоносов і ін) тема праці тісно пов'язана з соціально-економічними перетвореннями. Н-д, у роботах Ломоносова виділяються моменти, пов'язані: 1) з побудовою емоційно насичених образів-цілей, смислів праці та питаннями його стимулювання; 2) з питаннями вольової саморегуляції праці; 3) з питаннями проектування засобів і умов праці з урахуванням психологічних особливостей людей; 4) з питаннями проектування великих систем з урахуванням психологічних особливостей праці; 5) з питаннями оптимізації міжлюдських відносин. Слід особливо відзначити роль релігії у формуванні ставлення людей до праці, зокрема, вплив ідей Реформації (протестантської етики) на уявлення про працю. Багато авторів вважають, що сучасна європейсько-американська культура багато в чому ґрунтується на цих ідеях. Ще М. Вебер у роботі "Протестантська етика і дух капіталізму" зазначав, що з розвитком капіталіст. відносин і ідей реформації працівник все більше відчуває свою роль не як відчужену по відношенню до власної особистості, ззовні нав'язану професійну категорію, а як покликання зверху, від Бога, і її максимально ретельне виконання розглядає як священний обов'язок". Таким чином, саме уявлення про працю і ставлення до трудової діяльності багато в чому залежать від конкретної культурно-історичної епохи. Але саме це ставлення, що відображається у свідомості людей, формує епоху.