Предмет праці та його основні ознаки

Маркс, Енгельс: "предмет, яким людина оволодіває безпосередньо... стає засобом праці, органом, який вона приєднує до органів свого тіла, подовжуючи..., таким чином, розміри останнього". Клімов: Предмет, предметні область праці — система властивостей та взаємодій об'єктів, явищ, процесів, якими людина повинна мисленнєво чи практично оперувати на певному посту. Тобто це не обов'язково фізичний об'єкт, а й набір взаємопов'язаних ознак, властивостей, процесів тощо, які виділяються суб'єктом і які є значимими для даної трудової діяльності. Інколи предмет праці включає у себе організм суб'єкта праці (балет). Слід відрізняти заданий і суб'єктивно прийнятий предмет праці (у новачка суб'єктивний простіший за заданий, у професіонала — навпаки). Предмет, як вихідний матеріал може бути зафіксований у документах, інструкціях. Це соціальна фіксація системи ознак, якими на конкретному робочому місці оперує людина, як те, що виконує спеціальні функції.

Іванова: ПП – це людина як суб'єкт праці, який інтегрує систему суб'єкт-об'єкт, забезпечуючи взаємодію усіх компонентів. Пряжніков: ПП – суб'єкт праці, тобто людина, яка характеризується суб'єктністю (готовністю до спонтанної дії, рефлексією), джерело активності, яке спрямоване на об'єкт трудової діяльності.
Дмітрієва: Психологія праці вивчає закономірності динамічної рівноваги в системі людина як суб'єкт діяльності – професійне середовище. Людина в цій системі виступає як суб'єкт праці, який є сплавом властивостей особистості і індивіда (здібності, професійний досвід, мотивація, робочі стани).

Визначають такі ознаки предмету праці:

- природа (предмет праці — природні явища, що відбуваються за взаємодії людини з живою та неживою природою);

- людина (предмет праці — інші люди, яких лікують, виховують, бавлять, обслуговують)

- техніка (технічні пристрої, технічні прилади, енергія);

- знакові системи (знакові системи — програмування — та взаємодії з ними);

- художній образ (художні образи різних видів мистецтв).

 

41. Мета праці: ознаки та різновиди. Мета — уявлення про кінцевий результат, ефект праці, фіксуються у суспільстві за допомогою прикладів результатів цієї трудової діяльності, їх зображень, опису, формулювання загальних вимог до них. Не у кожному виді трудової діяльності можна документально повністю зафіксувати продукцію та її якість у вигляді креслення чи госстандратів (праця керівника — ефективна робоча атмосфера, дирежера — хороше звучання, пілота — безпечний політ тощо). У таких випадках кінцеві судження про якості продукту приймаються згідно з думкою компетентних експертів, які є носіями професіної культури, її принципів, норм, та еталонів. У деяких професіях мета є не заданою, а тим, що шукають, а тому мета формується лише у вигляді загальних вимог (дизайнер). Машинобудування як приклад — мета задається чітко.

Слід відрізняти мету, що характерна для трудового посту, та мету людини, яка займає цей пост (наприклад, мета посту наукового співробітника — виробництво корисної інформації, мета людини — мати престижну роботу): ці цілі можуть відрізнятися. Суб'єктивна мета також можу бути більш високою за завдання трудового посту (вивіз сміття як порятунок міста від нечистот).

Об'єктивна мета — соціально зафіксована, об'єктна, суб'єктивна мета — властива суб'єкту, формується під впливом конкретних життєвих ситуацій. Цю мету та її формування слід враховувати під час професійного навчання і виховання.

Ознаки мети трудової діяльності:

- гностичні (не виробництво, а оцінка продуктів та їх параметрів): експерт-криміналіст, мистецтвознавець, товарознавець тощо;

- ті, що перетворюють (діяльність спрямована на речі, види енергії, інформацію, суспільний устрій): інженер-теплотехнік, телеграфіст, бухгалтер, адвокат, слюсар, диспетчер тощо;

- перетворюють здоров'я, продукт, людські стосунки

- організовують, впорядковують

- впливають, оброблюють

- обслуговують, переміщують;

- дослідницькі (пошук найкращого варіанту вирішення складної практичної задачі у ході оперативного пошуку в умовах обмеженого часу): архітектор, кіносценарист, біолог, інженер-конструктор тощо.

42. Засоби, знаряддя праці та їх основні різновиди. Засіб праці (психологія) — будь-яка реальність, яка дає людині можливість взаємодіяти з предметом праці відповідно до мети. Засоби праці бувають реальними інструментами, матеріальними (лопата), а й нематеріальними — знакові системи, правила логічного мислення (алгоритм пошуку несправності, критерії звучання оркестру у дирежера, де засіб праці не самі музиканти, а вони в процесі музичної діяльності), естетичної та моральної оцінки, вокальним (інтонація мовлення у педагога) тощо. Предмет і засіб праці можуть мінятися місцями у рамках однієї професії.

Виділяють об'єктивні (знаходяться за межами суб'єкта) та суб'єктні засоби праці (властиві самому суб'єкту). Будь-які, матеріальна та нематеріальні засоби праці, можуть бути суспільно фіксованими у вигляді описів, моделей. Однак суб'єктними вони стають лише після засвоєння (інтеріоризації) працівником (текст інструкції не лише як текст інструкції, а й як психічна модель, образ).

Ознаки засобів праці:

- автоматичні

- механічні: технічні засоби, які частково чи повністю заміщують людину при переробці матеріалів, розподілу енергії чи інформації називаються машинами (механізмами), і як правило керуються людиною вручну. Професії переважно механізованої праці: водій, токар, фрезерувальник тощо;

- переносні та стаціонарні

- функціональні (нематеріальні): мова, міміка, слух;

- теоретичні: знання, способи мислення

- ручні (матеріальні): ручні механізми та інструменти, машини та механізми, автоматичні засоби, прибори та вимірювальні пристрої. Професії: ювелір-гравер, бджоляр, ветеринар, хірург, піаніст, скульптор. Люди намагаються зменшити кількість ручної праці, яка не вимагає майстерності.

Вещественные средства труда

1. Средства познания (приема, получения, "добычи", обработки информации).

1) Приборы, машины, дающие изображение (бинокль, микроскоп, телевизионная система).

2) Приборы, машины, дающие условный знак, символ, сигнал (вольтметр, термометр,

мнемоническая схема на сигнальном табло диспетчерского пульта управления).

3) Приборы, машины, обрабатывающие информацию (счетчики, электронные

вычислительные машины).

2. Засоби впливу на предметну ситуацію:

- використовувані у соціальних системах (ЗМІ, спеціально організована інформація, мегафон, сирена, підлегла керівника тощо);

- використовувані у природних, технічних системах: ручні (молоток, коловорот), механізовані (електродриль), машини з ручним управлінням (бульдозер, екскаватор), автоматизовані і автоматичні системи для неперервних процесів (ткацький станок, робото-технологічний комплекс).

Види професій за засобами праці: ручні, механічні, автоматичні, функціональні (можливості організму та теоретичні засоби).

Виділяють речові (засоби прийому та отримання інформації, обробки інформації, передачі інформації, засоби здійснення дій у біологічних, технічних, знакових та системах художніх образів) та функціональні (зовнішні і внутрішні) засоби праці. Зовнішні функціональні засоби праці:

- виразні засоби поведінки, мови людини як суб'єкта праці = поза, жести, інтонації мовлення, вираз обличчя. Використовуються у роботі педагога, актора, директора і т. д.- організм людини як суб'єкта праці, його системи, органи. Робота акробата, артиста балету, тренера-педагога тощо;- група людей, що виконують певну роботу (є предметом та засобом праці для керівника)

Оволодіння зовнішніми засобами праці відбувається за рахунок оволодіння навичками та вміннями.

Внутрішні функціональні засоби праці: - знання, уміння, навички. - образи, мета, уявлення про результати діяльності;- мотиви праці. - особистісні та інтелектуальні особливості (особистісний і професійний потенціал)

Усі внутрішні функціональні засоби поділяють на невербальні = мисленнєві еталони, приклади матеріальних результатів чи їх окремих ознак, наочні схеми плани трудових процесів; та вербальні (правила, професійні заповіді, послідовності самоінструкцій);