Документи з господарсько-договірної діяльності

Договір [6] (додаток К) – це офіційна письмова домовленість двох або більше юридичних чи фізичних осіб про встановлення ділових відносин.

Загалом договори поділяються на договори з господарської діяльності підприємств і трудові договори.

Договори складаються з урахуванням інтересів сторін і відповідно до чинного законодавства. Сторонами договору можуть бути юридичні і фізичні особи, працівники, підприємства, організації, установи, фірми. Проект готує сторона-ініціатор, залучаючи при потребі юриста (хоча інша сторона теж може підготувати свій варіант проекту). Договір є юридичним документом, тому, формулюючи його умови, потрібно уникати неоднозначності змісту, нелаконічності. Підготовлений, погоджений і належним чином оформлений договір підписують обидві сторони. Якщо договір підписує уповноважена особа, необхідно переконатися в її повноваженнях (перевірити доручення, паспорт, можливо навіть зібрати інформацію про контрагента).

Залежно від змісту договори з господарської діяльності поділяються на договори купівлі-продажу, постачання, на виконання робіт, про спільну діяльність, оренду, позику, майнову відповідальність тощо. Обов’язкові елементи:

1 Назва виду документа (ДОГОВІР), індекс (вихідний номер документа).

2 Тематичний заголовок, що відображає зміст документа.

3 Дата укладання договору, місце укладання (відповідно в лівому і правому стовпчиках прихованої таблиці, середній стовпчик вільний).

4 Текст.

5 Позначка про наявність додатків (якщо є).

6 Юридичні адреси сторін, підписи представників сторін (у прихованій таблиці на три стовпчики (середній максимально вузький) при нульовому положенні табулятора з вирівнюванням за лівим краєм), відбитки печаток сторін.

Договір друкується на звичайних аркушах паперу формату А 4. Якщо договір складено на кількох сторінках, то вони обов᾽язково нумеруються і кількість сторінок зазначається в тексті документа. При потребі в колонтитулах може вказуватися не тільки порядковий номер сторінки, але й загальна їх кількість у документі (сторінка 5 з 14), проставлятися розмітка для підписів кожної сторін. Основна частина договору зазвичай рубрикується з обов᾿язковою наскрізною нумерацією арабськими цифрами всіх розділів, підрозділів, пунктів. Та якщо домовленості викладено компактно, їх можна подати у вигляді пронумерованих пунктів-абзаців. Текст поділяється на дві умовні частини:

а) вступна частина – зазначаються назви сторін, між якими укладається договір, прізвища, імена по батькові представників сторін, посилання на нормативні документи, на підставі яких вони діють; при потребі вказуються документи, що засвідчують повноваження особи, яка підписує договір; залежно від змісту документа суб’єкти дії перейменовуються: Покупець − Продавець, Замовник − Виконавець, Підприємство − Клієнт, Банк − Клієнт, Автор − Видавництво (ці назви пишуться без лапок і з великої літери, бо набувають значення власних);

б) основна частина: конкретні домовленості між сторонами за такими пунктами (розділами): предмет договору; обов’язки сторін; порядок розрахунків, відповідальність сторін; порядок розірвання договору; форс-мажорні обставини; загальна сума договору; термін дії договору тощо.

Договір вважається укладеним тільки тоді, коли його підписали обидві сторони. Оскільки сторони, що підписують договір, є рівними у правах, то їх реквізити в кінці документа найкраще розмістити на одному рівні у прихованій таблиці на три стовпчики.

При порушенні умов договору постраждала сторона складає рекламацію у трьох екземплярах, один з яких надсилає партнерові разом із копією комерційного акта, копіями інших документів. Якщо партнер відмовляється задовольнити пред’явлені претензії, то тоді постраждала сторона подає до суду позовну заяву, додаючи до неї копію рекламації, лист-відмову партнера, поштовий чек на рекомендований лист партнерові (якщо той не відповів), копії комерційного акта, калькуляцію збитків та інші документи, які підтверджують обґрунтованість вимог постраждалої сторони.