Історія податків і сила корпорацій

Пам'ятаю, в школі нам розповідали історію Робін Гуда і його веселої братії. Мій шкільний учитель вважав, що мова йде про романтичний герой, типу Кевіна Костнера, хто грабував багатих, а відібране у них роздавав бідним. Мій багатий батько не бачив в Робін Гуда героя. Він називав Робін Гуда шахраєм.

Робін Гуд давно помер, але його послідовники і сьогодні живуть. Я часто чую, як люди кажуть: "Чому багатії не платять за це?" або "Багатії повинні платити більше податків, гроші від яких підуть на бідних".

Саме ідея Робін Гуда, тобто забрати у багатих і віддати бідним, заподіює стільки болю бідним і середньому класу. Ідею Робін Гуда сьогодні втілює в життя саме середній клас, найбільш важко обкладений податками. Реалії то в тому, що багаті не так обкладені податками, як середній клас. Це середній клас платить за бідних, особливо освічений середній клас, з високими доходами.

Щоб повністю зрозуміти, що ж відбувається, нам слід поглянути на історію податків. Хоча мій високоосвічений батько був фахівцем в історії освіти, мій багатий батько вважав себе ек с Перт в історії податків.

Багатий батько пояснював Майку і мені, що спочатку в Англії і в Америці податків не було. Зрідка вводилися тимчасові податки, щоб було, чим платити за війни. Король або президент кидали клич викладати грошики. Податки були введені в Британії, щоб нашкребти на боротьбу проти Наполеона в 18001816 рр., І в Америці - щоб сплатити витрати на Громадянську війну 18611865 рр.

У 1874 Англія ввела постійний прибутковий податок на своїх громадян. У 1913 прибутковий податок став постійним в Америці з прийняттям дванадцятого поправки до Конституції. Було й таке, що американці боролися з податками. Мається на увазі знамените "Бостонське чаювання", викликане податком на прибуток з продажу чаю Даний інцидент допоміг розпалити революційну війну американців проти вл а дичества Англії. До 50 років треба приблизно і в Англії і в Америці, щоб ввести в життя ідею постійного прибуткового податку.

Коли той же прибутковий податок запроваджувався в Америці, це підносилося так, ніби мета його потрясти багатіїв. Багатий батько хотів, щоб ми з Майком це розуміли. Він пояснив, що народ тому й не дуже заперечував проти введення податків різних взагалі, бо бідним і середньому класу регулярно втовкмачували в голову, що податки створювалися саме для того, щоб покарати багатіїв. Маси проголосували за закон про податки, і податки стали конституційно легальними. Казки про те, що податки покарають багатіїв, обернулися тим, що вони - податки вдарили по тим самим масам, які підтримали із а кін про податки, по бідному і середнього класів.

"Одного разу уряд відчуло смак грошей, і його апетити стали рости", - говорив багатий батько. "Твій батько і я - зовсім різні люди. Він - урядовий чиновник, а я - капіталіст. У світі грошей ми ведемо себе по-різному. Твоєму батькові платять за те, що він витрачає гроші, наймаючи людей. Чим більше людей найнято, тим більше грошей витрачається, і тим більше стає організ а ція, де працює твій батько. В уряді, чим більше якась організація, тим більше поважають її керівника. З іншого боку, в моїй організації, чим менше людей я наймаю, і чим менше грошей я витрачаю, тим більше мене поважають мої інвестори. Ось чому я не люблю урядових л ю дей. Їх цілі розходяться з цілями більшості ділових людей. Коли ж уряд росте, треб у ється все більше і більше податків для підтримки чиновницького апарату ".

Мій освічений батько щиро вірив, що уряд повинен допомагати людям. Він любив Джона Ф. Кеннеді, а особливо любив ідею Корпусу Миру. Мій рідний батько був так закоханий в ідею Корпусу Миру, що захопив нею і мати, і вони обидва працювали на Корпус Миру, навчаючи волонтерів, що відправлялися в Малайзію, Таїланд, на Філіппіни. Батько завжди домагався додаткових гарантів і вливань до бюджету Корпусу миру, щоб можна було найняти більше людей до цієї організації. Він шукав кошти і для розширення штатів співробітників в Департаменті освіти. Це була його робота.

З 9 років я чув від свого багатого батька, що урядові чиновники були зграєю ледачих злодіїв, а від свого бідного батька я чув, що багатії - жадібні шахраї, яких треба змушувати платити більше податків. Обидві сторони впливали на мене. Було важко ходити працювати на одного з найбільших капіталістів в місті і повертатися додому до батька, колишньому видним урядовим діячем. Важко було розібратися - кому вірити.

Добре, коли ви вивчаєте історію податків, з'ясовуються цікаві речі. Як я говорив, справа з податками вигоріло лише тому. Що маси повірили в модель економіки Робін Гуда: забери у багатіїв і віддай кому-небудь ще. Проблема в тому, що апетит уряду, що до грошиків, був настільки о г ромен, що податки, спочатку зачепили багатьох, були звалені і на середній клас і пішло-пое х ало, гроші потекли з середнього класу.

Багаті, між тим, вишукали можливість послабити тягар податків на себе, придумали свої правила гри. Багаті вже знали, що таке корпорації, які стали популярні ще в дні вітрильних кораблів. Багаті створили корпорацію, як засіб обмежити свій ризик щодо активу в кожному плаванні. Багаті вклали свої гроші в корпорацію, щоб фінансувати мореплавання. Корпор а ція наймала екіпаж, щоб плисти в Новий світ шукати скарби. Якщо корабель пропадав, екіпаж розлучався зі своїми життями, але втрати багатьох обмежувалися лише грошима, інвестованими в конкретний морський похід. Подальша діаграма показує, як корпоративна структура пр про виявляє себе по відношенню до вашого рахунку про прибутки і збитки, до балансу:

Знання сили легальної структури корпорації дає багатим неймовірне перевага над бідним і середнім класом. Маючи двох навчали мене отців, одного - соціаліста, іншого - капіталіста, я швидко почав усвідомлювати, що філософія капіталіста була більш значущою для мене у фінансовому пл а не. Мені здавалося, що соціалісти самі себе, в кінцевому рахунку, ставили в невигідне становище через проломи у своєму фінансовому освіті. Натовп під гаслом "заберемо у багатих" піднімала хвилю, але багаті завжди знаходили спосіб опинитися над натовпом, бути розумнішими. Ось так податки, зрештою, обрушилися всією своєю масою на середній клас. Багаті обскакали інтелектуалів виключно тому, що зрозуміли силу, владу грошей, предмета, що не вивчається в школах.

Як багаті перехитрили інтелектуалів? Як тільки був введений податок під гаслом "Заберемо у багатих", гроші потекли в урядову скарбницю. Гроші йшли на урядових працівників у формі робіт і пенсій. Гроші йшли до багатих, через їхні заводи, які одержували урядові контракти. Уряд перетворився на великий резервуар грошей, але була й проблема, яка полягала в тому, що з цими грошима робили. Не було рециркуляції грошей. Іншими словами, уряді н ная політика зводилася до того, щоб уникати наявності надлишку грошей, що стосувалося уряді н них чиновників. Якщо ви чиновник і не витратили виділені вам бюджетні асигнування, то в наступному бюджеті вам взагалі могли чогось не виділити, і розглядали вас, як некваліфіцір про ванного працівника. Люди бізнесу, з іншого боку. Завжди винагороджувалися і винагороджуються за наявність надлишку грошей, і за надлишок грошей їх вважали і вважають компетентними людьми.

Так як цикл зростаючих урядових витрат продовжував мати місце, попит на гроші ріс і ідея "Податки для багатих" стала перероблятися під категорії населення з нижчим доходом, під тих, хто голосував за "Закон про податки", під бідний і середній клас.

Справжні капіталісти використовували своє фінансове знання, щоб зміцнити свої позиції. Вони направили свої зусилля на захист корпорації. Корпорація захищає багатих. Але чого не знають багато людей, які не створювали корпорацію, так це те, що корпорація - штука непроста. Корпор а ція - це зведення документів, легальних документів, що лежать в офісі адвоката, зареєстрованих госуда р тиментом урядовою установою. Корпорація - це не велика будівля з назвою корпорації на фронтоні. Це не завод, або група людей. Корпорація - це просто легальний документ, що створює легальне тіло без душі. Багатство багатих тут захищено раз і назавжди. Отже, использ про вання корпорацій стало популярним тоді, коли з'явилися закони про постійний дохід. Стало поп у лярні тому, що розмір прибуткового податку корпорації був менший, ніж індивідуал ь ні розміри прибуткового податку. Крім того, ряд витрат корпорації оплачувався предналоговимі до л ларами.

Війна між заможними і незаможними триває сотні років. Це війна натовпу "заберемо у багатих" проти багатих. Битва загострюється, як тільки з'являються нові закони. Битва буде продовжуватися. Але проблема то в тому, що ті, хто битва програють, не розуміють - чому програють. А це ж ті, хто встає щодня, йде на роботу, платить податки. Якби вони тільки зрозуміли способи, які застосовують у своїй грі багаті, і вони б змогли грати в ту ж гру. Ось тоді б вони вийшли на дорогу, що веде до їх власної фінансової незалежності. Мені щоразу стає не по собі, коли я чую, як якийсь батько радить своїй дитині йти до школи, щоб змогти знайти надійну, безпечну роботу. Я знаю, що працівник з надійною, безпечною роботою, без ф і нансовой розумності, чи уникне фінансових проблем.

Середньостатистичні американці сьогодні працюють від 5 до 6 місяців на уряд, поки не запрацюють достатньо, щоб покрити свої податки. На мою думку - це довгий відрізок часу. Чим старанніше ти працюєш, тим більше ти платиш уряду. Ось чому я впевнений, що ідея "заберемо у багатих" б'є по тих, хто її підтримує

Кожен раз, коли люди намагаються покарати багатих, багаті не поступаються просто так, вони реагують. У них є гроші, влада, і намір змінювати ситуацію на свою користь. Багаті не сидять на одному місці, сплачуючи добровільно більше податків. Вони шукають шляхи скорочення податкових витрат. Вони наймають розумних адвокатів, бухгалтерів-експертів і змушують політиків змінювати закони або створювати легальні лазівки. Багаті розташовують ресурсами впливати на стан речей.

Податковий кодекс США також дозволяє різними шляхами економити на податках. Кожен може скористатися наданими можливостями, але саме багаті вишукують їх. Тому вони думають про своє власному бізнесі. Так розділ (03) "Кодексу про внутрішні доходи від неосновної діяльності про сти", дозволяє продавцеві затримати виплату податків на частину нерухомості, проданої для получ е ня доходів (отриманих в результаті зростання ринкової вартості активів) через обмін на більш дор про гую частина нерухомості. Нерухомість - має інвестиційний механізм, який дає значні н а податкові переваги. Поки ви торгуєте нерухомістю з вигодою для себе, вас не обкладають готівка про гом на прибуток, дозволяючи вигідно продати якусь нерухомість. Люди, які не користуються пр е майном таких податкових заощаджень, абсолютно легальних, упускають величезну можливість стр про ить свою графу "актив".

Бідні і середній клас не мають подібних ресурсів. Вони сидять і дозволяють уряду вичавлювати з них гроші. Сьогодні мене шокує кількість людей, які платять більше податків, задовольняються незначними зниженнями податків, просто тому, що бояться уряду. Я точно знаю, який переляк може нагнати на людей урядовий податковий агент. У мене є друзі, све р нувшись свій бізнес, друзі, чий бізнес розвалився, і в цьому було замішано уряд. Я все це усвідомлюю. Але занадто це висока ціна працювати на уряд з січня по травень, тільки через бою з ні по відношенню до уряду. Хоча бідний мій батько цього ніколи не пручався, та й бог а тий теж. Правда, багатий батько грав у це гру спритнішим, роблячи це через корпорації - самий бол ь шой секрет багатих.

Ви можете згадати перший урок, якому я навчився у свого батька. Я - маленький 9ти річний хлопчик, який повинен був сидіти і чекати. Поки батько Майка зволить поговорити зі мною. Я часто сидів в його офісі, чекаючи, поки до мене снізойдут. Багатий батько навмисне ігнорував мене. Він хотів, щоб я усвідомив його владу, силу і хотів, щоб і я одного разу опанував подібної владою і силою. Довгі роки я вчився у багатого батька, а він завжди нагадував мені, що знання - це влада. З ден ь гами ж приходить величезна влада, яка вимагає правильних знань, щоб утримати гроші і пріумн про жити їх. Чи не буде знань, і світ буде штовхати з усіх боків. Багатий батько постійно нагадував нам з Майком. що найбільше клопоту людям доставляє НЕ бос або керуючий, а податковий служ а щий. І цей податковий фахівець завжди візьме більше, якщо йому це дозволити.

Перший урок - як змусити гроші працювати на себе, а не працювати на гроші - цілком стосувався поняття "влада". Якщо ви працюєте на гроші, ви віддаєте владу своєму роботодавцю. Якщо ваші ден ь ги працюють на вас, ви маєте владу і контроль над нею.

Коли ми спробували, що таке знання влади грошей, які працювали на нас, багатий батько захотів, щоб ми весь час умнелі у фінансовому плані і не дозволяли комусь доставляти нам клопоти. Він говорив, що треба знати закони грошей і як вся система працює, говорив, що найбільше шишок дістається неосвіченим людям, говорив, що лише знаючи, що говориш і робиш, маєш шанс подолати пр про блеми. Він багато платив розумним бухгалтерам - експертам і адвокатам. Було дешевше платити їм, ніж урядові. Найкращий урок багатого батька для мене, яким я користуюся майже все життя: "Будь розумним і ніхто не візьме верх над тобою". Він знав юриспруденцію і був законослухняним громадянином. Він знав, що незнання правил гри дорого обходиться. "Якщо ти знаєш, що правий, ти не боїшся відстоювати свої інтереси".

Мій високоосвічений батько завжди надихав мене шукати хорошу роботу в сильній корпорації. Казав, як це прекрасно забиратися вгору по службових сходах в корпорації. Він не розумів, що, покладаючись лише на грошовий чек від корпоративного роботодавця, я уподібнююся слухняною корові, готової для доїння.

Коли я розповідав багатому батькові про радах свого батька, він тільки сміявся "А чому б не володіти власною сходами?" - Казав він. Хлопчиськом я не розумів, що мав на увазі мій багатий батько під володінням власної корпорацією. Це була ідея, яка здавалася неможливою і лякає. В принципі ідея мені правилася, правда мій юний вік не дозволяв мені представити ймовірність того, що дорослі коли-небудь стануть працювати на компанію, якій я буду володіти.

Я знаю, що якби не мій багатий батько, я б ймовірно послідував радам мого утвореного батька. Завдяки багатому батькові я зжився з ідеєю коли-небудь володіти власною корпорацією і вийшов на дорогу, на якій перебуваю і сьогодні. До 16ти років я знав, що не піду рекомендаціям мого утвореного батька. Я ще не знав, що з цього вийде, але був твердо має намір не слідувати в тому ж напрямку, що й мої однокласники. Це рішення змінило моє життя.

Поки мені не стукнуло 25, сенс рад багатого батька був не в усьому мені ясний. Я тільки що звільнився з ВМФ і працював у корпорації "Ксерокс". Я багато заробляв, але кожен раз, дивлячись на свій грошовий чек, відчував розчарування. Відрахування були такими великими. І чим більше я працював, тим більше ставали відрахування. Я успішно справлявся зі своїми обов'язками, мої боси говорили, що я заслуговую просування службовими сходами і підвищення платні. Мені це лестило, але в моїх вухах звучали питання мого багатого батька: "На кого ти працюєш?", "Кого ти робиш багатим?".

У 1974, ще будучи працівником "Ксерокс", я сформував свою першу корпорацію і почав продумувати свій власний бізнес. Було вже кілька активів в моїй графі "Актив", і тепер я розмірковував над тим, як збільшити свій актив. Грошові чеки зі своїми відрахуваннями прояснили сенс рад мого багатого батька.

Багато роботодавців вважають, що якщо радити своїм працівникам думати про свій власний бізнес, це погано позначиться на їх, роботодавців, бізнесі. Упевнений, що таке цілком ймовірно іноді. Але ось я, фокусируюсь на своєму власному бізнесі, створюючи актив, став, як працівник, краще. У мене була мета. Я рано став будувати свій бізнес, але я працював старанно, накопичуючись якомога більше д е млостей, які б я міг почати інвестувати в нерухомість. Гаваї ставали все більш відома, и ми, а значить, були хороші перспективи чого-небудь домогтися в бізнесі. Чим більше я розумів, що на Гаваях ось-ось вибухне економічний бум, тим більше я продавав апаратів "Ксерокс". Чим більше я "ксероксів" продавав, тим більше заробляв, а чим більше заробляв, тим більше ст а новілісь вирахування з мого платні. Я крутився як міг, я дуже старався вибратися з пастки працівника, працював старанніше. До 1978 я входив до п'ятірки кращих продавців "ксероксів". Часто був № I. і я чітко розумів, що дуже хочу вибратися з щурячих перегонів.

Менш ніж через 3 роки я заробляв більше в моїй власній маленькій корпорації, що є холдинг-компанією і компанією, що займалася операціями з нерухомістю, чим я заробляв в "Ксерокс". А гроші, які заробляв у своїй графі "актив", у своїй власній корпорації, працювали на мене, а не на того, хто тарабанив у двері, продаючи "ксерокси". Тепер я краще розумів поради багатого батька. Незабаром грошовий потік з мого активу став настільки сильний, що я купив собі першу "Порше". Мої співробітники по "Ксерокс" думали, що я купив машину на свої комісійні. Ні. Я вклав свої комісійні в актив.

Мої гроші старанно працювали, щоб заробити ще більше грошей. Кожен долар в графі актив був великим працівником, ретельно працюючи, створюючи ще більше працівників. Долари - працівники купили мені новий "Порше" на гроші до утримання податків. Я почав старанніше працювати на "ксероксі". Мій план спрацьовував, а "Порше" був доказом.

Скориставшись уроками, отриманими від багатого батька, я зміг вибратися з "щурячих перегонів" в ранньому віці. Я не був уже працівником в пастці. Це стало можливим, завдяки міцним фінансовим знанням, які я засвоїв через уроки багатого батька. Без цих фінансових знань, які я називаю фінансовим коефіцієнтом інтелекту, моя дорога до фінансової незалежності була б куди складніше. Сьогодні я вчу інших на фінансових семінарах в надії, що зможу поділиться моїми знаннями з ними. Коли я розмовляю з людьми, я нагадую їм, що Фінансовий коефіцієнт і н теллект складається з знань в 4х сферах:

№ 1 - бухгалтерський облік, це те, що я називаю фінансовою грамотністю. Життєво важливо вміти рахувати, якщо ви хочете побудувати імперію. Чим більше кількість грошей, за які ви відповідаєте, тим більше потрібно акуратності, точності, або бізнес завалиться. Фінансова грамотність - це вміння читати і розуміти фінансові звіти. Це вміння дозволить вам визначати силу і слабкість в будь-якому бізнесі.

№ 2 - інвестування. Це те, що я називаю наукою про гроші, які заробляють гроші. Інвестування включає в себе стратегії і рецепти. Це творча сторона бізнесу.

№ 3 - розуміння ринку. Це наука про пропозицію та попит. Є потреба знати "технічні" аспекти ринку, що потрібно ринку. Треба розуміти, чи є в конкретному інвестуванні економічний сенс, у чому зараз потребує ринок. Треба розуміти емоції ринку.

Багато людей думають, що концепції інвестування та розуміння ринку занадто складні для дітей. Батьки не бачать, що діти інтуїтивно знають дані предмети. Згадайте Різдво 1996 Діти поголовно хотіли ляльку ЕLМО, яку широко розрекламували, але яку неможливо було купити. Виникла ціла паніка, тому попит на ляльку був величезний, а пропозиція була нульовим. Спекулянти здорово нагріли руки на горі зневірених батьків. Ті батьки, яким не посчастлів і лось знайти ляльку ЕLМО, були змушені купувати на Різдво іншу іграшку Неймовірна поп у лярность ляльки ЕLМО здається мені безглуздою, але це відмінний приклад того, що таке попит і пропозиція на ринку, в економіці. Аналогічні ситуації. Як і з лялькою ЕLМО, можна спостерігати стосовно акцій, облігацій, нерухомості та бейсбольних карток.

№ 4 - знання економічних законів, юриспруденції. Ми вже говорили про корпорації. Так от якщо в корпорації добре поставлена ​​справа з бухгалтерським обліком, інвестуванням, знанням ринку - її чекає неймовірне зростання, а якщо людина знає про податкові переваги корпорацій і захисту, забезпечується корпорацією, він може розбагатіти значно швидше, ніж якийсь р а ботник або дрібний підприємець. Людині потрібно знання законів, що регулюють економіку. Людина, що знає закони економіки, немов літає, тоді, як сторонній людина ходить по землі.