дартів тощо. Звичайно жінки стоять чи сидять ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Психічно врівноважені люди підходять ближче один до одного, тим часом як тривожні намагаються триматися на віддалі. Зацікавлені один в одному співрозмовники скорочують дистанцію спілкування. Величина дистанції залежить також від щільності населення місцевості, де людина виросла. Більша щільність допускає меншу дистанцію, наприклад, у місті така дистанція менша, ніж у сільській місцевості.
У різних народів прийнятною вважається різна відстань між співрозмовниками. Якщо порівняти європейців, латиноамериканців і арабів, то найменша відстань в арабів, а найбільша — у європейців. В Європі відстань між партнерами спілкування збільшується з півдня на північ, залежить від різновиду взаємодії і, в середньому, є наступною:
■S інтимна дистанція — до 40 см. Характерна для особливо близьких між собою осіб. Зустрічається при інтимних стосунках, у спорті, танцях тощо;
•S особиста дистанція — від 40 см до 1 м 50 см. На такій відстані люди спілкуються під час конференцій, на ділових зустрічах тощо;
S суспільна дистанція — від 1 м 50 см до 4 м. Відповідає офіційним контактам та діловим стосункам. Спостерігається у зв'язках між особами з відмінними позиціями і суспільними ролями, наприклад, між керівником і підлеглим;
S відкрита дистанція — від 4 до 8 м. Це епізодичні, ситуативні контакти між чужими людьми. Така дистанція не передбачає зворотного зв'язку.
У США інтимна дистанція становить віддаль до 45 см, особиста — від 45 см до 1,2 м, соціальна — від 1,2 до 3,6 м, громадська — понад 3,6 м.
Правильно обрана дистанція задає тон спілкуванню. Вторгнення «не своєї» людини в ці зони сприймається погано. Результатом такого вторгення можуть бути захисні агресивні реакції, асоціальні дії, зниження рівня самоконтролю, пригнічення.
Психологічно на людину впливає не лише відстань між співрозмовниками, але й конфігурація, яку вони утворюють. Коли двоє стоять паралельно один до одного, це означає, що вони не хочуть, щоби до них хтось приєднався. Коли ж їхні плечі утворюють кут,
інші до них приєднуватися можуть. Якщо співрозмовники сидять, то доцільно уникати позиції «прямо напроти».
У ході спілкування кожна людина виробляє свій стиль. Такими стилями може бути:
■S «спільна творчість». Спілкування здійснюється на основі діалогу, і партнери знаходяться у паритетному становищі. Це — найпродуктивніший стиль;
■/ «дружня прихильність». До партнера спілкування ставляться із повагою, проявляючи щирий інтерес до нього. Цей стиль також можна вважати ефективним;
■/ «загравання». Один із партнерів спілкування прагне завой-увати в іншого фальшивий, дешевий авторитет. Він викликаний бажанням сподобатися, бути прийнятим іншою людиною;
S «залякування». Цей стиль протилежний попередньому. Один із партнерів спілкування ставиться у залежне становище, що викликає негативну реакцію. Може виникнути у керівника стосовно підлеглих внаслідок власної невпевненості. Процес спілкування відбувається надто формально і офіційно, між партнерами є відчуження;
S «дистанція». Один із партнерів спілкування підкреслює свою відмінність від інших: вікову, соціальну, службову, професійну. Цей стиль провокує авторитарність. Він поширений у педагогічній діяльності. Деяке дистанціювання між викладачем і студентом (або вчетелем і учнем) необхідні, аби навчальна діяльність не перетворилась у «панібратські» стосунки, однак при надмірному його застосуванні контакти між суб'єктами педагогічної діяльності порушуються;
S «менторство»\ Один із партнерів спілкування свідомо чи мимовільно перебирає на себе роль наставника. Його повчально-покровительський тон збільшує розрив між партнерами і викликає небажання спілкуватися.
8.5. Ефективне та конфліктне спілкування
Комунікативні навички не успадковують, а набувають. Ефективне спілкування передбачає, що партнери по спілкуванню
1 Ментор - ім'я наставника Тслсмака, сина Одіссея, в поемі Гомера «Одіссея».
Розділ III
