Соціальна орієнтація періоду влади Директорії УНР

Соціоосередок	Орієнтація
національно-свідома інтелігенція патріотично налаштоване селянство	на суверенну УНР
робітничий клас, ліворадикальна інтелігенція і більшість селянства	на союз з Радянською Росією
буржуазія, середній клас прошарок заможного селянства	на перебування у складі єдиної не більшовицької Росії

 

 

Час перебування Директорії біля влади характеризувався розмежуванням соціально-політичних сил за такими напрямками:

· внутрішньокласовий розкол (здебільшого в селянському середовищі),

· поляризація ідеологічних платформ,

· міжнаціональний розкол,

· територіальний розкол (Схід-Захід).

· 16 січня 1919 року Директорія УНР оголосила війну більшовицькій Росії. У цьому протистоянні на армію УНР чекали невдачі обумовлені трьома причинами:

· боротьбою на два фронти (Біла гвардія, Червона армія),

· низьким рівнем всебічної забезпеченості армії,

· неузгодженістю дій між керівництвом ЗУНР і УНР.

З метою виправлення ситуації голова Директорії С.Петлюра (очолив Директорію у лютому 1919 р.) веде переговори з Польщею, інтереси якої представляв Ю.Пілсудський. У відповідності до досягнутих домовленостей у вересні 1919 року члени Директорії та Кабінету міністрів збиралися передати Польщі Холмщину та Підляшшя, та через серію військових поразок довелося поступитися і Східною Галичиною, а в квітні 1920 р. УНР втрачає ще три регіони: Західну Волинь, Полісся, Поділля. У цьому ж часі УНР і Польща заключають таємну угоду про військове співробітництво, за положеннями якої, Польща, визнаючи суверенітет України, зобов’язувалася звільнити УНР від присутності більшовиків. В квітні 1920 р. союзні війська вступили на територію юридично радянської України. Це вторгнення носило на собі всі ознаки інтервенції. Та невдовзі Польща приходить до висновку про недоцільність участі в даному протистоянні, тому вже ужовтні 1920 р. в Ризі розпочато серію польсько-радянських переговорів, які завершилися 18 березня 1921 року укладенням мирного договору, за яким Польща одержала території Західної Білорусії і Західної України. Це була цілковита поразка армії Директорії УНР і припинення процесу національно-визвольних змагань в Україні.

Причини поразки Директорії УНР:

· непродумана, суперечлива за змістом, внутрішня політика;

· відсутність моделі державотворення: націоналізм чи соціалізм;

· обумовлене внутрішніми та зовнішніми чинниками падіння потенціалу збройних сил Директорії;

· міжнародна ізольованість Директорії УНР;

· спротив впливових політичних сил призвів до остаточного встановлення в Україні радянської влади.

 

 

7.5. Етапи встановлення радянської влади в Україні:

Перший етап. Збройне протиcтояння між більшовицькою Росією та Україною розпочалося, фактично, 6 грудня 1917 року. Центральна рада на цьому часі обирає антибільшовицький і антиросійський курс. З метою протистояння Росії, процесу встановлення радянської влади, 16 січня 1918 року в бою під Крутами, де вирішувалася доля Києва, Центральна рада потерпіла першу, впливову на подальший хід подій, поразку від радянських військ. 26 січня 1918 року більшовицькі підрозділи під орудою М. Муравйова увійшли до Києва. В лютому того ж 1918 року союзники повертають Центральній раді владу у Києві. Так і цим завершується перша спроба встановлення радянської влади в Україні.

Другий етап пов’язаний з липневими подіями 1918 року, коли новостворена Комуністична партія (більшовиків) України озброїлась завданням об’єднання України з Росією на принципах обмеженого федералізму. В січні 1919 року Рада народних комісарів України контролювала значну частину Лівобережної України, а в травні 1919 року – все Лівобережжя та Південну Україну.

Практика дій:

· 6 січня 1919 року держава отримала назву Українська Соціалістична Радянська Республіка.

· впроваджено політику “воєнного комунізму”, що була набором надзвичайних заходів, забезпечуючих концентрацію влади;

· 11 січня 1919 року впроваджено продрозкладку (продрозкладка – примусова здача зерна та інших продуктів на користь держави)

· впроваджено монополію на торгівлю хлібом;

· сформовано продзагони для примусової хлібозаготівлі;

· 11 березня 1919 р. на ІІІ Всеукраїнському з’їзді рад (Харків) прийнято першу Конституцію УСРР, відбулося юридичне оформлення радянської форми державності;

· зліквідовано товарно-грошові відносини;

· з метою відторгнення від влади заможного селянства започатковано досвід створення комітетів незаможних селян (КНС);

· конфісковано приватну власність в промисловому секторі;

· суспільну практику піддано загальній мілітаризації;

· введено загальну трудову повинність;

· у грудні 1919 року на VIII конференції партії з ініціативи В.Леніна внесено на розгляд “Тези з українського питання”, на основі яких прийнято рішення про визнання формальної незалежності УСРР;

· з процесу вимушеної самоліквідації у 1919 році УКП(б), започатковано курс на однопартійність;

· навесні 1920 року український суверенітет анульовано;

· у лютому 1920 року прийнято “Закон про землю”;

· березень 1920 року: початок політичних репресій: арешти, депортації народних лідерів;

· травневою ухвалою 1919 року Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету проголошено повну підпорядкованість матеріальних, сировинних і трудових ресурсів Раднаркому Росії;

· наприкінці 1920 року Україну охопили масові повстання, наслідком яких стало утворення десяти соціалістичних республік;

· в кінці грудня 1920 року на VIII Всеукраїнському з’їзді Рад затверджено “Союзний договір між РСФСР та УСРР”, який закріплював військове, господарське і зовнішньоторговельне підпорядкування України московським народним комісаріатам.

 

Висновок. Упродовж 1917-1920 рр. в Україні тривало змагання різних політичних сил за владу, яке завершилося остаточним встановленням влади Рад.