Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Аргументи на користь чи підтримку ранньослов’янської концепції про витоки українського народу




1. Археологія відстежує від V ст. до н.е. в землях Прикарпаття і Волині матеріальну культурно-досвідну єдність. Ця одноманітність обрала на себе назву в археології празької культури. Упродовж УІ-УІІ ст. ареал цієї культури поширюється, дещо видозмінюючись. На VІІІ ст. празька культура в українських етнічних землях між Середнім Дніпром, Прип’яттю та Східними Карпатами трансформується в матеріальний культурний досвід, що фігурує в археології під назвою лука-райковецької культури. Зауважимо в якості прикладу, що в землях на північ від Прип’яті сформується інший культурно-досвідний матеріальний комплекс, що візує балто-слов’янську колочинську спільноту, яка охоплювала слов’янські племена Південної Прибалтії та слов’ян новгородських. Отже, археологія фіксує процес формування культурно-досвідної єдності в українських етнічних землях саме в V - VІІ ст.

2. Візантійські хроніки в означеному вище земному обширі дислокують склавинів, за якими сучасні історики закликають «прочитувати» слов’ян. «Слов’яни» - етнонім, що «народжується» дещо пізніше за етнонім «склавини». Додамо до такої точки зору власний аргумент на користь її правомірності. За умови визнання того факту, що давньослов’янська мова, базована на санскрито-авестійному мовному вимірі (як і всі європейські мови, що у тому часі не являли собою такої категоричної відмінності як сьогодні), з легкістю прочитаємо зміст елемента «ван», що наявний як в першій лексемі – «склавини» (склавани), так і в другій – «слов’яни» (соловани). Елемент «ван» у перекладі з санскриту означає «славити». Як бачимо, обидві лексеми-етноніми несуть в собі однакове навантаження. Далі можемо впевнитись, що з цього аргументу виступає наступний.

3. Відзнайшовши відповідь на питання „кого славили?” отримаємо інформацію до формування змісту наступного аргумента. Зважаючи на те, що етнонім «слов’яни» (який, на наш погляд, є лексичною буквенно-фонетичною мутантою від «соловани») був ініційований латиномовним середовищем на адресу тих етносів, які «турбували» Рим в V ст. н.е., призвівши до його остаточного падіння, - перекладемо елемент «сол» саме з латинської. Результат перекладу: елемент «сол» несе собою інформацію «сонце». Таким чином, за етнонімом «соловани» прочитуємо зміст «ті, що славлять сонце»: сонцепоклонники. Чи можемо відмовити такому трактуванню етноніма «соловани» у правомірності? Ні! Адже, як відомо, система знань і вірувань слов’ян була-таки побудована на визнанні того, що Сонце є тим енергетичним початком, який сприяв формуванню землі і дав життя всьому земному. Називався цей бог Дажбогом, що в перекладі з санскриту означає «бог, що дає», «бог – датель».

З огляду на акцентоване, маємо визначити і наступне: система знань і вірувань є тим знаннєвим набутком, що народжується (формується) під впливом господарчого типу, який, в свою чергу, є даниною досвіду, що формується в категоричній залежності від геоландшафту, в контексті якого в силу історичних обставин (історичної долі) потрапляє той чи інший етноконтингент. Господарчий тип у земному обширі, що фігурує у нас за визначенням «українські етнічні землі», був комбінованим з превалюванням землеробства. Ця обставина і звела на рівень вищого божественного початку Сонце.

Далі маємо визначитись, який із чинників є основоположним. На нашу думку, перше місце в ієрархії чинників посідає геоландшафт (територія). Саме геоландшафт, що є комбінацією певних геокомпонентів, «дозволяє» етноконтингентові (ще не етносові) формування того чи іншого господарчого типу, функціонування і прогрес якого може бути забезпечений системою знань і вірувань. Все з перерахованого вище формує, в свою чергу, відносно єдиний тип характеру. А все разом знаходить своє вираження (відтворюється) в мові і складає за своїми характеристиками фактор самобутності, який виокреслює ту данність, що ми називаємо народом, українським народом.

Висновок щодо продуктивності аналізованих концептуальних вимірів у питанні витоків українського народу: переважна більшість сучасних істориків (а з ними й авторський колектив даного науково-методичного комплексу) сходяться на тому, що ранньослов’янська концепція походження українського народу є науковою, переконливою, а отже, - найбільш виправданою.

Тема 1. Київська Русь, її піднесення. Втрата політичної єдності Київської Русі та державності План

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 440 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Есть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © Аристотель
==> читать все изречения...

2268 - | 2218 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.