Східні поеми» Байрона. Романтична поетика циклу: фрагментарність оповіді, східний колорит, винятковість долі героя

Результатом подорожі Байрона я вилися його поеми. Починаючи з 1813року, з-під пера Байрона одна за одною виходять романтичні поеми,згодом отримали назву «східних». До цього циклу відносяться наступні поеми: «Гяур» (1813), «Абідоського наречена» (1813), «Корсар»,(1814), «Лара» (1814), «Облога Корінфа» (1816) та «Парізіна» (1816).

Байрон створює ту романтичну особистість, яка згодом, переважно у XIX столітті, сталаназиватися «байронічні»

Героєм «східних поем» Байрона є звичайно бунтар-відщепенець,відкинув всі правопорядки власницького суспільства. Це – типовий романтичний герой, його характеризують винятковість особистої долі,надзвичайні пристрасті, непохитна воля, трагічне кохання, фатальна ненависть. Індивідуалістична і анархічна свобода є його ідеалом. Цих героїв найкраще охарактеризувати словами Бєлінського,сказаними їм про самого Байрона: «Це особистість людська, обурених проти спільного і, в гордій повстанні своєму, спершись на саме себе».
Вихваляння індивідуалістичного бунтарства було виразом духовної драми
Байрона, причину якої слід шукати в загибелі визвольних ідеалів революції і встановлення похмурої торійской реакції. Цей байронівський індивідуалізм був згодом дуже негативно оцінений передовими сучасниками англійського поета.

Самая чудова риса «східних поем» - втілений у них дух дії,боротьби, відвагу, презирства до всякої апатії, жадоба битви, яка будила від малодушно сплячки зневірений людей, здіймала втомлених, запалювала серця на подвиг. Сучасників глибоко хвилювали розкидані всюди в
«Східних поемах» думки про загибель скарбів людських сил і талантів в умовах буржуазної цивілізації; так, один з героїв «східних поем» сумує про свої «нерозтрачених велетенських силах», а інший герой, Конрад,був народжений з серцем, здатним на «велике добро», але це добро йому не дано було створити. Селім болісно тяготиться бездіяльністю; Лара в юності мріяв «про добро» і т.д.

Композиція і стиль«східних поем»дуже характерні для мистецтва романтизму. Де відбувається дія цих поем, невідомо. Воно розгортається на тлі пишної, екзотичної природи: даються опису безмежного синього моря, диких прибережних скель, казково прекрасних гірських долин. Проте марно було б шукати в них зображення ландшафтів якої-небудь певної країни. Кожна з «східних поем» є невеликий віршованій повістю, у центрі сюжету якої стоїть доля одного якого -або романтичного героя. Вся увага спрямована на те, щоб розкрити внутрішній світ цього героя, показати глибину його бурхливих і могутніх пристрастей.

Поеми 1813 - 1816 років відрізняються сюжетної завершеністю; головний герой не є лише сполучною ланкою між окремими частинами поеми, але представляє собою головний інтерес і предмет її. Зате тут немає великих народних сцен, політичних оцінок поточних подій, збірних образів простих людей з народу. Протест, що звучить у цих поемах, романтично абстрактний.

У грудні 1813 Байрон розпочав роботу над новою поемою «Корсар»,
«Написаної з любов'ю і взятої з життя». Він поставив епіграфом вірші
Тассо. Повість починається з передмови, яка присвячується Томасу Муру.
Поема складається з трьох піснею, з яких кожна починається з епіграф.
Епіграфом служать віршовані рядки Данте.

Герой поеми є вождем піратів - безстрашних людей, що переступили деспотичний закон власницького суспільства, тому що вони не можуть жити серед
«Хтивих рабів» і

Честолюбівцев, спраглих утіх,

Чий сон не міцний, чий не весело сміх...

Вони вважають за краще вести вільне життя на безлюдному острові, далеко від неволі великих міст.

Корсар, їх сміливий і мудрий проводир, - такий же бунтар і відщепенець, як і Гяур. На острові піратів все його шанують і бояться. Він суворий і владний. Команди піратських бригом слухняні помахом його руки,вороги тремтять при одному його імені. Але він страшенно самотній, у нього немає друзів, фатальна таємниця тяжіє над ним, ніхто не знає нічого про його минулому. Лише за двома-трьома натяків, кинутим мимохідь, можна зробити висновок,що Конрад в юності, подібно іншим героям «східних поем», пристрасно жадав «творити добро».

Як і долі гяура, любов грає в житті Конрада фатальну роль.
Полюбив Медору, він назавжди зберігає вірність їй одній. Зі смертю Медори всяка радість життя втрачена для Конрада, він таємничо зникає. Який був кінець Конрада, нікому невідомо.

Герой «Корсар» ніби весь час занурений у свій внутрішній світ, він милується своїми стражданнями, своєю гордістю і ревниво оберігає свою самотність, не дозволяючи нікому порушувати свого роздуми; в цьому ховається індивідуалізм героя, що стоїть як би над іншими людьми, яких він зневажає за нікчемність і слабкість духу. Так, він не в змозі оцінити жертовної любові красуні Гюльнар, яка врятувала його з ризиком для життя з темниці. Образ Гюльнар теж овіяний похмурою романтикою. Раз у житті вона дізналася справжню любов. З тих пір вона вже не може миритися з остогидлою життям наложниці і раби Сеїд; її бунт проти брудної дійсності носить дієві форми: вона здійснює суд над своїм тираном Сеїд, вбиває його і назавжди відмовляється від батьківщини, куди їй більше немає вороття.

Конрада ріднить з гяуром та іншими героями «східних поем» могутня сила духу. Однак безстрашність, вогняна натура його, незважаючи на властиві їй риси індивідуалізму, все ж таки багатообразнее і складніше, ніж характери героїв інших поем; в ній є місце не тільки для гніву, а й для співчуття.

Хоча поема і була взята з життя, Конрад не був Байроном; але це був герой байронічного типу - лютий і вовчкувате, дикий, керований своїм роком, ураган, обрушуються на світ. Про нього не знають, звідки він, куди прагнути. Він оповитий таємницею. У його минуле завжди ховається злочин,яке нам залишається невідомим. «Для нього не існує ні каяття, ні відчаю, ні спокути, те, що зовсім, не може бути знищено, --не можна витре незабутнє; він знайде спокій тільки в могилі». Це найчастіше всього віровідступники або атеїст, він не шукає раю, він шукає відпочинку. Щоб відволіктися від самого себе він впадає в дію, у боротьбу; корсар або пірат, він оголошує війну суспільству: женеться за сильними відчуттями. Чи чекає його загибель - він готовий будь-якою ціною купити позбавлення від нудьги.

Конрад був людиною дії, вождем піратів; Байрон, якого пригнічувала його лінь, не діяв. Конрад був сильний, Байрон - кульгавий;
Конрад - смаглявий, Байрон - блідий. Сміх Конрада був уїдливою насмішкою.