Творчість поетів озерної школи поезії

Озерна школа англійських поетів-романтиків — напрям в англійській поезії на межі XVIII-XIX ст.., представники якого У. Вордсворт, С.-Т. Колрідж, Р. Сауті мешкали в Озерному краї, спромоглися, заперечуючи раціоналістичний догматизм класицизму та Просвітництва, здійснити оновлення англійської лірики. Для їхньої поезії характерні мрійливість, переживання природи, любов до простої людини, Ідеалізація середньовічної минувшини. Назва озерна школа, як і термін лейкисти, так давно увійшли до літературного обігу, що ніхто не відчуває ніяковості через небажання лейкистів, аби їх так величали. Представники Озерної школи вважали, що факт їхнього проживання у північно-західній Англії, де дуже багато озер й надто гарні краєвиди, ще нічого не означає, що вони не належать до якоїсь спільної школи. Кожний з них був оригінальною мистецькою індивідуальністю й не хотів бути одним з групи. Вони справді товаришували в молодості, були звязані дружніми стосунками й пізніше, хоч після 1808 р. шляхи Вордсворта і Колріджа розійшлися. Звичайно, дружніх, сусідських, навіть родинних стосунків Колрідж і Сауті були одружені на сестрах замало для створення літературної школи. Але, незважаючи на заперечення самих лейкистів, термін прижився і закріпився в історії літератури. Спільне між ними, попри всю їхню самобутність як художників, насправді було. Вони були митцями одного покоління, які пройшли в чомусь схожий шлях духовного і творчого розвитку. На них впливав той же дух часу, всі вони зазнали спокуси руссоїзму й революційно-демо-кратичних ідей, всі відсахнулися від кривавих крайнощів революційного терору, заперечували бонапартизм тощо. Вони були першими крупними романтиками, першовідкривачами, теоретиками нового напряму.

Перший етап англійського романтизму (90-ті роки XVIII ст.) Найбільш повно представлений так званою Озерною школою. Сам термін виник в 1800 р., коли водному з англійських літературних журналів Вордсворт був оголошений главою Озерною школи, а в 1802 р. Колридж і Сауті були названі її членами. Життя і творчість цих трьох поетів пов'язані з Озерним краєм, північними графствами Англії, де багато озер. Поети-лейкісти чудово оспівали цей край у своїх віршах. У творах Вордсворта, який народився в Озерному краї, назавжди відображені деякі мальовничі краєвиди Кемберленда - річка Деруент, Червоне озеро на Хелвеліні, жовті нарциси на березі озера Алсуотер, зимовий вечір на озері Естуейт.

Перший спільний твір Вордсворта і Колріджа - збірка «Ліричні балади» (1798) -став програмним, намітивши відмову від старих классицистских зразків і проголосивши демократизацію проблематики, розширення тематичного діапазону, злам системи віршування.

Роль представників Озерної школи в історії літератури велика, вони вперше відкрито засудили классицистські принципи творчості. Лейкистів вимагали від поета зображення не великих історичних подій і видатних особистостей, а повсякденного побуту скромних трудівників, простих людей, тим самим ставши продовжувачами традицій сентименталізму. Вордсворт, Колридж і Сауті апелювали до внутрішнього світу людини, цікавилися діалектикою його душі. Відродивши інтерес англійців до Шекспіра, поетів англійської Ренесансу, вони закликали до національної самосвідомості, підкреслювали на противагу універсальним классицистським канонам самобутнє, оригінальне в англійській історії та культурі. Одним з головних принципів нової школи було широке використання фольклору.
Зображення народного побуту, повсякденної праці, розширення тематики поезії, збагачення поетичної мови за рахунок введення розмовної лексики, спрощення самої поетичної конструкції наблизили поетичний стиль до повсякденного мовлення, допомогли Вордсворту, Колріджу і Сауті переконливіше і правдивіше відобразити суперечності дійсності.

Вордсворт і його однодумці зуміли показати трагізм долі англійського селянства в період промислового перевороту. Вони, правда, акцентували увагу читача на психологічних наслідках всіх соціальних змін, що позначилися на моральному вигляді скромного трудівника. При відомому політичному консерватизмі і страху перед можливою революцією в Англії поети Озерної школи зіграли позитивну роль в історії англійської поезії. Сформулювавши естетичні принципи нового романтичного мистецтва, ввівши нові категорії піднесеного, чутливого, оригінального, вони рішуче виступили проти віджилої себе классицистської поетики, намітили шляхи зближення поезії з дійсністю за допомогою радикальної реформи мови та використання багатющої національної поетичної традиції.

І Вордсворта і Колріджа в період створення балад (1798) об'єднувало прагнення слідувати правді природи (але не просто копіювати її, а доповнювати фарбами уяви), а також здатність викликати співчуття і співчуття у читача. Завданням поезії,на думку Вордсворта і Колріджа, потрібно вважати звернення до життя простих людей, зображення буденного. «Побут самого неосвіченого класу суспільства рясний тими ж стражданнями і радощами, що і побут всіх інших класів. У них основні пристрасті серця знаходять кращий живильний грунт. У цих людей елементарні почуття виявляються з більшою простотою і примітивністю».

Використавши баладної форму, лейкисти, як і В. Скотт, трансформували цей жанр, поставивши оповідача в нові умови очевидця і учасника подій. Вони також зробили самостійними жанри дружніх послань -присвят, елегій. Затвердивши самоцінність особистості, лейкисти розробили проблеми взаємини її з миром, драматично відбивши мінливість внутрішнього світу людини, угадавши динаміку цього процесу,а найголовніше - наполегливо шукали шляхи відновлення зруйнованих зв'язків людини з природою, апелюючи до моральності і чистоті людської душі.