У 20-і роки 20 ст прямий метод знайшов свою подальшу розробку у методі Пальмера, якій згодом справив значний вплив на становлення аудіо-лінгвального (40-і роки) та аудіо-візуального (50-і роки) методів.
Суть методу: 1. Основні принципи методу – імітація, заучування напам”ять, попереднє пасивне спиймання мови на слух.
2. Граматичні конструкції засвоюються у підстановчих таблицях.
3.Пальмер не заперечує ні використання рідної мови, ні свідомого підходу до фактів мови.
Заслуги Пальмера: 1. Вперше у викладанні ІМ Пальмер ставить питання про певну послідовність вправ та про наростання їх трудності, зводить у систему різноманітні вправи.
2. Введення підстановчих таблиць (близько 100) та серії запитань згідно з принципом градації труднощів.
3.Система вправ включає рецептивну роботу (розуміння) рецептивно-імітативні роботу (повторення за вчителем звуків, слів, речень), умовну бесіду (запитання-відповіді, накази-відповіді, завершення речень), природну бесіду.
Методична система навчання читання М.Уеста.
Англійський методист М.Уест у 20-30-і роки 20 ст. розробив свою методичну систему для масової школи Бенгаліії (Індія).
Мета системи – навчання учнів читання ІМ, навчання усного мовлення переноситься на останні два класи.
Суть: 1) Навчання вільного читання про себе із загальним охопленням змісту, не заглиблюючись у деталі.
2). Трактування процесів оволодіння рідною та іноземною мовами як процес ідентичний: засвоєння нового матеріалу шляхом багаторазового повторення, вивчення граматики шляхом аналогії, без узагальнень.
Заслуги Уеста: вперше розробив завершену систему навчання читання про себе на ІМ. Відібраний М.Уестом лексичний мінімум (30000 одиниць) широко використовується авторами навчальних посібників і в наш час.
Багато з його рекомендацій застосовуються для навчання екстенсивного читання: дозування нового матеріалу та його розподіл в тексті, вправи для розвитку швидкості читання, використання дотекстових та післятекстових запитань, переказу тексту за ключовими словами.
Недоліки: 1. Уест помилково ототожнював зріле читання та читання із загальним розумінням тексту, яке є лише одним із проявів зрілого читання.
2. Розуміння тексту за Уестом має здійснюватися інтуітивно, без застосування аналізу, що недопустимо при читанні серйозних текстів.
3.Однотипність побудови підручників та одноманітність вправ приводять до механічності навчального процесу.
Аудіо-лінгвальний метод.
Був створений Р.Фрізом та Ч.Ладо в 40-50 роки 20ст. в США і є своєрідним розвитком ідеї Пальмера.
Велика
увага приділяється розвитку усного мовлення, до навчання читання переходять після того, як учні оволодіють мовою в усній формі. Основний зміст навчання складають граматичні структури. Лексика відіграє допоміжну роль. Більша частина урочного часу 80-85% відводиться для практики і лише 15-20% займають коментарі та пояснення. Заучування моделей відбувається у ході етапів: 1) аудіювання короткого діалогу (4-6) реплік, який містить необхідні ГС; 2) багаторазове повторення ЗМ; 3) відпрацювання нової структури у серії вправ: а) на підстановку; б) на трансформацію; в) запитання-відповіді; г) розширення ЗМ; д) об”єднання ЗМ; е) складання власних речень.
Переваги методу: 1. Застосування стрункої системи вправ для формування граматичної навички аудіювання та говоріння, які виконуються у швидкому темпі (20-25 реч/хв.).Розроблена методика роботи зі структурами справила значний вплив на сучасну методику.
2. Дотримання поступового наростання труднощів.
3. Порівняння мовних систем рідної та ІМ.
4. Застосування слухової наочності.
Недоліки: 1. Перебільшення ролі механічного повторення не пов”язаних одне з одним речень. 2. Недооцінка ролі письма (воно розглядяється як штучний і не дуже точний спосіб фіксації мови).3. На початковому ступені не передбачені зв”язні висловлювання.
Аудіо-візуальний метод.
Метод виник у Франції у 50-і роки 20 ст. Представники: П.Губерин (Югославія), П.Риван, Р.Мішеа, Ж.Гугенейм, А.Соважо (Франція).
Метод зберігає всі основні принципи прямих методів: глобальне сприйняття мовного матеріалу на слух; рідна мова повністю виключена з процесу навчання; основними способами заучування є імітація, заучування напам”ять фраз та утворення фраз за аналогією.
Етапи роботи над діалогом-темою:
1. Презентація матеріалу. Учні двічі переглядають новий фільм: вперше- без звукового супроводу, вдруге – у супроводі запису діалогу на магнітній плівці.
2. Пояснення. Діафільм переглядається ще раз кадр за кадром, незнайоме пояснюється шляхом парафразу, жестів, тощо.
3. Повторення. Учні імітують репліки діалогу.
4. Активізація. Фільм демонструється без звукового супроводу, а діалог повторюється в ролях.
Досягнення методу: 1. Відбір мовного матеріалу на основі “живої”, розмовної мови.
2. Оволодіння розмовною мовою. 3. Застосування зоро-слухової наочності.
Недоліки: 1. Повне виключення рідної мови. 2.Перебільшення ролі механічного тренув. 14
СУЧАСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ.
Сугестивний метод.
Автор- лікар-сугестолог, психотерапевт Софійського інституту сугестології Георгій Лозанов (2 пол. 20ст.).
Суть методу:
- Навчання проходить у двох планах –свідомому й підсвідомому, задіяні обидві півкулі головного мозку, що дає оптимальний результат.
- Мовний матеріал засвоюється в атмосфері гри, перевтілення, з використанням мови та рухів, драматизації, що переключає учнів з форми на процес спілкування.
- Навчальний матеріал ввдиться у формі значних за обсягом полілогів у ході двох пред”явлень: 1 пред”влення у виконанні викладача з музичним супроводом, 2 пред”явлення у нормальному темпі, учні знаходяться у “концертному стані”-релаксації і слухають учителя з заплющеними очима, сидячи у зручних позах.
- Активізація матеріалу проходить за допомогою драматизації, ігор, пісень, вправ на запитання-відповіді, прицьому учні виконують різні ролі.
Переваги методу: 1. Сугестивна, навіююча дія викладача сприяє усуненню психотравмуючих факторів (мовних бар”єрів, скутості, страху помилок тощо).
2. У центрі уваги – усномовленнєва комунікація та вокабуляр, учні читають полілоги та пишуть твори на різні теми.
- Завдяки використанню резервів мимовільної пам”яті за один місяць засвоюється на розмовному рівні близько 2000 слів.
Комунікативний метод
В період післявоєнних десятиліть формується тнеденція до посилення комунікативної спрямованості навчання. Представники – Г.Уідоусон, У.Литлвуд (Англія), Г.Піфо (Германія), Ю.І.Пасов (Росія).
Комунікативний метод передбачає організацію процесу навчання ІМ як процесу спілкування завдяки моделюванню на уроці комунікативних ситуацій.
Суть методу: 1. Мовленнєва спрямованість навчального процесу.
2. Функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матерілу, адекватного КС.
3. Ситуативність. Спілкування відбувається у КС, що моделюються. КС включає такі компоненти: учасники спілкування, предмет спілкування, стосунки між комунікантами, обставини (час, місце).
4.З самого початку учні оволодівають всіми чотирма видами видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому й текстовому рівні при обмеженому використанні рідної мови.
5.Мовленнєва взаємодія учнів проходить упарах, тріадах, невеликих групах, всією групою.
6.Широко використовуються опори: змістові та смислові, словесні й зображальні (текст, мікротекст, план, логіко-синтаксична схема).
7. Об”єктом оцінки є не тільки правильність, але й швидкість усного мовлення й читання.
