Система педагогічних наук. Міжпредметні зв’язки педагогіки

Пройшовши довгий шлях розвитку, педагогіка сьогодні являє собою розгалужену систему педагогічних наук.

Історія педагогіки – як галузь педагогічної науки вивчає стан і розвиток педагогічної теорії та практики на різних етапах людського суспільства, досліджує розвиток виховання як суспільного явища, з’ясовує причини виникнення педагогічних теорій та їхню історію.

Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, що вивчає загальні закономірності виховання людини, розробляє теоретико-методологічні та методичні засади навчально-виховного процесу в різноманітних освітньо-виховних закладах. Загальна педагогіка складається з таких розділів: основи педагогіки (обґрунтовує її філософські підвалини), теорія освіти й навчання (дидактика, яка вивчає сутність навчального процесу), теорія виховання (обгрунтовує закономірності, цілі, завдання, зміст, методи, форми виховного процесу), школознавство (теорія управління навчально-виховним закладом).

Галузевих педагогік налічується близько двадцяти. Це самостійні науки, що мають свій предмет, методи дослідження, понятійно-категоріальний апарат. До загальнопедагогічних наук належать: дошкільна педагогіка, шкільна педагогіка, педагогіка вищої школи, соціальна педагогіка, превентивна (попереджувальна) педагогіка, спеціальні науки, що досліджують навчання і виховання дітей з певними вадами: сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка.

Педагогіка пов’язана з багатьма науками: філософією, соціологією, естетикою, психологією, анатомією і фізіологією людини, етнологією, кібернетикою тощо. Міжпредметні зв’язки педагогіки з іншими науками дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Загальним завданням педагогіки є виявлення, вивчення й обгрунтування законів і закономірностей формування та розвитку людської особистості, розробка на цій основі теоретико-методологічних і методичних основ виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

 

Питання 4

Загальна характеристика методів науково-педагогічного дослідження. Теоретичні та емпіричні методи дослідження

Методи дослідження – це шляхи (способи) пізнання об’єктивної реальності.

Методи педагогічних досліджень – це способи пізнання психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивних закономірностей навчання і виховання. До методів педагогічних досліджень відносять: педагогічне спостереження, бесіду, інтерв’ю, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення шкільної документації, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент, анкетування, тестування.

Педагогічне спостереження – це цілеспрямоване сприйняття певного педагогічного явища, в процесі якого дослідник одержує конкретний фактичний матеріал.

Бесіда – діалог дослідника з випробуваним за попередньо складеним планом. Бесіда може вестися за планом, дотримуючись строгої послідовності або зміст питань заздалегідь не планується для спілкування проходить вільніше й ширше.

Інтерв’ю – метод близький до бесіди. Дослідник подає тему для з’ясування погляду й оцінювання випробуваного щодо досліджуваного питання.

Вивчення продуктів діяльності учнів: творчих робіт, виробів, моделей і т.д.

Вивчення шкільної документації: особистих справ учнів, щоденників, класних журналів та ін.

Вивчення і узагальнення педагогічного досвіду – теоретичне осмислення роботи кращих шкіл і вчителів, що успішно здійснюють навчання й виховання.

Педагогічний експеримент – метод, що забезпечує спостереження за змінами психологічних характеристик дитини в процесі педагогічного впливу на неї. Розрізняють констатуючий експеримент – проводиться на початку експерименту і має на меті виявити стан справ з досліджуваної теми або проблеми; формуючий експеримент – спрямований на перевірку розробленої дослідником гіпотези й ефективності запропонованої методики; контрольний експеримент – перевірка отриманих у формуючому експерименті висновків і розробленої методики в масовій шкільній практиці.

За місцем проведення розрізняють природний експеримент (спрямований на перевірку гіпотези без будь-яких змін у навчально-виховному процесі) і лабораторний (проводиться в штучних, спеціально створених умовах.

Анкетування – це письмове опитування. Анкети бувають анонімні (не вказується свої особистісні дані) і особистісні (вказуються дані особистості – ім’я, прізвище).

Тестування – невеликі стандартизовані завдання, за допомогою яких визначають рівень розумового розвитку, ступінь обдарованості, стан здоров’ я і т.д.

Теоретичні та емпіричні методи дослідження

Методи дослідження — емпіричні (експеримент, спостереження, опис) теоретичні(аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення,систематизація, класифікація і т. д.).

Емпіричні:

1. Експеримент (від лат. Experimentum — проба, досвід) в науковому методі — набір дій і спостережень, які виконуються для перевірки (істинності чи хибності) гіпотези або наукового дослідження причинних зв'язків між феноменами. Експеримент є наріжним каменем емпіричного підходу до знання.

Експеримент поділяється на такі етапи: Збір інформації; Спостереження явища; Аналіз; Вироблення гіпотези, щоб пояснити явище; Розробка теорії, що пояснює феномен, заснований на припущеннях, в ширшому плані.

2. Наукове дослідження — процес вивчення, експерименту, концептуалізації та перевірки теорії, пов'язаний з отриманням наукових знань.

Види досліджень: Фундаментальне дослідження, розпочате головним чином, щоб виробляти нові знання незалежно від перспектив застосування; Прикладне дослідження.

3. Спостереження — це цілеспрямований процес сприйняття предметів дійсності. Результати його фіксуються в описах: безпосереднє спостереження-здійснюється без застосування технічних засобів; опосередковане з використанням тех. пристроїв.

4. Вимірювання — це визначення кількісних значень, властивостей об'єкта з використанням спеціальних технічних пристроїв та одиниць виміру.

 

Теоретичні:

1. Теорія (грец. θεωρία, «розгляд, дослідження») — система знань, що має характер передбачення відносно якого-небудь явища. Теорії формулюються, розробляються і перевіряються згідно з науковим методом.

2. Гіпотеза (від грец. Ὑπόθεσις — «основа», «припущення») — недоведене твердження, припущення або здогад.

3. Закон — вербальне і / або математично сформульоване твердження, яке описує співвідношення, зв'язки між різними науковими поняттями, запропоноване як пояснення фактів і визнане на даному етапі науковим співтовариством узгоджується з даними. Неперевірене наукове твердження називають гіпотезою.

4. Моделювання — це вивчення об'єкта за допомогою моделей з перенесенням отриманих при цьому знань на оригінал. Види: Предметне моделювання-створення моделей зменшених копій з певними дублюючими оригінал властивостями; Уявне моделювання-з використанням уявних образів; Знакове чи символічне-представляє собою використання формул, креслень

 

Питання 5