Діалог-розпитування діалог-домовленість
Діалог – обмін враженнями діалог-обговорення/дискусія
Два підходи до навчання ДМ: “ згори-донизу ” (навчання почитається зі слухання діалогу-зразка з його наступним варіюванням та створенням власних діалогів в аналогічних ситуаціях) та
“ знизу-догори” –від засвоєння реплік до самостійної побудови діалогу на основі навчальної комунікативної ситуації.
Комунікативна ситуація складається з таких компонентів: а)комуніканти та іх стосунки;
б) предмет розмови; в) відношення суб”єктів до предмета розмови; г)умови (обставини –де? коли?) мовленнєвого акту.
Навчання ДМ “знизу-догори”
Підготовчий /нульовий навчання реплікування
Етап
Вправи на імітацію - I am fond of football.
- I am fond of football too.
Вправи на підстановку - I am fond of football.
Режим-
Учитель-учень/ні - I am fond of tennis.
Вправи на трансформацію - I am fond of football
- I am not fond of football.
Відповіді на запитання - Are you fond of tennis?
- Yes? I am.
Запит певної інформаціїї за зразком. 10
Повідомлення інформації.
1 етап о володіння певними ДЄ
режим - обмін учнями репліками вчитель задає КС
учень- учень прийоми –“шеренги”, “карусель”
“натовп”
2 етап оволодіння мікродіалогом
рецептивно-продуктивні комунікативні
вправи нижчого рівня, з вербальними
Опорами
мікродіалог-підстановча структурно-мовленнєва функціональна схема
таблиця схема мікродіалогу мікродіалогу
3 етап ведення діалогів
рецептивно-продуктивні вправи об ов”язкова КС
вищого рівня без штучних вербальних
опор, можна природні опори: афіші, розклади
руху потягів, меню.
Н АВЧАННЯ АУДІЮВАННЯ
Аудіювання- розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. Матеріал для аудіювання – аудіотекст. У СШ використовуються два види текстів – тексти –описи і фабульні тексти-повідомлення.
Етапи та система вправ для навчання аудіювання
Етап навч. ауд. 1 підсистема вправ некомунікативні вправи
на рівні фрази на сприйняття, впізнавання
розрізнення звука, термінального
мета- форм. тону, ЛО, ГС
навичок ауд.
умовно-комунікативні вправи вправи для розвитку мовленнєвих
на аудіювання повідомлень, механізмів аудіювання ( уваги,
запитань, розпоряджень на аудитивної пам”яті, імовірного
рівні фрази прогнозування)
Етап навч. ауд.
на рівні ПФЄ 2 підситема вправ
умовно-комунікативні вправи
на аудіювання повідомлень,
запитань, розпоряджень
на понадфразовому рівні
Етап навч. ауд. 2 підсистема вправ
на рівні тексту комунікативні вправи
на аудіювання тексту
Етапи роботи з аудіотекстом:
1) формулювання інструкції
2).презентація аудіоматерілу
3). контроль розуміння прослуханого.
Засоби контролю прослуханого аудіотексту
Невербальні засоби: Вербальні засоби:
-виконання дій 1). Рецептивні
- контроль з використанням цифр - підтвердження/спростування тверджень
- контроль за допомогою сигнальних учителя
та облікових карток - вибір пунктів плану тектсу
- виготовлення схем, креслень - тести з вибором відповіді
- підбір малюнків 2) Репродуктивні:
-відповіді на запитання
- переказ змісту іноземною або рідною
мовою
- переклад окремих слів, словосполучень,
речень
- укладання плану
- формулювання запитань до тексту
- бесіда на основі змісту тексту
ЕТАПИ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ
У вс і часи соціальне замовлення суспільства впливало на зміст і мету навчання ІМ та на вибір методу навчання.
Перекладні методи.
Граматико-перекладний (18 ст.) Представники: І.Мейдингер (Німеччина), Г.Олендорф (Англія).
Мета: навчання граматики у ході читання тексту та його дослівного перекладу.
Текстуально-перекладний. Представники – Ж.Жакото (Франція), Д.Гамільтон (Англія),
А. Шаванн (Швейцарія).
Мета: вивчення мови на зв”язних оригінальних текстах шляхом перекладу на рідну мову.
Суть методу:
1. Вивчалось виключно писемне мовлення, розмовне мовлення – відхилення від норми.
2.Вивчення граматики дедуктивне шляхом заучування правил та складання на їх основі речень.
3.Засвоєння мовного матеріалу шляхом перекладу, заучування, порівняння з рідною мовою.
4.Наголошується навчання лексики та граматики, читання та письма. Вимова, розмовне мовлення ігноруються повністю.
Переваги методу: прийоми роботи з текстом (аналіз та переклад важких місць, пошук вивченого лексичного та граматичного матеріалу; встановлення аналогій з рідною мовою).
Недоліки: 1. не орієнтувались на мову як засіб спілкування;
3. Відрив форми від змісту; 3.Ігнорування фонетичного аспекту мови; 4.Використання текстів хрестоматійного характеру, недоступних розумнню учнів. 12
Причини застосування методів: формальніцілі навчання, традиції, успадковані від латинських шкіл.
Прямі методи виникли з розвитком капіталізму, буржуазії. Потреба нових ринків збуту сировини та товарів зумовила необхідність практичного оволодіння ІМ, насамперед усним мовленням. (поч.70-х років, Європа).
Представники: П.Пассі, Г.Суїт, О.Єсперсен, Ш.Швейцер, Г.Вендт, Б.Еггер, які працювали в Англії, Франції, Німеччині, Данії та ін.
Суть методів: 1). Мета- навчання спілкування;
2). Безперекладна семантизація лексики: малюнки, предмети, пантоміма, синоніми, антоніми, дефініція, ілюстративні речення, коментар іноземною мовою.
3). Граматика вивчається індуктивно.
4). Переважає усне мовлення на основі комунікативних ситуацій, навчання фонетики, лексики. Вправи з читання та письма базуються на матеріалі, засвоєному усно.
Переваги: розробка методики навчання усного мовлення, системи фонетичних вправ, використання різних безперекладних способів семантизації лексики.
Недоліки: безпідставність повного виключення рідної мови з процесу навчання, заперечення ролі граматики або ж індуктивне її засвоєння.
