Коефіцієнти кореляції між різними заходами демократії

(1960-ті роки) *

 

Індекс			(1)	(2)	(3)	(4)	(5)	(6)	(7)
Нейбауэр	1940-60-е	(1)	1,00
Катрайт	1940-60-е	(2)	0,15	1,00
Смит	1960-е	(3)	0,57	0,88	1,00
Джэкман	1960-е	(4)	0,63	0,64	0,80	1,00
Боллен		(5)	0,57	0,70	0,83	0,84	1,00
Боллен		(6)	0,46	0,74	0,83	0,84	0,93	1,00
Ванханен	1960-е	(7)	0,58	0,66	0,82	0,79	0,80	0,76	1,00

* Джерело: Lane, Ersson, 1989. P. 67.

Високі показники кореляції характерні для індексу Болла з іншими політичними індексами демократії. На підставі порівняння різних індексів Болле робить висновок, «що байдуже, яка міра використовується, тому що всі вони тісно пов'язані» (Bollen, 1980, р.382). Правда, використовуючи факторний аналіз для визначення характеру зв'язку між індексами, він відзначає, що методичні фактори ряду індексів свідчать про їх регіональної схильності. Так, методичний фактор Гаста має тенденцію сприяти країнам Центральної та Південної Америки, західним індустріальним націям і в меншій мірі країнам регіону Океанія (Bollen, 1993, р. 1223). Джаггерс і Гарр пишуть про велику довіру до різних індексами демократії і за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона обгрунтовують значущість індексу Polity III (див. табл. 10).

Як зрозуміло з вищевикладеного індекси демократії в основному базуються на ліберальному розумінні демократії і в меншій мірі на інших її моделях. Це пов'язано не тільки з світоглядною орієнтацією дослідників, а й змістовної пристосованістю ліберальної моделі до квантифікації її властивостей. Слід зазначити, що вимірювання рівня демократії рідко становить самостійну задачу. Як правило, вона співвідноситься з проблемами умов демократії та демократизації або з дослідженням впливу демократичних систем на суспільство (проблема ефективності та дієвості демократії); саме з останнім і пов'язана ідея демократичного аудиту.

Таблиця 10

 

Кореляція між заходами демократії *

Індекси		(1)	(2)	(3)	(4)	(5)
Polity III	(О	1,00
Боллен	(2)	0,89	1,00
«Дім свободи»: Політичні права Громадянські свободи	(3) (4)	0,92 0,87	0,90 0,87	1,00 0,92	1,00
Ванханен	(5)	0,87	0,88	0,85	0,85	1,00

* Джерело: Jaggers, Gurr, 1995. P. 475. — Взяты только корре­ляции индексов, представленных в данной главе.

11.9. Ідея демократичного аудиту

имірювання демократії, спочатку здійснюване для дослідницьких цілей, згодом стало використовуватися в практичній політиці. Наприклад, Світовий банк використовував дані про демократичний стан тих чи інших країн для визначення власної політики по відношенню до цих країн і визначав можливості фінансової допомоги ім. У 90-ті роки з'являється ідея демократичного аудиту, тобто використання вимірювальної техніки для проведення постійного незалежного обстеження рівня та характеру розвитку демократії в окремих країнах з метою впливу на практичну політику. У 1992 р. при Центрі прав людини Ессекского університету спільно з Благодійним трестом Йозефа Роунтрі у Великобританії виникає організація під назвою «Демократичний аудит Великобританії», метою діяльності якої стає оцінка рівня демократії в цій країні. За цей час проведено низку обстежень демократії у Великобританії, результати яких опубліковані в книгах (Klug, Starmer, Weir, 1996; Weir, Beetham, 1998) і в періодичному виданні «Democratic Audit Paper». У 1994 р. у Швеції спільно з Центром бізнесу і вивчення політики виникає «Демократичний аудит Швеції».

Організація підготувала сім щорічних доповідей, останні з яких були присвячені темам «Демократія: шведський шлях» (1999), «Демократія без партій?» (2000), «Транснаціональна демократія» (2001). Пізніше з'являються подібні організації в Канаді, Австралії; вонікает Всесвітній демократичний аудит.

Діяльність аудиторських організацій з оцінки демократії у відповідних країнах і в світі в цілому заснована на ідеї включення дослідної методики та отриманих на її основі результатів в загальний процес дискусій щодо демократії в кожній окремій країні. Як пише Девід Бітем - один з учасників демократичного аудиту у Великобританії, «демократичний аудит... є формою оцінювання демократії, яка має безліч різних якостей. Він організовується місцевими аудиторами як частина проходять спорів щодо якості та демократичного характеру політичного життя в країні. Він виробляє систематичні критерії та стандарти для визначення того, які аспекти з демократичною точки зору є задовільними, а які ні, але він не намагається узагальнювати це у всеосяжних оцінках для того, щоб, наприклад, створювати міжнародні рейтинги або об'єднані таблиці. У той же самий час він не пропонує специфічних рішень для подолання визначеної ним демократичної неповноцінності. Необхідність для цього може дійсно виникати з його результатів, однак для захисту особливих рішень аудит як такий не створюється»(Beetham, 1999, р. 569-570).

Ключовим питанням для організації демократичного аудиту є пошук критеріїв оцінки демократії, а значить і вироблення демократичної концепції, яка б в максимальному ступені дозволяла виявити і відобразити національні ознаки демократичного життя. У цьому відношенні концепції демократії та побудовані на їх основі критерії оцінок характеризуються наступним основними рисами. По-перше, концепції демократії є більш складними і конкретними. Це означає, що мінімальні теоретичні моделі демократії, які часто використовуються для міжнародних порівнянь, не можуть служити основою оцінки національної демократичної системи. По-друге, у формованих для аудиту концепціях робиться спроба виявити особливості національної демократичної форми і представити національну демократію у цілісності її ознак. По-третє, демократична концепція повинна бути емпіричною і в сенсі її основи, і в сенсі можливості створення на її базі розгорнутої системи емпіричних критеріїв оцінки національної демократії.

Шведський демократичний аудит використовує концепцію демократії, що включає в себе три основних критерії, і створених на її основі тринадцять індикаторів (Micheletti, 1998). Демократія розуміється як: (1) народне правління і означає, що люди повинні бути вільні для організованого управління собою, (2) конституційне правління, правова система якої має відповідати певним фундаментальним вимогам і поважатися адміністративними властями та громадськістю, (3) ефективне правління, що означає інституційну здатність політичної системи здійснювати свої рішення. Як підкреслює Мікель Мікелетті, «таке визначення демократії має різні підстави. По-перше, вихідні пункти включають в себе більше, ніж мінімальна визначення демократії. Це означає, що демократія є більше, ніж пакет мінімальних вимог або основних цінностей. Вона є більше, ніж загальне виборче право, вільні вибори і ліберальні свободи слова, преси та асоціацій. Ці прикордонні вимоги формують демократичну структуру, яка в загальному приймається всіма політологами. Однак, вони не є особливо корисними для аудиту зрілої демократичної політичної системи, як у випадку зі Швецією. Вибір критеріїв та індикаторів, використовуваних Демократичним аудитом Швеції, орієнтується на якість демократії. Разом вони формують ідеальний тип, який є і абстракцією, і нормою для порівняння»(ibid). Кожен із критеріїв (або принципів) демократії виражається сукупністю індикаторів, які для зручності читача ми звели в таблицю 11.

 

 

Таблиця 11