| Політичні права | Первинні бали | Громадянські свободи | Первинні бали |
| 28-32 | 45-52 | ||
| 23-27 | 38-44 | ||
| 19-22 | 30-37 | ||
| 14-18 | 23-29 | ||
| 10-13 | 15-22 | ||
| 5-9 | 8-14 | ||
| 0-4 | 0-7 |
Потім оцінки політичних прав і громадянських свобод підсумовуються, а країни на їх підставі ранжуються. «Дім свободи» на підставі отриманих оцінок виробляє класифікацію країн, розбиваючи їх на три групи, використовуючи наступні показники балів:
1—2,5 — вільні країни,
3 — 5,5 — частково вільні країни,
5,5 — 7 — невільні країни..
Слід зауважити, що категорії «частково вільні країни» і «невільні країни» розташовуються на одній і тій же кордоні в 5,5 балів. Якщо країна потрапляє в цю зону, то для її віднесення до тієї чи іншої категорії використовуються оцінки, отримані в результаті використання початкової шкали. У цьому випадку сума балів 0 - 30 характеризує «невільні країни», 31-59 - "частково вільні країни», 60 - 84 - «вільні країни».
У табл. 5 дається розподіл країн за рівнем свободи на підставі оцінок, отриманих за описаною вище методикою. Слід зауважити, що дослідження «Дому свободи» керується передумовою Гаста, що рівень свободи і рівень демократії не є тотожними. Так, в 2000 р. число формальних демократій зросла до 120 і склало 62,5% від 192 держав. У 1985 р. тільки 41% держав світу були формальними демократіями. У той же час не всі демократії змогли потрапити в клас вільних країн. З 120 демократій тільки 86 були вільними, 34 - частково вільними.
Таблиця 5
Глобальна тенденція розвитку свободи у світі (класифікація країн за рівнем свободи) *
| Роки | Групи країн: | |||
| вільні | Частково вільні | невільні | всього | |
* Джерело: Kaplan, 1996. Р. 8; Karatnycky, 2001.
Що стосується Росії та країн СНД, то в 90-і роки відзначається тенденція розвитку свободи в цьому регіоні, хоча для деяких країн вона була не настільки очевидна. Більшість країн наприкінці 90-х рр.. потрапили в категорію частково вільних, і ні одна країна в категорію вільних. За логікою «Дому свободи» ситуація із громадянськими свободами в порівнянні з серединою 90-х років покращилася в Азербайджані і ця країна потрапила в категорію «частково вільних», а Білорусь стала характеризуватися як «невільна» у порівнянні з цим же періодом (див. табл. 6).
Індекс політичних прав і громадянських свобод «Дому свободи» часто використовується в порівняльних дослідженнях демократії поряд з іншими індексами, що дозволяє створити більш докладну і точну картину демократичного розвитку в світі. Дослідників приваблює глобалізм аналізу тенденцій розвитку свободи, ретельна оцінка країн і можливість створити хорошу класифікацію. Щоправда, як підкреслює сам Гаст, існують проблеми порівняння країн з різними культурними та історичними контекстами за допомогою таких індексів, як індекс прав і свобод. «Демократичні права, - пише він, - мають своє вираження в країнах, що характеризуються особливими культурами та особливими внутрішніми і зовнішніми обставинами, які обмежують, каналізують або підсилюють волі. Те що дослідження знаходить в Індії, не може бути точно конгруентним з тим, що ми знаходимо в Сполучених Штатах... Пункти в списку зовні досить добре виглядають, але ніхто не повинен дивуватися... Ми точно знаємо, що країни, що знаходяться нагорі нашого континууму свободи, дуже відрізняються від тих, хто розташовується на іншому кінці, але всередині цієї визначеності ми часто знаходимо себе нетвердо стоять на ногах»(Gastil, 1991, р. 37).
Таблиця 6
Свобода в країнах СНД в 1999 р. *
| Країна | Політичні права | Громадянські свободи | Класифікація країни |
| Азербайджан | Частково вільна | ||
| Вірменія | Частково вільна | ||
| Білорусь | невільна | ||
| Грузія | частково | ||
| Казахстан | невільна | ||
| Киргизія | частково | ||
| Молдова | частково свободная | ||
| Росія | Частково вільна | ||
| Таджикистан | невільна | ||
| Туркменістан | невільна | ||
| Україна | Частково вільна | ||
| Узбекистан | невільна |
Джерело: http://www.freedomhouse.org/ratings/index.htm.
11.6. Індекс політичної демократії Болла
Кеннет Болле був одним з перших дослідників-компаративістів, хто почав проводити систематичний аналіз обгрунтованості запропонованих іншими дослідниками індексів демократії, ступінь близькості запропонованих заходів, систематичні помилки вимірювання і т.д. (Bollen, 1979, 1980, 1993). Одночасно з цим він розробляє свій власний індекс демократії, який отримує визнання в порівняльної політології. Найбільш повно індекс представлений у статті Болла 1980
Вихідною теоретичною посилкою Болла виступає розуміння демократії як певної системи взаємозв'язку еліт і нееліт. Саме відмінності у володінні політичною владою між елітами і нееліта дозволяє визначити, яка нація є демократичною. Звідси випливає його визначення демократії: «Я визначаю політичну демократію як ступінь, в якій політична влада еліти мінімізована, а політична влада нееліта максимізована» (Bollen, 1980, р. 372). Складність емпіричного аналізу демократії полягає у відсутності широко прийнятої заходи політичної влади. Болле вважає, що запропоновані індикатори політичної участі (відсоток населення, що приймає участь у виборах) і політичної стабільності або є недостатніми, або взагалі не свідчать про ступінь демократичності (особливо стабільність).
Болле виробляє свій індекс політичної демократії (POLDEM), який він застосовує для аналізу демократій в I960 і 1965 рр.. і порівнює його обгрунтованість і ефективність з іншими заходами. У якості змінних аналізу він виділяє дві характеристики політичної демократії: політичні свободи і народний суверенітет (виражений в електоральному процесі). Операціоналізіруя ці змінні, Болла виділяє ряд індикаторів, вимірювання яких здійснюється на підставі шкал різної розмірності.
Трьома індикаторами політичних свобод є: (1) свобода преси, (2) свобода груповий опозиції і (3) урядові санкції. Свобода преси оцінюється за дев'ятибальною шкалою, яка дозволяє виміряти ступінь контролю, зазвичай здійснюваного будь-яким офіційним органом, який має влада втручатися у поширення та обговорення новин.
Свобода груповий опозиції вимірює рівень політичного плюралізму. Тут використовується чотирибальною шкала, що враховує відсутність партій, наявність однієї партії, наявність домінантною партії з сателітами і наявність безлічі самостійних партій. Індикатор «урядові санкції» визначається як дії уряду, які спрямовані на обмеження політичної активності однієї або більше груп населення. Вони включають в себе цензуру засобів масової інформації, інституціоналізацію комендантської години, заборона або шельмування політичних партій, арешт членів опозиційних партій. Цей індикатор заснований на числі таких подій.
Таблиця 7
Ранжування країн за рівнем демократії в 1965 і 1960 рр.. *
(індекс політичної демократії Болла)
| Країна | Індекс політичної демократії | |
| Ісландія | ||
| Нова Зеландія | ||
| Австраля | 99,9 | |
| Швеція | 99,9 | 99,9 |
| Норвегія | 99,9 | 99,9 |
| Данія | 99,9 | 99,9 |
| Бельгія | 99,9 | 99,7 |
| Японія | 99,8 | 99,3 |
| Нідерланди | 99,7 | 99,9 |
| Швейцарія | 99,7 | 99,6 |
| Барбадос | 99,6 | — |
| Уругвай | 99,6 | 99,8 |
| Канада | 99,5 | 99,9 |
| Люксембург | 97,7 | |
| Фінляндія | 97,3 | 97,3 |
| Ірландія | 97,2 | 94,8 |
| Австрія | 97,1 | 97,2 |
| Чилі | 97,0 | 99,7 |
| Італія | 96,8 | 97,0 |
| Ізраїль | 96,8 | 94,6 |
* Джерело: Bollen, 1980. Р. 387-388.
Народний суверенітет розглядається як право населення на вибір політичних правлячих еліт і реалізація цього права. Він індикаторі трьома заходами: (1) справедливість виборів, (2) виборність виконавчої влади і (3) виборність законодавчої влади. Справедливість виборів визначається як ступінь, при якій вибори є відносно вільними від корупції і примусу. Шкалирование цього індикатора засноване на тому, чи існує альтернативний вибір, як і ступінь залежності виборів від адміністрації, чи є вибори чесними і чи визнають їх результативність всі партії. Шкала складається з чотирьох пунктів. Індикатор виборності виконавчої влади показує рівень її залежності і легітимності.
Індикатор виборності законодавчої влади визначає не тільки факт виборів, але і включає оцінку ефективності цього органу. Найнижчі оцінки отримують країни з відсутністю парламенту і обрання його членів, а найвищі - країни з обираються парламентами і ефективністю їх діяльності. Виборність державних органів оцінювалася балами 1 або 0, для законодавчих органів отримані бали перемножуються на оцінку ефективності їх діяльності.
Кожен з шести компонентів індексу політичної демократії потім лінійно трансформується в оцінки від 0 до 100, а країни ранжуються на основі середніх значень з шести оцінок. Країни, що одержали по більш ніж трьом компонентам нульові оцінки, виключаються з аналізу.
Болле використовував факторний аналіз для підтвердження гіпотези про те, що всі шість індикаторів політичної демократії відносяться до одного і того ж феномену і мають високі кореляції з низкою інших індексів.
Наведемо підсумкові дані дослідження Болленом політичної демократії в I960 і 1965 рр.. (Див. табл. 7). Ранжування країн здійснено за показниками 1965
Індекс Болла виявився досить чуйним інструментом виміру-ня рівня розвитку демократії. Він так само часто використовується дослідниками і входить до числа найбільш обгрунтованих інструментів аналізу (Ліпсет, Сен, Торрес, 1993).
11.7. Індекс інституційної демократії Гарра
(Polity III)
Одним з останніх розроблених і активно використовуються індексів є індекс інституційної демократії, розроблений Тедом Гаррі на основі ним же перш складених індексів Polity I і Polity II (Gurr, 1974; Jaggers, Gurr, 1995). Особливістю дослідження за допомогою цього індексу, здійсненого Гаррі і Джаггерсом, є те, що воно стосується інституційних аспектів демократії і робить акцент на аналізі «третьої хвилі» демократизації. Процес демократизації при цьому аналізується на тлі порівняння демократії і автократії.
Операціоналізіруя поняття демократії, автори виділяють три її істотних елемента. По-перше, при демократії існує комплекс інститутів і процедур, через які громадяни висловлюють свої уподобання щодо політиків і політичних стратегій. Це передбачає наявність регулярної і явною конкуренції між індивідами і організованими групами, високу ступінь політичної участі при виборі лідерів і політичних стратегій і певний рівень політичних свобод, достатній для інтеграції демократичної участі, процедур та інститутів. По-друге, західні демократії характеризуються існуванням інституційних меж, що накладаються на діяльність виконавчої влади. Звідси, рівень демократичності визначається не тільки здатністю вибрати своїх представників в органи влади, але і здатністю встановити необхідні межі їх діяльності. По-третє, вимірювання демократії передбачає облік гарантій громадянських свобод для всіх громадян, які вони використовують у приватній і публічного життя.
Роблячи акцент на інституційних заходи демократії, Гарр і Джаггерс вибирають такі індикатори: (1) конкурентність політичного участі, (2) контроль за політичним участю, (3) конкурентність формування виконавчої влади, (4) відкритість формування виконавчої влади і (5) обмеження діяльності глави виконавчої влади. Вони стверджують, що коли політична участь є повністю відкритим та конкурентним, виконавча влада обирається і кордони, що накладаються на діяльність глави виконавчої влади, істотні, то кореляція між демократичними інститутами і демократичною практикою буде відносно високою.
Для вимірювання ступеня демократичності і автократичною вони використовують шкалу від 0 до 10. У таблиці 8 у комплексі представлені пропоновані індикатори і їхні заходи.
Таблиця 8
Склад індикаторів демократії та автократії в Polity III *
| Індикатори | Демократична шкала | Автократична шкала |
| Конкурентність політичної участі: | ||
| (а) Конкурентне | ||
| (б) Перехідне | ||
| (в) Фракційне | ||
| (г) Обмежено | ||
| (д) Заборонена | ||
| Контроль за політичним участю: | ||
| (а) Фракційний / обмежений | ||
| (б) Повний | ||
| Конкурентність формування исполнительной власти: | ||
| (а) Вибори | ||
| (б) Змішана | ||
| (в) Відбір | ||
| Відкритість формування исполнительной власти: | ||
| (а) Вибори | ||
| (б) Двоїстість: Спадкування /Вибори | ||
| (в) Двоїстість: Спадкування / Призначення | ||
| (г) Закритість | ||
| Обмеження глави виконавчої власти: | ||
| (а) Рівновага або підпорядкованість | ||
| (б) Проміжна категорія | ||
| (в) Істотні обмеження | ||
| (г) Проміжна категорія | ||
| (д) Незначні або помірні ограничения | ||
| (е) Проміжна категорія | ||
| (ж) Необмежена виконавча власть |
* Джерело: Jaggers, Gurr, 1995. P. 472.
Кожне значення індикаторів докладно розшифровується. Наприклад, конкурентність політичного участі включає в себе наступні значення (значення індикаторів наводяться тут за індексом Polity І):
конкурентне, тобто відносно стабільні та постійні політичні групи регулярно конкурують за політичний вплив і положення з невеликим використанням сили та дезінтеграції; ніякі значні групи регулярно не виключаються з конкуренції;
перехідне, тобто будь перехідний стан від обмежених, фракційних чи неинституционализированных структур до повністю конкурентним, перехід до конкурентного участі не є завершеним до тих пір, поки національні вибори не будуть базуватися на повністю конкурентній основі;
фракційне, тобто політичні організації з фракційними або фракційними / обмеженими структурами конкуренції; коли одна група отримує владу, вона обмежує політичну активність своїх опонентів до тих пір, поки сама не втратить владу;
обмежена, тобто деяка політично організована конкуренція має місце поза державної влади без значного фракціоналізма, але великі групи або види мирної політичної конкуренції регулярно виключаються з політичного процесу;
заборонена, тобто ніяка значна опозиційна діяльність не допускається поза межами режиму і правлячої партії (Gurr, Keith, Moore, 1991, p. 75-76).
Гарр і Джаггерс підкреслюють, що вдосконалення індексу було проведено для того щоб (1) виправити помилки, що виникають при зборі даних, і «сумнівні» оцінки, які були помічені авторами та іншими вченими після того, як дані попередніх досліджень за допомогою Polity II були передані на зберігання в Міжуніверситетський консорціум політичних і соціальних досліджень у 1989 р.; (2) застосувати нові, більш чутливі кодують правила до поствоєнній періоду; (3) зробити вимірювання політичної організації більш чуйними до короткочасних флуктуацій в рівнях демократії та автократії (Jaggers, Gurr, 1995, p. 472).
11.8. Оцінка ступеня близькості індексів демократії
Представлені вище індекси демократії широко використовуються в порівняльної політології, але, звичайно, до них не зводиться все різноманіття демократичних інструментів вимірювання. Слід згадати індекси Сміта, містечка Калтер Хьюман, Джекмана і ін (Lane, Ersson, 1989, p. 61-81; Diamond, 1992, p. 111-113). Важливо зазначити, що спеціальні дослідження ступеня близькості обраних заходів демократії свідчать про вдосконалення методології і методики. Коефіцієнти кореляції між різними заходами демократії в цілому досить високі, що свідчить про приблизно однаковому змістовному наповненні запропонованих індексів. Так, для 60-х років, за винятком індексів Катрайт і Нейбауер, між індексами відзначається висока кореляція (див. табл. 9)
Таблиця 9
