Практичне заняття № 3 (2 год. )

Тема: Текст як предмет лінгвістичного аналізу, його види і частини

Теоретичні питання

1. Поняття про текст. Текст як предмет лінгво-граматичного аналізу.

2. Художній текст як об’єкт лінгвістичного дослідження, контекст, підтекст, абзац як лінгвальна величина в тексті.

3. Текстові категорії: цілісність, зв’язність, повтори, членування, лінійність, інформативність, завершеність, когезія, автосемантія, модальність, ретроспекція, проспекція, інтеграція.

4. Контекст і підтекст.

5. Класифікація текстів.

6. Засоби формально-семантичної організації тексту.

7. Лінійна організація художнього тексту.

8. Роль дейксису в текстотворенні:

а) визначення дейксису;

б) поняття про дейктики;

в) функції дейктичних елементів у тексті;

г) дейктична специфіка займенників;

д) текстовий дейксис та його конструктивна роль.

 

Література:

1. Басималиева М.К. О понятиях «текст» и «дискурс» // Филологические науки. – 1999. - № 2.
2. Валгина Н. С. Теория текста. – М., 2003.
3. Вежбицька А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1978. – Вып. 8.
4. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. – К.: Вища шк., 1993.
5. Гальперин И. Р. О понятии «текст» // Лингвистика текста: Материалы науч.конф. – М., 1974. – Ч. 1.
6. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект: Автореф. … канд. филол. наук. – К., 2000.
7. Гореликова М. И., Магомедова Д. М. Лингвистический анализ художественного текста. — М: Русский язык, 1989. — С. 11-99.
8. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С. 30-55.
9. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. – Т., 2005.
10. Кудрявцева Т. С. К созданию теории учебного текста: типология // Текст. Контекст. Подтекст. – М., 1968.
11. Лосева Л. Как строится текст. – М., 1980.
12. Орлова Л.В. Структура сверхфразового единства в научных текстах. – К., 1988.
13. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. – К.: Вид-во АН України, 1993.
14. Різун В. В., Мамалига А. І., Феллер М. Д. Нариси про текст: Теоретичні питання комунікації тексту. – К., 1998.

1. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. – К.: Фитосоциоцентр, 2002.
2. Тураева З.Я. Лингвистика текста на исходе второго тысячелетия // Вісник Київського університету. Сер. Філологія. – 1999. – Т.2. - № 2.

 

Практичні завдання

1. Прочитайте текст. Визначте його стиль і жанр. Схарактеризуйте лексико-стилістичні засоби. Зробіть лінгвокультурологічний аналіз.

Історія християнських свят

… за 1020 років існування на українських землях християнства до сьогодні збереглася традиція вшанування у літню пору християнських святих, образи яких злилися з образами давніх богів, що захищали нашу землю від лиха і напастей. І сучасні українці з великою шаною ставляться до християнських святих, які проповідували на нашій землі нову релігію, але суголосну із основними моральними принципами українського духу.

24 липня (11 липня ст. ст.) святкуємо день пам’яті Блаженної Рівноапостольної Великої Княгині Ольги (Єлени). Рівноапостольної — значить, прирівняної до апостолів. Таким іменем називає православна Церква тих людей, які самовіддано, як і перші апостоли, стверджували християнську віру на нашій землі. Рівноапостольними іменують Марію Магдалину, грецького царя Костянтина Великого, князя Київської Русі Володимира — хрестителя Русі та інших.

Ольга — мати великого воїна князя Святослава й бабуся великого реформатора, дипломата, хрестителя Київської Русі князя Володимира — особистість небуденна й багатогранна. Єдиної думки про походження княгині Ольги немає. Опираючись на Повість временних літ, дослідники стверджують, що князь руський Ігор привів Ольгу в літо 6411, тобто 903 року з граду Плескова, от веси Вибутской, от язика варяжска, от роду же не княжеска, ни вельможска, но простих людей. Плесков — це назва міста Пскова, яка побутувала до середини ХІV століття.

У Житії святих святителя Димитрія Ростовського романтично описано зустріч майбутньої княгині Ольги з Ігорем. Молодий князь перебував на полюванні у псковських лісах та опинився на березі річки. Невідомо, чи він хотів переправитись на той берег, чи просто відпочивав на березі, але достеменно відомо, що він побачив молодого перевізника. Придивившись краще, він зрозумів, що перевізник не юнак, а чарівна молода дівчина. Безумовно, він одразу закохався в неї і захотів заволодіти нею. Але дівчина була не лише гарною, а й розумною. Вона умовила князя не чинити їй лиха, апелювала до його розуму й княжої гідності. Зрештою князь послухав юну діву і не зганьбив її. А за деякий час він заслав сватів і одружився з бідною простолюдинкою із Пскова.

 

 

Згодом простолюдинка Ольга, яка була письменною, знала кілька мов, здивувала усіх не лише своєю шляхетністю, але й жорстокістю. За смерть чоловіка вона спалила на попіл місто деревлян Іскоростень, живцем закопала послів сусіднього князя, який хотів взяти її за дружину. Звідки в простої дівчини взялося вміння правити державою та велика політична мудрість у часи, коли вона була змушена керувати князівством, бо син Святослав був ще малолітнім? Саме Ольга — авторка статутів і уроків данини, оброків і створення погостів пограничних застав свого князівства. Вона створила ту правову основу, на якій згодом виросли державність і право Київської Русі.

Таких фактів із життя Ольги є багато. Хочу звернути увагу ще на один факт. Згідно з Житієм… Ольга давно зрозуміла велике значення християнської віри і для розвитку держави, і для спасіння власної душі. Вона вирушає із чисельною свитою та посольством до Константинополя. Для неї, язичеської княгині, зробили виняток, і візантійський імператор Костянтин Багрянородний приймав її з великими почестями та урочистістю. Тобто, було порушено, кажучи сучасною термінологією, протокол і цілу низку правил заради язичниці, хоч і княгині! В усі часи правителі усіх держав суворо дотримуються дипломатичних правил прийому офіційних осіб відповідно до їх рангів і суспільного статусу. Тому, можливо, має рацію російський історик А. Л. Нікітін, який стверджує, що Ольга була родичкою (донькою, племінницею, онукою) болгарського царя Симеона. Вона росла й виховувалась у Плескові — Пліске, старій столиці Болгарського царства, який за часів Ігоря залишався культурною і релігійною столицею. Там вона й прийняла християнство. Ольга, ставши дружиною князя Ігоря, не мала змоги впливати на його політику, а тим паче, на його світогляд. Тому лише по його смерті змогла розкрити і свою освіченість, і свою приналежність до християнської віри. Отже, й візантійський імператор приймав її як свою рівню і родичку по крові, з великими почестями. Ця гіпотеза є не такою вже й неймовірною, якщо зважати, що про походження Ольги ми знаємо дуже мало, але перекази, що до нас дійшли, прямо свідчать про зв'язок Ольги із Пліскою в Болгарії, а один із текстів ХV століття називає її болгарською княжною.

Як би там не було, але руська княгиня Ольга, яка під час хрещення взяла ім’я Єлени, ввійшла в історію Київської Русі, отже, й України як визначний історичний діяч, мудра правителька, що прославилася справами християнського благочестя, утверджуючи віру християнську на нашій землі

(В. Скуратівський).

2.Прочитайте текст. Визначте його жанрово-стильві особливості. До якого жанру він належить? Зробіть лінгвістичний аналіз.

Поняття мови і мовлення виявлялися найважливішими поняттями лінгвістики протягом першої половини ХХ ст. Однак рух гуманітарної думки

 

другої половини ХХ – початку ХХІ ст. засвідчив, що категорії мови і мовлення є недостатніми для розуміння сутності мови як найважливішого засобу людського спілкування. Саме тоді було виокремлено таке важливе поняття як комунікація (лат. Communico – спілкуюсь з кимось) – незмінна основа свідомості людей, пізнання, суспільного буття загалом тощо. Людина не може існувати поза комунікацією, бо її сутність значною мірою виявляється у спілкуванні з подібними собі. І в цьому аспекті людину розглядають як продукт і результат її спілкування з іншими людьми, тобто як інтерсуб’єктивне творення.

У мовознавстві жоден опис мови не може вважатися завершеним, якщо він не містить певних аспектів мовної діяльності, яка реалізується за допомогою цієї мови. В межах системно-структурної парадигми, закладеної Ф. де Сосюра, що значною мірою ізолювала вивчення мови від учасників спілкування та умов її функціонування, ці проблеми не могли бути вирішені. Виникла потреба розширення меж досліджень, переходу від внутріщньосистемного аналізу до вивчення мови у зв’язку з її носіями, середовищем функціонування.

Отже, поряд із звичними для лінгвістики ХХ ст. двома сосюрівськими виявами (модусами) мови – мовою і мовленням, існує третій – комунікація, яка має свої одиниці й категорії: дискурс, мовленнєвий жанр і мовленнєвий акт (Ф. С. Бацевич).

 

1. 1. Прочитайте тексти. Знайдіть дейктичні елементи. Поясніть їхню роль.

Як котенятко знайшло маму

На осінньому листячку лежало котенятко. Ще зовсім маленьке, за людськими мірками - немовля. Воно сліпо тицяло мордочкою у різні боки і плакало. Мам, мам.. – пищало мале. Воно замерзло і хотіло їсти. Мам, мам, – жалібно гукало. Але, мама не чула. Вона була далеко.

А все тому, що вчора, хлопчик-школяр узяв малого клубочка до себе додому. Лише тому що хотів мати вдома тваринку. Йому було байдуже що за ним бігла мама котенятка і плакала, що вона просила повернути їй дитину. Хлопчик не зважав. Він ніс малого клубочка до себе додому.

А вдома батьки зчинили галас. Адже не можна без дозволу приносити до дому тварин!

От так і вийшло, що маленький котик знову опинився на вулиці. Сам. Далеко від дому. Серед осіннього карнавалу листя і дощу. Далеко від мами.

Але він не здавався: мам, мам... – продовжував кликати. Та мами не було...

Коли вже почало сутеніти, сил у котеняти майже не залишилося. Мале втомлено розпростерлося на землі, як те листя, що попадало з дерев. Аж, раптом:

- Вуханьчику, ти чий? – запитав лагідний голос.

Малий, не вірячи що це звертаються до нього, все ж підняв голову.

- Вуханьчику, - нахилилася до котенятка дівчинка. - Ти саменький тут, так?

А серце у малюка ледве не вистрибувало із грудей.

Цей голос! Він такий ніжний, він такий теплий, він такий... такий мамин!

- Мам, - промуркотіло котенятко. – Мама!

А Таня, так звали дівчинку, поглянула на своїх батьків:

- Можна взяти котеня? – запитала.

Дорослі між собою переглянулися, а потім ствердно кивнули:

- Бери. Але, доглядати будеш за ним ти!

- Домовилися, - відповіла дівчинка і, ще ніжніше притулила до серця маленький клубочок. – Тепер я буду для тебе мамою, Вуханьчику.

- Мам...- вже крізь сон, ствердно відповів малюк.

 

А навколо кружляло у танку листя. Воно радісно виспівувало:

Котенятко знайшло маму... маму... свою маму... (Н. Гуркіна).

 

3. 2. Проаналізуйте синкретичний дейксис, який якнайповніше передає емоційний стан героя у певних обставинах, показує, як інші персонажі репрезентують героя у таку мить.

Христя, як кішка, прокралась у сіни; коли вернулася знову у хату, то перше, що їй кинулось у вічі, - мати вже встала: у чорному закапелці, між комином і білою стіною, тремтіла її постать сіра… То не мати, то не жива людина, то – виходець з того світу. На її кістлявих плечах сіріє сорочка, широка-широка, мов не на неї шита; шия жовта, як у мертвяка, якось витяглася, посвічуючи своїми кістками; щоки усередину увалилися, жовтим воском узялися; очі, неначе олив’яні шаги, світили; під ними мов сині мішки висіли; кругом червоні кружала… Сама журба, само лихо не дивилися б так страшно, як Пріська у той час дивилася! Вона вся трусилася; вуста її тремтіли, наче що шепотіли… Трохи не випустила глечика з рук Христя, як угледіла свою матір (П.Мирний).

 

3. 3. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на вживання особово-займенникового дейксису. Схарактеризуйте таке вживання.

Олег Чорногуз в українській літературі заявив про себе як автор перших і поки що єдиних сатиричних романів. Його сатиричні твори «Аристократ з Вапнярки» і «Претенденти на папаху», сатирико-публіцистичний роман «Вавилон на Гудзоні» увійшли до кращих перлин української літератури. А за свій маленький роман «Я хочу до моря» та «Голубий апендицит» автор ледь не поплатився. Саме тоді, на початку 70-х років, прокотилася грізна хвиля арештів серед української інтелігенції, яка забрала багатьох літераторів-патріотів, зокрема й «шістдесятників». Але тоді та хвиля якимось дивом не зачепила О. Чорногуза.

 

3. 4. Прочитайте уривок. Схарактеризуйте вказівно-займенниковий дейксис.

Проходячи вулицею він (Гриць – С.Ф.) бачив цілу юрбу молодих хлопців-гімназистів, що кружляли біля учителя, весело щебетали, допитуючись у

 

нього то того, то другого. Той одповідав не як начальник, а як старший і злючий товариш одповідає молодшим (П.Мирний).

 

3. 5. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на вживання прислівникового дейксису. Поясніть його вживання.

Вона бачила, що життя випихає її на той самий шлях, по якому пішла Марина. Чи знайде ж то вона там своє щастя, чи воно повернеться у лиху недолю? (П. Мириний).

 

3. 6. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на іменниковий дейксис. Зауважте, що він може вказувати на стосунки між героями та виконувати функцію звертання тощо.

Червоне обличчя подруги, її блискучі очі злякали Христю. На якийсь час Марина замовкла, похнюпилась, а там … підвела голову і знову сердито заговорила. Одарка вернулася до роботи. Дітвора сиділа в кутку на полу і дивилась як мати крутилася (П.Мирний).

 

3. 7. Прочитайте уривок. Зверніть увагу на вживання дейктичних елементів і мовленнєвого етикету.

Прийшли додому, уступають у кухню – лежить на полу Мар’я, голова платком закутана.

- Ти де була, віялася? – скрикнув на неї пан (П.Мирний).

4.Прочитайте текст. Знайдіть у ньому художньо-образні засоби. З’ясуйте, за допомогою яких елементів створено гумористичний тон оповіді. Зробіть лінгвістичний аналіз на лексичному рівні.

Поїзд наближався до Вапнярки, коли на пероні з’явився цей елегант у чорних окулярах «дипломат» та костюмі з лавсановою ниткою. Піджак на ньому переливався натуральним сріблом дунайського оселедця і викликав у пасажирів жагуче бажання випити й закусити. До його лакованих черевиків, здавалося, бракувало тільки смолянистих, як і чуб, тонесеньких вусиків «а ля Дон Жуан», краватки типу «метелик» і золотої «цибулини» - годинника з позолоченим ланцюжком, що мав претензійно звисати з бокової кишені жилетки.

Вони зупинилися одночасно: поїзд і оцей периферійний франт, що артистично схрестив руки на грудях, ніби даючи можливість новоприбулим провідницям помилуватися собою. Перед ними й справді стояв замріяний красень з довірливими і лагідними очима, з яким дівчата зустрічаються навіть тоді, коли заздалегідь знають, що все це загсом не закінчиться.

Контрастні, трохи товстуваті і хтиві губи начебто промовляли, що вони відкриті вітрам і доступні для слабохарактерних жінок та гарячих поцілунків. Його постава, статура, погляд і чітко окреслений класичний профіль – усе вказувало на те, що стародавні греки явно поспішили оголосити Аполлона Бельведерського взірцем чоловічої краси, а античні оракули, передбачаючи

 

майбутнє, навіть гадки не мали, що в їхнього далекого пращура згодом можуть з’явитися такі ж самі нащадки, але в значно поліпшеному вигляді. Торс незнайомця мав такі класичні пропорції, що на ньому хотілося негайно повісити табличку: «Манекен для Будинку моделей, 5-й зріст, 50-й розмір», а потім усе це запустити у серійне виробництво (О. Чорногуз).

 

5. Прочитайте гумореску. Які образні засоби сприяють гумористичній тональності?

Щаслива Настя

Ой морока превелика дядькові Якиму!

Жінка Настя кожне літо проситься до Криму.

А вона ж така у нього гарна та тендітна,

Ще й фігурку гарну має, бо живе бездітна.

Про дітей не хоче й слухать клята молодиця.

— Я,— говорить,— хочу жизню вдоволь насладиться.—

І щоразу, як до Криму виїжджає Настя,

То й купує лотерейку: це, мовляв, на щастя.

А як з Криму прибуває, то й везе обновку —

Як не плаття з оксамиту, то кофтину з шовку.

І показує Якиму дорогу обнову.

— Це, Якиме, в лотерейку виграла я знову.

— Дивна в тебе лотерейка,— чоловік зітхає.—

Чомусь тільки на курортах вона в тебе грає (П. Глазовий).

 

6.Порівняйте «Заповіт» Т.Шевченка з російським перекладом. Чи вдалося перекладачеві зберегти фонетичне забарвлення поезії? Пригадайте спогади М.Рильського про роботу над перекладом «Євгенія Онєгіна» О.Пушкіна.

Заповіт

Як умру, то поховайте Как умру, похороните Как умру – похороните

Мене на могилі, На Украйне милой, Вы меня в могиле

Серед степу широкого, Посреди широкой степи На кургане, над простором

На Вкраїні милій, Выройте могилу. Украины милой.

Щоб лани широкополі, Чтоб лежать мне на кургане,Чтоб поля необозримы,

І Дніпро, і кручі Над рекой могучей, Чтобы Днепр и кручи

Було видно, було чути, Чтоб слышать, как бушует Было видно, было слышно

Як реве ревучий. Старый Днепр под кручей Как ревет ревучий,

Як понесе з України И когда с полей Украйны Как помчит он с Украины

У синєє море Кровь врагов постылых Прямо в сине море

Кров ворожу… Отоді я Понесет он – вот тогда я Кровь всех врагов – тогда я

і лани, і гори - Встану из могилы - И поля и горы –

Все покину і полину Подымусь я и достигну Все покину, в небо ринусь

До самого Бога Божьего порога, К Божьему порогу

Молитися… а до того Помолюся. А покуда Помолиться. А до тех пор

Я не знаю Бога. Я не знаю Бога. Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте, Схороните и вставайте, Схоронив меня, вставайте,

Кайдани порвіте Цепи разорвите, Цепи разорвите

І вражою злою кров’ю Злою вражескою кровью И злодейской вражьей кровью

Волю окропіте. Волю окропите. Волю окропите.

І мене в сім’ї великій, И меня в семье великой, И меня в семье великой,

В сім’ї вольній, новій, В семье вольной, новой, В семье вольной, новой

Не забудьте пом’янути Не забудьте – помяните Не забудьте, помяните

Незлим тихим словом. Добрым тихим словом. Добрым тихим словом.

(Т.Шевченко) (Переклад О.Твардовського) (Переклад М.Тихонова)

 

Завдання для аудиторної роботи

1. Прочитайте текст пісні. Знайдіть займенники. Поясніть їхню дейктичну та стилістичну роль.

Все минуло

Все минуло, рідна, все минуло,

Не жалію я за тим, що було,

Бо коханню меж в житті не має,

Той хто вірно любить, той страждає.

 

Приспів:

А життя так просто не проходить,

Воно б’є мов джерело землі,

З бистрини несе в моря всі води,

Прохолодою вкрива тепло душі.

 

Розійшлися дві стежини долі,

Бо любов переросла в неволю,

Залишились туга і надія

І той біль, що в серці я посіяв.

 

Приспів

 

Не побачимо ми більше зранку,

Як зірниці мріють на світанку,

На чужому горі без розплати

Свого щастя нам не збудувати.

 

Приспів (Віктор Павлік).

 

2.Прочитайте чи проспівайте пісню. Проаналізуйте займенники. Поясніть іхню стилістичну функцію. Схарактеризуйте засоби мелодійності.

Така, як ти

Чи знаєш ти,

Як сильно в душу б'є безжальний дощ?

Так, ніби він завжди чекав лише мене.

А, як болить зимовий спокій нашого вікна

Ніжно пастельний, як і твій улюблений Моне.

 

Приспів:

Така, як ти

Буває раз на все життя,

І то із неба.

Така, як ти

Один лиш раз на все життя,

Не вистачає каяття,

Коли без тебе я.

 

Забути все, здається, я б ніколи не зумів,

Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі

І погляд твій, він вартий більше, ніж мільйони слів

Вічно далеких, як і твій улюблений Далі.

 

Приспів («Океан Ельзи»).

 

3. Прочитайте виразно вірш. Проаналізуйте його на лексичному рівні.

 

Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати.

Це за примхи ти так гарно мене покарав.

І приходять світанки, щоденних турбот адвокати,

і несуть під пахвою тисячі різних справ.

 

Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге.

Урожай суєти - залишається тільки стерня.

Скільки ми милувались! І жодного разу - вдруге.

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня

(Ліна Костенко).