Практичне заняття № 2 (2 год. )

 

Тема: Прийоми і методи лінгвістичного аналізу художнього тексту. Принципи ЛАХТу.

Теоретичні питання

1. Принципи ЛАХТу.

2. Основні прийоми лінгвістичного аналізу ХТ:

- стилістичний експеримент;

- зіставлення;

- протиставлення.

3. Квантитативний метод.

4. Структурно-семантичний метод.

5. Функціонально-стилістичний метод.

6. Комбіноване використання кількох методів і прийомів аналізу ХТ.

 

Література:

1.Гореликова М. И., Магомедова Д. М. Лингвистический анализ художественного

текста. — М: Русский язык, 1989. — С. 11-99.

2. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 423 с.

3.Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 416 с.

4.Новиков Л.А. Искусство слова. – М.: Педагогика, 1991.

5.Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. – К.: Вид-во АН України, 1993.

6.Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. – К.: Фитосоциоцентр, 2002.

7.Тураева З.Я. Лингвистика текста на исходе второго тысячелетия // Вісник Київського університету. Сер. Філологія. – 1999. – Т.2. - № 2.

Практичні завдання

 

1. Прочитайте текст. Визначте особливості побудови діалогу. Поясніть, як це впливає на розкриття психологічного стану героїв? Зробіть лінгвістичний аналіз тексту.

«- Утопився! Їй-богу, утопився! От, щоб я не зійшла з цього місця, коли не втопився! – лепетала товста ткачиха, стоячи в гурті диканських баб посеред вулиці.

- Що ж, хіба я брехуха яка? Хіба я в кого-небудь корову вкрала? Чи

кому хіба наврочила, що мені не ймуть віри? – кричала баба в козацькій свитці, з фіолетовим носом, розмахуючи руками. – От щоб мені води не захотілось пити, коли стара Переперчиха не бачила на власні очі, як повісився коваль!

- Коваль повісився? От тобі й на! – сказав голова, який виходячи від

Чуба, спинився й протиснувся ближче до тих, хто розмовляли.

- Скажи краще, щоб тобі горілки не захотілося пити, стара п’янюго! –

відповіла ткачиха. – Треба бути такій божевільній, як ти, щоб повіситися! Він утопився! Утопився в ополонці! Це я так само знаю, як те, що ти була оце в шинкарки.

- Соромітнице! Бач, чим стала дорікати! – гнівно відказала баба з

фіолетовим носом. – Мовчала б, негіднице! Хіба я не знаю, що до тебе дяк ходить щовечора?

Ткачиха спалахнула.

- Що дяк? До кого дяк? Що ти брешеш?

- Дяк? – проспівала, пробиваючись до тих, що сперечалися, дячиха у

заячому кожусі, критому синьою китайкою. – От я покажу вам дяка! Хто це каже – дяк?

- Та ось до кого ходить дяк! – сказала баба з фіолетовим носом,

показуючи на ткачиху.

- То це ти, суко, - закричала дячиха, підступаючи до ткачихи, - то це

ти, відьмо, напускаєш на нього туману чи напуваєш нечистим зіллям, щоб ходив до тебе?

- Відчепись від мене, сатано! – говорила, задкуючи, ткачиха.

- Ач, проклята відьма, бодай ти не діждала дітей своїх бачити,

негіднице! тьху!.. – Тут дячиха плюнула просто межи очі ткачисі.

Ткачиха хотіла й собі зробити те саме, та замість того плюнула в

неголену бороду голові, який, щоб краще все почути, протовпився до тих, що сперечалися.

- А, погана бабо! – закричав голова, утираючись полою та замахуючись батогом. Цей рух примусив усіх розійтися, лаючись, в різні кінці (М.Гоголь).

 

2.Прочитайте байку. З’ясуйте, до якого шару лексики належать виділені слова. Яку стилістичну функцію вони виконують? Зробіть стилістичний аналіз.

Батькова наука

 

Водить батько зоопарком

Хлопчика малого.

- Ти ж уважно придивляйся. -

Поучає строго

- Он верблюд неоковирний,

Корабель пустині.

Бач, у нього, дармоїда,

Два горби на спині.

Він до їжі як дорветься,

То вже не знає:

Сам по горло нажереться

І в горби напхає.

О, дивися! Став на ноги,

До бар’єру суне…

Можеш, синку, дулю дати.

Ось побачиш, плюне.

А хлопчина рад старатись!

Роздразнив тварину,

Тицьнув дулю й заховався

Батькові за спину.

Як крутнеться та як плюне

Бісова худоба!

Заліпило батьку очі,

Заплювало лоба.

Батько хлопця смик за вухо,

Потім за волосся.

- Ну яке ж ти стерво, - каже, -

В кого ти вдалося?! (П.Глазовий).

 

3.Прочитайте новелу. Які емоції вона у вас викликала? Які саме засоби впливають на психологізм? Зробіть повний лінгвістичний аналіз тексту.

Намисто

Лежали в прискринку поряд намисто і сірий трикутничок – лист.

У тому намисті вона була на своєму весіллі.

А в тому листі – «Смертю хоробрих…»

Вона одягала намисто раз на рік – у День Перемоги.

… Одружувався син. Стара хата гула від людей.

Підійшла до невістки, простягнула щось на долоні.

Замовкли музики.

- Прийми подарунок від мене, доню…

Упали їй на обличчя, скотились сльозою, заїскрились у косах дівочих сонячні бризки. Від намиста-коралів… (В.Чухліб).

4. Прочитайте текст. Визначте стилістичну роль іменників. Схарактеризуйте звертання. Зробіть лексколог і чний аналіз. Прокинувся Сонгород. Ярмарок. На вулицях стоїть туман пилу: торохкотять вози з прив’язаними до них кіньми, волами, коровами, телятами; літає солома, шерсть; дядьки, поспускавши з полудрабків ноги, по три, по чотири, а то й цілими купами поспішають до базару. А на базарі галас, регіт, рев, викрикування, закликання, гукання; ряди возів, ряди перекупок жидів, кацапів, ряди шатрів із хустками, намистами, кожухами, ряди з рибою, ряди з паляницями, ряди з дьогтем, салом, сіллю. І туман пилу по всьому. Тихий, спокійний, навіть флегматичний український ярмарок. Нема в ньому ні зайвої турботи, ні зайвого крику, ні зайвої біганини: мирно, спокійно, - і легкий колір флегми на всьому. Тільки коло жидів, бублейниць та циган і почуєш несамовиті крики, безсоромну брехню, тільки коло них побачиш бійку, іноді кров і раз у раз поліцію.- Бублички! Бублички гарячі! На салі, на маслі, на всім продовольстві! П’ять копійок за три пари, сім – десяток! Добирайте, дядьки, молодиці, гарненькі дівчатка! І підійде дядько з батогом у руках, уважно обдивиться бублики, калачі, паляниці, спитає почому, подумає трохи, поторкає обережно пальцем і мовчки одійде собі. - Куди ж ви, дядечку? Паляниці ж, як сахар. Десять копійок, дядю! Ну, за дев’ять оддам! - Знаєм ваш сахар! – бовкне собі під ніс дядько і так само піде далі, проштовхуючись, роздивляючись, обмацуючи й одходячи… (В.Винниченко).

5.Прочитайте текст. Схарактеризуйте мовні засоби. Зробіть морфологічний аналіз.

Перший сніг випав і розтанув, ніби його й не було! Натомість прийшла

сльота, чавкання багнюки під ногами і неприємна вологість, що якимось чином заповзає в рукави й за коміри навіть найщільніше застібнутих курток.

Та попри все це, вакханалія свята, що вже стояло на порозі, витала в повітрі. Люди прискорювали ходу, стартуючи за новорічними подарунками, на прилавках з’явилися ялинкові іграшкі, гірлянди, піротехніка на будь-який смак, синтетичні ялинки та вінки зі штучної хвої, скатертини з новорічними візерунками, маски, клоунські капелюшки, свічки… У супермаркетах – одна в одну, як сестри-близнюки – лежали білі туші гусей та індичок. Спостерігаючи за всім цим, Стефка завжди згадувала слова якогось малюка з прочитаної в дитинстві книжки: «Що це за ненажерливе свято, заради якого вбивається стільки птахів, корів та свиней?!»

Стефку відлякує загальний психоз. Вона не любить святкувати прихід нового року. Розуміє, що це – неправильно, але не любить і край! Особливо його наближення лякає її саме тепер. Вона точно знає, що ляже спати і навмисне проспить і гімн, і промову президента, і вульгарний черговий

мюзикл за участю «чахликів невмирущих» - Кіркорова, Пугачової, Борі Мойсеєва та Вєрки Сердючки. Якщо з першими – все зрозуміло, то остання (точніше – останній) завжди викликає у неї сум: «піпл хаває», бабки крапають, а очі в хлопчика печальні. Хоч під його: «Ха-ра-шо!!!» скаче й гигоче щонайменше по півкраїни ближнього й далекого зарубіжжя. І от під це «Ха-ра-шо!», що лунатиме звідусіль, Стефка вперто засне, вимкнувши світло, телефон, загорнувшись у теплу ковдру. Минулого року вона готувала олів’є, варила холодець і, плачучи, різала цибулю. А гості на чолі з господарем прийшли о другій годині ночі, після посиденьок у театральному ресторані – чужі, п’яні люди, котрих треба було повкладати на чисті простирадла, адже в цьому домі мало бути все за вищим розрядом! Вони з’їли все, що Стефка приготувала для романтичної вечері на двох. І до ранку вона мила посуд, адже всі спальні місця, включно із кріслами та зсунутими стільцями, були зайняті… (І.Роздобудько).

 

6.Зробіть лінгвостилістичний аналіз гуморески. Поміркуйте над тим, з чим доводиться стикатись випускникові педагогічного вузу. Схарактеризуйте художньо-образні засоби, використані автором. З якою метою він це зробив?

Другий урок.

Гумореска.

Після закінчення педагогічного вузу Володя Майстренко пішов влаштовуватися на роботу в школу. Директор зустрів його, як рідного.

- Це прекрасно, Володимире Павловичу, що ви – до нас. Бо більшість

випускників педагогічних вишів у школу і тягачем не затягнеш. Усі – в бізнес, в комерцію. Воно й зрозуміло, зарплата у нас маленька. Та й викладати сучасним дітям важко. Але, я думаю, ви справитесь. Як кажуть, забудьте все, що ви вчили в університеті. Пройдіться по класах, послухайте, як там проводять заняття ваші колеги, а потім підете на свій урок.

Володя, звичайно, погодився, і зайшов у перший найближчий клас. Там ішов урок геометрії. Сувора вчителька, зробивши розпальцовку, розповідала:

- Братва, розмова буде короткою. Жив у Стародавній Греції чувак на

прізвисько Пифагор, ходив зовсім без штанів. Одного разу пошив собі штани із клаптів матерії, однак холоши дивилися в різні боки. Звідси Піфагор зроив відкриття: «Піфагорові штани у всі сторони однакової довжини».

Приголомшений Володя вискочив, мов ошпарений, із класу і заглянув до іншого. У ньому проводився урок географії.

Дебелий учитель, закинувши ноги на стіл, говорив:

- Нєт, пацани, Туреччина вам не по кайфу – там стрьом адін, туди не

стоїть єздіть. Лучше Кіпр – вот там настоящіє братєльнікі колоду забівають. А штоб всі знали, остров Кіпр знаходиться у великой, как єто, калюже, то єсть, луже, каторая носіть назву Срєднєземне море.

 

Ошелешений Володя зі здивуванням переходить у третій клас на урок хімії і там слухає, як потрібно проводити досліди:

- Берете це фуфло, що називається мідним купоросом, змішуєте із цією туфтою, котра відома нам як вода…

Не витримавши, випускник вузу полишає урок і вбігає до кабінету директора:

- Чому ви тут вчите дітей? – кричить він. – Це непедагогічно!

А директор у відповідь:

- А ви спробуйте викладати так, як написали у підручнику…

І Володимир Павлович спробував.

Ледве провів перший урок до кінця. Бо стояв шум, гам. Ніхто його не слухав. Тому другий урок він розпочав так:

- Загалом так, пацани: кілька сотень літ тому польська братва вельми дошкуляла Україні, однак місцеві козацькі братани на сходці вибрали боса Богдана Хмельницького, і разом із ним забили стрілку з польськими панами – і поперли їх через усю Україну… (Роман Крикун).

 

Завдання для аудиторної роботи

1.Прочитайте текст. Зробіть фонетичний аналіз. Завдяки чому досягається потужність, нестримність, велика експресія народної пісні?

В чарах кохання моє дівування

Хочу я вільно, як пташка прожить.

Вільне обрання і вільне кохання, -

Серденьку воля, як хоче любить!

 

Шкода й розмови: святої любові

Силою в серце не можна вложить.

Поки шовкові чорнітимуть брови, -

Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить!

**************************

Серденько б’ється, і ниє, і рветься,

В грудях гарячих палає, дрижить…

Поки аж молодість красна минеться, -

Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить!

(«В чарах кохання моє дівування»).

 

2.Прочитайте. Зробіть фонологічний аналіз.

Я тобі галантно не вклонюся,

Комплімента зроду не зліплю,

Тільки в очі ніжні задивлюся,

В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою

Спеленає землю довга ніч,

Довго серце тужить за тобою,

Довго сон не йде мені до віч.

 

Довго білі таємничі крила

Обвивають маревом видінь,

І стоїш ти, крихітна і мила,

І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, ніби стиглі вишні,

Владно підкоряючи собі,

Губи неціловані і грішні,

Очі божевільно голубі (В.Симоненко).

 

3.Прочитайте вірш. Як ви думаєте, чому він належить до інтимної лірики поетеси? Зробіть фонетичний аналіз.

Нічка тиха і темна була.

Я стояла, мій друже, з тобою;

Я дивилась на тебе з журбою,

Нічка тиха і темна була…

 

Вітер сумно зітхав у саду.

Ти співав, я мовчазна сиділа,

Пісня в серці у мене бриніла;

Вітер сумно зітхав у саду…

 

Спалахнула далека зірниця.

Ох, яка мене туга взяла!

Серце гострим ножем пройняла…

Спалахнула далека зірниця… (Леся Українка).

4. Прочитайте текст. Визначте стилістичні особливості словоформ. Зробіть лінгвістичний аналіз.

Заповідний комплекс Асканії

Вона у самому центрі таврійського степу – знаменита Асканія-Нова. Перший радянський заповідник на українській землі. 1919 року колишній поміщицький маєток декретом ґраднаркому оголошено народним заповідним парком, 1921 року – державним степовим заповідником. Сьогодні цей складний природоохоронний комплекс не має аналогів у світі.

То ж чим знаменита Асканія-Нова?

Насамперед єдиним у Європі великим масивом типчаково-ковилового степу - понад 11 тисяч гектарів. Півтори тисячі з них абсолютно заповітні,

що не знали плуга й коси. У цілінному степу охороняється понад 5,5 тисячі видів і форм рослин, 6 тисяч видів тварин. Понад 100 рідкісних представників місцевої флори і фауни занесено до Червоних книг України, Радянського Союзу, міжнародної спілки охорони природи та природних ресурсів.

У заповіднику єдиний в Україні дендропарк, зрощуваний артезіанською водою. Завдяки цьому він і піднявся зеленою базою серед засушливого степу Херсонщини. В його колекційному фонді понад тисячу видів і форм древніх і тисяча вісімсот видів і сортів трав’янистих рослин. Нарешті, славна Асканія-Нова своїм зоопарком з унікальними табунами коней Пржевальського, стадами бізонів, антилоп кайна, муфлонів, десятків інших тварин. Це безцінний генофонд для сьогоднішніх і майбутніх селекціонерів.

Закономірно, що рішенням ЮНЕСКО 1984 року присвоєно статус біосферного і включено до міжнародної мережі (За А.Андрієнко).

 

МОДУЛЬ П

ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ

 

Тема 4. Текст як предмет лінгвістичного аналізу, його види і частини.

 

Правильність визначення художньої ідеї підтверджується аналізом мовних засобів усіх рівнів: лексичного складу художнього тексту, граматичних форм та тропів, а також метра, ритму, рими і звукового складу поетичного тексту — мовних рівнів, семантика яких встановлюегься на рівні підсвідомого.

Лінгвістичний аналіз художнього тексту за своєю природою завжди має бути і максимально глибинним (наскільки дозволяє інтелект і практика до­слідника), оскільки тільки аналіз мовної матерії художнього тексту може за­безпечити найбільш об'єктивне, безпристрасне його дослідження.

Частковий лінгвоаналіз проводиться в школі. Природно, що його зміст відповідає знанням учнів з української мови, історії й теорії літератури. На­приклад, при вивченні у 5-му класі вірша М. Рильського «Дощ» можна вико­ристати такі елементи лінгвоаналізу: 1) встановлення художньої ідеї твору; 2) інтерпретацію ключових слів; 3) складання словника поетичного тексту. В 11-му класі при опрацюванні поезії «Яблука доспіли», крім названих, доціль­но застосувати ще такі: 1) з'ясування семантичного ореолу віршового розмі­ру; 2) складання словника частотності найбільш уживаних слів; 3) визначен­ня тематичних полів.

Вибірковий аналіз, як правило, роблять дослідники-інтерпретатори ху­дожньої словесності. Вони вибирають для вивчення той мовний рівень, який найпоказовіше доказує тезу дослідження.

 

Література:

1. Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. – К., 1984.
2. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С. 56-71; 194-235; 249-283.
3. Кравчук О.М. Лінгводидактична основа поняття «художній текст» // Актуальні проблеми менталінгвістики: Наукоий збірник. Ч.2. – Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ, 2001. С. 29-33.
4. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. – К., 1986.
5. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. – К., 1993.

Тема 5. Образ автора: лінгвістична природа.

Лінгвістична категорія образу автора (ОА) як стильового центру окре­мого художнього твору і творчості письменника в цілому була розроблена у 20-их роках минулого століття у роботах російського філолога В. Виноградова. В основу теорії ОА лягли психолінгвістичні праці українсь­кого вченого О. Потебні «Мысль и язык», «Из записок по теории словеснос­ти» та«Из записок по русской грамматике». Виокремившись із лінгвістич­них праць В. Виноградова, термін ОА з успіхом почав функціонувати в сумі­жних філологічних дисциплінах — літературознавстві, естетиці, з часом — у психології художньої творчості.

Лінгвістична природа ОА знайшла наукове обґрунтування у досліджен­нях В. Виноградова. У них поняття ОА стало категоріальною одиницею нау­ки про мову художньої літератури, набуло практичного спрямування. Розро­бка цієї проблеми у радянській лінгвістиці знаменувала відмову від формалізму у підходах до вивчення літературного твору, а введення категорії ОА внауку виявилося винятково плідним як для аналізу конкретного твору, так для творчості письменника як завершеного цілого.

В. Виноградов чітко розмежував завдання літературознавчої та мово­знавчої стилістики. Основним завданням першої є «з'ясування того, як пись­менник для втілення своїх художніх замислів, для вираження своєї ідеології використовує виражальні засоби, які має в своєму розпорядженні мова. На відміну від літературознавця, який може іти від замислів або від ідеології до стилю, мовознавець повинен знайти або побачити задум за допомогою ретельного аналізу самої словесної тканини літературного твору...Лінг­віста найбільше цікавлять способи реалізації цього змісту або відношення за­собів вираження до зображуваного змісту. В плані такого вивчення і зміст може залишатися за межами мови художнього твору, адже дійсність, змальо­вана в художньому творі, втілена в його мовленнєвій оболонці. Склад мовних засобів у структурі літературного твору органічно зв'язаний з його змістом і

 

залежить від характеру ставлення до нього з боку автора» 1.

Подібні думки В. Виноградова в п'ятдесятих роках вимагали комплекс­ного підходу у вивченні мови художнього тексту. Для такого вивчення й зна­добилася категорія ОА, над розробкою якої вчений працював усе життя й ви­світлив її у таких працях: «О художественной прозе» (1929), «Стиль «Пико­вой дамы» (1936), «Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика» (1963), «О теории художественной речи» (1971). Мова художнього твору у цих пра­цях розглядалась з точки зору цілісного естетичного об'єкта.

За визначенням В. Виноградова, «образ автора — це індивідуальна словесно-мовленнєва структура, яка пронизує весь лад художнього твору і визначає взаємозв'язок і взаємодію всіх його елементів» 2.

Образ автора, за В.Виноградовим, - «це не простий суб’єкт мовлення, часто він зовсім не названий в структурі художнього твору. Це концентроване втілення суті твору, що об’єднує всі системи мовленнєвих структур персонажів у їх співвідношеннях з оповідачем і через них виступає ідейно-стилістичним центром, фокусом цілого»; це «образ, що створюється чи створений із основних рис творчості поета. Він втілює в собі та іноді відображає в собі елементи художньо переробленої біографії поета» 3.

Г. Винокур звертає увагу на літературну особистість автора. «Поряд з реаль­ною особою письменника, яку ми пізнаєм або зображаємо у біографії на ос­нові відповідних матеріалів, живе інша, літературна особа, та, яка наявна у його творах. У будь-якому тексті є той, хто говорить, — суб'єкт мовлення, хоча й слово «я» в ньому ні разу не зустрічалось» 4. Таким чином, поняття «літературна особа» — суб'єкт мовлення — відповідають категорії образу автора.

Під таким же кутом зору розглядає ОА Михайлина Коцюбинська: «Сло­во включається в контекст особи автора. Ми ніби присутні при тому, як ду­має поет, відчуваємо глибини його почуттів, зміни настроїв, його творче зро­стання і кровний зв'язок з оточенням. За словом постає людина. За словом постає образ автора, можна сказати, типовий характер автора» 5.

Теорію ОА в контексті світового мовознавства ґрунтовно розвинув професор Колумбійського університету Юрій Шевельов (Шерех).

Перебуваючи «за межами» радянського мовознавства, Ю. Шевельов грунтовно розвинув і доповнив теорію образу автора як засобу комплексного дослідження мови художнього твору, ввів до неї нові структурні елементи: «пульсація позасвідомого», комплекс людської пам'яті «доісторичного пері­оду» і її вплив на художню свідомість та вибір вихідної точки зображення

_______________

1. Виноградов В. В. О языке художественной литературы. — С. 90-91.

2. Там само.

3. Виноградов В.В. О теории художественной речи. – С. 151.

4. Винокур Г. Избранные работы по русскому языку. – С. 242.

5. Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. – С. 165.

 

 

дійсності (праці про Оксану Лятуринську, Миколу Хвильового); визнання «Святого Духа, що осяює тих, кого забажає», визнання впливу географічно­го та культурного підсоння на особу митця.

Провідною теоретичною засадою у дослідженні словесної творчості Ю. Шевельов ставить виведення дослідником цілісного образу письменни­ка. Власне цілісний образ дає можливість дослідникові схопити неповторні творчі особливості митця. Поняття цілісний образ митця Ю. Шевельов вжи­ває не тільки щодо письменника, художника. Цим терміном учений користу­ється, вишукуючи мотиви словесної творчості і поведінки науковців.

У поняття цілісного образу митця Ю. Шевельов включає такі компонен­ти: 1) світогляд; 2) мистецьке бачення зображуваного явища, тобто своєрідне

сприймання світу; звідси — вихідна точка зображення дійсності; 3) життєві обставини, що вплинули на ставлення автора до зображуваного чи скорегу-вали його; 4) духовно-інтелектуальний розвиток митця на різних етапах його життя і творчої діяльності; 5) життєво-мистецьке кредо; 6) відбір мовних за­собів. Цілісний образ митця формують і об'єктивні чинники: наявність/ не-наявність рідної землі під ногами, міра Божого дару — таланту. За Шевельовим, цілісний образ письменника включає не тільки словесну художню твор­чість, а й інші види мистецтва, в яких працював майстер і які доповнюють словесно виражений ним погляд на світ. Так, досліджуючи цілісний образ поетки Оксани Лятуринської— образ її «особистої і національної Мрії-візії», Ю.Шевельов зазначає: «Два аспекти творчого життя Лятуринської лишилися не насвітлені в цьому нарисі. Мистецтво скульптури, лялькарства, писанкарства... і поетичний переклад». Отже, створення цілісного образу митця ще не завершено 1.

Створити цілісний образ письменника допомагають листи, щоденники, художні тексти, написані рідною і нерідною мовами, інші джерела, де автор писаним словом представляє свою особу. Тому, як правило, цілісний образ письменника реконструюється, коли його творчість є актом завершеним.

Термін Ю. Шевельова — цілісний образ митця, як і сам підхід до аналі­зу мови художнього твору, засвідчує: в дослідженні таїнств художньої твор­чості мають кооперуватися суміжні науки, споріднені із вивченням мовлен­нєвої, зокрема художньої, діяльності людини. Наукова практика видатного філолога показує, що Ю. Шевельов не пропонує окремого мовознавчого, лі­тературознавчого чи психологічного аналізу твору. Звідси випливає ще один суттєвий принцип вченого у підході до цієї проблеми. Він полягає у тому, що Ю. Шевельов розглядає художній твір як акт словесного спілкування авто­ра з читачем, однієї свідомості з іншою у певному історико-літературному і соціальному контексті. Тому й пропонує розглядати художній твір як опосе­редкований засіб спілкування між автором і читачем, як явище словесності.

______________

1. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 416 с.

 

Методи дослідження, запропоновані Ю. Шевельовим, спрямовані саме на те, щоби дошукатися того логічного осердя, того «я», яке письменник маскує перед читачем, а часом і перед самим собою.

Термін «образ автора» активно застосовується у навчальній літературі. Так, В. Кухаренко у посібнику для спеціальності «іноземні мови» подає таке визначення: «Образ автора — це наскрізний образ твору, його глибинний єднальний елемент, який допомагає об'єднанню в одне ціле окремих частин, пронизує їх єдиною свідомістю, єдиним світоглядом, єдиним світовідчут­тям» 1. У посібнику підкреслюється, що: 1) автор як конкретна особистість зі своєю біографією, власним характером, слабкими місцями і достоїнствами і автор, представлений в образі автора, ні в якому разі не тотожні; 2) ОА, на

відміну від особи письменника, входить нарівні з образами персонажів у ху­дожню структуру твору; 3) як кожен образ, це обов'язкове абстрагування від біографічної реальності; 4) образ автора завжди дещо ідеалізований.

У твердженнях посібника, що визначають зміст ОА, явно відчутне сплутування понять особи письменника як реальної людини з її життям, світоглядом і т. д. і образу автора, що об'єктивно існує у художніх текстах письменника як його свідомість, зафіксована художнім словом. Таке сплутування підтверджують наступні дефініції: ОА — «це передусім те, до чого прагне конкретний художник, а не те, що він являє собою насправді... Якщо читач у процесі читання порівнює себе з образом персонажа, то можна, за аналогією, припустити, що письменник робить те саме з образом автора» 2. Така плутанина понять призвела до того, що термін ОА знайшов багато відповідників, що засвідчує актуальність цієї проблеми, її ємкість та складність. В основному це терміни російської мовознавчої школи: «образ світу» (В. Григор'єв), «художній всесвіт» (С. Єльницька), «естетичний намір» (3. Хованська), «картина світу» (Г. Смірнова). Цією термінологією послуго­вується українське мовознавство. Пор. монографію Н. Сологуб «Мовний світ Олеся Гончара». Однак всі ці терміни до певної міри є метафорою, що точній науці — мовознавству — надає відтінку розпливчастості як у плані самого поняття, так і в плані приналежності його до певної філологічної дисципліни (терміном «образ автора» послуговуються паралельно з лінгвістами літерату­рознавці, естетологи, психолінгвісти) 3.

Термін Ю. Шевельова «цілісний образ митця (поета, прозаїка)», як і сам підхід до аналізу художнього тексту, запропонований ученим, передбачає ви­користання всіх суміжних філологічних наук для дослідження художнього

тексту — результату мотивованої афективно-вольової свідомості, сформова­ної світоглядом, обумовленої талантом, зафіксованої мовленнєвою словесно-художньою діяльністю митця.

_____________________

1. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. – С.186-187.

2. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. – С.186-187.

3. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. – С.50.

 

Природно, термін цілісний образ автора може бути застосований тіль­ки при дослідженні творчості митця, коли остання є актом завершеним. Тер­мін «образ автора» — позатекстова, а водночас внутрітекстова даність, що об'єктивно існує завдяки мовленнєво-словесній реалізації, — може вживатися як для дослідження художньої спадщини класиків, творчості письменників-сучасників, так і для дослідження окремих творів 1.

 

Література:

1. Бахтин М. М. Автор и герой в эстетической деятельности // Эстетика словесного творчества. —М.: Искусство, 1986. — С. 9-91.

2. Виноградов В. В. О теории художественной речи. — М.: Высшая школа, 1971. - 239 с.

3. Виноградов В. В. О языке художественной литературы. — М: Художественная литература, 1959. — 655 с.

4. Виноградов В. В. Проблема авторства и теория стилей. — М.: Гос. изд. литерату­ры, 1961.—615 с.

5. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. — М.: Изд. АН СССР, 1963. — 253 с.

6. Винокур Г. Избранные работы по русскому языку. – М.: Госучпедиздат МП РСФСР, 1959.

7. Выготский А. С. Психология искусства. — М.: Искусство, 1968. — 576 с.

8. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. — К.: Абрис, 1997. —144 с.

9. Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. – К.: Наукова думка, 1965.

10. Крупа М. Мовленнєва структура образу автора в творчості Ольги Кобилянської. — К.: Рідна мова, 1998. —140 с.

11. Кухаренко В. А. Интерпретация текста. — М: Просвещение, 1988. — 201 с.

12. Лисиченко Л. Мовна картина світу та її рівні // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. Т.6. —Харків, 1998. — С. 129-152.

13. Піхманець Р. В. Психологія художньої творчості. — К.: Наукова думка, 1991. — 164 с.

14. Потебня О. Мысль и язык. — К.: СИНТО, 1993. —157 с.

15. Ставицька Л. Естетика слова в українській поезії 10-30 рр. XX ст. — К.: Правда Ярославичів, 2000. —154 с.

16. Сологуб Н. М. Мовний світ Олеся Гончара. — К.: Наукова думка, 1991. — 138 с.

17. Хованская 3. И. Анализ литературного произведения в современной французской филологии. —М.: Высшая школа, 1988. — 240 с.

18. Шерех Ю. Третя сторожа. — К.: Дніпро, 1993. — 590 с.

 

 

________________

1.Крупа М. Словесно-мовленнєва структура образу автора у повісті «Царівна» Ольги Кобилянської. – С. 47-52.