Тематика практичних занять

С. В. ФОРМАНОВА

ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Навчально-методичний посібник

(за кредитно-модульною системою)

 

 

ОДЕСА − 2011

 

 

УДК 81’42

ББК 84

Форманова С. В. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою) /Форманова С.В. – Одеса, 2011. – 142 с.

Розробник: Форманова Світлана Вікторівна, кандидат філологічних наук, доцент.

Рецензенти: Сологуб Надія Миколаївна, доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України.

Кочан Ірина Миколаївна, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри українського прикладного мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.

Бублейник Людмила Василівна, доктор філологічних

наук, професор, завкафедри теорії та практики перекладу

Волинського інституту економіки та менеджменту

 

Затверджено вченою радою державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Протокол № 7 від 24 лютого 2011 р.

 

Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою) рекомендовано для студентів випускних курсів філологічних факультетів денного та заочного відділень, а також викладачам, учителям-словесникам, які цікавляться проблемою лінгвістичного аналізу художнього тексту у ВЗО та школі.

У посібнику вміщено теоретичні засади лінгвістичного аналізу тексту, плани аналізу прозового, поетичного та драматичного текстів, основні поняття та категорії лінгвоаналізу, етапи роботи над художнім текстом, тестовий контроль та термінологічний словничок. Зразки лінгвоаналізу здійснено на матеріалі класичної та су­часної української літератури.

 

 

ББК 84

© ДЗ «ПНПУ ім. К.Д.Ушинського», 2011.

ЗМІСТ

Пояснювальна записка 4

Модуль І 6

Тематика лекцій 6

Тема 1 6

Тема 2 7

Тема 3 10

Тематика практичних занять 13

Практичне заняття 1 13

Практичне заняття 2 19

Модуль П 26

Тематика лекцій 26

Тема 4 26

Тема 5 27

Практичне заняття 3 32

Практичне заняття 4 41

Модуль Ш 50

Тематика лекцій 50

Тема 6 50

Тема 7-9 51

Тема 10 57

Практичне заняття 5 60

Практичне заняття 6-8 69

Практичне заняття 9 85

Практичне заняття 10 96

Схеми лінгвістичного аналізу художнього тексту 102

Завдання для СРС 105

Розподіл балів, що присвоюються студентам 107

Тестові завдання 108

Питання до підсумкового контролю 131

Література 132

Термінологічний словничок 136

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

«Лінгвістичний аналіз художнього тексту» як окрема наукова і навчальна дисципліна має безпосереднє відношення до лінгвістики тексту, стилістики, теорії літератури, поетики тощо. Зазначена дисципліна покликана прищепити вміння аналізувати мовні одиниці різних рівнів, з яких складається текст. ЛАХТ з’явився у 60-х роках ХХ століття, хоча витоки його сягають ще Стародавньої Греції та Риму. Тонкі спостереження тексту знаходимо у мовознавців Старого Сходу та у староіндійських учених, які детально вивчали лінгвістику і поетику. Цікавилися лінгвістичною стороною тексту і середньовічні вчені, серед яких був Фома Аквінський.

Предметом розгляду лінгвістки тексту є зв’язний текст як мовна та мовленнєва одиниця особливого рівня, його побудова. Предметом розгляду стилістики є функціональні стилі мови, а також мовні засоби творення того чи іншого стилю, що тісно пов’язано з текстом. Теорія літератури вивчає особливості побудови художніх творів, художні засоби.

Дисципліна «Лінгвістичний аналіз художнього тексту» орієнтується на професійну спрямованість навчання в педагогічному вузі, оскільки студенти філологічного факультету після закінчення навчального закладу спрямовані на роботу вчителя. Тому метою курсу є аналіз мови та стилю художнього твору, робота з текстами художнього стилю, бо «мова художньої літератури за своїм характером і складом ширша й різноманітніша, ніж окремі функціональні стилі, вона дає нову сполучуваність їх рис, особливий їх сплав»1, забезпечення лінгвістичної підготовки студентів з теорії тексту, ознайомлення з основними поняттями текстової компетенції.

Майбутні вчителі повинні вміти аналізувати текст для того, щоб ґрунтовно осягнути авторську позицію. Аналіз ХТ передбачає синтез, який повертає нас до початку, до цілого, що виступає тепер уже як науково пізнане. Аналіз ХТ повинен допомогти глибше зрозуміти текст, побачити його багатство і складність, сприяти більшому емоційному впливу на читача.

Завданням ЛАХТу є: 1) ознайомлення студентів зі специфікою, методикою та технікою лінгвістичного аналізу тексту і на цій основі розвинути і закріпити в них початкові практичні навички такого аналізу; 2) засвоєння студентами основних понять лінгвістичного аналізу художнього тексту; 3) оволодіння вмінням встановлювати лінгвістичні та екстралінгвістичні зв’язки у структурі тексту; 4) оволодіння вмінням проводити аналіз поетичного, драматичного та прозового тексту; 5) уміння розрізняти типи текстових аналізів; 6) спіткання студентів виявляти систему співфункцій усіх мовних одиниць та їх категорій, що беруть участь у створенні системи образів у певному тексті; 7) дослідження віршових, драматичних і прозових текстів у певній системі: графеми, звуки, фонеми,

____________________________

1. Пустовойт П.Г. От слова к образу. Изд. 2-е перераб. – К., 1974. – С. 77.

 

акцентеми, лексеми, семеми, дериватеми, парадигми, синтаксеми, стилістеми, експресеми тощо.

Важливим є сегментування тексту на абзаци, речення, словосполучення, слова. Таке сегментування залежить від виду лінгвістичного аналізу: фонологічний аналіз вимагає меншого відрізку тексту, ніж синтаксичний, тому пропонується ввести до обігу такі терміни як мікро- і макротекст, тобто текст, у якому є мікро- і макрообраз.

При аналізі прозових творів варто звернути увагу на мовностилістичні засоби у мові автора і персонажів, при аналізі поезії – на ритміку, римування, інтонацію тощо. Аналізуючи драматичний твір, слід звертати увагу на монологи, діалоги, авторські ремарки, засоби вираження підтексту.

Предметом ЛАХТу є виділення і характеристика системи рівневих мовних одиниць, наявних у творі.

Об’єктом ЛАХТу є художні твори класиків української та зарубіжної літератури та сучасних письменників.

Особливост і ЛАХТу полягають у виявленні комунікативної та естетичної функції мови у ХТ, у характеристиці мовних засобів, зумовлених літературним напрямком, жанром художнього твору, індивідуальною авторською манерою.

Рядовий читач схоплює художній твір як певне ідейно-естетичне ціле, що так чи інакше впливає на його свідомість і почуття. Як правило, він читає художній текст тільки один раз.

По-іншому працює над літературним твором філолог — вчитель україн­ської літератури. Він зобов'язаний з'ясувати: що послужило стимулом до на­писання твору, яке комунікативне завдання ставив перед собою автор, із яких мовних засобів побудований твір, мотив їх відбору; чому певний твір може мати (чи має) багато тлумачень, які факти породжують різноманітність тлу­мачень; які позатекстові фактори необхідні для з'ясування того, що приховує автор, які пояснення потрібні для адекватного письменниковому розуміння художнього твору і т.д. Відповідь на ці та інші питання дає серйозний і всебі­чний, об'єктивний і повністю побудований на мовних фактах лінгвіс­тичний аналіз художнього тексту.

 

 

МОДУЛЬ І

ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Лінгвістичний аналіз художнього тексту у світлі сучасної науки про мову художнього твору. Предмет, мета і завдання ЛАХТу. Зв’язок ЛАХТу з іншими дисциплінами.

Наука про сприймання художнього тексту, що виникла у мовознавстві, як і в літературознавстві, у 20-х роках XX ст., розвивалась відносно успішно і витворила окремий підрозділ стилістики — «стилістику сприймання». Пі­знання естетичного змісту художнього слова передбачає виховання мовного чуття і художнього смаку, вироблення сприймання, а відтак, й оцінки само­достатньої цінності художнього слова — умінь і навичок, необхідних філоло­гові. Структурною одиницею стилістики сприймання виступає лінгвістичний аналіз художнього тексту (ЛАХТ).

Предмет лінгвоаналізу дослідники мови художнього твору визначали по-різному. В. Виноградов предметом аналізу називав «словесну тканину лі­тературного твору»; колектив авторів посібника «Методика лінгвістичного аналізу художнього тексту» — «систему рівневих мовних одиниць, наявних у спеціально дібраних уривках літературних та публіцистичних творів»; М. Шанський — «мовний матеріал тексту», під яким російський дослідник розумів передусім лексичний, зокрема той, без знання якого «або просто не зрозуміло, про що йдеться, або спотворюється картина образного характеру слів і висловів, художньої вартості і новизни використовуваних мовних фак­тів, їх відношення до сучасної літературної норми». Мета і завдання дослідження художнього тексту бувають різними. Їм відповідають різні види аналізу, як-от:

Лінгвістичний аналіз – вивчення, розкриття значення різних елементів мови з метою повного й свідомого розуміння тексту. Цей аналіз може бути: 1) елементарним практичним, який слугує загальному тлумаченню тексту, «плану вираження» мови, наприклад, пояснення застарілих слів і форм мови при прочитанні текстів давньої літератури, байок, та творів, які перенасичені діалектизмами, просторічною лексикою та ін. за допомогою зрозумілих пояснень; 2) філологічним, який сприрається на лінгвістичну теорію, факти системи мови та її історії, наприклад, пояснення полонізмів у «Треносі» І.Вишенського.

Стилістичний (лінгвостилістичний) аналіз – вивчення мовно-образних засобів тексту, як-от: 1) загальномовних (в різних стилях та жанрах); 2) авторських, що розкривають ідею твору, наприклад, метафори в творчості Миколи Зерова, неологізмів у творчості Олеся Гончара та ін.

Літературознавчий аналіз – вивчення художнього твору перш за все як продукту національної культури, суспільної думки, твору словесного мистецтва, тобто дослідження зв’язку твору з епохою, його місця в

літературному процесі та творчості письменника, проблематики, ідейного змісту, образів, композиції, сюжету, мови та ін.

Поняття і категорії поетики (тематика, жанр, образ, композиція, сюжет та ін.) мають велике значення для лінгвостилістичного аналізу тексту, синтезу «словесних образів» в образи твору, в розвитку його сюжету та ідеї.

На практиці найчастіше ми маємо справу з комбінованим видом аналізу – лінгвістичним аналізом художнього тексту. Метою його є роз’яснення значень слів та форм, демонстрація образних засобів, що виражають ідейний та естетичний змісттвору.

 

Література:

1. Виноградов В. О языке художественной литературы. – М., 1959.

2. Винокур В. Понятие поэтического языка. – М., 1959.

3. Винокур В. О языке художественной драматургии. – М., 1977.

4. Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. – К., 1984.

5. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч. Посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 423 с.

6. Краснянский В. Стилистика художественной речи (повествовательная речь). – М., 1972.

7. Курилович Е. Поэтический язык с лингвистической точки зрения // Очерки по лингвистике. – М., 1962.

8. Лотман Ю. Язык поэтического текста. – Л., 1972.

9. Новиков Л.А. Лингвистическое толкование художественного текста. – М.: Русский язык, 1979. – 256 с.

10. Одинцов В. О языке художественной прозы. – М., 1973.

11. Холодов Е. Язык драмы. – М., 1957.

12. Щерба Л. Опыт лингвистического толкования стихов // Избр. раб. по русск. яз. – М., 1957.

 

Тема 2. Комплексний лінгвістичний аналіз на всіх мовних рівнях.

Особливістю ЛАХТу є дослідження віршових, прозових і драматичних текстів у певній системі, починаючи від графем, звуків, фонем, акцентем, лексем, семем, дериватем, парадигмем, синтаксем, стилістем, експресем тощо.

На думку укладачів програми з «Лінгвістичного аналізу тексту», створеної львівськими вченими1, важливим є сегментування тексту на абзаци, речення, словосполучення, слова тощо. Таке сегментування залежить від виду лінгвістичного аналізу: фонологічний аналіз вимагає меншого відрізку тексту, ніж синтаксичний, тому автори пропонують оперувати такими термінами, як мікро - і макротекст, тобто текст, у якому є мікро - чи макрообраз 1.

_______________________

1.Рукопис програми з практикуму «Лінгвістичний аналіз тексту» для спеціальності «Українська мова і література філологічного факультету педагогічних інститутів». – Львів, 1977.

У програмі детально описано сутність рівневого аналізу. Розглянемо його:

Графічний аналіз писемного тексту характризує писемну структуру графем, вивчає графемну структуру слів у відношенні до їх звукового складу, описує розділові знаки та характеризує види шрифтів письма.

Фонетичний аналіз тексту встановлює звукову структуру слів та їх форм, виявляє моделі звукосполучень, вивчає частоту їх використання, поділяє слова на фонетичні склади та вказує на їхні типи.

Фонологічний аналіз тексту встановлює фонемну структуру слів та їх морфем, встановлює моделі фонемосполучень у словах, фіксує частоту фонемовживання та частоту вживання фонемосполучень у тексті, складання системи фонем у тексті певної мови.

Акцентологічний аналіз тексту визначає місце наголосу у словотвірній будові слова, в його словозмінних формах, встановлює акцентуаційні парадигми у системі словоформ.

Орфоепічний аналіз усного тексту виявляє нормативність вимови (слів, словосполучень, речень), указує на відношення норм орфоепії до графемного оформлення слів.

Морфемічний аналіз тексту визначає морфемний склад слів, характеризує типи морфем та встановлює їх кількість.

Дериватологічний (словотвірний) аналіз виявляє способи словотворення, подає детальну словотвірну характеристику будови слів (твірної основи та інших словотворчих засобів), вказує на частоту вживання різних типів словотвірних основ та словотворчих засобів.

Парадигматичний аналіз тексту подає характеристику словоформ, виявляє флексію, морфонемну структуру основи та вказує на наголос словоформ, при цьому вказується ще й на комплекс граматичних категорій і граматичних значень, виражених цими словоформами.

Морфонологічний аналіз тексту виявляє фонемні (звукові) варіанти морфем у словотвірних і словозмінних формах слів у тексті та подає відповідні статистичні відомості про наявні в тексті морфеми.

Синтаксичний аналіз тексту дає характристику моделей речень за способом висловлювання та за їх структурою, виявляє типи словосполучень, встановлює відношення і зв’язки між членами речення тощо, а також подає частоту використання структурних типів речень.

Лексикологічний аналіз тексту дає детальну характристику лексемного складу тексту, зважаючи на походження слів, на їх приналежність до активного чи пасивного складу мови, виявляє діалектизми, арготизми, жаргонізми, вказує на належність слів до стилістичних шарів. У лексикологічному аналізі необхідно також робити статистичні підрахунки самостійних і несамостійних слів, їх частиномовної належності, виявляти частотність уживання слів у різних лексико-семантичних групах.

Лексикографічний аналіз тексту полягає в укладанні словника певного тексту, у статтях якого подається частота слововживання, лексико-

 

семантична характеристика слова, парадигмемна його характеристика та з’ясовується стилістична функція слова.

Семасіологічний аналіз тексту характеризує семантичну будову тексту, виявляє також лексико-семантичну структуру слів у цьому тексті, з’ясовує пряме чи переносне значення лексем, встановлює, у яких омонімних, паронімних, антонімних чи гіпонімних зв’язках перебувають ці слова тощо.

Фразеологічний аналіз тексту повинен виявляти фраземний склад тексту, з’ясувати значення фразем, дати класифікацію фразем за структурою та значенням тощо.

Стилістичний аналіз тексту вказує на доцільність чи недоцільність ужитку в певному контексті відповідних мовних засобів (лексем, фразем, словосполучень, речень тощо) залежно від змісту тексту і стилю мовлення.

Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту повинен розкрити художню структуру літературного тексту, тобто має виявити систему словесно-художніх засобів (експресем), за допомогою яких здійснювалося художнє мислення письменника у створенні системи образів художнього твору, та вказати на сигнали естетичної інформації у художньому тексті, тобто виявити збудники естетичних переживань, емоційних настроїв у читача.

Етимологічний аналіз тексту розкриває біографію слова, тобто встановлює походження і первісне значення (етимон) слова і його зміни та структуру слова 1.

Таким чином, особливість лінгвістичного аналізу тексту залежить від комунікативної та естетичної функції мови, яку розкрито у художньому тексті, характеристики мовно-образних засобів, літературного напряму, жанру художнього твору, індивідуального стилю автора та його естетичного кредо.

 

Література:

1. Ковалик І., Мацько Л., Плющ М. Методика лінгвістичного аналізу тексту. – К., 1984.
2. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тектсу: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 423 с.
3. Мороховський В. Деякі основні поняття стилістики й лінгвістики тексту. – К., 1981.
4. Петровський В.І. Про принципи і методику цілісного лінгвістичного аналізу поетичних творів // Вісник ЛДУ, 1986.
5. Рукопис програми з практикуму «Лінгвістичний аналіз тексту» для спеціальності «Українська мова і література філологічного факультету педагогічних інститутів». – Львів, 1977.
6. Теорія і практика лінгвістичного аналізу художнього тексту. – Тернопіль, 1997.

 

_____________________________

1. Рукопис програми з практикуму «Лінгвістичний аналіз тексту» для спеціальності «Українська мова і література філологічного факультету педагогічних інститутів». – Львів, 1977. – С. 19-21.

Тема 3. Прийоми і методи лінгвістичного аналізу хдожнього тексту. Принципи ЛАХТу.

Лінгвоаналіз як розділ стилістики використовує такі методи досліджен­ня: семантико-стилістичний, порівняльний, стилістико-статистичний, метод стилістичного експерименту. Крім загальних методів, якими користуються всі підрозділи стилістики, лінгвоаналіз володіє притаманними лише йому, а

саме:

1. Метод «слово-образ (мікрообраз)», суть якого полягає у виявленні того комплексу мовних засобів різних рівнів з усіма стилістико-смисловими

нюансами, який служить для створення даного мікрообразу в системі худож­ньо-образного мислення письменника. Метод «слово-образ» зумовлений природою художньої словесності: окремий образ (мікрообраз) відображає ідейно-художній задум цілого тексту.

2.Метод комплексного аналізу художнього тексту, який забезпечує лін­гвістична категорія образу автора.

3.Метод повільного прочитання художнього тексту передбачає лінгво­стилістичне опрацювання кожної мовної одиниці з метою обґрунтованої мо­тивації авторського відбору.

4.Метод лінгвістичного аналізу за мовними рівнями.

5.Метод комплексного дослідження позатекстових факторів мовної особистості письменника: мовне оточення (з віку немовляти), освіта, лектура та ін. Застосування методу передбачає виявлення у художньому тексті тематич­них і стильових домінант, образно-асоціативних полів, ключових слів та наскріз­них образів.

6.Метод естетичного спостереження над словом у художньому тексті.

7.Метод компонентного аналізу безпосередньо спрямований на роз­криття семантичних основ образності, парадигматики естетичних значень.

8.Метод дослідження лексико-семантичних полів.

9.Контекстний та інтертекстуальний метод аналізу мовних одиниць. У художньому тексті він дозволяє простежити функціонування наскрізних об­разів, мовних знаків культури у горизонтальному та вертикальному контексті української та світової словесності.

Природно, що феномен неповторності художнього тексту диктує відбір методів дослідження, їх сполучуваність та введення нових. Наприклад: метод семантико-текстових паралелей, функціонально-смисловий аналіз тексту за типами мовлення, метод композиційно-текстового аналізу (порівняння, ме­тафори та ін.), трансформаційний аналіз, метод встановлення змістово-функціональних парадигм тощо.

 

Принципи ЛАХТу:

1.Аналіз художнього твору за трьома аспектами: ідейний зміст – образ – мова. Компоненти тексту знаходяться в певному взаємозв’язку, що дозволяє

 

аналізувати текст у цілісному вимірі: аналіз мовних засобів – синтез виражальних засобів у словесних образах – ідейний зміст тексту.

2.Конкретно-історичний підхід до тлумачення тексту, що передбачає культурно-історичний коментар, який, в свою чергу, забезпечує найбільш повне і глибоке розуміння тексту. В.Виноградов зауважував: «Вивчення художнього твору, його мови, змісту повинно спиратися на глибоке розуміння суспільного життя відповідного періоду розвитку народу, на різнобічне знання культури, літератури та мистецтва певної епохи, на чітке уявлення про стан загальнонародної розмовної та літературної мови та її стилів на той час, на глибоке проникнення у творчий метод автора та в совєрідності його індивідуальної словесно-художньої майстерності».

3.Розрізнення у тексті фактів нормативних, властивих сучасному слововживанню та різного роду відхилень від норми, фактів загальномовних та індивідуальних, авторських та їх відповідна оцінка. М.М.Шанський зазначав, що лінгвістичний аналіз засновиний «на врахуванні нормативності та історичної зміни літературної мови, з одного боку, і чіткому розрізненні і правильній оцінці індивідуально-авторських і загальномовних фактів, з іншого».

4.Розуміння поетичної мови як особливої форми естетичного засвоєння дійсності, як активного засобу створення художнього узагальнення. На думку О.О.Потебні, поезія «є тлумачення дійсності, її переробка для нової, більш складної, вищої мети життя». У системі словесних та поетичних образів та їх розвитку, в самій будові твору відбиваються соціальне життя і суспільні ідеали, ідейне і художнє кредо письменника, його бачення світу, ставлення до зображуваного.

5.Активна роль читача (інтерпретатора) тексту. Сприйняття тексту читачем носить активний характер. Художній твір весь час відтворюється у сприйнятті читача, змінюється, трансформується, по-різному прочитується залежно від епохи, різних соціальних і культурних умов, особистості читача або дослідника, мети та ін., що створює передумову для різного його тлумачення.

6.Розрізнення у змісті та формі, жанрах літературних творів щоразу варіюється залежно від особливостей тексту. Тлумачення тексту повинно проводитись з урахуванням поставленої мети і завдань, рівня знань учнів, особливостей твору.

 

Прийоми та види роботи з текстом:

1. Ознайомлення з тематикою, ідейним змістом, задумом твору. На

початку лінгвістичного аналізу тексту варто подати короткі відомості про автора, його епоху, історичні умови створення твору, про його основну ідею, а тако оцінку письменника та його творчості літкратурною критикою.

2. Аналіз. Варто роз’яснити екстралінгвістичні чинники (відомості про

 

історико-культурні реалії, історико-літературні та інші довідки, що допомагають повніше та глибше зрозуміти зміст твору) та суто лінгвістичні.

Важливим об’єктом мовного аналізу є словник, оскільки лексика є

рухливим компонентом мови, що може утруднювати розуміння тексту, якщо час його написання відмежований від нашого великим проміжком часу.

При лексичному аналізі необхідно точно розкрити семантику

важких для розуміння слів, фразеологічних та ін. висловлювань, що відновідають зазначеному контексту. При повному, філологічному аналізі – подати різнобічну характеристику лексичних одиниць з точки зору їхнього походження (питомі слова, старослов’янізми, інші запозичення), сферу використання (загальновикористовувані слова, діалектизми, професіоналізми та ін.), приналежність до активного чи пасивного запасу (слова активного фонду, застарілі слова, неологізми та ін.); з точки зору експресивно-стилістичної (нейтральна, книжна, розмовна, просторічна лексика). Такий аналіз має бути націлений на текст, на розкриття його змісту засобами мови. Одним з головних завдань є викриття контекстуального, неповторного значення слова у хцдожньому творі, різних авторських осмислень його.

Тлумачення фонетичних, граматичних та акцентологічних явищ і

особливостей тексту сприрається на нормативне використання. Аналіз повинен здійснюватися перш за все факти застарілого чи стилістично обмеженого використання форм, конструкцій, варіантів вимови та наголосу.

3. Синтез. Цільне художнє уявлення в літературному тексті створюється

взаємовпливом образних засобів, синтезом мовних одиниць різних рівнів (лексичних, граматичних, фонетичних та ін.).

Синтез передбачає рухливість мовних засобів, які розкривають

основні образи та ідею твору.

4. Питання та завдання. Вони залежать від рівня підготовки учнів і

повинні визначатися індивідуально. Але існують види питань та завдань:

- розуміння тексту (розуміння проблематики, основного конфлікту твору, історичних умов створення тексту, позиції автора та ін.);

- сприйняття образності тексту (розуміння художніх образів твору, літературних образів та їх характеристики мовними засобами);

- художні особливості структури поетичного тексту (композиція, система образів, сюжетний розвиток, жанрові особливості твору та ін.).

Література:

1. Брандес М.П. Стилистический анализ. – М.: Высш. шк., 1971.
2. Васильева А.Н. Стилистический анализ языка художественного произведения. – М.: Русск. яз., 1966.
3. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. – М., 1959.
4. Западов А. В глубине авторской строки. – М.: Сов. писатель, 1975.
5. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 423 с.

 

1. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — 416 с.
2. Кухаренко В.А. Язык Э.Хемингуэя / опыт лингвостилистического исследования языка писателя/: Автореф. дис. … докт. филол. наук. – М., 1972.
3. Лингвистический анализ художественного текста. Программа. Составитель – Н.М.Шанский: В кн.: Анализ художественного текста. – М., 1975. – Вып. 1.
4. Лингвистический анализ текста. Программа. Сост. – А.И.Горшков. – М., 1970.
5. Майлин Е.А. Опыт литературного анализа. – М.: Просвещение, 1972.
6. Новиков Л.А. Лингвистическое толкование художественного текста. – М.: Русск. яз., 1979.
7. Пешковский А.М. Принципы и приемы стилистического анализа и оценки художественной прозы. – М., 1927.
8. Потебня А.А. Эстетика и поэтика. – М., 1976.
9. Фролова К.П. Аналіз художнього твору. – К.: Рад. шк., 1975.
10. Чичерин А.В. Ритм образа. Стилистические проблемы. – М.: Сов. писатель, 1980.
11. Шанский Н.М. О лингвистическом анализе и комментировании художественного текста. – М., 1975. – Вып. 1.

 

ТЕМАТИКА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ