При відсутності міцної державної влади, при недостатності військових і фінансових засобів., при внутрішніх чварах і заколотах, при моральному занепаді правлячого класу і гнобленні народної маси Польська держава мала дуже небагато шансів на збереження свого існування. Це ясно усвідомлювали кращі люди польського суспільства вже па початку XVII ст. В цьому відношенні особливо відзначається проповідник Петро Скарга, який у своїх сеймових «казаннях» яскраво змалював всі слабості Речі Посполитої і пророкував їх згубні наслідки. Проте Скарга розумів, що всі його нарікання марні, всі його викриття не вплинуть на тих, проти кого вони спрямовані.
Боже мій, – яка розкіш проникла в це царство. Від малого до великого всі відмовилось від святої поміркованості і знехтували життя старопольське, войовниче. Кожен хоче пити пиво, рідко побачиш пана без шовку, без шестірки коней, без лівреї. Пропало й піклування про Річ Посполиту. Ніхто не дбає про підтримання фортець і стін. Річ Посполита стає убогою, багатіють лише окремі доми. Завелось таке казнокрадство, що лише половина податей, які збираються з міщан і селян, доходить за призначенням. Хто перелічить усі наклепи, доноси, обмани і зради в судах? Все кровозмішання, перелюбство і лжесвідчення? А цей кривавий піт живих підданих з селян, який ллється безупинно, чи не накличе він кару божу на всю державу? По якому праву кмети вільні, поляки і християни убогі обертаються в кріпаків, нібито вони були куплені невільники або військовополонені? По якому праву власники роблять з ними, що хочуть? Чому ці люди не мають ні захисту, ні суду, який охороняв би їх життя, здоров’я і власність? Чому ми поширюємо на них supremum dominium [верховне панування], якого самі для себе терпіти не можемо? Навіщо поводитися з ними, як з невільниками, а не як з наймитами? Що мені робити з тобою, бідна державо? Якби я був Ісайя, то я ходив би голий і босий, звертаючись до вас, злочинці і злочинниці закону божого! Стіни вашої Речі Посполитої тріскаються безперервно, а ви кажете: нічого, дурниці. Польща тримається безвладдям. Ви не розумієте, що не можна Польщі триматися безвладдям, що це противно розуму. Безвладдям і безтурботністю все валиться і падає; а тому що безвладдя походить від сліпоти гріховної, то вийшло б, що Польща тримається гріхами і уникає якось божої кари. Вона впаде, коли ви навіть і сподіватися не будете, і всіх вас розчавить руїнами. Нападе на вас ворог зовнішній; скористувавшись вашими чварами, скаже: «Розділились серця їх, тепер вони загинуть». Ці чвари заведуть вас у полон, де всі вільності ваші потонуть і в сміх перетворяться. Землі і князівства великі, які з’єдналися і в одне тіло зрослися з короною, відпадуть і розірвуться... Ви будете поглинуті іншими народами, які ненавидять вас. Ви втратите не тільки государя з крові вашої і права обирати його, а й королівства і вітчизни; ви станете жебраками і вигнанцями, нікчемними бродягами, яких будуть топтати ногами там, де їх раніше вихваляли і славили.
11. ВЛАДА КОРОЛЯ В ПОЛЬЩІ (1573 – 1795 pp.)
З 1573 р. починається в Польщі період виборних королів1. Кандидат, якого обрали, повинен був присягнути, що правитиме згідно з умовами, укладеними в так званих Генріхових статтях. Назва статей походить від імені першого виборного короля в Польщі (1573 р.) Генріха Валуа (згодом французького короля Генріха III). Генріхові статті були чинні в Польщі з 1573 р. до поділів, обмежуючи владу короля на користь шляхти (Генріхові статті, Volumina legum, т. II, стор. 897–901. Взято з «Teksty zrodkrwe», 33, стор. 10–14).
1 3 1573 р. починається в Польщі так звана вільна елекція viritim; короля обирає вся шляхта. Вибори государів відбувались у Польщі і раніше за Ягеллонів і навіть за П’ястів, але тоді обирала не вся шляхта.
1....Ми і наші потомки, польські королі, вони ж великі князі литовські, та ін., не повинні ні в якому разі призначати... собі наступника. А це для того, щоб завжди після смерті нашої і наших потомків короля обирала вся шляхта. Тому ні ми, ні наші потомки, польські королі, не повинні носити титулу спадкового.
3....Ні ми, ні наші потомки не повинні посилати послів до чужих країн і приймати чужих послів без ради сенаторів...
4. Щодо війни або ополчення, ми нічого не розпочинатимемо без дозволу сейму...
6....Кожний вальний сейм призначає з числа сенаторів 16 чоловік..., які постійно перебуватимуть при нас... і без яких ні ми, ні наші потомки не повинні нічого розпочинати в поточних справах...
7. Вальний коронний сейм повинен скликатися принаймні через кожні 2 роки... А довше як 6 тижнів ми його не триматимемо; а перед цими сеймами... повинні бути повітові сеймики... На цих сеймиках ми повинні через своїх послів заявляти про свої потреби.
16. Через те що в нашому одруженні Річ Посполита дуже зацікавлена, ми обіцяємо і зобов’язуємось за себе і за наших королівських потомків... ніколи не одружуватись без відома і дозволу сенату.
17....А якби... ми порушили в чому-небудь права, вільності, статті і умови або чого-небудь не виконали – в такому разі дозволяємо громадянам... не коритися нам1.
1 Шляхта згодом дуже часто користувалась цією статтею і організовувала законні збройні виступи (рокоші і конфедерації) проти короля.
12. ЗАНЕПАД РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В XVIII ст.
