ТА ІНШІ УТИСКИ З БОКУ НОВИХ ЗЕМЛЕВАСНИКІВ СЕКУЛЯРИЗОВАНОГО МОНАСТИРЯ СІОН 2
Його високопревосходительній високості королю. Принижено і з слізьми оголошуємо і скаржимось вашій високості ми, ваші бідні піддані і щоденні молитвеники, Джон Бун, Томас Холл, Джон Юнг, Томас Юнг, Роберт Бенетт, Джон Атфільд та інші вашої милості бідні піддані, що живуть у манорі Еккльсден, в частині, яка називається Уестангмерінг, у вашому графстві Сессекс3: ваші вищезгадані бідні піддані і їх предки та їх попередники по володінню були держателями по копії протоколу курії і за звичаєм вищезгаданого манору, завжди жили в межах даної сеньйорії з давніх-давен мирно і спокійно і безперешкодно користувалися цими держаннями, згідно з звичаєм цього манору. Але недавно один есквайр 5, на ім’я Джон Помер з Уестангмерінгу, придбав у володіння цей манор від вашої високості шляхом обміну і під цим приводом злочинно утискує, тривожить і турбує ваших бідних підданих, копігольдерів цього манору, всупереч всякій справедливості і звичаєві цього манору, як сказано нижче. По-перше, цей Джон Помер, будучи людиною дуже сильною, негайно після першого свого вступу у володіння майором, шляхом здирства і насильства відібрав у згаданих вище ваших бідних підданих їх пасовища, які вони тримають по копії, і обгородив, і недавно ці пасовища разом з іншими землями відокремив огорожею, виділивши їх для своєї власної користі і вигоди.
І через короткий час після цього згаданий вище Джон Помер, не задовольняючись усім цим, у своїй жорстокості, підступності і пожадливості незаконно, силою і проти їх волі відібрав у ваших бідних підданих їх житла, землі, держання і фруктові сади, розорив і зруйнував деякі з їх будинків і балки віддав на сторону, а кілька будинків спалив, і декого з ваших бідних підданих силоміць вигнав з цієї сеньйорії. Далі вищезгаданий Помер насильствено примусив декого з ваших бідних підданих узяти замість їх земель інші в інших місцях на його розсуд; це були гірші землі і не могли зрівнятися з старими ні якістю, ні числом акрів, і власницькі права на них були неясні. А декому з ваших бідних підданих він і зовсім не призначив ні земель, ні інших відшкодувань, що привело до їх зубожіння і крайнього розорення. А тих з ваших підданих, які не захотіли підкоритися сваволі і здирствам цього Джона Номера, цей самий Джон, разом із своїми слугами та іншими злочинними особами, числом до семи і більше, озброєними мечами, палками та іншою зброєю, протизаконне і насильствено оточив в їх будинках і погрожував посадити їх в тюрму; і ваші бідні піддані, побачивши його лихі наміри, щоб врятувати своє життя, замикали перед ним свої двері і не сміли від страху та риску загинути виходити з хати. І тоді цей Джон Помер із своїми слугами та прихильниками насильствено і протизаконно зламав двері ваших бідних підданих, не звертаючи уваги на крики та жалібний плач їх дружин та дітей і на подив прохожих, які йшли на ринок, і мав намір кинути в тюрму, побити, покалічити і вбити ваших бідних підданих; і деякі з них при цьому від його жорстокого поводження і поведінки при відбиранні і у них копій на якийсь час збожеволіли. І Маргарита, дружина Роберта Бенетта, й інші, будучи дуже перелякані, жалібно спитали у цього Джона Номера: «В ім’я бога і Христа, сер, що це значить? Чому ви так жорстоко поводитеся з нами, бідним народом?».
На це Джон Помер, відповів цій Маргарит! в присутності вищезгаданого Роберта – Бенетта й інших осіб так: «Хіба ви не знаєте, що його милість король зруйнував усі будинки монахів, жебрущої братії і монахинь? Тому тепер настав час нам, джентльменам, зруйнувати будинки таких бездільних жебраків, як ви». І крім того, Джон Помер попередив усіх держателів, які жили в цій сеньйорії на вулиці, найближчій до моря, щоб вони швидше очистили свої землі і держання. Місцевість, де раніше жило багато всякого люду, здатного добре служити вашій милості і відбивати в разі потреби ворогів вашої милості, тепер через викладену вище причину майже пуста і незаселена, що дуже ослабило береги вашої милості понад тамтешнім морем. І це приведе до крайнього розорення і зубожіння ваших бідних підданих, їх дружин і дітей на вічні часи, якщо тільки ваша наймилостивіша доброта, милосердя, прихильність і співчуття не будуть звернені на них незабаром і їм виявлені. І, далі, ваші згадані бідні піддані, чекаючи небезпек-для свого життя від цього Джона Номера, його слуг і прихильників, не зважуються повернутися додому на свою сторону, не діставши від вас наймилостивішої і швидкої допомоги в цій справі, бо Джон Помер і його слуги вчинили бійку і побили чоловіків,, жінок та дітей, які живуть у цій сеньйорії і які насмілювалися говорити проти цих кривд, несправедливостей і здирств, ним учинених, як було сказано вище. Через це, а також через те, що Джон Помер – людина великого багатства і впливу і до того ж цілком пройнята жорстокістю й злобою, а ваші бідні піддані – бідні люди і не можуть за себе постояти, і дуже бояться за своє життя, не кажучи про втрату їх злиденного майна, нехай буде угодно вашій високопревосходительній високості, милостиво взявши до уваги все викладене вище, розпорядитися послати Джону Номеру вашу всемилостивішу грамоту «Sub poena»5, наказавши йому в силу її негайно після одержання і прочитання її особисто стати перед вашої милості високошановною радою Зоряної палати6 і відповідати на цю скаргу, і надалі додержуватись тих наказів, які дасть ваша високошановна рада для виправлення цього.
1 Копігольдеpи – «держателі по копії»; так називалися в Англії селяни, що володіли довічно або спадково земельними ділянками, верховним власником яких був поміщик – лорд манору. Копігольд – держання на звичаєвому праві – утворився з кріпосного віланського держання.
2 Сіон – великий жіночий монастир у Лондоні, який володів рядом маєтків у різних графствах.
3 Приморське графство на південному сході Англії.
4 Есквайр, або сквайр (буквально «зброєносець») – титул дворянина, який не мав ще рицарського звання.
5 Наказ з’явитись до королівського суду в тижневий строк під страхом покарання.
6 Зоряна палата – найвищий королівський трибунал, який виник за часів Генріха VII для боротьби з феодальною знаттю.
5. УРИВОК З ПАМФЛЕТА XVI ст.
До цього часу нам потрібні були собаки для охорони овець, – але краще б цих овець поїли лисиці, бо від них гинуть цілі міста і села, загине і вся держава.
