Уривок з проповіді XVII століття

Обгороджувач – кровожерливий вовк з двома диявольськими-іклами, з яких одно – гроші, якими він завербовує собі друзів. і досягає того, що власті дивляться на нього крізь пальці, а дру­ге – нечиста совість, яка не боїться плисти морем крові прямо до пекла.

 

7. ВИМОГИ СЕЛЯН, ЯКІ ПОВСТАЛИ ПІД ПРОВОДОМ КЕТА ¹ (1549 р.)

(1). Ми просимо вашу милість, щоб закони, видані проти обгороджувань, не були спрямовані проти тих, хто обгородив землю для обробітку шафрану, бо такі землі потребують великих витрат; але щоб надалі ніхто не смів обгороджувати.

(2). Ми свідчимо перед вашою милістю, що лорди майорів, зобов’язані сплачувати певні вільні ренти, вишукують засобів перекласти сплату цих рент на [своїх] фригольдерів всупереч праву.

(3). Ми просимо вашу милість, щоб лорди манорів не мали права участі у випасі на общинних пасовищах.

(4). Ми просимо, щоб духовні особи надалі не купували земель ні вільних, ні кріпосних, а ті землі, які вони придбали після пер­шого року царювання Генріха VII, були б здані світським особам.

(5). Ми просимо, щоб землі, на яких росте очерет, і луки здавалися по тих же цінах, що і в перший рік царювання Ген­ріха VII.

(6). Ми просимо, щоб усі болота, які держаться від короля за вільну ренту або інакше, були знову по тій самій ціні, що і в перший рік царювання Генріха VII.

(7). Ми просимо, щоб усі бушелі² у вашому королівстві були однакової міри, тобто у 8 галонів.

(8). Ми просимо, щоб були усунуті з бенефіціїв усі [священи­ки] або вікарії, [нездатні] проповідувати і проголошувати пара­фіянам слово боже, і щоб парафіяни або патрон, або лорд села обрали інших.

(9). Ми просимо, щоб внески на охорону замка, blanch farm і office lands³, не збиралися, як це стало звичаєм, з держателів. Ми вважаємо, що їх повинні сплачувати лорди своїм бейліфам за збирання рент, а не держателі.

(10). Ми просимо, щоб ніхто нижче рангу рицаря або сквайра не мав права тримати голубник, якщо це право не було надане йому старовинним і давнім звичаєм.

(11). Ми просимо, щоб усі фригольдери і копігольдери діста­вали вигоди з общинних угідь і пасли там худобу, а лорди щоб не пасли там худоби і не діставали звідти вигід.

(12) Ми просимо, щоб феодарії⁴ у ваших графствах, поки вони перебувають на посаді, не могли виступати як чиї-небудь порад­ники, щоб служба королю виконувалася сумлінно; [ми просимо], щоб на цю посаду щороку обиралася общинами графства сумлінна людина.

(13). Ми просимо вашу милість узяти всі права на маноріальні суди в свої руки, щоб усі могли спокійно користуватися общин­ними угіддями і всіма [зв’язаними з ними] вигодами.

(14). Ми просимо, щоб копігольдерські землі, надмірно опо­датковані рентами, йшли так само, як і в перший рік царювання Генріха VII, і щоб після смерті держателів або під час продажу ці землі оподатковувались легким митом, наприклад, каплуном або помірною сумою грошей, тільки для того, щоб не забувалося [що дана земля – копігольд].

(15). Ми просимо, щоб священики не могли бути капеланами і взагалі не були на службі у впливових осіб, але жили на своїх бенефіціях, щоб парафіяни могли бути навчені законові божому

(16) Ми просимо, щоб усі кріпаки були зроблені вільними, бо бог визволив усіх, проливши свою дорогоцінну кров.

(17). Ми просимо, щоб ріки були вільні і віддані у загально користування для рибної ловлі і проїзду.

(18). Ми просимо, щоб ваші ісчитори (escheators)⁵ або феода­рії допускали па посади тільки тих, хто має безпосередньо від короля держання з доходом не менш 40 фунтів на рік.

(19). Ми просимо, щоб бідним морякам і рибалкам залишався цілком прибуток від ловлі дельфінів, касаток, китів і всяких вели­ких риб, і нехай це не буде на шкоду [інтересам] вашої милості.

(20). Ми просимо, щоб кожний забезпечений [парафіяльними доходами] священик або вікарій, який має бенефіцій з доходом у 15 фунтів на рік або більше, був зобов’язаний особисто, або запросивши вчителя, вчити дітей бідних парафіян книгам, які називаються катехізис і молитовник.

(21). Ми просимо, щоб не дозволялося лордам манорів брати землю у фригольд і перездавати її по копії протоколу маноріальної курії на своє велике збагачення і розорення ваших бідних підданих.

(22). Ми просимо, щоб священик або вікарій, забезпечений парафіяльними доходами, одержував замість усяких десятин, які збираються нині, тільки 8 пенсів з кожного нобля⁶, цілком скасовуючи всяку іншу десятину, щоб запобігти спорам і тяжбам, які щодня виникають між ними і їх бідними парафіянами.

(23). Ми просимо, щоб ніхто рангом нижче [рицаря або сквайра] не тримав кроликів на своєму фригольді або копігольді; або я; їх слід тримати в загородці, так щоб вони не могли завдавати шкоди громаді.

(24). Ми просимо, щоб нікому, якого б звання він не був, на­далі не дозволялося продавати право опіки над неповнолітнім; і якщо цей неповнолітній досягне повного віку, він повинен мати цілковиту свободу вибору в справі шлюбу. Виняток допускається лише для королівських опік.

(25). Ми просимо, щоб ніхто, маючи свій манор, не управляв одночасно маєтком іншого лорда, а тільки своїм.

(27). Ми просимо вашу милість дозволити і наказати своєю милостивою грамотою за великою печаткою, щоб обрані вашим бідним народом комісари, або ті з них, кого ваша величність і ваша рада вважатиме підходящим і призначить, відновили і привели в дію всі ті хороші закони, статути, прокламації та інші ваші заходи, які були приховані вашими мировими суд­дями⁷, шерифами, ісчиторами (escheators) та іншими вашими чиновниками від вашого бідного народу, починаючи з першого року царювання Генріха VII.

(28). Ми просимо, щоб ваші чиновники, які провинилися перед вашою милістю і кривдили ваш народ та викриті в цьому скаргою вашого бідного народу, сплатили всім цим бідним людям, які тут зібралися, по 4 пенси за кожний проведений тут день.

(29). Ми просимо, щоб лорди, рицарі, сквайри і джентльмени не відгодовували і не розводили великої худоби та овець інакше як для потреб свого дому, якщо вони одержують із своїх земель не менше 40 фунтів чистого доходу.

¹ Повстання Роберта Кета – найбільший після повстання Уота Тайлера селянський рух в Англії. Повстання відбувалося в липні – серпні 1549 р. в графстві Норфок (східна Англія); в русі брали участь також селяни сусідніх графств, особливо Сеффоку. Повстанці захопили Поріч (головне-місто Норфокського графства) і утворили біля нього озброєний табір, в якому було близько 20 тис. чоловік.

² Бушель – міра сипких тіл, дорівнював близько 36,3 літра.

³ Податок за охорону замка сплачувався лордом королю замість обо­в’язкової тоді гарнізонної служби. Blanch farm і office lands – винагорода бейліфам (прикажчикам) та іншим службовим особам маєтку за їх службу.

⁴ Феодарій – королівський чиновник, який завідував земельними володіннями, що переходили в опіку короля після смерті лордів і рицарів, які держали землю безпосередньо від корони.

⁵ Ісчитори – королівські чиновники, які завідували земельними володіннями померлих держателів корони до переходу цих земель у коро­лівську опіку.

⁶ Старовинна монета вартістю в 6 шилінгів і 8 пенсів.(26). Ми просимо, щоб ніякий лорд, рицар або джентльмен не брав в оренду права призначати на церковні посади.

⁷ Мирові судді призначалися королем з місцевого дворянства і вико­нували свої обов’язки безплатно; в епоху Тюдорів і Стюартів вони були найважливішим судово-адміністративним органом у графствах, здійснюючи на місцях поміщицьку диктатуру.

 

(Підписи)

Роберт Кет, Томас Олдріч, Томас Код ⁸

⁸ Томас Код був у 1549 р. на посаді мера (міського голови) Норіча; Томас Олдріч був олдерменом, тобто членом міської ради Норіча.

8. АКТ ПРО ПОКАРАННЯ ДЛЯ БРОДЯГ І ВПЕРТИХ ЖЕБРАКІВ (1597 р.)

І. Для боротьби з бродягами і впертими жебраками ухва­люється владою цього парламенту..., що мирові судді в граф­ствах і містах цього королівства і князівства Уелс на своїх четвертних сесіях... повинні ухвалювати постанови про влашту­вання... одного або кількох поправних будинків у своїх графствах і містах...

III.... Кожен, хто цим актом визнається бродягою або впертим жебраком, схоплений після найближчого великодня під час жебрання, бродяжництва або бешкетування в якому-небудь місці в цьому королівстві або в князівстві Уелс, повинен бути після свого арешту, за розпорядженням мирового судді, констебля або десяцького..., роздягнений наголо вище пояса і публічно битий, батогом, поки його або її спина не вкриється кров’ю, а потім їх слід пересилати з парафії до парафії... найближчим шляхом до тих парафій, де вони народились, якщо ці парафії відомі..., а якщо вони невідомі, то до тих парафій, де він або вона жили під покаранням протягом року, і там вони повинні найнятися на роботу, як слід чесним людям; а коли невідомо, де вони останнім часом проживали, то їх слід посилати до тієї парафії, через яку вони востаннє пройшли без покарання. І після покарання батогом дана особа одержує свідоцтво, підписане мировим суддею... з при­кладенням його печатки, яке свідчить, що ця особа була покарана, згідно з цим актом, з зазначенням дня і місця покарання і того місця, куди дана особа направляється, і того часу, який їй даний для того, щоб прибути в це місце під страхом відповідальності. І якщо ця особа з своєї вини не виконає наказу, який міститься в даному свідоцтві, то її слід негайно охопити і покарати батогом, і робити це кожного разу, як нею буде порушений який-небудь з пунктів цього статуту...; а така покарана батогом особа, про яку невідомо, де вона народилась або де останнім часом проживала протягом року, повинна бути відправлена урядовими особами села, через яке вона востаннє проходила без покарання, до по­правного будинку тієї округи, в якій лежить село, або до загальної тюрми графства чи місцевості; і там вона повинна залишатись і працювати, поки не буде їй знайдена яка-небудь служба.

IV... Коли виявиться, що хто-небудь з цих бродяг є небез­печним для простолюду тієї місцевості, де його взяли, і взагалі не може бути виправлений від свого бродяжницького життя за­ходами цього статуту, то в кожному такому випадку мирові судді округ, де він буде взятий,... можуть ув’язнити такого бродягу до виправного дому або до тюрми графства аж до найближчої чет­вертної сесії,... і тоді за рішенням цих суддів або більшості з них [ці бродяги] можуть бути вигнані з цього королівства і всіх його володінь і на державні кошти заслані в ті заморські країни, які будуть призначені для цього таємною радою її величності або її наступників,... або ж довічно відправлені на казенні галери... і якщо хто-небудь із засланих бродяг повернеться назад до якої-небудь місцевості цього королівства або князівства Уелс, не маючи на те законного дозволу, то такий злочин каратиметься стратою...