Капітуляція в Санта Фе – 17 квітня 1492 р

З «ЛИСТА» КОСМОГРАФА ТОСКАНЕЛЛІ ФЕРНАНДО МАРТШЕСУ, ПРИДВОРНОМУ КОРОЛЯ АЛЬФОНСА V ПОРТУГАЛЬСЬКОГО

(15 червня 1474 р.)

Христофор Колумб (1451 [? – 1506), переселившись з Ге­нуї, звідки він був родом, в Португалію, як видно, близько 1476 p., багато займався питанням про морський шлях в Індію через західний (Атлантич­ний) океан. Існує легенда, що друг Колумба Мартінес, придворний короля португальського Альфонса V, зацікавив цим проектом короля, який до­ручив Мартінесу запитати відомого флорентинського астронома і космографа Паоло Тосканеллі про можливість такого шляху. Незважаючи на те, що подана нижче «відповідь Тосканеллі» є, найімовірніше, фальшивкою» все ж вона добре передає географічні уявлення XV –XVI століть.

Найласкавіший король¹бажає, щоб я висловився з приводу цього питання або, скоріше, наочно усвідомив його, так щоб навіть люди, мало освічені, могли узнати і зрозуміти цей шлях. Хоч я добре знаю, що існування такого шляху може бути дове­дене на підставі кулястої форми землі, все ж, щоб зробити пи­тання більш ясним і полегшити справу, я вирішив показати шлях на мореплавній карті. Тому посилаю його величності на­креслену мною власноручно карту, на якій показано ваші береги і острови, звідки ви повинні почати плавання безперервно на захід, і місця, куди ви припливете, і як далеко ви повинні дер­жатися від полюса або від екватора, і який простір або скільки миль ви повинні проплисти, щоб досягти місць, де в найбільшій кількості є всілякі прянощі і дорогоцінне каміння. Не дивуй­тесь, що я називаю заходом країни, де ростуть прянощі, тоді як їх звичайно називають сходом, бо люди, які пливуть усе на за­хід, потрапляють у ці країни, пливучи по другий бік земної ку­лі... Я позначив на карті різні місця, куди ви можете приплисти, до відома мореплавців на той випадок, коли через вітер або якусь іншу несподіванку вони пристануть до якого-небудь місця, куди не мали наміру приставати, – а почасти для того, щоб вони могли довести жителям тих місць, що вони дещо знають про їх країну, а це, звичайно, буде корисно. Розповідають, що на тих островах немає жителів, крім купців, бо кількість мореплавців з їх това­рами така велика, що в усьому світі не знайдеться їх стільки, скільки в одному дивовижному порту, який зветься Зайтоном. Розповідають, що в цьому порту щороку розвантажуються сто великих кораблів, на яких привозять прянощі. Ця країна густо населена і дуже багата; там багато провінцій, королівств і багато­людних міст, які перебувають під владою одного государя, що зветься Великим ханом, тобто царем царів, які живуть здебіль­шого в провінції Китаї. Його попередники 200 років тому хотіли вступити в союз з християнським світом. Вони посилали до нас просити вчених богословів, щоб дістати від них освіту².

Але посланці, натрапивши в дорозі на перешкоди, повернулись. На­віть в часи Євгенія³ до нього прийшов звідти один чоловік і говорив про їх велику прихильність до християн. І я довго го­ворив з ним про різні речі, про їх величезні царські палаци, про нечувану довжину і ширину їх річок, так що на одній річці стоїть до 200 міст з мармуровими мостемрі, дуже довгими, широкими і оздобленими колонами. Країну цю латинянам варто пошукати не тільки тому, що звідти можна добути великі скарби – золото, срібло і різне дорогоцінне каміння та прянощі, але й ради її вчених людей, філософів і досвідчених астрологів, а також ради того, щоб узнати, як управляється така могутня і блискуча краї­на і як вона веде свої війни. Ось моя відповідь на вимогу його королівської величності, наскільки дозволили мені короткий строк і мої заняття. Надалі я готовий відповідати його велич­ності, коли він захоче.

Флоренція, 15 червня 1474 р.

Примітки:

¹ Альфонс V Португальський.

² Мова йде, очевидно, про посольство Хубілай-хана (1259 – 1294 рр.) до папи.

³ Папи Євгенія IV (1431 – 1447 рр.).

КАПІТУЛЯЦІЯ В САНТА ФЕ – 17 квітня 1492 р.

Капітуляція – це угода, яка укладалася кастільською короною і тими, хто виявив бажання за свій власний рахунок або на кошти королів­ської казни відправитись за море на розшуки нових земель, або для за­воювання нових територій. Перші капітуляції були укладені під час завою­вання Канарських островів (кастільського форпосту на шляху з Європи у східні і західні Індії) і відносяться до 70-х і 80-х років XV ст.

Звичайно капітуляції надавали першовідкривачам і завойовникам (конкістадорам) титулів королівських намісників («аделаптадо», «генерал-капітан», «губернатор») у нових приєднаних до Кастілії територіях і певних фіскальних прав. Проте корона зберігала за собою верховну юрисдикцію на землях, якими правили її аделантадо або губернатори. За королем і його чиновниками залишалися судові функції, король посилав спеціальних аген­тів для збирання податей, керував діяльністю ревізорів, скарбників, ауди­торів, які пильно стежили за тим, щоб правитель даної області не переви­щив повноважень, зафіксованих в капітуляції.

В XVI ст., коли в заокеанських колоніях була створена коронна адмі­ністрація, характер капітуляцій змінюється: надавані ними права зву­жуються, а в кінці століття капітуляції укладаються вже дуже рідко.

Капітуляція, підписана Ізабеллою і Фердінандом з Колумбом, – до­кумент величезної історичної ваги. Він цікавий не тільки тому, що містить у собі умови, яких великий мореплавець добився напередодні своєї першої подорожі. В цій капітуляції уже ясно намічаються основні тенденції іспан­ської колоніальної політики: прагнення знайти нові джерела доходу і ба­жання закріпити за короною невід’ємне право експлуатації всіх нововід­критих земель. Королі декларують, що вони і тільки вони є сеньйорами і володарями ще не відкритих земель. Через рік їх претензії на панування над усіма морями і землями західної півкулі закріпить у своїй буллі папа Олександр VI. Але вже в 1492 р., до того як Колумб пристав до берегів островів Антільського архіпелагу, Ізабелла і Фердінанд проголосили свої суверенні права на заморські території.

Даючи Колумбу титули адмірала, віце-короля і губернатора, королева і король, як це видно з їх примітки до п. 4 капітуляції, дуже неохоче погоджуються на те, щоб Колумбу належало право суду при здійсненні тор­говельних угод. Пізніше, коли Колумб оселився на острові Еспаньйола, він скоро переконався, що і всі пункти капітуляції, які стосувалися його фіскальних прав, лишаються мертвою буквою. Корона наприкінці 90-х років XV ст. встановила новий порядок прибуткових відрахувань на користь Колумба, для нього дуже невигідний, а потім взагалі позбулася «адмірала і віце-короля», посадивши на Еспаньйолі своїх чиновників. Титул адмірала, правда, залишився за потомками Колумба, а син його Дієго один час навіть управляв «Індіями», але основні умови капітуляції короною були порушені.

 

Умови, які просить дон Хрістобаль Колон [Колумб] і на які їх високості погодились в нагороду за те, що буде відкрите в мо­рях-океанах, в плаванні, яке має він, з божою поміччю, здійс­нити на службі їх високостей.

По-перше: ваші високості, як сеньйори і володарі зазна­чених морів-океанів, призначають віднині згаданого дона Хрістобаля Колона своїм адміралом на всіх островах і материках, які він особисто і завдяки мистецтву своєму відкриє і здобуде в цих морях: на час його життя і його спадкоємцям і потомкам навічно з усіма привілеями та прерогативами цього титулу, які були дані Алонсо Енрікесу, покійному адміралові Кастілії, та іншим попередникам його у згаданому званні, в межах їх округ.

Угодно їх високостям.

Далі: ваші високості призначають згаданого дона Хрістобаля Колона своїм віце-королем і головним губернатором на всіх згаданих материках і островах, які він, як уже відзначалось, відкриє або здобуде у згаданих морях; і хай буде управляти він кожним з них і яким завгодно з-поміж них і намічати осіб для виконання різних обов’язків, а вашим високостям полишається обрати того, кого вони вважають найбільш придатним. І так бу­дуть краще управлятися землі, відкриття і здобуття яких на благо ваших високостей допустить наш Господь.

Угодно їх високостям.

Далі: з усіх і всіляких товарів, чи то будуть перла чи до­рогоцінне каміння, золото чи срібло, прянощі та інші речі і пред­мети будь-якого роду, виду і назви, що будуть куплені, обмі­нені, знайдені або придбані в межах згаданого адміралтейства, дарованого віднині дону Хрістобалю Колону, хай матиме він і залишить за собою десяту частину всього, що є, враховуючи всі витрати, зроблені при цьому, так, що з усього, що залишиться чистим і вільним, хай візьме він згадану десяту частину для самого себе і хай зробить з нею, що захоче, віддавши решту де­в’ять частин вашим високостям.

Угодно їх високостям.

Далі: в разі, коли з-за товарів, які він привезе із згаданих островів і земель (що, як згадувалося раніше, будуть придбані або відкриті), або з-за тих товарів, що в обмін на вказані вище будуть одержані від тутешніх купців, виникне яка-небудь тяжба в місці, де згадані торгівля або обмін провадитимуться, – завпеди в такому спорі і тяжбі адміралові буде дана перевага; прохання до їх високостей, щоб вони дозволили такі тяжби розглядати адміралові або його намісникові, а не іншому судді, і щоб так віднині було встановлено.

Буде угодно і визнається справедливим їх високостями, якщо тільки таке право дійсно належить до згаданих обов’язків адмі­рала та його імені, задовольнити прохання.

Далі: може згаданий дон Хрістобаль Колон, якщо він того хоче, брати участь у спорядженні всіх призначених для згаданої торгівлі і міни кораблів кожного разу, коли такі кораблі споряджаються, оплативши восьму частину всіх витрат по споря­дженню; а також дозволено йому одержувати і залишати за собою одну восьму частину прибутку, який дає така армада.

Угодно їх високостям.

Дано з відповідями вашої високості в кінці кожного розді­лу, в Санта Фе, що під Гранадою 17 квітня року від народження нашого спасителя Ісуса Христа 1492 p.

Я, король.

Я, королева.

З наказу короля і королеви: Хуан де-Колона.