Блок завдань і запитань для самоконтролю. Тема: словники у професійному мовленні

ТЕМА: Словники у професійному мовленні

Контрольні запитання:

1. Що таке лексикологія і лексикографія? За яким словником можна з’ясувати походження цих слів?

2. Яку функцію виконують словники й інші довідкові джерела?

3. Чи часто вам доводиться користуватися словниками? Якими словниками ви користуєтеся найчастіше? З чим це пов’язано?

ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомтеся з різними типами словників, з передмовами і поясненнями до словників, з принципами побудови словникової статті відповідно до типу словника.

Складіть статті для тлумачного словника української мови на слова година, час, доля.

Складіть статтю для синонімічного словника, дібравши синоніми до слів іти, говорити, мир.

Складіть статтю для фразеологічного словника на фразеологізми точити ляси, зашпори зайшли, допекти до живого, виміняли шило на мило.

2. Ознайомтесь з прикладами тлумачення слів у “Словнику української мови” і дайте відповіді на такі запитання (кожну відповідь ілюструйте прикладами):

- Які граматичні форми подає словник для іменників, дієслів і прикметників? Як вони подаються у словнику?

- Які граматичні вказівки та інші ремарки вжито у прикладах? На що вони вказують?

- В якій послідовності тлумачаться у словнику багатозначні слова?

- Як позначаються у словнику омоніми?

- Чи є в прикладах синоніми і антоніми до слів, які тлумачаться?

3. Ознайомитися з кількома статтями, вміщеними в УРЕ, про видатних людей нашої держави (або в “Педагогічній енциклопедії” про видатних педагогів), відзначити особливості викладу матеріалу в них.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й

СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗНАНЬ

 

1. У яких значеннях уживається слово “лексикографія”?

2. Що вивчає розділ мовознавства “Лексикографія”?

3. З якою метою укладаються словники? Прочитати слова М.Т.Рильського, що звучать як порада для користування словниками. Чому у вислові згадані прізвища Грінченка, Даля?

4. Як поділяються словники за призначенням і характером викладу матеріалу?

5. У чому відмінність між енциклопедичними та лінгвістичними словниками?

6. Які є типи лінгвістичних словників? Яке призначення й особливості кожного з них?

7. Порівняйте “Орфоепічний словник” і “Орфографічний словник української мови”. Що в них спільного?

8. Чим відрізняється перекладний словник від тлумачного?

9. Охарактеризувати найважливіші словники української мови. Якими словниками Ви користуєтесь найчастіше?

10. Охарактеризуйте перший і другий етапи розвитку лексикографії в Україні.

11. У чому полягає специфіка третього етапу розвитку лексикографії в Україні?

12. Яких здобутків досягла українська лексикографія на четвертому етапі розвитку?

Практичне заняття № 4

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

 

1. Поняття про етикет, мовний етикет, регістр спілкування, тональність спілкування. Основні правила спілкування.

2. Етикетні мовні формули у структурі мовного етикету.

3. Стандартні етикетні ситуації. Статус учасників етикетної ситуації. Поняття міжособистісної дистанції.

4. Мовленнєвий етикет вчителя-словесника.

 

ЛІТЕРАТУРА

Базова

1. Богдан С. Мовний етикет українців: традиції і сучасність / Світлана Богдан. – К.:Рідна мова, 1998. – 476 с.

2. Коваль А.П. Ділове спілкування: [посібник] / А. П. Коваль. – К.: Либідь, 1992. – 280 с.

3. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування: [навч. посіб. з етикету для студентів] / О. В. Кубрак. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2002. – 208 с.

4. Культура української мови: Довідник. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.

5. Культура фахового мовлення: [навч. посіб.] / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці: Книги XXI, 2006. – С. 76-128.

6. Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура фахової мови: [навч. посіб.] / Л. І.Мацько,Л. В. Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. –360 с.

7. Плющ Н. П. Формули ввічливості у системі українського етикету / Н. П. Плющ // Українська мова і сучасність. – К., 1991. – С. 92-98.

8. Шевчук СВ., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: [підручник] / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К.: Алерта, 2011. – 696 с.

 

Допоміжна

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: [навч. посіб.]/ Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2. Біляєв О.М. Культура мовлення вчителя-словесника / О. М. Біляєв // Дивослово. – 1995.– № 8. – С. 37-42.

3. Біляєв О.М. Лінгвістичний аналіз мовлення вчителя / О. М. Біляєв // Українська мова і література в школі. – 1990. – № 1. – С. 39-41.

4. Біляєв О.М. Про культуру мовлення вчителів-словесників, учителів загалом і не лише словесників / О. М. Біляєв // Урок української. – 2000. – №. 1. – С. 23-27.

5. Сербенська О. Культура усного мовлення: Практикум: [навч. посіб.].– К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 204 с.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Засвоєння основних понять і критеріїв культури фахової мовиі мовлення, правил поведінки, які регламентують взаємини міжлюдьми у різних спілкувальних ситуаціях;вироблення умінь і навичок послуговування впорядкованою парадигмою знаків у різних етикетних комунікативних ситуаціях;виховання ввічливості, поваги, ґречності, толерантності, чемності.

Студенти повинні знати:

- поняття культури мови і мовлення;

-комунікативні ознаки культури мовлення;

-що таке етикет взагалі, мовний, мовленнєвий і спілкувальнийетикет;

- правила спілкувального етикету;

- стереотипні, узвичаєні словесні формули для кожної типовоїспілкувальної етикетної ситуації та особливості їх застосування.

Студенти повинні вміти:

-дотримуватися правильності, змістовності, логічності, багатства, точності, виразності, доречності й доцільності у висловленні думки;

-дотримуватися правил мовленнєвого етикету під час вітання,прощання, висловлення відмови, співчуття та ін.;

• вільно відтворювати стійкі мовні формули за правилами ≪спілкувальної гри≫, узвичаєної в мовній спільноті.

 

ЗАВДАННЯ

Підготувати доповідь на тему «Культура мовлення вчителя» за орієнтовним планом: 1) професійна мовнокомунікативна компетенція;складові мовної компетенції; 2) мовлення вчителя як показник і складова педагогічної майстерності; 3) комунікативний стиль учителя; 4) труднощі у мовленні майбутнього вчителя-словесника.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Етикет – це кодекс правил поведінки, що регламентують взаєминиміж людьми у різних ситуаціях.Нині узвичаєно виокремлювати за сферою використання діловийетикет – норми поведінки і спілкування різних соціальних груп. Визначальна ознака його – співпраця і взаємопорозуміння.

Основну частину етикету загалом становить мовний, мовленнєвийі спілкувальний етикет, які нині виокремлюють авторитетні фахівціз проблем культури спілкування.Основою людських взаємин є спілкування. Спілкування – це діяльність людини, під час якої відбуваєтьсяцілеспрямований процес інформаційного обміну. Отже, під час спілкування найперше враховуються особливості мовного етикету. Мовний етикет – це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул івиразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливостіорієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотриманнявласної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальнихвзаємин, соціальної культури загалом.

Формування мовного етикету:

1. Мовний етикет визначається обставинами, за яких відбуваєтьсяспілкування. Це може бути ювілей університету, нарада, конференція, прийом відвідувачів, ділові перемовини та ін.

2. Мовний етикет залежить від соціального статусу суб'єкта і адресата спілкування, їх фаху, віку, статі, характеру, віросповідання.

3. Мовний етикет має національну специфіку. Кожний народ створив свою систему правил мовного етикету.

Мовний етикет як соціально-лінгвістичне явище виконує такі функції:

ü контактопідтримувальну – встановлення, збереження чи закріплення стосунків адресата й адресанта;

ü ввічливості (конотативну) – прояв чемного поводження членівколективу один з одним;

ü регулювальну (регулятивну) – регулює взаємини між людьмиу різних спілкувальних ситуаціях;

ü впливу (імперативну, волюнтативну) – передбачає реакцію співбесідника – вербальну, невербальну чи діяльнісну;

ü звертальну (апелятивну) – привернення уваги, здійснення впливуна співбесідника;

ü емоційно-експресивну (емотивну), яка є факультативною.

Усі названі функції мовного етикету ґрунтуються на комунікативнійфункції мови.

Мовленнєвий етикет – реалізація мовного етикету в конкретнихактах спілкування, вибір мовних засобів вираження.Мовленнєвий етикет – поняття ширше, ніж мовний етикет і маєіндивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формулнайбільш потрібну, зважаючи на її цінність. Якщо ми під час розповідінадуживаємо професіоналізмами, термінами і нас не розуміють слухачі, то це порушення мовленнєвого етикету, а не мовного.

У постійних системних відношеннях із словесними формуламиввічливості перебувають немовні (невербальні) засоби вираження.Сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послуговуються у різних комунікативних ситуаціях, становить спілкувальнийетикет. Спілкувальний етикет – це гіперпарадигма, яку мовці відтворюютьза правилами, узвичаєними в певній мовній спільноті. Йому властиванаціональна своєрідність, ідіоетнічність.

Стандартні етикетні ситуації:

ü Вітання та побажання

ü Звернення до незнайомої людини

ü Привернення уваги до себе

ü Знайомлення

ü Порада, пропозиція

ü Згода

ü Відмова

ü Розрада

ü Співчуття

ü Схвалення

ü Зауваження, докір

ü Висловлення сумніву

ü Висловлення власного погляду

ü Комплімент

ü Комплімент

ü Прощання