Позичати - запозичати, запозичувати

Позичати, позичити. 1. (що, кого в кого). Брати щось, когось для тимча­сового користування, в борг у кого-небудь. До його приходили позичати грошей (Б.Грінченко); Мене пани з Кракова позичали у мого пана, щоб я їм руду шукав (Н.Рибак).

2. (що, чого, кого кому). Давати щось, когось у борг, для тимчасового користування кому-небудь. Я йому позичав осі (Ганна Барвінок).

Запозичати / запозичувати, -ую, -уєш, запозичити. Переймаючи щось, засвоювати, робити своїм надбанням. Добрі приклади варто запозичати (В.Собко); Епічна поема запозичує композиційні форми у лірики, причому форми ці дуже різноманітні (А.Ма­лишко); / зараз, перечитуючи книж­ки, які написав Олесь Васильович за час нашого знайомства, я не знайшов жодного оповідання, жодної фрази або сюжету, який би він хоч частково за­позичив у мене (О.Донченко). В зна­ченні "позичати" невживане, напри­клад: Сьогодні ось запозичила гривню й купила хліба.

ПОЗНАЙОМИТИСЯ - ОЗНА­ЙОМИТИСЯ

Познайомитися, -млюся, -мишся. 1. (з ким). Завести, почати знайомст­во з кимсь. — Познайомимось ближче. Зовуть мене Валерій Іванович, я — ди­ректор школи (О.Гончар).

2. (з ким-чим). Те саме, що ознайо­митися.

Ознайомитися (з ким-чим). Дістати відомості про когось, щось, набути знань у чомусь. З світовими класика­ми я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій школі (С.Васильченко); — Ви дозволите ме­ні ознайомитися з вашими документа­ми? (Ю.Смолич).

позов див. позив.

покажчик див. показник.

ПОКАЗНИЙ - ПОКАЗбВИЙ

Показний. 1. Який привертає увагу певними позитивними якостями; по­мітний, привабливий: показна люди­на, показна зовнішність.

2. Розрахований на ефект, навмис­но підкреслений: показна веселість, показне геройство.

Показовий. 1. Який указує на щось, характеризує що-небудь: показовий приклад, показова ознака.

2. Прилюдний: показові змагання, показовий суд.

3. Який є взірцем: показовий урок, показова школа, показове господар­ство.

ПОКАЗНИК - ПОКАЖЧИК Показник, -а. Свідчення, доказ, ознака чогось; переважно в мн. — ре­зультати, дані про досягнення чогось тощо: показник зрілості, показник культури, показники про роботу, еко­номічні показники.

пол

Покажчик, -а. Знак, що вказує на напрям руху, розташування чогось; контрольно-вимірний прилад; довід­кова книжка або довідковий список: покажчик дороги, покажчик темпера­тури води, алфавітний покажчик літератури.

показовий див. показний.

ПОКОРА - ПОКІРНІСТЬ, ПО­КІРЛИВІСТЬ

Покора (кому, чому, перед ким-чим і без додатка). Беззаперечна готов­ність виконувати чужі накази, розпо­рядження, вимоги тощо: покора ба-тькові, рабська покора, тримати в по­корі.

Покірність, -ності, ор. -ністю, по­кірливість, -вості, ор. -вістю (кому, чо­му і без додатка). Властивість покір­ного: безсловесна покірність (покірли­вість), покірність (покірливість) долі.

ПОКРАЩАТИ - ПОКРАЩИТИ -ПОЛІПШИТИ - ПОЛІПШАТИ

Покращати, неперех. Стати кра­щим; поліпшитися.

Покращити, перех. Те саме, що по­ліпшити.

Поліпшити, перех. Зробити кра­щим, досконалішим за якістю, влас­тивістю тощо.

Поліпшати, неперех. Те саме, що покращати.

полив'яний див. половий.

ПОЛИШАТИ¹, недок. розм. У зна­ченні "залишати" вживається тільки тоді, коли йдеться про багатьох осіб або про ряд предметів чи явищ. Й звірі, як відомо, полишають сліди. Німий же був безслідний (П.Загре-бельний).

ПОЛИШАТИ², док. Залишити всіх або багатьох, все або багато чогось;

позалишати. Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підхо­дити до веселих співаків (Н.Коб-ринська).

ПОЛІ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "чис­ленний", "багато"; пишеться разом: полівітаміни, поліекран. Пор. моно...

полігамія див. бігамія.

ПОЛІЙ¹, -я, ор. -єм, розм. Поліль­ник. Полії пололи буряки.

ПОЛІЙ², полою, ор. полбєм. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Словник Б.Грінченка).

поліпшити — поліпшати див. покра­щати.

ПОЛІТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову політичний; пишеться разом: політемігрант, по­літосвіта.

політура див. палітурка.

ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ. 1. Який стосу­ється поліції; у знач. ім. — особа, яка перебуває на службі в поліції: поліцей­ський наглядач, поліцейський чиновник. Коли чую, мене тягне за руку поліцейсь­кий (І.Нечуй-Левицький).

2. Який спирається на владу по­ліції; який характеризується грубим насильством і сваволею: поліцейські заходи, поліцейські репресії.

ПОЛОВИЙ - ПОЛОВ'ЯНИЙ -ПОЛИВ'ЯНИЙ

Половий. Блідо-жовтий; про масть тварин — світло-рудий. Скільки оком скинеш — нив'я... там полові, там чор­ні, там зелені, аж голубі, там білі, як молоко (Панас Мирний); Попереду іш­ла полова корова із зіркою на лобі (Г.Косинка).

Полов'яний. Виготовлений з поло­ви. Полов'яний хліб — не голод (при­казка).

пол

Полив'яний. Покритий склоподіб­ним сплавом — поливою (про кера­мічні вироби): полив'яні миски, поли-в 'яні глечики.

ПОЛОВИНА. Одна з двох рівних частин чогось; якась частина або пев­на кількість чогось. Дощана перего­родка ділила на дві рівні половини за­сторонок (М.Стельмах); Половина са­ду квітне, половина в'яне (пісня); Рід­на хата на дві половини, Тихий спокій дитячого сну. Перед вами не маю про­вини, А завжди відчуваю вину (Г.Чу- бач). Однак у розмовній мові це сло­во може означати також одну з двох нерівних, нерівноцінних частин. Ми­ша більшу половину екзаменів видер­жав (Леся Українка); Продав Чіпка більшу половину соломи (Панас Мир­ний); — Адже у нас у полку без зброї добра половина, чоловік до півтисячі (А. Головко).

ПОЛОВИННИЙ - ПОЛОВИН­ЧАСТИЙ

Половинний. Який дорівнює поло­вині чогось, становить половину то­що: половинна цегла, половинний заро­біток, половинна доза.

Половинчастий. Який складається із стулок, стулковий; переносно — позбавлений цілісності, послідовнос­ті, компромісний: половинчасті две­рі, половинчасті заходи, половинчасті рішення.

полов'яний див. половий.

положення див. стан.

полу... див. напів...

ПОЛУНИЦІ, ПОЛУНИЦЯ - СУ­НИЦІ, СУНИЦЯ

Полуниці, -ниць, мн. Переважно городні, культурні ягоди; полуниця — одна ягода, один кущ, рідше — збір­не. Уже полуменіли полуниці На грядці,

що торік я засадив (М.Рильський); Спілі полуниці найсолодші в липні: Від них руки пахнуть, губенята липнуть (Г.Чубач); Я дві червоні полуниці приніс тобі (В.Сосюра); — Яке ж я маю пра­во їсти тепличну полуницю, коли в лю­дей і чорного хліба нема? (М.Стель­мах).

Суниці, -нйць, мн. Переважно ди­кі, лісові ягоди; суниця — одна ягода, один кущ, рідше — збірне. — Піду ж я, мамо, назбираю вам суниць (Г.Квіт-ка-Основ'яненко); В траві зоріли до­стиглі суниці (Є.Гуцало); Навколо цих пеньків літо щороку кораловим намис­том розсипає запашну суницю (М.Стель- мах).

помешкання див. приміщення.

ПОМІДбР - ТОМАТ

Помідор, -а. Городня рослина ро­дини пасльонових; плід цієї рослини: посадити помідори, мариновані по­мідори, нарізати помідорів.

Томат. 1. р. -а. Те саме, що помідор, але вживається рідше: солоні томати.

2. р. -у. Соус, паста з помідорів.

ПОМІТНИЙ - ПОМІТЛИВИЙ

Помітний. Який можна побачити, помітити; відчутний; важливий тощо: помітна стежка, помітний рум янець, помітне місце в мистецтві, помітний вітерець, помітна людина, помітний слід в історії. Пох.: помітність, поміт­но.

Помітливий, розм. Спостережли­вий. Пох. помітливість.

ПОМОРИ, ПОМОРЦІ - ПО­МОРЯНИ - ПОМОРНИК

Помори, -ів, поморці, мн. (одн. по­мор, -а, помбрець, -рця). Етнографіч­на група росіян, що живе на узбереж­жі Білого та Баренцового морів.

поп

Поморяни, -ян, мн. {оди. поморя­нин, -а). Одна з груп західнослов'ян­ських племен, що населяла прибал­тійську частину Польщі — Помор'я.

Поморник, -а. Водоплавний птах.

ПО-НАШОМУ - ПО НАШОМУ

По-нашому, присл. Як у нас, як ми бажаємо тощо. Невтесом всі його дра­жнили, По-нашому ж то звавсь Охрім (І. Котляревський).

По нашому, займ. з прийм. її я ви­мріяв собі в нонах глухих безсонних... Але не можна полюбить по нашому за­кону (В.Сосюра).

...ПИШКА. Кінцева частина скла­дних слів, що відповідає поняттям "робота", "спорудження": гідропо­ніка.

поодинокий див. одинокий.

попелястий див. попільний.

ПО-ПЕРШЕ - ПО ПЕРШЕ

По-перше, присл. Вживається як вставне слово при переліку на позна­чення першого пункту, а також у зна­ченні "перш за все". Галі, своєї стар­шої сестри, Вустимко, по-перше, не боїться, а по-друге, — їй нема коли шу­кати його (І.Багмут); — По-перше, хай встане (Є.Гуцало); — Поговорим, на­решті, як мужчини. По-перше. Ти зна­єш мою підпільну кличку? (М.Стель­мах).

По перше, займ. з прийм. З 20 бере­зня по перше квітня я буду у відря­дженні.

ПОПІЛЬНИЙ - ПОПЕЛЯСТИЙ

Попільний, 1. Який стосується по­пелу: попільні частинки, попільний блиск.

2. Те саме, що попелястий.

Попелястий. Кольору попелу; сірий: попеляста курка, попелясте во­лосся. Із-за обрію стали накочуватися

хмари, що громадилися все більше і більше, з білих робилися попелястими, потім стали бузиновими (Григорій Тютюнник).

ПОПО... преф. складний. Створю­ваним за його допомогою словам на­дає додаткового значення тривалості, достатності й повторюваності дії: по­побити, поповозити, поповчитися, по­погуляти, попоносити, попосміятися, попошукати. [Вустя:] Мало батько по­поробили на своїм віку? Нехай тепер вволю відпочинуть (М.Кропивниць-кий); Сіножать далеко — аж на пан­ському. Косили копиці. Вісім верстов — попоїдь (І.Микитенко); Ото попохо­диш за плугом, попотягаєш чепіги, то й, зрозуміло, втома бере своє (О.Ко­вінька). Тільки в утвореннях з дієсло­вом їсти (попоїсти) переважно відсут­нє значення тривалості дії. Орлу схо­тілось попоїсти (Є.Гребінка); На, по­поїж із медком паляниці (І.Манжура); — Може б, ти чого попоїла? — спита­ла Марія (І.Нечуй-Левицький). З від­тінком достатності дії ці утворення зустрічаються зрідка. Іди ти в Січ. Як Бог поможе, Там наїсися всіх хлібів, Я їх чимало попоїв. І досі нудно, як зга­даю! (Т.Шевченко); І заробітчани раді такі! Думка: хоч тиждень усмак по­живляться, попоїдять м'яса (Панас Мирний).

ПОПОЛОВИНІ - ПО ПОЛО­ВИНІ

Пополовині, присл. На дві рівні ча­стини; з однаковою домішкою чогось іншого. — Значить, все треба поділи­ти пополовині!(М. Стельмах); Очі., го­ріли, налиті сльозами пополовині з кро­в'ю (Панас Мирний); Його довга, тонка, закутана в укривала постать неначе переломилась і зігнулась пополо­вині (І.Нечуй-Левицький).

По половині, ім. з прийм.

поп

ПОПУЛЯРНИЙ - ПОПУЛЯРИ­ЗАТОРСЬКИЙ - ПОПУЛІСТСЬ­КИЙ

Популярний. Нескладний змістом і формою викладу, легкий для розу­міння, доступний, дохідливий; який став загальновідомим, визнаним: по­пулярна брошура, популярна лекція, по­пулярна енциклопедія, популярний пи­сьменник, популярні пісні.

Популяризаторський. Спрямова­ний на популяризацію; властивий популяризаторові: популяризаторські твори, популяризаторська робота.

Популістський. Пов'язаний з попу­лізмом — демагогічними заявами та обіцянками чи з необгрунтованими діями, розрахованими на здобуття якнайширшої популярності.

...ПОР. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "отвір", "прохід": бластопор, гастропор.

ПОРЕЙ - ПИРІЙ

Порей, -ю, ор. -єм. Дворічна ово­чева рослина родини лілійних, один з видів цибулі.

Пирій, -ю. Трав'яниста багаторіч­на рослина родини злакових (бур'ян).

ПОРІВНЯНИЙ - ПОРІВНЯН­НИЙ - ПОРІВНЯЛЬНИЙ

Порівняний. Дієприкм. від порівня­ти; у знач, прикм. — відносний: порів­няний у правах, порівняна тугоплав­кість.

Порівнянний. Якого можна порів­няти з іншими; спільномірний: порів­нянні величини, порівнянні поняття.

Порівняльний. Який грунтується на порівнянні; одержаний внаслідок порівняння: порівняльне вивчення мов, порівняльна анатомія, порівняльні дані, порівняльне підрядне речення.

поріднений див. споріднений, поріднитися див. зріднитися. ПОРОЖНИННИЙ - ПОРОЖ­НИСТИЙ

Порожнинний. В анатомії — пов'я­заний з порожниною: порожнинна операція.

Порожнистий. Який має всередині порожнину; виготовлений з порож­ниною всередині: порожнисті роги, порожнисте стебло, порожниста ку­ля.