Ординарний див. одинарний

Оркан див. аркан.

ОРНІТО... Перша частина склад­них слів, що відповідає поняттю "птах"; пишеться разом: орнітофау­на.

ОРОКИ - ОРОЧІ - ОРОЧОНИ

Ороки, -ів, мн. (одн. орок, -а). Не­велика народність, що живе на Саха­ліні.

брочі, -ів, мн. (одн. ороч, -а). На­родність, що живе на півдні Хабаров­ського краю.

Орочони, -ів, мн. (одн. орочон, -а). Самоназва групи південних евенків, що живуть у Забайкаллі, а також на­зва евенків Китаю.

ОРТ

ОРТО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "пря­мий", "правильний"; пишеться ра­зом: ортоатом, ортоефір.

ОРХЕСТРА. Майданчик для хору в Стародавній Греції.

ОСАВУЛ - ОСАВУЛА

Осавул, -а. 1. Виборна службова особа в Україні в XVII—XVIII ст.

2. Офіцерський чин у козачих вій­ськах Росії.

Осавула, -и, ч. Прикажчик у пан­ському маєтку.

ОСАД - ОСАД - ОСАДА

Осад, -у. Дрібні частки твердих ре­човин, що осідають у якомусь середо­вищі, осадок; осадові гірські породи, а також переносно: осаду чаї, залиши­вся неприємний осад від розмови.

Осад, -у. 1. Те саме, що осада 2. Ми з хлопчиком вселилися у пансіоні, у ве­ликому домі у два осади (Марко Вов­чок).

2. Садиба, двір.

Осада, заст. 1. Поселення. Осадчі., закладали нові осади (І.Нечуй-Ле-вицький).

2. Поверх, ярус. Пісню чути було і в домі єпископа Мелхиседека, на нижній осаді., мурованого двоповерхового бу­динку (О.Ільченко).

ОСВІДЧУВАТИСЯ, -уюся, -уєш-ся, освідчитися. Переважно зізнавати­ся в коханні; просити у жінки згоди стати дружиною. Чого той Шагай, властиво, хоче? Прецінь бачить, що вона йому прихильна, що вона його лю­бить? І чому не освідчується? Чому че­кає? (Б.Лепкий); Якби ти, Маргари-то, знала, скільки безсонних ночей, ле­жачи на печі, біля віконця, з якого віяло холодом, я мріяв освідчитися тобі в ко­ханні! (В. Дрозд).

освітлювати див. висвітлювати.

освічений див. грамотний.

освоювати див. засвоювати.

ОСЕЛЯ, -і, ор. -лею. 1. Житловий будинок разом з господарськими бу­дівлями; житло. На вигоні понад бал­кою., росло кілька груш і берестів: вид­ко було, що колись була тут оселя (О.Стороженко); Свіжий, холодний вітер обвіяв його, коли він вийшов з оселі (Г.Хоткевич).

2. Приміщення для проживання людей; житло.

ОСКАРЖУВАТИ, -ую, -уєш, ОС­КАРЖИТИ. Офіційно подавати заяву у вищу інстанцію, протестуючи проти якогось рішення, чиїх-небудь дій то­що: оскаржувати вирок, оскаржувати своє звільнення з роботи.

ославлювати див. уславлювати.

ОСНАЩЕННЯ - ОСНАЩЕНІСТЬ

Оснащення. 1. Постачання необ­хідних технічних засобів: оснащення підприємств високопродуктивним ус­таткуванням.

2. Сукупність усіх необхідних тех­нічних засобів підприємства, галузі народного господарства тощо: тех­нічне оснащення, оснащення металур­гійного заводу.

Оснащеність, -ності, ор. -ністю. Ступінь оснащення: висока технічна оснащеність промисловості, темпи оснащеності виробництва.

ОСНОВАНИЙ - ЗАСНОВАНИЙ

Оснований (на чому), дієприкм. Який грунтується на чомусь, в основі якого лежить те, про що йдеться: оснований на праці, оснований на ус­піхах, оснований на гнобленні.

Заснований. Крім іншого, вжива­ється у значенні "який кладе початок

ост

існуванню чогось, створює, організо­вує щось; створений, розпочатий". Одразу було знать, що ця колегія була заснована для дітей панських та маг­натських (І.Нечуй-Левицький); В по­ловині XVI в. заснована Січ (Леся Українка).

Основний див. головний.

ОСОБА - ОСОБИСТІСТЬ -ОСОБИНА, бСОБЕНЬ

Особа, р. мн. осіб. Окрема людина, індивід; людська індивідуальність, особистість; граматична категорія дієслів: особа невіддільна від суспільст­ва, службова особа, гармонійний розви­ток особи.

Особистість, -тості, ор. -тістю. Окрема людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки тощо; індивідуальність. З роками пе­ресвідчуєшся, що повноцінною особис­тістю можна назвати лише того, хто віддав належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П.Загребельний); — Я обстоюю те, щоб кожна людина мала найпов­нішу змогу розвинути свою особис­тість, свої здібності (Є.Гуцало).

Особина, рідше особень, -бня, ор. -бнем. Окремий живий організм: по­одинокі особини тюленя, сукупність особин одного виду, більш, як п ятсот особин зубра.

ОСОБИСТИЙ - ОСОБОВИЙ -ОСОБЛИВИЙ

Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить їй, персональний; який безпосеред­ньо стосується певної особи; який здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, осо­бисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий на­гляд.

Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий раху­нок.

Особливий. Який чимось виділя­ється серед інших; який має спе­ціальне завдання, призначення: особ­ливе значення, нічого особливого, особ­ливий запах, особлива увага, загін особ­ливого призначення.

особистість див. особа.

особовий — особливий див. особис­тий.

ОСОННЯ - ПІДСОННЯ

Осоння. Незатінене місце, що ос­вітлюється й обігрівається сонцем. Виїхали вони тільки о дев ятій, коли на осонні вже стало жарко (3.Тулуб); Довго спали вітри у ярах на припоні, Довго тиша гнітюча полями повзла, І стояли дерева німі на осонні, Знемага­ла в пилюці вечірня імла (В.Симонен-ко); Паня легко знайшла па ній свою улюблену гілку, на осонні, там черешні поспівали найраніше (В.Земляк); Ма­некени не люблять праці, їм би гріться під склом на осонні. Від неробства зро­слися їм пальці І думки в них як мухи сонні (Д.Павличко).

Підсоння. 1. Те саме, що осоння. На полях, що лежали на підсонні, то тут, то там починалися роботи (С.Чорнобривець).

2. Теплий, помірний клімат; клімат узагалі. Псується, зимнішає, гострішає підсоння. Висихає земля. Ви-мулюється водою позбавлений опіки дерева робочий гумус (М.Грушев-ський); Кожний рід рослини призвича­єний до підсоння своєї батьківщини (У.Кравченко).

ОСТЕО... Перша частина склад­них слів, що відповідає поняттям

ост

"кістка", "кісткова тканина"; пише­ться разом: остеомієліт, остеоскле­роз.

ОСТРІВ, -рова. Найменування, які виступають у ролі граматичної прикладки до слова острів і виражаю­ться відмінюваним іменником, зви­чайно не узгоджуються у відмінку з означуваним словом: на острові Ма­дагаскар, поблизу острова Шрі-Ланка, за островом Нова Земля. Узгодження буває в широковідомих найменуван­нях, які часто вживаються без родової назви (тобто без слова острів): біля ос­трова Цусіми (біля Цусіми), на острові Великобританії. Невідмінювані най­менування островів — чоловічого ро­ду: гарний Пуерто-Ріко.

осуджувати див. засуджувати.

осушувати див. обсушувати.

ОСЬ - ОТАКИЙ, ОТОЙ тощо. Поряд із вказівним значенням частка ось у сполученні із займенниками та займенниковими прислівниками вжи­вається для підсилення, уточнення їхнього змісту, зосередження уваги на дальшому повідомленні. Ось так же син мій десь до бою в вечірнім промені іде (В.Сосюра); [Пастух:] Ось тут ха­лепа. Тут вирвався якийсь бурлака-во- лоиюга (Леся Українка). Однак за­мість сполучень цієї частки із за­йменниками такий (така, таке, такі), той, цей і прислівниками сюди, так, там, тепер, тоді, туди, тут у сучасній мові ширше вживаються розмовні слова з таким же підсилювальним значенням: отакий, отой, оцей, осю-дй, отак, отам, отепер, отоді, отуди, отут. / може ж отаке трапитись (А.Головко); І ного він осюди іде, отой князь? (Г.Хоткевич); Тяжко мені, Бо­же милий, Носити самому Оці думи

(Т.Шевченко); — Оце я розумію... Оце так! — раптом сказав Богун. — Оце по-козацьки (О.Соколовський); Співає день своїх пісень Над бистрою рікою. Сміється день, Радіє день. Отак, як я, Отак, як ти, Отак, як ми з тобою (Г.Чубач); — Де мама? — "Сидить отам і плане" (Вал. Шевчук); Отепер можна й спонивати (А. Головко); Отоді все зле та лихе, що було за ду­шею в одрадян, відразу вивернулось зісподу, зринуло наверх (Панас Мир­ний); Тут Леся віддихала трудно, Хо­див Франко — отут, отут! (Є.Ма- ланюк).

ОСЬДЕ - ОСЬ ДЕ

Осьде, наст. вказ. 1. Вживається при вказуванні когось, чогось на бли­зькій відстані. — За вовка помовка, а він осьде! (І.Франко); [Катря:] Я ось- денки, бабусю, я осьде! (С.Васильчен- ко).

2. Вказує на якийсь факт, уточнює щось. — Осьде знак, як я голосував (Лесь Мартович); — Тривайте ж, — каже, — коли так, Зроблю я осьде як... (Л.Глібов).

Ось де, наст, з присл. — Аж ось де схрестились наші доріжки (Григорій Тютюнник); Б майстернях — ось де, виявляється, Порфир міг найбільше розкритися своїми талантами (О.Гон­чар).

отара див. стадо.

ОТЖЕ - ОТ ЖЕ

Отже. 1. наст, підсил. Вживається для підсилення висловлюваної дум­ки, при спонуканні, заохоченні до чогось тощо, а також як вставне сло­во. Перевів погляд [парубок] на крайнє жито. "Отже тут кращі хліба, ніж під селом ", — подумав сам собі (Панас Мирний); [Лукаш:] Так отже слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до

очк

мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з ліса заберуся на село (Леся Українка); Право поета, отже, й пра­во народу (М.Рильський).

2. спол. Вживається в значенні "тому, через те", зрідка "але, проте". Справа вже майже вирішена. Отже, треба бути напоготові (А.Головко); Рано звечора вони полягали спати, на-томлені денними пригодами. Отже сон не йшов обом їм на думку (Панас Мир­ний).

От же, наст, з наст. Настя стусо­нула її кулаком. — От же тобі за се!.. (М.Коцюбинський); — Ну, от же й ваш Іван до школи ходить (Леся Укра­їнка).

ОТО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "вуш­ний", "вушна хвороба"; пишеться ра­зом: отосклероз, отофон.

отож див. атож.

отой див. ось.

отримувати див. діставати.

ОФЕРТА. У цивільному праві — пропозиція однієї особи іншій уклас­ти угоду з докладним переліком усіх її умов.

ОФТАЛЬМО... Перша частина складних слів, що відповідає понят­тям "очний", "очна хвороба"; пише­ться разом: офтальмоневрологія, оф-тальмореакція.

ОХОЛОДЖУВАНИЙ - ОХО­ЛОДЖУВАЛЬНИЙ

Охолоджуваний. Якого охолоджу­ють: охолоджувані продукти, охоло­джувана піч, охолоджувана домна.

Охолоджувальний. Призначений для охолодження чогось; охолодний: охолоджувальні трубки радіатора, охолоджувальні суміші, охолоджуваль­ні напої.

18 — 4-2287 2

ОЦІНЮВАТИ - РОЗЦІНЮВА­ТИ

Оцінювати, -юю, -юєш, оцінити, -іню, -іниш. 1. Визначати вартість, ціну чогось: оцінювати (оцінити) майно.

2. перен. Складати уявлення про якості, цінність когось, чогось, дава­ти характеристику (або позитивну оцінку) кому-, чому-небудь: оцінюва­ти людину, оцінювати явище, оцінюва­ти глибину небезпеки.

Розцінювати, розцінити. 1. Те саме, що оцінювати 1.

2. перен. Характеризувати щось, висловлювати своє ставлення до ньо­го. Він розцінював цей випадок як обра­зу гідності, неповагу до нього (С.Скля-ренко); — Я розцінюю вашу затримку, — сказав нарешті командувач, — як боягузтво (Ю.Яновський).

очерет див. комиш.

ОЧИНЯТИ - ВІДЧИНЯТИ (ОДЧИНЯТИ)

Очиняти, очинйти, очиню, очй-ниш. Загострювати (кінець олівця).

Відчиняти (одчиняти), відчинити (одчинити), -чиню, -чиниш. Відкри­вати (двері, вікна тощо).

ОЧКО - ОЧКО - ВІЧКО

Очко, мн. очка, очок. Переважно маленьке око, а також пестливо. Зе­лененькі огірочки, Жовтенькі цвіточки. Нема мого миленького, Плачуть карі очки! (пісня).

Очко, мн. очки, очок. 1. Одиниця рахунку в спортивних змаганнях та різних іграх; азартна картярська гра.

2. Опукле зображення літери або іншого друкарського знака.

Вічко, мн. вічка, вічок. 1. Малень­ке око, а також пестливо.

ОЩА

2. Невеличке віконце для спосте­реження; кільце плетива в сітці, в'я­занні тощо; отвір для бджіл у вулику; значок на картах, доміно тощо; бру­нька, яку зрізують для щеплення.

ошукувати див. обшукувати.

ОЩАДЛИВИЙ - ОЩАДНИЙ

Ощадливий. Який бережливо ви­трачає що-небудь, дотримується еко­номії, сприяє їй: ощадливий господар, ощадлива дружина, ощадливе витра-

чання коштів. Пох.: ощадливість, ощадливо.

Ощадний. 1. Пов'язаний із збе­ріганням заощаджень, вкладів: ощад­ний банк, ощадна книжка.

2. зрідка. Те саме, що ощадливий. Працьовитий, ощадний [Василь], лю­бив порядок, — тож і все йшло у нього порядком і статком (І.Франко). Пох.: ощадність, ощадно.

п

П (пе). Як назва літери вживається в с. р.: велике п\ як назва звука вжива­ється в ч. р.: твердий п.

ПАВА - ПАВИЧ - ПАВІАН

Пава. 1. Великий південноазіатсь-кий птах родини фазанових.

2. Самиця цього птаха.

Павич, -а, ор. -ем. 1. Те саме, що пава 1.

2. Самець пави.

Павіан, -а. Велика мавпа з пиш­ною шерстю й видовженою мордою, що живе в Африці та Аравії.

ПАЙКА - ПАЙбК

Пайка. 1. Частка чогось спільного, яка дістається комусь при розподілі; частина чого-небудь. При кожнім мо­лоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Лесь Мартович); 3 задо­воленням згадав [Начко] про скінчену вже пайку своєї денної праці (І.Фран­ко); У словосп. левова пайка.

2. Те саме, що й пайок. Змучені піс­ля бою козаки лежать, чекають, поки принесуть вечірню пайку (Р.Іваничук).

Пайок, -йка. Харчі, цигарки тощо, що видаються за певними нормами на певний термін. Його мати працю­вала в лікарні й одержувала там пайок (Л.Смілянський); Нам давали на па­йок такий пресований чай у плитках (О.Донченко). У словосп.: голодний пайок, сухий пайок.

ПАЛАНКІН - ПАЛАНТИН

Паланкін, -а. У деяких країнах Азії, Африки й Південної Америки криті ноші, які служать засобом пере­сування для багатих осіб.

Палантин, -а. Жіноча накидка у вигляді широкого, довгого шарфа.

ПАЛАЦ - ПАЛАЦЦО - ПАЛАС

Палац, -у. 1. Велика пишна будів­ля, в якій перебувають (або перебува­ли) глави урядів та члени їх родин, а також подібна будівля — житло для багатих осіб.

2. Будинок, що має громадське або культурне призначення; коли це сло­во входить до складу власної назви, воно пишеться з великої літери: Па­лац культури, Палац спорту, Палац урочистих подій.

Палаццо, невідм., с. Міський при­ватний палац (звичайно в Італії).

Палас, -а. Великий тканий килим без ворсу, яким устеляють підлогу.

палевий див. пальний.

ПАЛЕО... Перша частина склад­них слів, що відповідає поняттям "старовинний", "давній"; пишеться разом: палеоастрономічний, палеопа­тологія,

паливний див. пальний.

ПАЛИВО - ПАЛЬНЕ

Паливо. Горюча речовина (дрова, вугілля, нафта, газ тощо), яка вико­ристовується для одержання теплової енергії, тепла: природне паливо, раке­тне паливо, економія палива. Скоро за­порожці розташувались у балці на ніч і почали збирати паливо та варити обід (А.Кащенко). Пох. паливний.

Пальне, -бго. Паливо для двигунів внутрішнього згоряння (бензин, со­лярка, нафта, газ тощо); високоякісне пальне, запастися пальним. Пох. паль­ний.

ПАЛІТУРКА, ПАЛІТУРА - ПО­ЛІТУРА

Палітурка, рідше палітура. Обкла­динка, оправа книжки, зошита тощо.

Політура. Вид лаку, що використо­вується для полірування виробів з де­рева; глянець, наведений поліруван­ням, лакуванням. Двері блищали від політури та від мідяних почищених ру­чок (Б.Грінченко); Кришталева люст­ра яскраво освітлювала невелику, але затишну вітальню, виграючи різноко­лірними світлячками в політурі доро­гих меблів (М.Кравчук).

ПАЛКИЙ - ГАРЯЧИЙ

Палкий. Крім іншого, вживається в значенні "сповнений енергії, при-

18* 7

страсті; який виражає сильне почут­тя" тощо. Мені ти слова промовляв палкої любові (Леся Українка); Розмо­ва дедалі ставала палкішою (М.Ко­цюбинський); Вам привіт палкий степовика (Т.Масенко). Пох. палко. Томас палко дякував Бутакову (3.Ту­луб).

З таким же значенням вживається і слово гарячий: гарячий відгук, гаря­чий привіт, гаряча полеміка, гаряча любов. Пох. гаряче {гаряче потис ру­ку). Однак послідовно заміняти цим словом питоміше в нашій мові палкий не варто.

Пальне див. паливо.