Болотний - болотяний -болотистий 1 страница

ПЕРЕДМОВА

вих зв'язків потребують уживання підпорядкованих (керованих) слів з різни­ми відмінками, наприклад: боротися (з ким; з ким-чим, проти кого-чого; з чим і рідше проти чого; за що); позичати (що, кого в кого; що, кого, кого кому).

5. Словотворчі елементи складних слів (передусім іншомовного похо­дження), особливо ті, варіанти яких відрізняються один від одного семанти­кою або вживаністю, а також префікси, зміст чи написання котрих потребує певних пояснень, наприклад: анти... — проти..., гіпер... — гіпо..., дво... — двох...,...іада —...іана, квазі..., напів... — пів... — полу...

Примітка. Пояснення до таких елементів наводяться скорочено: замість "з наступною частиною пишеться разом (або через дефіс)" дано тільки "пи­шеться разом", "пишеться через дефіс". Префікси й кінцеві частини складних слів такими уточненнями не супроводжуються, бо вони завжди пишуться разом.

6. Граматичні варіанти слів, що вживаються залежно від того, в яких зна­ченнях слово вжите в тому чи іншому контексті, наприклад: вступ — уступ, вкладати — укладати, вправа — управа.

7. Окремі антоніми (переважно іншомовного походження), наприклад: апогей — перигей, екзогенний — ендогенний, нечисленний — незчисленний, ма­жор — мінор, циклон — антициклон.

8. Деякі так звані міжмовні омоніми: зимний — холодний (рос. зимний — зимовий); красний — гарний (рос. красньїй — червоний); наглий — раптовий (рос. наглий — нахабний); піл — нари (рос. пол — підлога; стать).

9. Словосполучення, аналогами яких у певному контексті виступають складні слова, наприклад: а вже ж — авжеж, не абиякий — неабиякий, тяжко поранений — тяжкопоранений.

10. Деякі прийменники в найтиповіших синтаксичних зв'язках.

До реєстру словника введено кілька загальних статей, в яких коротко ви­кладено спостереження автора, що стосуються проблем слововживання, з якими найчастіше стикаються мовці (про синтетичні й аналітичні форми сту­пенів порівняння прикметників, про значення слів, дещо про дієприкметни­ки, дієприслівники і т. ін.).

Автор вважав за потрібне звернути увагу й на деякі прості випадки непра­вильного слововживання, що пов'язано з їх неабияким поширенням в усному мовленні. Наприклад, кажуть: заключати, заключити угоду замість укладати, укласти угоду; заключення замість висновок; рахувати замість вважати та ін.

У довіднику зіставляються не всі слова того або іншого словотвірного гнізда (синонімічного ряду), а лише ті (переважно спільнокореневі) слова од­ного граматичного класу (іменники, прикметники, дієслова, прислівники, чи­слівники, прийменники, частки), значення яких у процесі мовлення часто сплутують, які мають відмінні норми сполучності тощо.

Зіставлювані слова подаються в одній словниковій статті як заголовні. Словникові статті розташовано за абеткою першого заголовного слова. На перше місце виноситься не обов'язково найчастіше вживане слово, а пе­реважно те, що становить найбільший інтерес для зіставлення з іншими словами.

До кожного із заголовних слів у відокремлених (поданих з абзацу) роз­ділах словникової статті здебільшого дається максимально стисле семантичне тлумачення, а при потребі (коли труднощі пов'язані із стилістичною чи лекси­ко-граматичною сполучністю, варіантністю словотвірних форм) і стилістична чи граматична характеристика. Залежно від труднощів у вживанні заголовних

ПЕРЕДМОВА

слів можуть також даватися додаткові різноманітні описи, пояснення, уточ­нення, рекомендації, застереження тощо.

Значення полісемічних слів (вони для скорочення часто поєднуються в одному розділі словникової статті) беруться до уваги не всі, а лише ті, котрі є спільними, близькими або помилково уявляються як спільні для зіставлюва-них синонімів чи паронімів, тобто такі, з якими пов'язані утруднення в їхньо­му вживанні, які визначають особливості слів, що стали підставою для вклю­чення їх до реєстру довідника, а значення, не потрібні для зіставної характери­стики слів, звичайно не розкриваються. Наприклад, при характеристиці дієслів відігравати і грати в останньому враховано тільки значення, помилково приписуване йому за значенням слова відігравати. Не наводяться також усі значення при показі відмінностей у керуванні тощо. Зокрема, якщо пояснен­ня в словниковій статті починається словами "крім того", "вживається у зна­ченні", то це свідчить, що з багатьох значень реєстрового слова взято лише це.

Після тлумачень у кожному розділі словникової статті подано ілюстратив­ний матеріал — перелік слів, з якими в зіставлюваному значенні переважно вживається заголовне слово, або найтиповіші словосполучення, де це слово є компонентом, цитати з творів українських письменників, а також зрідка по­хідні утворення й складні слова, частинами яких є реєстрові слова. Наявність (іноді багатьох) прикладів різного плану чи відсутність або незначна кількість їх в окремих словникових статтях пояснюється, з одного боку, потребою в ілюструванні, з другого — представленістю їх у лексикографічних джерелах. Тобто в довіднику використано, як правило, тільки приклади, засвідчені лек­сичною картотекою, словниками, граматиками чи мовознавчими посібника­ми, а до створення словосполучень чи калькування їх з інших мов автор вдава­вся лише в тих поодиноких випадках, коли без них не можна було обійтися. Якщо вживання слова чи його значень бажано було проілюструвати якнайви-черпніше, замість словосполучень і цитат наводилися слова, з якими переваж­но сполучається реєстрове слово, — в основному за абеткою (в порядку: чоло­вічий, жіночий, середній рід, множина), рідше — за описуваними значеннями.

Примітка 1. Пропуски слів у цитатах позначаються двома крапками (..).

Примітка 2. Пояснювальні слова в цитатах від автора довідника, а та­кож назви дійових осіб у прикладах з драматичних творів подано в квадрат­них дужках.

Примітка 3. Треба мати на увазі, що використаний у словнику цитат­ний матеріал не завжди стилістично довершений. Це пов'язано з тим, що в розпорядженні автора інших ілюстративних прикладів не було.

Слід підкреслити, що в піднесенні культури мови надзвичайно велику роль відіграють словники різних типів і призначення. Насамперед це тлумачні словники, в яких подано розгорнуту семантичну, стилістичну й граматичну характеристики вміщеної лексики й фразеології, наведено численні приклади (ілюстрації) слововживання й словосполучення тощо. Перекладні (або двомо­вні) словники (передусім іншомовно-українські), крім іншого, цінні тим, що вони великою мірою допомагають при доборі синонімів, фразеології чи уста­лених словосполучень рідної мови. Неабияку допомогу можуть надати фразе­ологічні та синонімічні словники, термінологічні й енциклопедичні, орфогра­фічні та орфоепічні тощо.

Основою для цього видання був довідник автора "Українське літературне слововживання" (К.: Вища школа, 1995).

ПОЗНАЧКИ

безос.	— безособове дієслово	майб.	— майбутній час
вж.	— вживається	мин.	— минулий час
вж. зі сл.	— вживається зі словами	м.у м. в.	— місцевий відмінок
виг.	— вигук	мн.	— множина
вищ. ст.	— вищий ступінь	н., н. в.	— називний відмінок
вказ.	— вказівний	наивищ.	ст.—найвищий ступінь
ест. сл.	— вставне слово	нак.	— наказовий спосіб
д., д. в.	— давальний відмінок	невідм.	— невідмінюване слово
див.	— дивіться	недок.	— недоконаний вид
діал.	— діалектне слово (зна-	незм.	— незмінюване слово
	чення)	неознач.	— неозначений
дієприкм.	— дієприкметник	неперех.	— неперехідне дієслово
дієприсл.	— дієприслівник	одн.	— однина
дієсл.	— дієслово	означ.	— означальний, означен
док.	— доконаний вид		ня
«/гС.^ чЛ\,. р.	— жіночий рід	ор.у ор. в	. — орудний відмінок
за знач.	— за значенням	ос.	— особа
займ.	— займенник	особ.	— особовий
запереч.	— заперечний, заперечен-	пас.	— пасивний стан
	ня	перен.	— переносне значення
заст.	— застаріле слово (зна-	перех.	— перехідне дієслово
	чення)	пит.	— питальний
збільш.	— збільшений, збільшу-	підсил.	— підсилювальний
	вальний	пор.	— порівняйте
зменш, -пе	стл.— зменшено-пестливий	пох.	— похідне утворення
зн., зн. в.	— знахідний відмінок	ПОЯСИ.	— пояснювальний
знач.	— значення	преф.	— префікс
ім.	— іменник	прийм.	— прийменник
іст.	— історичний термін	прикм.	— прикметник
кільк.	— кількісний	присв.	— присвійний
кл.	— кличний відмінок	присл.	— прислівник
книжн.	— книжне слово, книж-	присудк.	сл.— присудкове слово
	ний вислів	р., р. в.	— родовий відмінок
лінгв.	— у лінгвістиці	розділ.	— розділовий

ПОЗНАЧКИ

розм.	— розмовне слово, зна-	теп.	— теперішній час
	чення	у знач.	— у значенні
с, с. р.	— середній рід	у пох.	— у похідних утвореннях
сл.	— слово	у скл. сл.	— у складних словах
словосп.	— словосполучення	у словосп.	— у словосполученнях
спол.	— сполучник	ч., ч. р.	— чоловічий рід
спонук.	— спонукальний	част.	— частка
ствердж.	— стверджувальний	числ.	— числівник

Українська абетка

Аа Бб Вв Гг Ґг Дц Ее Єє Жж Зз Ии Іі Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя

А

А. Як назва літери вживається в с. р.: мале а\ як назва звука вживаєть­ся в ч. р.: довгий а, ненаголошений а.

А² - ЖЕ, Ж

А, спол. 1. Вживається для приєд­нання речень, які доповнюють, пояс­нюють, розкривають, у яких про­тиставляється зміст попереднього речення тощо. Страшно впасти у кайданах, Умирать в неволі, А ще гір­ше — спати, спати, І спати на волі (Т.Шевченко); Не питай старого, а бувалого (М.Номис); Коли ідеш ти са­мотою, Хоч яка твоя тропа, А перед безвістю глухою Душа опиниться сліпа (М.Рильський).

2. діал. Вживається у значенні спо­лучника "і". Коню сивий, будь щасли­вий а не спотикайся (П.Кубинський); Тисячі а тисячі усіх отих кутків, заку­тків, криївок, схованок, невідшуканок дивилися на нього сміливо-чорними очи­ма (Г.Хоткевич); На порозі сидить смуток сірий, Позіхає з нудьги а розпу­ки (БЛепкий).

Же (після приголосних), ж (після го­лосних). Використовується з тим са­мим значенням, що й а 1. На городі у себе Чайченко такий самий небалакли­вий, як і в людях, мати ж його дуже ласкава і привітно до всіх ставилась (Марко Вовчок); Радісно в квітня тріпоче серденько, з грудей же могут­ніх пісня іллється (М.Коцюбинський).

А... Префікс, уживаний на позна­чення заперечення, відсутності або недостатності означуваного явища, дії, процесу, властивості тощо: амо­ральні вчинки, атипова пневмонія.

АБАНДОН, -у. Відмова власника судна чи вантажу від своїх прав на за­страховане майно на користь страхо­вої організації для одержання від неї певної страхової суми.

абетка див. азбука.

абетковий див. азбучний.

АБЙ-АБЙ, присл. розм. Дуже мало. А має аби-аби з голоду не пропасти (А. Головко).

АБИДЕ - АБИ ДЕ

Абиде, при і ' Хоч де, в будь-якому місці. Та я аииде захропу (Словник Б.Грінченка); Свої мішки вони склада­ли під лави.., не роздягаючись, сідали абиде, щоб швидше дати перепочинок ногам (А.Хорунжий).

Аби де, спол. з присл. Вона не люби­ла Грицька і пішла за його, аби де при­хилитися з дитиною (Б.Грінченко); — Відкіля взяти тілько людей, щоб за татарвою ганятися? Лише на Запо­рожжі, на Січі знайдеш таких охочих., їм аби де коней і зброї (А.Чайков-ський).

АБИКОЛИ - АБИ КОЛИ

Абиколи, присл. Хоч коли, в будь-який час. На дощ викидають помело і

АБИ

кочерги і викидають не тільки весною, а і абиколи (Словник Б.Грінченка).

Аби коли, спол. з присл.

АБИКУДИ - АБИ КУДИ

Абикуди, присл. Хоч куди, в будь-яке місце. Не так спроста погодиться абикуди їхати (І.Ле); Корній.. дивить­ся абикуди, нічого не бачить (Леся Українка).

Аби куди, спол. з присл.

АБЙ-ТО - АБИ ТО

Абй-то, присл. розм. Як-небудь, так собі. На Марину Карповну він не дуже задивлявся і слухав річ про неї теж аби-то (Панас Мирний); Він усе ро­бить аби-то (Словник Б.Грінченка).

Аби то, спол. із займ. Одбери мені життя чим хочеш, аби то була почес­на зброя (Леся Українка).

АБИХТО - АБИ ХТО

Абихто, абикого, займ. Будь-хто, кожний. — Слова, фрази!.. — шепо­тить Хо. — Се абихто зможе (М.Ко­цюбинський); Кому не звісно, що губе­рнатор так аби з ким не поцілується (Панас Мирний).

Аби хто, спол. із займ. Охрім був чо­ловік добрячий: аби кого побачив у біді, зараз вирятує (Марко Вовчок); Біля дівчат походжає найстарша робітни­ця, вона настановлена, щоб глядіти, аби хто чого не зіпсував чи не вкрав, аби робота йшла сквапно та справно (Леся Українка).

АБИЧИЙ - АБИ ЧИЙ

Абичий, абичийого, займ. Байдуже чий, належний будь-кому. Отак чи­ни, як я чиню, Люби дочку абичию — Хоч попову, хоч дякову, Хоч хорошу му­жикову (Т. Шевченко); — Чиї мені чо­боти взути? — Бери абичиї!

Аби чий, спол. із займ.

АБИЩО - АБИ ЩО

Абищо, абичого, займ. Байдуже що, що-небудь; дрібниця, ніщо. Набери Христі хоч абищо на кофту (А. Голов­ко); Валентин Модестович звик до ду­мки, що Маєвський абичого йому не по­радить (Ю.Шовкопляс); Це він вига­дує на те, щоб Сучок його мав не за абищо (Б.Грінченко).

Аби що, спол. із займ. Аби що запри­мітив Грицько за Василем — зараз і ви-бива йому очі, на глузд піднімає (Панас Мирний); Мовчання гнітило, і вона так, аби що сказати: — Кінчили по­вітку Химці? (А.Головко); Мимо Ка-туша теж. не можна було пройти, аби чого не сталося (Г.Хоткевич).

АБЙЯК - АБИ ЯК

Абияк, присл. Як-небудь, сяк-так, погано; недбало, неуважно. — Я не оженюсь абияк, заплющивши очі. Мені треба такої гарної, щоб була як нама­льована (І.Нечуй-Левицький); Не мо­жуть навіть як слід умивальника при­ладнати! Все недороблене, все абияк!.. (Б.Антоненко-Давидович); Абияк упо­рала дітей (А.Головко); Грубо, абияк підбілені голі стіни (С.Васильченко).

Аби як, спол. з присл. Буду йому слу­гою, аби як віддячити за допомогу.

АБИЯКИЙ - АБИ ЯКИЙ

Абиякий, абиякого, займ. Будь-який, звичайний, перший-ліпший; недо­броякісний, поганий. Ви не думайте, що я абиякий чоловік, я чоловік значний на селі (С.Васильченко); Одежа на ньому абияка (Г.Квітка-Основ'янен-ко); Конспіратор з нього був абиякий (М.Рильський).

Аби який, спол. із займ. Та й пішлося так, що аби яке свято, то або Чайчиха в нас, або наша мати у Чайчихи (Мар­ко Вовчок).

АБС

АБО, спол. Вживається на озна­чення того, що предмети або явища періодично чергуються чи змінюють­ся і т. ін.: вчора або позавчора, він або я, пошукай на полиці або в шафі, або пан або пропав, земноводні, або ам­фібії. Оце посаджена рядами тополя чорна, або ще її звуть українська, чи граціозна (О.Гончар).

АБО², част. розм. Вживається у значенні "хіба, чи". — А що там до­зволяти? Або то мало того зела на го­роді? (Леся Українка); Ти питаєш, чи кохаю? Ба який! Або я знаю... (М.Во­роний).

АБОНЕМЕНТ - АБОНЕНТ

Абонемент, -а. Право користуван­ня чимось протягом певного терміну (переважно про місце в театрі, на ста­діоні, про право користування теле­фоном тощо), а також документ, який засвідчує це право. Вони мали абонемент до міської бібліотеки (Г.Хот-кевич); Коли приїхав народний театр до столиці, Дорко брав абонемент і щодня приходив на вистави театраль­ні (О.Маковей). Пох. абонементний (абонементний талон).

Абонент, -а. Особа чи організація, що користується абонементом. До­дзвонитися у Верхнє нелегко, на одній лінії кілька абонентів (В.Логвиненко); Якби бібліотека видавала абонентові необмежену кількість книжок щодня, дівчина могла б спожити за вечір три й чотири романи (В.Підмогильний). Пох. абонентський (абонентський відділ).

АБОРИГЕН, -а. На відміну від слів тубілець, автохтон, уживаних у зна­ченні "корінний житель якоїсь краї­ни або місцевості", стосується також тваринного й рослинного світу. Пох.: аборигенка, аборигенний.

АБОЩО - АБб ЩО

Абощо, част. Вживається при пе­реліку предметів, явищ і т. ін. замість останнього з них, який не визнача­ється; чи що. — А тепер пусти мене на своє місце, а сам сядь на лаву, абощо (Панас Мирний); — Давайте, хлопці, заспіваємо, абощо (С.Васильченко); Хоч би вже буря, вир, абощо. — Цієї тиші не знести! (Є.Маланюк).

Або що, спол. із займ. — Ти чув, що сталося?— спитав він по хвилині, вхо­дячи з Бенедєм до хати. — "Ні, або що такого?" (І.Франко); — Цить! — "Або що?" — Не чуєш? Щось озива­ється з-під землі (Б.Лепкий); — Дядь­ку Марку, ви курите? — перебив його думки Хведір. — "Ні, або що?" (М. Стельмах).

АБРАЗИВНИЙ - АБРАЗІЙНИЙ

Абразивний. Який стосується абра­зивів — алмазу, корунду, карборунду тощо; виготовлений з них. Вж. зі сл.: диск, інструмент, шкурка, комбінат, промисловість, об'єднання, матеріал, вироби.

Абразійний. Пов'язаний з абразі­єю — процесом руйнування узбереж­жя морським прибоєм. Вж. зі сл.: елемент, процес, печера, платформа.

абрис див. обрис.

АБСОЛЮТ - АБСОЛЮТИЗМ

Абсолют, -у. Вічна, незмінна пер­шооснова світу (Бог, абсолютний дух, абсолютна ідея тощо); щось самодо­статнє, незалежне, нічим не обумов­лене: підносити до абсолюту, ідея аб­солюту.

Абсолютизм, -у. Форма державно­го правління, за якої верховна влада цілком належить монархові; абсо­лютна монархія: ідеологи абсолюти­зму.

і

і

АБС

АБСОЛЮТНИЙ - АБСОЛЮТИ­СТСЬКИЙ

Абсолютний. Безвідносний, узятий поза зв'язком; цілковитий, повний. Вж. зі сл.: критерій, нуль, приріст, розмір, вага, вартість, величина, висо­та, категорія, маса, рента, темпера­тура, право, чемпіон, більшість, воло­гість, істина, тиша, ясність.

Абсолютистський. Характерний для абсолютизму, властивий йому. Вж. зі сл.: режим, держава, монархія.

АБСОРБЕНТ - АБСОРБЕР

Абсорбент, -у. Речовина, здатна абсорбувати.

Абсорбер, -а. Пристрій, в якому здійснюють абсорбцію.

Пор. абсорбувати.

АБСОРБУВАТИ - АДСОРБУ­ВАТИ

Абсорбувати, -ує, недок. і док. Вби­рати гази або рідини, а також світло і звук всім об'ємом рідини чи твердо­го тіла.

Адсорбувати, недок. і док. Вбирати гази або рідини поверхневим шаром твердого тіла.

АБСУРД - АБСУРДНІСТЬ

Абсурд, -у. Безглуздя, нісенітниця: доведений до абсурду, дійти до абсурду.

Абсурдність, -ності, ор. -ністю. Вла­стивість, якість за значенням абсурд­ного: абсурдність висновків.

АВАНЗАЛ, -у. Передній зал; прий­мальня.

АВАНСЦЕНА. Передня частина сцени — від завіси до рампи. Село. Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансце­ни (М.Кропивницький); Галя, що ма­ла грати куму, вийшла на авансцену перед публікою (С.Васильченко).

АВАНТЮРИСТИЧНИЙ - АВАН­ТЮРИСТСЬКИЙ - АВАНТЮР­НИЙ

Авантюристичний. Який ґрунтуєть­ся на авантюризмі; властивий аван­тюристам. Вж. зі сл.: задум, заклик, курс, план, погляд, верхівка, вимога, дія, політика, спроба, суть, тактика.

Авантюристський. Переважно вла­стивий авантюристам, рідше — який ґрунтується на авантюризмі: авантю­ристський план, авантюристська вер­хівка.

Авантюрний. Пов'язаний з авантю­рою; заст. — пригодницький: аван­тюрний замір, авантюрний захід, аван­тюрні дії, авантюрний роман, аван­тюрна новела.

АВАРИ - АВАРЦІ

Авари, -ів, мн. (одн. авар, -а). Тюрк­ські племена, які вторглися в VI ст. в придунайські області.

Аварці, -ів, мн. (одн. аварець, -рця). Народ, що живе переважно в Дагес­тані, а також в Азербайджані.

АВЖЕЖ - А ВЖЕ Ж

Авжеж, част. розм. Вживається для ствердження якоїсь думки (переваж­но у відповідях), а також для вира­ження заперечення чогось, незгоди з чим-небудь. [Хома (зупиняється)]: Дашко!Це ти? [Даша:] Авжеж... [Хо­ма:] Плачеш? [Даша:] Авжеж... [Хо­ма:] От заладила: авжеж, авжеж!Ка­жи: чого ревеш? (Я.Мамонтов); — Ти знав мого брата? — спитав Тарас. — "Авжеж!" (О.Довженко);— Ну то бери Ганну. — "Авжеж! Оце взяв би той кадівб, що бублика з 7си, поки кру­гом обійдеш " (І.Нечуй-Левицький).

А вже ж, словосп. А вже ж цяя слава По всім світі стала, Що дівчина коза­ченька Серденьком назвала. А вже ж

АВТ

тая слава По всім городонку, Що дів­чина козакові Вишила сорочку (пісня); А вже ж тії закаблуки Набралися лиха й муки (Т.Шевченко).

АВІА... Перша частина складних слів, що відповідає слову авіаційний і поняттю "повітряний"; пишеться ра­зом: авіамотор, авіафауна (але авіа- і ракетобудування).

авіатор див. льотчик.

АВІЗО¹, невідм., с. Повідомлення про переказ грошей, надісланий то­вар тощо.

АВІЗО², невідм., с. Розвідувальне судно військового флоту.

АВТАРКІЯ, -ї, ор. -єю. Економіч­на політика відособлення якоїсь краї­ни від економіки інших країн з ме­тою максимального обмеження ім­порту.

АВТО, невідм., с. розм. Автомобіль. Авто повільно посувалося людними ву­лицями (М.Трублаїні).

АВТО...¹ Перша частина складних слів, що відповідає словам автомо­більний, автомобіль; пишеться разом: автобудування, автоінспекція.

АВТО...² Перша частина складних слів, що відповідає слову автоматич­ний і поняттю "самохідний"; пишеть­ся разом: автозварювання, автозчеп­лення.

АВТО...³ Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "свій", "власний", "само"; пишеться разом: автогіпноз, автогравюра.

АВТОБІОГРАФІЯ - БІОГРАФІЯ

Автобіографія, -ї, ор. -єю. Опис свого життя. Я шукаю завжди у тво­рах поета не автобіографії.., а такого чогось, що не його одного обходило б (Леся Українка).

Біографія. Опис чийогось життя й діяльності. Вона не могла розповісти свою біографію, надто багато непри­ємних деталей було в ній (Л.Дмитер- ко).

АВТОКЕФАЛІЯ, -ї, ор. -єю. У пра­вослав'ї — церква, не залежна від ін­ших церков у розв'язанні організа­ційних і культових питань. Пох. авто­кефальний: автокефальна церква.

АВТОМАТИЧНИЙ - АВТОМАТ­НИЙ

Автоматичний. Самодіючий; вико­нуваний без втручання людини; ми­мовільний: автоматичне гальмо, ав­томатична лінія, автоматичний рух. Пох.: автоматичність, автоматично (двері зачиняються автоматично).

Автоматний. Який стосується апа­рата, що виконує роботу без участі людини, або автомата як виду зброї: автоматне виробництво, автоматна черга.

АВТОНбМІЯ - АВТОНОМ­НІСТЬ

Автономія, -ї, ор. -єю. 1. Право са­мостійного здійснення державної влади або управління; самоврядуван­ня: федеративна автономія, мати ав­тономію, право на автономію.

2. Відокремленість, самостійність, незалежність: автономія розуму, ав­тономія прав.

Автономність, -ності, ор. -ністю. Властивість чогось, що характеризу­ється самоврядуванням, самостійніс­тю: автономність республік, автоном­ність плавання, автономність термо­установок.

АВТОПОРТРЕТ - ПОРТРЕТ

Автопортрет, -а. Портрет художни­ка, скульптора виконаний ним са-

АВТ

мим. Тепер він [Т.Шевченко] увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку, і в білому, і в чорному кашкетах (3.Тулуб); Марія пише автопортрет. Золотокоса дівчи­на з тривожними і полохливими очима дивиться з полотна в невідомість май-бутнього (М.Слабошпицький).

Портрет, -а. Мальоване, скульпту­рне чи фотографічне зображення лю­дини або групи людей. Кімната тем­на і маленька, убогі стіни, мов на сміх, і над столом портрет Шевченка в він­ку із квітів польових (В.Сосюра).

АВТОРИЗОВАНИЙ - АВТОР­СЬКИЙ

Авторизований. Схвалений авто­ром: авторизований переклад, автори­зоване видання, авторизована копія.

Авторський. Прикм. від автор; на­лежний авторові. Вж. зі сл.: колектив, концерт, монолог, примірник, текст, думка, настанова, виправлення, право, зміни.