Основними суб’єктами міжнар.розрахунків є експортери, імпортери та банки, що їх обслуговують. Останні виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпортерами. Вони виконують ф-ції кредиторів, що фінансують зовнішньо-торгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів. Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунків і форм платежу, які експортери й імпортери зобов’язані брати до уваги. Більшість розрахунків проводиться безготівково, через записи на банківські рахунки.
Поточний валютний рахунок – призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків в ін..валюті при здійсненні поточних операцій.
Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті юридична особа подає уповноваженому банку такі документи:
■ заяву на відкриття рахунку, яку підписують керівник і головний бухгалтер;
■ картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи, засвідчену відповідно до вимог;
■ копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав це свідоцтво;
■ копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;
■ копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим банком;
■ копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав цей документ.
Для відкриття поточного валютного рахунку фізична особа подає до уповноваженого банку такі документи:
■ заяву встановленого зразка;
■ паспорт чи інший документ, що посвідчує особу;
■ картку із зразком підпису, який проставляється в присутності працівника банку, що відкриває рахунок (картка засвідчується цим працівником);
■ ідентифікаційний код.
Між клієнтом і банком укладається договір на відкриття поточного рахунку в ін. валюті.
Порядок придбання, продажу та використання валютних коштів.
Операції купівлі й продажу інвалюти на території Укр здійснюють як резиденти, так і нерезиденти ч/з уповноважені банки й інші кредитно-фінансові установи, що одержали на це ліцензію НБУ. Порядок умов торгівлі ін.валютою визначається Правилами № 127.
Проводяться ці операції винятково на міжбанківському валютному ринку України, на аукціонах НБУ й уповноважених банках із продажу валютних засобів.
Інвалюта може здобуватися з ініціативи підприємства на різні цілі, а також для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами України.
На величину суми, необхідної для придбання інвалюти, впливають 2 фактори — обмінний курс гривні до відповідної ін.валюти, комісійна винагорода банку і збір у ПФ.
Збір у ПФ сплачується юрид. й фіз. особами в розмірі 1 % від суми в гривнях, витраченої на купівлю валюти, без обліку комісійної винагороди з цих операцій.
Для купівлі інвалюти на УМВБ підприємство подає заявку в уповноважений банк, у якій вказується: повне найменування покупця (поштова адреса, телефон, факс);П.І.Б. співробітника, уповноваженого на рішення питань з договорів;найменування і номер МФО банку;номер валютного рахунку;мета використання валюти;сума інвалюти;курс і сума в гривнях, відповідно до цього курсу;сума комісійної винагороди банку;зобов'язання покупця зробити своєчасну оплату придбаної валюти.
До заявки додається копія контракту. Після передачі заявки підприємство перераховує гривневий еквівалент у банк за аукціонним курсом попередніх торгів плюс комісійна винагорода. Крім комісійної винагороди уповноваженому банку покупець робить сплату комісії УМВБ у розмірі 0,2 % від суми угоди в інвалюті.
Продаж іноземної валюти
Операції з продажу іноземної валюти бувають наступні:
- обов'язковий продаж валютної виручки;
- обов'язковий продаж іноземної валюти, раніше придбаної на МВРУ і не використаної протягом 5 днів відповідно до цільового призначення;
- вільний продаж інвалюти.
Постановою НБУ «Про введення обов'язкового продажу надходжень в інвалюті на користь резидентів - юридичних осіб» № 349 від 04.09.98 р. передбачена необхідність продажу 50 % надходжень іноземної валюти, на користь резидентів – юридичних осіб, І групи Класифікатора іноземних валют.
Зазначеним документом визначений також перелік засобів в іноземній валюті, які не підлягають обов'язковому продажу:
- засоби, які надходять у виді кредитів (позик, фінансової допомоги) від уповноважених банків і уповноважених кредитно-фінансових установ;
- засоби, що переводяться на територію України з метою здійснення інвестицій;
- депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках і уповноважених кредитно-фінансових установах (включаючи відсотки, нараховані з них);
- засоби, які надходять безкоштовно у виді добровільних пожертвувань;
- %, нараховані на залишки засобів в інвалюті на рахунках резидентів - юридичних осіб.
