Інкасо — це доручення продавця своєму банку одержати від покупця проти товарних документів гроші й перерахувати їх продавцю.
При інкасовій формі розрахунку експортер після постачання товару передає в банк своєї країни, що інкасує, комплект товарних документів із прикладеним до них інкасовим документом.
Інкасо може бути документарним та чистим.
Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, супроводжуваних товарними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки товарних документів, представляє собою доручення експортера банкові одержати від імпортера суму коштів, належних за контрактом (взамін за передані останньому товарні документи), і перерахувати її експортерові.
Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (векселя, чеки, розписки й інші документи, використовувані для одержання платежів), коли вони не супроводжуються товарними документами.
При чистому інкасо банк-ремітент приймає від довірителя-експортера вищевказані фінансові документи, а банк, що представляє, у країні платника пред'являє платнику інкасовані фінансові документи до оплати.
В залежності від операції документарне інкасо може бути імпортним та експортним.
Імпортне інк - банк-імпортер, одержавши від банку-експортера товар док-ти, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує з його рах-ку належну імпортеру суму.
Експортне інкасо - банк-експортер одразу ж після пред'явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з наступним отриманням відповідної суми від банку-імпортера, який, в свою чергу, отримує гроші від покупця.
Інкасова форма розрахунків в певній мірі вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів. Інкасова форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона припускає оплату реально поставленого товару, а витрати з проведення інкасової операції є відносно невеликими.
Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх сплати (акцепту), який може тривати від декількох тижнів до місяця і більш.
23. Поняття міжнародних розрахунків, відображення їх у бухгалтерському обліку: розрахунки за допомогою відкритого рахунку. + См. Вопр.17 (перших 2абз.)
Відкритий рахунок - це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного одержання платежу. Експортер поставляє покупцю товар разом з товаророзпорядчими документами й записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого на покупця рахунок суму купівлі.
Імпортер записує суму придбання в кредит товарів на рахунок постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер повинен оплатити вартість товару шляхом банківського переказу, чеком чи векселем. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерських документах оборотні записи.
По відкритому рахунку розраховуються в основному за товари, поставлені на консигнацію, а також з продажу запасних частин до раніше поставленого устаткування чи машин.
24. Загальні положення і основні поняття П(С)БО 21 “Вплив змін валют. курсів”.
П(С)БО №21 визначає методолог. основи формування б/о, інф-ції про операції з інозем. валютою та порядок відображення показників статей фін. звітності господарських одиниць за межами України в гривнях. Цей стандарт не розглядає порядок переведення фін. звітності підп.-в наданої у валютній звітності (грн.) в іншу валюту.
Під «валютною операцією» в стандарті розуміється господарська операція, вартість якої визначена в інвалюті або яка потребує розрахунків в ін.валюті:- операції з придбання/продажу ін.валюти; - операції з придбання/реалізації товарів, робіт, послуг, вартість яких встановлена в ін.валюті; - нетоварні операції, що передбачають розрах-ки в ін.валюті (отримання, повернення валют.кредитів, внесків до статут.капіталу); - які-небудь інші операції, пов’язані з активами або зобов’язаннями вираженими в ін.валюті.
Норми П(С)БО №21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юрид. особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
П(С)БО №21 не поширюється на: операції хеджування статей з іноземної валюти; відображення (перерахунок) показників статей фін.звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.
Монетарні і немонетарні статті, балансова вартість валютних статей та порядок їх перерахунку на дату звітності.Таблица.
Монетарні статті – це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій сумі грошових коштів або їх еквівалентів. Немонетарні статі – це статті, відмінні від монетарних.
При зміні у монетарних статтях в ін.валюті валютних курсів, на дату складання звітності необхідно здійснювати перерахунки.
Для того, щоб визначити балансову вартість ін.валюти, необхідно знати джерело її походження (ст.7.3. ЗУ «Про оподаткування прибутку підп.-в»
26. Визначення балансової вартості інвалюти з метою податкового обліку.
Валютна операція - це специфічні відносини між партнерами, відображені в обліку у виді тієї чи іншої господарської операції, у якій інвалюта використовується як предмет договору.
Операції в іноземній валюті пов'язані з:
- переходом прав власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
- використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
- ввезенням на територію України та вивезенням за її межі валютних цінностей.
Для правильної організації обліку валютних засобів необхідна реальна їх оцінка, що дозволяє різну валюту враховувати в суміжному еквіваленті.
Балансова вартість інвалюти - визначається в такий спосіб:
1. Якщо інвалюта отримана як виторг, то її балансова вартість визначається за курсом НБУ, що діяв на дату одержання доходу.
2. Якщо інвалюта самостійно придбана підприємством за гривні, то її балансова вартість дорівнює сумі гривень, сплачених у зв'язку з такою покупкою (без обліку комісійних чи вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні операції).
3. Якщо інвалюта самостійно придбана підприємством за іншу інвалюту, то її балансова вартість дорівнює балансовій вартості проданої інвалюти;
4. Якщо інвалюта надійшла на валютний рахунок у попередньому податковому періоді, то для потокового податкового періоду її балансова вартість визначається за курсом НБУ, що діяв на останній робочий день попереднього звітного періоду.
