Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 


Технології соціально-педагогічної роботи в зарубіжних країнах




Становлення в Україні давно поширеної в усьому світі професії соціального педагога та соціального працівника вимагають створення й упровадження в освітній процес сучасних навчально-методичних матеріалів. Тому важливим джерелом підготовки соціальних педагогів є вивчення, осмислення й освоєння іноземного досвіду професійної підготовки фвхівців. Вивчення даного курсу допомагає студентам у поповненні знань щодо актуальних пролем соціальної роботи у світовому культурно-освітньому середовищі.

Після вивчення курсу студенти мають знати: зарубіжний досвід підготовки соціального педагога, основні аспекти підтримки дітей та молоді за рубежем та сучасний стан соціально-педагогічної роботи у зарубіжних країнах (США, Англії, Німеччині, Росії, Нідерландах тощо).

У ході вивчення даного курсу формуються наступні уміння: давати об’єктивну оцінку соціальній політиці, обгрунтовувати її альтернативні варіанти, аналізувати педагогічні явища та формувати власний погляд і оцінку ідей, концепцій соціально-педагогічної роботи, а також практичних проблем соціальної освіти в різних країнах світу, творчо використовувати кращі ідеї соціальної педагогіки і соціальної роботи різних країн і народів для ефективної підготовки і функціонування соціальних педагогів, використовувати та трансформувати зарубіжний досвід до сучасних умов життєдіяльності України.

На екзамен виносяться такі питання:

Специфіка соціально-педагогічної роботи з алко- та наркозалежними в зарубіжних країнах. Основні причини, через які людина звертається до вживання алко-та наркоречовин. Принципи ефективного лікування та реабілітації нарко- та алкозалежних. Комплексний підхід соціально-педагогічної роботи. 4 рівні соціально-педагогічної роботи: профілактика, діагностика, лікування, реабілітація. Основні напрями соцроботи: консультування (без участі правоохоронних органів), втручання (залучаються правоохоронні органи, а також медико-соціальні установи, які здійснюють лікування й реабілітацію). медична, освітня модель профілактики. Первинна, вторинна, третинна профілактика. Місця реалізації – школа, навчальні заклади, реабілітаційні центри. Форми й методи: інформування (поширення інформації про дію й наслідки вживання наркотиків, лекції, бесіди, інформаційні стенди в молодіжних клубах, на дискотеках, листівки, друкована продукція про небезпеку вживання наркоречовин, організація консультпунктів, програми формування життєвих навичок, програми досягнення соціально-психологічної компетентності, навички відповідального прийняття рішень, розвиток соціальної і особистої компетентності, вироблення навичок самозахисту, попередження виникнення проблем. Тренінги вироблення навичок (відмови від ризикованих пропозицій, взаємодії з ровесниками, вміння пережити втрату друга, правильного вираження почуттів, впевненості в собі, вибору друзів, критичному мисленню, опору тиску з боку однолітків, друзів та ін.) та закріплення вивченої поведінки. Програми зниження шкоди і зменшення ризику. Програми “Рівний-рівному”, “12 кроків”. Реабілітаційні технології: психологічні інтерв’ю, консультації, оцінювання стану, індивідуальна психотерапія, підтримуюча психотерапія, сімейна психотерапія, групова психотерапія, рекреаційна терапія, терапія зайнятістю.

Особливості соціально-педагогічної допомоги людям похилого віку в зарубіжних країнах. Люди похилого віку як об’єкти соцзахисту, соцдопомоги й соцроботи за рубежем. Вікова періодизація осіб даної вікової категорії за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Принципи соцпідтримки й захисту людей похилого віку: незалежність, доступ до відповідного харчування, медобслуговування через забезпечення їм доходу, підтримка з боку сім’ї, громади й суспільства, можливість жити вдома доти, доки це можливо, участь у суспільному житті, можливість створювати асоціації осіб похилого віку, догляд, реалізація внутрішнього потенціалу доступ до соціальних і правових послуг, до можливостей суспільства в сфері освіти, культури, духовного життя й відпочинку, забезпечення гідного й безпечного способу життя. Основні форми соцроботи з людьми похилого віку: реабілітація (медична, соціальна) та соціальна допомога. Соціально-побутові та медико-соціальні реабілітаційні заходи: медобслуговування і догляд за хворим, реабілітаційні рухові вправи, допомога під час відвідування лікаря, інформування, консультація, емоційна підтримка, прокат допоміжних засобів догляду, допомога у веденні домашнього господарства, організація харчування, відвідування духівника, навчання догляду та інструктаж членів родини.

Соцдопомога: задоволення потреб у самообслуговуванні, здійснення яких неможливе внаслідок втрати чи обмеження певних функцій, надання засобів малої механізації і спеціальної побутової техніки, спеціальне облаштування. матеріальна підтримка, пенсійне забезпечення людей похилого віку. Важливою ланкою, напрямком соцроботи з такими людьми є надання практичної надомної допомоги: прибирання, похід за продуктами, догляд – умивання, одягання, приймання їжі тощо. Трудова та громадська зайнятість: залучення до волонтерської діяльності, створення (при будинках для літніх людей) лікувально-виробничих майстерень, спеццехів, дільниць, підсобних господарств для проведення трудової терапії; створення груп взаємодопомоги (самодопомоги), клубів літніх людей, функціонування творчих колективів, терапевтичних короткотривалих груп психологічної підтримки.

Функціонування спеціальних соцустанов для проживання й догляду: будинки готельного типу, будинки постійного проживання, будинки сестринського типу, денні стаціонари, денні центри / обідні клуби. Організації “Домашня опіка”, “Карітас”.

Особливості хоспісної системи допомоги. Визначення хоспісу. Головні завдання хоспісу: контролювання болю (застосування методики прийому знеболюючих засобів по годинах так, щоб пацієнти не встигали відчути біль); узгоджена роботі групи допомоги, що складалася з різних фахівців (лікар, медсестра, психолог, соціальні працівники, священик); створення домашньої обстановки (можливість користуватися звичними, улюбленими речами, а також тримати домашніх тварин); відверті розмови персоналу з хворими про його смерть; забезпечення умов для прийняття смерті з гідністю. Головні типи хоспісів: стаціонарний (на зразок лікарні); хоспіс у лікарні; домашній хоспіс; дитячі хоспіси.

Види допомоги: медична, психологічна, соціальна та духовна. Надання юридичних послуг, консультування, роз’яснення відповідних законів, знаходження установ, що надають необхідну допомогу хворому та його сім’ї, матеріальна підтримка, надання послуг із догляду, допомога в домашній роботі тощо. Допомога родині й близьким хворого під час та після тяжкої втрати. Підтримка соціальності хворого, включення по можливості невиліковно хворого в різнобічне соціальне життя.

Технології соціально-педагогічної роботи з дітьми вулиці в зарубіжних країнах. Визначення поняття “діти вулиці” у різних країнах: діти або підлітки, молодші 18 років, які живуть на вулиці більш-менш тривалий відрізок часу; діти, які проводять більшу частину часу на вулиці; втікачі; діти, які постійно живуть на вулиці; “покинуті діти”, діти, що працюють на вулиці, “неповнолітні в небезпеці”. Причини феномену появи “вуличних дітей”: соціальні та психологічні.

Види робіт із “вуличними дітьми”: робота, що проводиться безпосередньо на вулиці (розширена робота), під час якої персонал соціальних служб виходить на вулицю, щоб запропонувати послуги вуличним дітям; встановлення контакту з дітьми, які не відвідують відповідні центри або не залишаються в притулку; пропозиція дітям вулиці відвідувати запропоновані центри або залишитися в притулку. Безпосередня робота соціальних служб із вуличними дітьми у Великобританії – опосередкована робота з сім’єю (якщо така є у дитини), зі школярами, учнями різних навчальних закладів (з метою превенції, профілактики створення феномену “вуличні діти”), з общиною, громадськістю.

Загальні технології соціально-педагогічної роботи з даною категорією дітей: 1. Функціонування притулків та гуртожитків (денні центри, притулки короткочасного проживання, довгострокового проживання гуртожитки для повнолітніх молодих людей, помешкання, житло, яке належить общинам (оренда невеличких квартир на території общини для дітей і повнолітніх молодих людей, що зазвичай проживають на вулиці)). 2. Проведення індивідуальних та групових консультацій. 3. Проведення роботи (бесіди) з батьками з метою повернення дитини в сім’ю. 4. Надання допомоги тим сім’ям, які знову об’єдналися з дітьми. 5. Функціонування “телефонів довіри”, соціальних, психологічних служб допомоги, що надають безкоштовні послуги юним втікачам. 6. Спеціальні програми роботи з цією категорією дітей.

Консультації різних видів: психологічні, юридичні, соціально-педагогічні; соціально-психологічна реабілітація, психологічна підтримка; пошук засобів, ресурсів з метою надання послуг, встановлення контактів з людьми, які можуть бути корисними при роботі з дітьми вулиці.

Технології соціально-педагогічної роботи з обдарованими дітьми за кордоном. Визначення у світовій практиці того, що обдаровані діти часто стають групою ризику стосовно відхилень як у поведінці, так і в пасивній орієнтації. Соціальний захист обдарованої дитини – врахування провідних підходів, що визначають дії соціальних інститутів зі збереження унікальності і культивуванню, розвиток здібностей, талантів, загальної і спеціальної обдарованості, установлення її видів за допомогою специфічних методик діагностики. Підходи соціального захисту обдарованої дитини у зарубіжній практиці: 1) охоронно-захисний; 2) соціально-педагогічний; 3) соціально-психологічний; 4) соціально-інтегративний.

Технології соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми матерями в зарубіжних країнах. П роблема вагітності і материнства неповнолітніх і молодих дівчат як одна з актуальних соціальних проблем сучасності міжнародного рівня. Стратегічні підходи щодо вирішення проблем неповнолітніх матерів, вироблені міжнародною спільнотою. Внесення до напрямків своєї діяльності роботу зі сприяння в рішенні жіночих проблем, у т.ч. і проблем підліткової вагітності та раннього материнства таких міжнародних організацій, як Організація Об’єднаних Націй, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна Організація Праці та ін. Залучення (окрім держави – на загальному й найвищому рівнях) до вирішення проблем неповнолітніх матерів фахівців різних професій: соціальних працівників, психологів, психотерапевтів, юристів, медиків, консультантів з питань здорового способу життя тощо.

Технології з практики соціальної роботи з неповнолітніми матерями (на прикладі США): соціальні виплати для неповнолітніх матерів; програма з профілактики ранньої вагітності й батьківства, різні освітні програми, які діють при школах, сімейних службах, церквах, медичних установах; неповнолітні матері можуть одержати інформацію про можливу допомогу, включаючи соціальні виплати, освітні програми, консультативні послуги; психологічні тренінги, спрямовані на особистісний саморозвиток, підвищення самооцінки; залучення партнерів неповнолітніх матерів до вирішення проблем їхньої дитини та матері дитини, розробка спеціальних програм, розрахованих на молодих людей; освітні програми формування навичок по догляду та вихованням дітей. Професійні освітні програми. Створення груп самодопомоги.

Організація притулків, центрів допомоги, де можна знайти не тільки дах над головою, але й необхідні для життя знання про фізіологію немовлят і матерів. Робота Центра, спрямована на надання медико-соціальної допомоги неповнолітнім матерям, що вирішили залишити дитину собі і виховувати її самостійно, незважаючи на відсутність необхідних ресурсів. Численні сайти у мережі ІНТЕРНЕТ як для неповнолітніх матерів, так і для підлітків, які цікавляться проблемами неповнолітніх матерів.

Технології соціально-педагогічної роботи з прийомною (фостерною) сім’єю в країнах зарубіжжя. Суттєві зміни інституціональної системи догляду за дітьми у розвинених країнах у середині ХХ ст. – тенденція до деінституалізації, до розвитку сімейних форм догляду за дітьми (люди (діти в т.ч.) не потребують постійного догляду в стаціонарному закладі, стаціонарні (інституційні) форми опіки не є найкращими, навіть при тому, що умови перебування в таких європейських та американських закладах максимально наближені до домашніх). Надання переваги у західній системі піклування за дітьми-сиротами тимчасовому догляду в нерідних сім’ях, усиновленню, отриманню догляду в службах у громаді/за місцем проживання. Модель догляду за дитиною у надзвичайних критичних ситуаціях, коли необхідно терміново ізолювати дитину від негативного впливу сім’ї (поки вирішується питання про подальшу долю дитини, вона кілька днів чи тижнів перебуває під опікою й доглядом іншої сім’ї, які мають назву прийомних або фостерних).

Вимоги щодо прийомних сімей, а також кількості дітей, яких вони можуть взяти на утримання, у зарубіжних країнах. Типи прийомних сімей: довготермінові, короткотермінові, сім’ї-спеціалісти. Виокремлення сімей вихідного дня. Регулювання законодавством процесу розміщення та виведення дитини з прийомної сім’ї. Розміщення у прийомних сім’ях за вироком суду, за бажанням самих дітей. Проблема виходу дітей з-під опіки, наслідки їхнього перебування під опікою та вплив негараздів дитинства на доросле життя.

Поняття “ соціальний супровід ”. Технології соціально-педагогічної діяльності з прийомною сім’єю: 1) оцінка потенційних прийомних батьків; 2) затвердження кандидатів; 3) підготовка прийомної родини та дитини; 4) зустріч соціального працівника з батьками, надання допомоги, порад, нагляд, залучення при потребі інших фахівців, оцінка ефективності виховання дитини в сім’ї, виявлення кризових моментів, попередження зловживань з боку прийомних батьків до прийомної дитини тощо.

Функції соціального педагога: оцінювальна, організаційна, освітньо-виховна, консультативна, посередницька, координаційна, адвокатська, адміністративна, аналітична.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1242 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Слабые люди всю жизнь стараются быть не хуже других. Сильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Борис Акунин
==> читать все изречения...

2254 - | 2180 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.