Соціально-педагогічна профілактика правопорушень

Складна економічна і політична ситуація в країні, розпад духовних та моральних цінностей, крах колишнього світогляду і відсутність нового, невпевненість в завтрашньому дні привели до дезорієнтації людей різних соціальних груп на навколишньому світі і до внутрішніх конфліктів особи. Це отримало яскраве вираження не лише в середовищі дорослих людей, але торкнулося і підростаючого покоління. Зростаюча соціальна значущість проблеми захисту дитинства і злочинності неповнолітніх вказує на необхідність розробки соціальної програми правових, соціально-економічних, освітніх і здоров'язберігаючих заходів з профілактики правопорушень серед неповнолітніх і надання цій програмі пріоритетного статусу. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх є одним з провідних напрямів всієї боротьби із злочинністю. Їх ефективне запобігання є істотною умовою охорони морального здоров'я підростаючого покоління. Правопорушення і негативні соціальні відхилення в поведінці неповнолітніх необхідно розглядати як злочин. Злочинність і негативні соціальні відхилення (пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція, бродяжництво, бездоглядність і безпритульність неповнолітніх і т.п.) взаємозв'язані і мають загальні детермінанти. Саме тому багато учених відзначають, що боротьбу із злочинами необхідно розпочинати із запобігання негативним відхиленням і незначним правопорушенням. Профілактика правопорушень в підлітковому середовищі є “вічною” проблемою кримінології, педагогіки, психології та інших суспільних наук. Багатовікова історія боротьби із злочинністю пов'язана з пошуком шляхів і засобів запобігання цьому соціальному злу. Кращі уми людства мріяли про “золоте століття”, коли суспільство зможе припинити боротьбу із злочинами і неподільно затвердить законність і правопорядок. Кожна епоха народжувала нові погляди на заходи боротьби із злочинністю і “соціальні інструменти”, за допомогою яких можна запобігти злочинам.

Мета вивчення курсу – сформувати у майбутніх соціальних педагогів знання особливостей особистості неповнолітнього правопорушника та специфіку їх вивчення, залежно від типу відхилень у поведінці.

Завдання курсу: поглиблене вивчення проблеми правопорушень неповнолітніх, особливостей підлітків-правопорушників; формування умінь та навичок аналізувати різні відхилення у поведінці неповнолітніх, проектувати їх подальший особистісний та соціальний розвиток, оцінювати та застосовувати методики вивичення неповнолітніх, схильних до правопорушень, узагальнювати та систематизувати результати проведених досліджень.

На державний екзамен виносяться питання:

Протиправна поведінка як форма девіантної поведінки. Розвиток уявлень про девіантну поведінку.Поняття норми і критерії визначення девіантної поведінки.Класифікація девіантної поведінки. Делінквентна поведінка як сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного та кримінального кодексів. Види делінквентної поведінки (правопорушення,проступки,злочин), Характеристика категорій осіб, схильних до протиправної поведінки (послідовні правопорушникі, сутуативні правопорушники, випадкові правопорушникі). Види проступків неповнолітніх.

Стратегії і рівні розв’язання соціальних проблем протиправної поведінки. Стратегії протидії соціальним відхиленням. Характеристика стратегії соціального контролю як особливого механізму регуляції поведінки та підтримання суспільного порядку, котрий дає можливість зберегти традиції, звичаї, норми моралі, відтворити соціальні відносини в межах нормативної системи, усталеної в суспільстві. Норми та санкції як основні структурні елементи соціального контролю. Основні види заходів у руслі стратегії соціального контролю. Оцінка ефективності стратегії соціального контролю. Стратегія нормалізації як альтернатива стратегії соціального контролю, що спрямовує зусилля суспільства на упередження і зменшення негативних наслідків протиправної поведінки. Основні заходи у руслі цієї стратегії, оцінка її ефективності. Сутність програм “зменшення шкоди”. Характеристика рівнів розв’язання соціальних проблем протиправної поведінки: законодавчого рівня, адміністративного рівня, рівня соціальної роботи.

Соціальні проблеми протиправної поведінки. Довести, що відхилення у поведінці окремих його членів породжують ряд проблем як для них самих, так і для окремих інституцій та суспільства в цілому. Три основних кола соціальних проблем, пов'язаних з протиправною поведінкою. Соціальні проблеми самих суб’єктів правопорушень.Соціальніпроблеми сімей правопорушників. Проблеми суспільства, спричинені протиправною поведінкою окремих його членів.

Технологіії здійснення вторинної профілактики правопорушень.Мета та сутність вторинної профілактики правопорушень. Характеристика цільової групи вторинної профілактики протиправної поведінки: діти і підлітки з ризикованою поведінкою, бездоглядні діти, діти з кризових сімей, діти вулиці тощо. Завдання вторинної профілактики протиправної поведінки. Об’єкти та суб’єкти вторинної профілактики правопорушень. Індивідуальні та групові методи вторинної профілактики протиправної поведінки. Показники ефективності вторинної профілактики.

Технологіії здійснення третинної профілактики правопорушень.Третинна профілактика правопорушень як комплекс соціальних, освітніх та медико-психологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного та соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, освітній заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності. Мета і завдання третинної профілактики. Об’єкти та суб’єкти третинної профілактики правопорушень. Осередки соціально-педагогічної діяльності в межах третинної профілактики: реабілітаційних центрах, дружні клініки для молоді, анонімні кабінети, громадські приймальні, соціальні притулки, ЦСССДМ тощо. Переважно медико-соціальний, індивідуальний характер третинної профілактики правопорушень серед дітей, підлітків і молоді. Роль соціальних педагогів і соціальних працівників, психотерапевтів, психологів, працівників правоохоронних органів, консультантів, членів соціально-підтримуючих груп і співтовариств у проведенні третинної профілактики правопорушень. Показники ефективності третинної профілактики протиправної поведінки.

Теорія та методика роботи