Тваринний світ Польщі представлений лісовою фауною. Водяться олені, козулі, лосі, кабани, зубри. Знову з'явилися винищені колись бобри. Серед хижаків — вовк, лисиця, рись. Найтиповіші промислові птахи — глухарі,тетеруки, куріпки. В Балтійському морі — тріска й салака.
На території Польщі — понад десять національних парків.
Клімат і рельєф Польщі сприятливі для ведення господарства. Країна має значні рекреаційні ресурси: численні джерела мінеральних вод у передгір'ях, велику кількість пам'яток культури і архітектури. Є також багаті й різноманітні корисні копалини. З-поміж них особливо вирізняються кам'яне та буре вугілля, запаси сірки, мідної та цинкової руд, кухонної солі тощо. Через переважну рівнинність території гідроенергоресурси незначні.
Населення. У Польщі проживає 38,6 млн.осіб (2003 р.). В етнічному відношенні населення майже однорідне — поляки (німці — більше 350 тис, білоруси — близько 300 тис, українці — 250 тис, литовці — 30 тис).
У містах проживає більш як 64 % населення. Крім Варшави, найбільші міста: Лодзь (823тис), Краків (745 тис), Вроцлав (640 тис).
Познань (581 тис), Гданськ (463 тис), Щецин (418 тис).
Господарство. Польша — індустріально-аграрна країна. Значна частина економічного потенціалу Польщі базується на переробці запасів мінеральної сировини: країна посідає одне з провідних місць у Європі за видобуванням кам'яного вугілля, сірки, срібла, виплавкою сталі. Обсяг ВНП 1997 р. становив 138,9 млрд. дол. США.
Промисловість. Польща вирізняється розвитком машинобудування (втому числі транспортного), хімічної, фармацевтичної, легкої промисловості, виробництвом міді, цинку, кам'яного вугілля, сірки.
Основою паливно-енергетичного комплексу є ком'яне вугілля Верхньосілезького басейну. За видобуванням кам'яного вугілля (більше 140 млн.т) Польша стоїть на першому місці в Європі. Вона також є першим експортером у Європі вугілля (більше ЗО млн.т). Видобуток нафти — незначний. У Передкарпатті видобувається природний газ. Майже всю електроенергію виробляють теплові електростанції, що працюють на кам'яному та бурому вугіллі. ТЕС розмішені переважно у Верхній Сілезії та в центральній частині країни. Великі електростанції є в Помор'ї. Основний центр чорної металургії — Сілезько-Домбровська агломерація (Краків і Ченстохова). Сталь високої якості виплавляється у Варшаві, Заверці та ін. Кольорова металургія представлена в основному трьома галузями — свинцево-цинковою, мідеплавильною та алюмінієвою. Цинкову промисловість розміщено у Верхній Сілезії, де є родовища свинцево-цинкових руд. Там же сконцентровано мідеплавильнута алюмінієву промисловість, а також важке машинобудування. У центральній частині та на сході країни вирізняються такі машинобудівні центри як Варшава, Лодзь, Бидгош, Люблін, Стараховіце. Варшавські заводи виробляють електротехнічну продукцію, верстати, прилади, електронні машини. Автомобільні заводи побудовано в Любліні, Стараховіце, Вроилаві та Бельсько-Бяла. Лодзь вирізняється виробництвом машин та обладнання для текстильної промисловості. Розвивається сільськогосподарське машинобудування. На півночі країни машинобудування спеціалізується на виробництві морських суден, а також машин та обладнання для них. Хімічна промисловість представлена всіма найважливішими галузями основної та органічної хімії. На південному сході країни, в Пулавах і Тарнуві, розмішено хімкомбінати, що виробляють природний газ і випускають азотні добрива. На крайньому північному заході виробляють добрива й сірчану кислоту (Поліис). У центрі країни (Варшава, Лодзь, Бидгош, Іноврошіав) розвивається виробництво різних продуктів органічної та неорганічної хімії. У Плоцьку діє нафтопереробний завод. У структурі промисловості висока питома вага легко?та харчової галузей. Текстильну промисловість сконцентровано в Лодзі та містах поблизу неї. Вона розвинена і в Нижній Сілезії, на півдні країни, а також на сході, де значним центром цього виробництва є Білосток. Харчова промисловість країни представлена виробництвом плодоовочевих і м'ясних консервів, яловичини, бекону, переробкою картоплі, борошномельною та цукровою промисловістю і т. ін. Більшу частину цукрових заводів зосереджено на південному сході та в центральній частині країни.
Сільське господарство. Під сільськогосподарськими вгіддями — 61 % площі країни. У структурі рослинництва зерновим і зернобобовим культурам відведено приблизно 55 % всієї посівної площі, картоплі — 17, кормовим культурам — 18, технічним, овочам та ін. — 10 %. З-поміж зернових вирізняється жито (поширене повсюдно) і пшениця (в південних районах). Картоплю вирощують скрізь. Із технічних культур важливе значення має цукровий буряк, вирощування якого зосереджено на півдні країни. На північному сході вирощують льон. Провідні галузі тваринництва — велика рогата худоба і свинарство. Поширена переважно молочно-м'ясна рогата худоба, а на півдні та в гірській місцевості розводять і м'ясо-молочну. Свинарство розвинуте в середній частині країни. На північному сході та в Карпатах розводять овець м'ясо-вовняних порід.
Транспорт. Довжина залізниць — близько 30 тис. км, автомобільних шляхів — понад 150тис. км. Найгустіша мережа залізниць—на південному заході та заході. Найважливіші річкові шляхи — Одра і Вісла, а також система каналів, що зв'язують басейни цих рік. Основні морські порти — Гданськ, Гдиня і Щецин.
Зовнішньоекономічні зв'язки. У1997 р. польський експорт та імпорт становили відповідно близько 25,7 млрд. і 42,3 млрд. дол. США Основні статті експорту: мідь, кам'яне вугілля, продукція машинобудування, автомобілі, взуття. Вивозять також машини, промислове устаткування, судна, продукцію хімічної промисловості, товари широкого вжитку, вугілля, кокс, мідь, сірку, цинк. Імпортують нафту, газ, зерно.
Основні торгові партнери: Європейський Союз і країни Центрально-Східної Європи.
Туризм. Зростає число туристів, які приїжджають до Польщі, особливо в гірські райони (Татри, Судети), на побережжя Балтійського моря.
Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Країна має розвинену мережу навчальних закладів для загальноосвітньої підготовки молоді. Освіта обов'язкова до 15-річного віку. Вишу освіту можна здобути в 92 навчальних закладах, у тому числі Варшавському, Познанському університетах, а також в одному з найстаріших у світі — Ягеллонському університеті в Кракові, заснованому 1364 р. Особи з вищою освітою становлять майже 10 % зайнятих в економіці Польщі, з них більше половини — жінки.
Серед основних періодичних видань — щоденні газети "Жеч Посполита", "Газета виборча", "Жиче Варшави" і "Трибуна". Діють десятки приватних і державних телецентрів і радіостанцій. Основні національні інформаційні агентства: Польське агентство преси (ПАП), Польське інформаційне агентство (ПІА).
70. Європейський Союз – один з основних полюсів розвитку в сучасному світі.
Європейський Союз (ЄС)
Його створили як спільний ринок на основі злиття в 1958 р. органів трьох самостійних регіональних організацій: Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) — Франція, ФРН, Італія і країни Бенілюксу (1951); Європейського об'єднання атомної промисловості (Євратом)— у складі попередніх учасників (1957); Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС)— Франція, ФРН, Італія та країни Бенілюксу (1958); у 1973 р. до нього ввійшли Велика Британія, Ірландія, Данія, з 1981 р. — Греція, з 1986 р. — Португалія й Іспанія, з 1995 р. — Швеція, Австрія, Фінляндія. Таким чином, ЄС-15 став загальноєвропейською структурою. Створена Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) — Велика Британія, Норвегія (у 1973 р. вийшла), Швеція, Данія, Австрія, Швейцарія й Португалія (1960). У 1991 р. ЄС і ЄАВТ уклали угоду про створення Європейського економічного простору (ЄЕП), який об'єднав 18 країн від Арктики до Середземного моря. ЄАВТ — головний торговий партнер усіх країн ЄС (його частка становить 47 % експорту і 35 % імпорту ЄС).
Основним документом, що спрямовував діяльність цих організацій, був Римський договір 1957р. Згідно з ним передбачалося:
1) протягом 12 років ліквідувати митні збори і встановити загальні зовнішні тарифи (виконано у червні 1968 р., що згодом зумовило виникнення низки специфічних європейських інститутів — Європейської Комісії та Ради міністрів у Брюсселі, Суду в Люксембурзі й Європейського парламенту в Страсбурзі);
2) здійснити нову економічну інтеграцію, утворити єдиний ринок товарів, послуг, капіталів і робочої сили;
3) ввести єдину валюту (в 1993 р. набрала чинності Маастрихтська угода про утворення Європейського політичного, економічного і валютного союзу, Європейського Союзу (ЄС), головне завдання якого полягало у введенні єдиної валюти— євро, європейського громадянства, виробленні загальної зовнішньої політики, єдиної політики у галузі освіти, культури і охорони здоров'я, підвищенні ролі Європейського парламенту, співробітництві в галузі безпеки, імміграції, наданні політичного притулку).
Отже, Маастрихтська угода — це програма єдиного внутрішнього ринку ЄС. У ній сформульовано критерії, яким мають відповідати країни, що збираються утвердити єдину валюту, законодавчо визначено фінансові ресурси у формі так званого Фонду зближення. Крім того, юридично оформлено процес координації макроекономічної політики. З 1 січня 1994 р. діють схвалені Радою ЄС "Основні напрями економічної політики", якими мають керуватися всі країни — члени Союзу. Певною мірою Маастрихт сформував як реальність західноєвропейську конференцію, що стало важливим наслідком економічної та політичної інтеграції
Промислова продукція ЄС становить 90 % загальноєвропейського виробництва. 31 січня 1999 р. 11 країн ЄС почали використовувати у безготівкових розрахунках єдину валюту — євро, крім Великої Британії, Бельгії, Швеції та Греції. З січня 2002 р. в обіг введені готівкові євро. В ЄС нараховують 11 офіційних мов. Провідну роль у цій організації відіграють Німеччина, Франція, Велика Британія. Амстердамський договір (1997 р.) підтвердив головні цілі Союзу і вніс додаткові стосовно механізмів здійснення загальної зовнішньої політики і політики безпеки. В окремому розділі документа йшлося про дотримання державами — членами ЄС принципів демократії, прав людини і пріоритету законності, посилення співробітництва держав — членів ЄС у боротьбі з тероризмом, расизмом, контрабандою, злочинністю та ін. Ніццький договір (2000 р.) логічно продовжив усі попередні договори. Розглядали три основні проблеми: 1) продовження внутрішнього реформування ЄС; 2) прийняття в ЄС країн Центральної та Східної Європи; 3) формування загальної зовнішньої й оборонної політики Союзу.
Нині до складу ЄС входить 28 країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція, Данія, Ірландія, Велика Британія, Греція, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія, Словенія, Кіпр (окрім південної частини острова), Мальта, Болгарія і Румунія. До головних проголошених цілей Союзу належать: введення єдиного європейського громадянства; забезпечення свободи, безпеки і законності; сприяння соціальному й економічному прогресам; зміцнення ролі Європи у світі.
Вступ до ЄС будь-якої країни, включаючи в перспективі й Україну, дає такі можливості: 1) доступ до одного з найбагатших ринків збуту (378,5 млн споживачів (у 2003 р.)); 2) зменшення витрат компаній під час реалізації спільних фінансових, виробничих та інвестиційних проектів; 3) отримання права працювати на ринку праці ЄС; 4) полегшений доступ до фінансових джерел ЄС, у тому числі до численних фондів, кошти яких спрямовують на реконструкцію, розвиток інфраструктури, освіти, сільського господарства тощо; 5) входження в єдиний інформаційний простір без віз і кордонів.
ЄС — головний торговельний партнер для багатьох країн СНД. Технічна допомога з його боку сприяє подоланню труднощів перехідної економіки. Майже з усіма країнами СНД Європейський Союз підписав і в більшості уже ратифікував Угоду про партнерство і співробітництво, яка визначає загальні принципи двосторонніх відносин, включаючи і програму допомоги.
71. Південно-Західна Азія, її місце у міжнародному географічному поділі праці. Суспільно – географічна характеристика Туреччини.
Туреччина - ісламська держава в Західній Азії і Європі. Площа країни - 781 тис. км. кв. Населення - 65 млн. чол. Столиця - Анкара. Форма правління - республіка. Форма територіального пристрою - унітарна держава. Туреччина займає 3 місце в загальному списку найбільш відвідуваних країн. Щорічно на територію цієї країни з'їжджаються 46% від загального числа туристів усього світу, у тому числі з різних регіонів СНД - 12%. Крім покупок, ця країна залучає туристів з усього світу ще і тим, що Туреччина славитися високим комфортом готелів, відмінним сервісом, а саме головне, найдавнішими пам'ятниками історії і архітектури.
Географічне положення.
Туреччина розташована на частині суші, званої Малої або Азією Анатолія, що простирається з Азії до Південно - Східної Європи. Мала Азія (Анатолія) оміваеться з півночі Чорним морем, із заходу - Егейського, з півдня - Середземним морем. Анатолію від Європи відокремлюють протоки Босфор і Дарданелли. Гори з півночі і Тавр із півдня, як стіни оточує Анатолійське височина. На сході знаходяться згаслі вулкани, а також джерела рік Тигр і Євфрат. Довжина берегової лінії Туреччини складає 8500 км.
Велика частина країни зайнята Малоазіатським і Вірменським нагір'ям, на півночі Понтійський гори, на півдні хребти Клейма. Основні ріки: Євфрат, Тигр, Кизил-Ірмак, Сакарья. Великі озера: Ван і Туз (солоні).
Природні умови.
По характері рельєфу Туреччина - гірська країна: середня висота її над рівнем моря близько 1000 м. Майже вся територія зайнята Малоазіатським нагір'ям, у складі якого розрізняються окраїнні Гори (Понтійський і Тавр) і розташоване між ними Анатолійське плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони присвячені до окремих ділянок морських узбереж і до усть рік.
Понтійський гори простяглися паралельно берегу Чорного моря більш ніж на 1000 км. На сході вони доходять до границі з Грузією і Вірменією, на заході - до рівнини в нізов'ях р. Сакарья Понтійський гори не представляють постійної ланцюга і розділяються глибоким міжгір'ї чи долинами ланцюжками улоговин на кілька пасом, які йдуть паралельно берегової лінії. На півночі Понтійський гори круто спускаються до Чорного моря, залишаючи вузьку прибережну смужку шириною в 5 - 10 км. Лише в устя великих рік Кизил-Ірмак, Ешиль-Ірмак і Сакарья прибережна рівнина розширюється до 60 -70 км.
Середня висота Понтійських гороколо 2500 м. У східній частині гірські хребти досягають найбільшої висоти (гора Качкар, 3931 м), дуже круті схили, альпійські гребені я відсутність наскрізних долин роблять ці гори важкопрохідні. До заходу Понтійський гори знижуються до 900 м, максимальна висота їх там не перевищує 2000 м.
На півдні Туреччини, уздовж Середземноморського узбережжя, простягнулася складна гірська система під загальною назвою Тавр (Торос). У силу великих внутрішніх розходжень її розділяють на три частини: Західний, Центральний і Східний Тавр.
Західний Тавр - гірська система, що охоплює затоку і, Анталья. На заході і сході затоки гори далеко вдаються в море, займаючи Лікійський і Кілікійський півострова. Досить високі гірські хребти (Бедаг, 3086 м, Ельмалі, 3073 м) розділені глибокими долинами, порізані каньйонами. Між хребтами Західного Клейма, особливо на півночі його, розташовані групи озер і глибоких улоговин (прісні озера: Бейшехир, Егрідір, Сугла, солоні: Аджигель, Акшехір, западина Испарта идр.). що дали цього району назва "турецька країна озер". Трохи відокремлено розташовані хребти Султан (2581 м) і. Егрібурун, що мають незвичайне для Західного Клейма простягання з південно-сходу на північний захід.
Центральний Тавр виділяється серед сусідніх відрізків Клейма найбільшою висотою й альпійським типом рельєфу. Висота багатьох хребтів тут перевищує 3000 м. На заході до південно-заходу Центральний Тавр близько підходить до Середземноморського узбережжя, круто обриваючись в море. Лише в деяких місцях на узбережжя маються вузькі смужки алювіальних рівнин, як це можна спостерігати в районах Анамура, Аланії, Силифке і Фініку. Північно-східне продовження Клейма, зайняте хребтами Бинбога і Тахтай, відомо ще за назвою Антіклейма. Ці хребти простягаються з південно-заходу на північний схід і, знижуючи, зливаються з плоскогір'ям Узуняйла.
Східний Тавр простягнувся до півдня від г.Мурат і оз. Ван до східних границь країни. Східна частина його (район Хакяри) найбільш висока, виста гірських вершин тут наближається до 4000 м, а в гірському вузлі Джило перевищує її (4168 м). Хребет прорізаний глибокими ущелинами рік Євфрату та Тигру, що служать важливими шляхами сполучення.
На південь від Східного Клейма розкинулася велика Діярбакірска западина, яка поступово знижується на південь до Месопотамської рівнини, що лежить уже за межами Туреччини.
Розташоване між окраїнними горами Анатолійське плоскогір'я прийняте розділяти на Внутрішню Анатолію і Східну Анатолію. Перша з них представляє більш знижену частину плоскогір'я. Вона складається з ряду біс стічних улоговин, серед яких височіють на зразок островів лише окремі ізольовані низькогірні кряжі. Висоти тут збільшуються з заходу на схід з 800-1200 м до 1500 м. На одному з таких плато, на висоті 850 м. розташована столиця Туреччина-Анкара. У південній частині плоскогір'я піднімається ряд древніх вулканів. У центрі і на півдні Внутрішньої Анатолії численні озера і болота, звичайно солоні, часто з мінливими очертаніеамі. У центрі плоскогір'я, на висоті близько 1000 м, знаходиться друге по величині в Туреччині (після оз. Ван) оз. Туз, відоме винятковою солоністю вод. Влітку озеро висихає, і дно покривається кіркою солі.
Східна Анатолія розташована між Понтійськими горами на півночі і Східному Клейма на півдні. На заході її відокремлює від Внутрішньої Анатолії хребет Акдаг. Східна Анатолія зайнята високими горами, у середньому від 1500 до 20110 м. Тут високе нагір'я повідомляється з глибокими западинами. Самі гори мають характер окремих масивів, а також довгих ланцюгів. Недалеко від границі з Вірменією піднімається масив Великий Арарат, що потух вулкан, найвища крапка Туреччини (5165 м). Характерна риса цього строго конусоподібна форма. Вершина конуса покрита могутньою сніжною шапкою. Поряд з Великим Араратом піднімається Малий Арарат (3925)
У Східній Анатолії на висоті 1720 м мальовничо розкинулося оточене горами безстічне оз. Ван. Яскраваого Синев водяного дзеркала в сполученні зі сніговими шапками прилягаючих гір залишають незабутнє враження.
На заході Туреччини чітко виділяється гірський район Західної Анатолії, що включає прибережні частини Егейського і Мармурового морів. У Західній Анатолії гірські кряжі чергуються з глибокими, широко відкритими убік Егейського моря долинами рік. Перпендикулярне до морських узбереж простягання гірських хребтів викликало тут велику изрезанность берегів Мармурового й особливо Егейського морів.
Хребти Західної Анатолії здебільшого срсдневісотніе, окремі ж з них, наприклад гора Улудаг (Малий Олімп), досягає майже 2500 м. Улудаг, більшу частину року покрита снігом, є найбільш мальовничим місцем Північно-Західної Туреччини.
У межах Західної Анатолії, уздовж південного берега Мармурового моря, простягнувся ланцюг приморських рівнин з Лагуновой прісними озерами: Аполент, Ізнік, Маньяс, Сапанджа.
Крайня північна захід Туреччини, відомий за назвою Східної Фракії, представляє западину (долину лівого припливу р. Маріца - Ергене), облямовану з північного сходу невисокими горами.
Корисні копалини.
Природні ресурси Туреччини ще недостатньо вивчені, проте там виявлені великі запаси різноманітних корисних копалин. У надрах країни залягають кам'яне і буре вугілля, нафта, різні рудні копалини: залізо, свинець, цинк, марганець, ртуть, сурма, молібден. За запасами хромової руди Туреччина займає друге місце в капіталістичному світі. Тут маються найбагатші поклади вольфраму, відомо біля ста родовищ міді. З нерудних копалин відомі родовища селітри, сірки, мармуру, морської ненко, кухонної солі. Природною солеварнею, яка постачає сіллю всю Туреччину, є оз.Туз.
Клімат.
Територія Туреччини знаходиться в межах субтропічного кліматичного пояса. Однак гірський, сильно розчленований рельєф і дуже складна циркуляція повітряних мас обумовили велику розмаїтість кліматичних районів
Чорноморське узбережжя Туреччини відрізняється помірковано теплим кліматом, що характеризується великою вологістю, порівняно рівномірним розподілом опадів по сезонах року, жарким літом і прохолодною зимою. Середня температура січня на узбережжя -1-5, +7 °, липня +22, +24 °. Високі Понтійський гори узимку захищають Чорноморське узбережжя від впливу холодних повітряних мас внутрішніх районів країни, а Чорне море зменшує вплив холодних північних вітрів. Крім того, східна частина Чорноморського узбережжя захищена від проникнення холодних вітрів високими Кавказькими горами.
Чорноморське узбережжя одержує найбільша кількість опадів, чим воно також багато в чому зобов'язане високим Понтійським горах. У східній частині узбережжя випадає до 2500 мм опадів у рік. У западнихрайонах узбережжя опадів менше-700-800 мм Південні схили Понтійських гір відрізняються більшою сухістю, чим північні навітряні схили. Рясні опади на північних схилах під час всіх року викликані пануючими в країні північно-західними вітрами, що дують з Чорного моря, і з середземноморськими циклонами.
Досить широка смуга узбережжя Егейського моря і зовсім вузьке Середземноморське узбережжя відрізняються типово середземноморським кліматом з характерними для нього жарким сухим перебігом і теплою дощовою зимою. Середня температура самого жаркого місяця (чіліпень серпень) в Адане досягає +28 ° і самого холодного (чісічень лютий) +10 °. У східних, більш гористих, районах літо прохолодно, взимку случаються заморозки. Кількість опадів, що випадають, на узбережжі Егейського моря 500-800 мм на рік, 1000 - 1500 мм - у західній чисти Клейма (на навітряних схилах) і до 500 мм - у східній.
Північ Західної Анатолії, піддана впливу теплого Мармурового моря (температура верхнього шару води влітку Біля +25 С, узимку біля +8) відрізняється сприятливими для сільського господарства кліматичними умовами. Береги й острови Мармурового моря-улюблене місце відпочинку жителів Стамбула й околишніх міст. Навесні, коли на Чорноморському узбережжі ще холодно, у Мармуровому морі вже можна купатися.
Річки.
Територія Туреччини, за винятком Анатолійського плоскогір'я, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Однак велике значення рік, як можливих джерел гідроенергії, поки ще дуже слабко використовуваних. Частково
поверхневі води Туреччини використовуються для зрошення.
Стік рік відрізняється крайньою нерівномірністю. У дощові сезони й у період танення снігу багато рік перетворюються в бурхливі потоки і створюють загрозу повені, а в звичайно посушливий літній і осінній сезони сильно міліють, самі дрібні з них часто пересіхают зовсім.
У горах Туреччини беруть початок найбільші ріки Південно-Західної Азії: Євфрат, що зароджується в Східній Анатолії, і Тигр, що стікає з Вірменського нагір'я.
Рослинний світ.
Флора Туреччини включає близько 6700 видів рослин, з них велика частин-це представники сімейств складноцвітіх, бобових і крестоцвітніх. Більш третини видів рослин ендемічні для Туреччини. Особливо багато ендеміків серед ксерофільні рослин: астрагалів, акантолімон, кузіній. Чимало також ендемічних реліктів третинного часу: бальзамне дерево та ін
Рослинний покрив Туреччини дуже різноманітний. Він змінюється залежно від кліматичних умов і рельєфу місцевості. Значні зміни в природний рослинний світ Туреччини вніс людину: великі простори степів розорані, нанесена велика втрата лісам, особливо в Західній Анатолії - найбільш населеної частини Туреччини.
Визначною визначні пам'ятки Туреччини.
У цілому Туреччина, по кількості визначних пам'яток нічим не вступає Греції. Італії чи Іспанії, але через недолік інформації ще мало відома з цієї точки зору.
Територія нинішньої Туреччини по черзі входила до складу Римської, Візантійської, Сельджукської і Османської імперій, в результаті чого багата пам'ятниками всіх згаданих культур. Незважаючи на те, що державною релігією в країні є іслам, мусульмани прекрасно уживаються з християнами й іудеями. Саме тому, Приїжджаючи в Туреччину, почуваєш себе як вдома. В Анталії, наприклад, навряд чи з повною впевненістю можна сказати, що це сугубо ісламська
територія, якщо не вважати зрідка потрапляють на очі мінарети.
На кемерському узбережжі, на краях якого знаходяться Кемер і Фетхія, знаходиться Демре - місце, освячене Миколою Чудотворцем, багато років єпископом, який тут служив. Тут є церква, згодом відновлена княгинею Голіциною. Саме на території Туреччини, нині країни мусульманської, у минулому було сповідаються православне християнство, і пам'ятники близької нам культури становлять великий інтерес
схожі на палаци, ніж на поховання. Стіни з жовто чорного мармуру з колонами і надгробними написами на портиках викликають в памятікартінкі про період античності з підручника історії. Відчуття підсилюється побачивши амфітеатру, побудованого древніми греками.
На самої вершини надводної частини острова Кекова гордо піднімається замок Калікою. Масивні фортечні стіни нагадують про менш спокійні часи, набіги піратів і кривавих воєн.
У Туреччині знаходяться руїни древнього міста Фазелісі - улюблене місце зимового відпочинку Олександра Македонського.
Неподалік від Анталії, на південно-сході від її, знаходиться древній амфітеатр Аспендос ідеально вцілів з найдавніших часів: збереглися древні орнаменти і разюча акустика. Саме тут тому проводяться музичні фестивалі. По дорозі від Аспендоса розташований акведук, побудований за часів римського правління. Неподалік розташований мертве місто Перзі - ніколи сам велике місто античної держави Памфілії. - Руїни якого дотепер будуть вражати і притягають, подібно єгипетським пірамід.
Щоб побачити унікальне чудо природи, то в Туреччині треба обов'язково посетітьКаппадокію. Тут збереглися складчасті гірські породи і підземні міста перших християн, що ховалися тут від переслідувань. У горах християни будували підземні церкви вражаючої краси (зовні вони були добре замасковані, що дозволило їх уберегти від розгарбування).
На горі Немрут, яка знаходиться на сході країни біля міста Адьяман є музей під відкритим небом, і вважається восьмим чудом світу. На висоті 2000 метрів із землі виростають величезні барельєфи, 10-метрові статуї богів, людські і пташині голови з каменю. Дотепер залишається загадкою яким образом ці камені були підняті на таку висоту. Схід і захід сонця
сонця підсилюють магнетизм і таємничість цього місця.
На закінчення необхідно зауважити, що в самому місті Анталія варто оглянути старе місто з вузькими вулицями і базарчиками. Місто Анталия був названий на честь його засновника Атталосом, царя Бергами. Стара кріпосна стіна майже не зруйнована, а мінарет Іівлі зберігся в первозданному вигляді. Вночі, коли місто запалює вогні і откриваютдвері барів, ресторанів і дискотек, можна повною мірою насолодитися високою якістю їжі, сервісу і розваг.
Відпочинок у Туреччині.
Крім оглядів визначних пам'яток Туреччини, тут можна добре відпочити: адже там тепло, море, сонце. Це чудовий курорт можна відвідувати цілий рік. Туристичні фірми розробляють спеціальні програми відпочинку, екскурсії.
Можна відвідати з дітьми Акваленд - світ водяних розваг, прокотитися на яхті по Середземне морю, зробити захоплюючий спуск по гірській річці на каное і плотах (називається рафтинг). Захопливий плаванням можна запам'ятати красу підвідних плавання, узявши
напрокат відеокамери для підвідних зйомок.
Для аматорів туризму розроблена безліч маршрутів екскурсій.
Таким чином, Туреччина - країна, що володіє великими рекреаційними ресурсами, залучає до себе увагу туристів з усього світу з пізнавальними, лікувально оздоровчими, екскурсійними й іншими цілями, що приводить до взаємного співробітництва країн.
72. США як світовий політичний та економічний лідер.
США — лідер світової економіки, країна, яка за рівнем та масштабами розвитку значно випереджає будь-яку з інших розвинених держав. За умов все більшої глобалізації міжнародної економіки показники ділової активності всередині США є "барометром" для світової економіки, безпосередньо впливають на рух циклу та зміни стану національних економік. Розвиток економічних процесів у Сполучених Штатах Америки є одним з головних генераторів зрушень в економіці усього світу.
На початку 90-х років частка США у сукупному ВВП світу становила 25 %, частка Японії — відповідно 16 % та частка ЄС — 25 %. США виробляють найбільше у світі товарів і послуг. Найближчі партнери суттєво поступаються їм. Так, ВНП Японії у поточних цінах і валютних курсах на ту ж дату становив приблизно половину, а ФРН — одну третину американського обсягу ВВП.
США посідають перше місце у світі за обсягом промислового виробництва, мають найбільше у світі високоефективне сільське господарство. Майже половина світового експорту зерна припадає на Сполучені Штати Америки.
Причини, що зумовили економічні досягнення країни, економісти Умовно ділять на дві групи. Перша — пов'язана з певними особливостями історичного розвитку США. Друга група об'єднує причини
або чинники, що є результатом сучасної політики макроекономічного регулювання
